Ухвала

від 27.06.2013 по справі 2а-1616/10/0970

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" червня 2013 р. м. Київ К/9991/42265/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року у справі за позовом Приватного підприємства "Бого-Транс" до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Приватне підприємство "Бого-Транс" (далі - ПП "Бого-Транс") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області (далі - ДПІ у Богородчанському районі) в якому просить визнати дії неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2010 року позов ПП "Бого-Транс" задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Богородчанському районі залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2010 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Богородчанському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ПП "Бого-Транс" у задоволені позову.

ПП "Бого-Транс" подало до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Богородчанському районі.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Богородчанському районі проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Бого-Транс» з питань правильності визначення сум податку на додану вартість задекларованих до відшкодування ПП «Бого-Транс» за жовтень-грудень 2007 року, січень-листопад 2008 року з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу продажу до виробника. 3а результатами перевірки складено акт №813/23/32726724 від 18.03.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. п. 7.4.1 п. 7.4, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та у відповідності до п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» у ПП «Бого-Транс» відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування.

Крім того, у акті перевірки вказано, що ПП «Бого-Транс» до складу податкового кредиту за жовтень-грудень 2007 року, січень-листопад 2008 року включено придбання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Будінвесткомфорт». В ході від слідкування податковим органом ПП «Будінвесткомфорт» по ланцюгу продажу до виробника, не підтверджено факт сплати до бюджету податку на додану вартість постачальниками, а саме: ТОВ «Мастерхолд», ТзВ «Проект Торг ЛТД», ПП «Укртехпромбуд», ППФ «Постач сервіс», а тому ПП «Бого-Транс» не має права на отримання бюджетного відшкодування, відповідно підлягають виключенню зі складу податкового кредиту суми ПДВ, сформовані в результаті придбання товарів від ПП «Будінвесткомфорт».

На підставі акту перевірки ДПІ у Богородчанському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2010 року № 0000112301/0 та від 30 березня 2010 року № 000122301/0, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період жовтень-грудень 2007 року, січень-листопад 2008 року на загальну суму 294844, 00 грн.

За результатами розгляду скарги позивача ДПІ в Богородчанському районі винесено податкове-повідомлення-рішення від 16.04.2010 року №0000142301/1, яким підтверджено зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 294844, 00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договорів №27 від 27.07.2007 року та №3 від 01.03.2008 року ПП «Бого-Транс» отримувало від постачальника - ПП «Будінвесткомфорт» товар - євро піддони, згідно з належним чином виписаними видатковими та податковими накладними. Оплата коштів за одержаний від ПП «Будінвесткомфорт» товар, здійснювалась ПП «Бого-Транс» шляхом безготівкових платежів. Реальність здійснених господарських операцій підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з п.п 7.2.1 п. 7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Абзацом 1 та 4 п.п 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

В абзаці 1 п.п 7.2.6. п. 7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ. Що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до підпункт 7.3.1. пункт 7.3 ст.7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що Законодавством України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем сформовано податковий кредит на підставі належно оформлених податкових та видаткових накладних, суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивачем сформовано правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару через неможливість проведення зустрічних перевірок з підстав ознак фіктивності не впливає на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податків до державного бюджету.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ПП "Бого-Транс".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров