Постанова

від 01.10.2010 по справі 2а-1616/10/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2010 р. Справа № 2a-1616/10/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Микитюка Р.В.

при секретарі Кривун О.О.

за участю представників сторін:

від позивача- Семчук Г.В, ОСОБА_1,

від відповідача - ОСОБА_2М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: Приватного підприємства "Бого-Транс", вул. Крута, 6, смт. Богородчани, Івано-Франківська область, 77701

до відповідача: Державної податкової інспекції в Богородчанському районі, вул. Шевченка, 64, смт. Богородчани, Івано-Франківська область, 77701

про про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000112301/0 від 20.03.2010р., № 000122301/0 від 30.03.2010р. та № 0000142301/1 від 16.04.2010р.,-

ВСТАНОВИВ:

ПП «Бого-Транс» звернулося в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Богородчанському районі про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в Богородчанському районі від 20 березня 2010р. №0000112301/0, від 30 березня 2010 року №000122301/0 та від 16.04.2010 року №0000142301/1.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та пояснили, що відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення ДПІ в Богородчанському районі від 20 березня 2010 року №0000112301/0 та від 30 березня 2010 року №000122301/0, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період жовтень-грудень 2007 року, січень-листопад 2008 року на загальну суму 294 844,00 грн. Не погоджуючись з цими рішеннями, позивач звертався зі скаргою до начальника ДПІ в Богородчанському районі.

Проте, у відповідності до податкового повідомлення-рішення ДПІ в Богородчанському районі від 16.04.2010 року №0000142301/1 підтверджено зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 294 844,00 грн. Зазначив, що дані рішення не ґрунтуються на законі, вони є наслідком помилкових висновків відповідача про те, що позивач не мав правових підстав відносити до податкового кредиту суми за податковими накладними, виданими ПП «Будінвесткомфорт»за результатами господарських операцій, у зв'язку з тим, що за наслідками операцій з поставки товару -євро піддонів бувших у вжитку, постачальники по ланцюгу не сплатили суми податку на додану вартість до бюджету і відповідно в акті перевірки зроблено висновок про порушення п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, підпункту 7.4.1 п. 7.4, підпункту 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та про заниження суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість . Згідно з ч.2 ст.218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти дотримання контрагентами правил здійснення господарської діяльності, обов'язку сплати податків. Таким чином, видані позивачу належно оформлені податкові накладні суб'єктом підприємницької діяльності, що знаходився в Єдиному державному реєстрі, з урахування господарських операцій, факт здійснення яких відповідачем не спростовано, не давали підстав для висновку про завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Також зазначив, що податковий кредит сформований з урахуванням положень пп. 7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та вимог п.п.7.4.5 ст.7 цього Закону, який містить заборону включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Крім того, вирішення питання бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і Закон не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб, як не передбачає обов'язку підприємства визначати походження товару в постачальників і виконання ним обов'язків по сплаті податків до бюджету.

Представником позивача в судовому засіданні подано заяву про зменшення позовних вимог щодо визнання протиправними дій посадових осіб ДПІ в Богородчанському районі Івано-Франківської області при оформленні результатів невиїзної документальної перевірки правильності визначення сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування ПП «Бого-Транс» за жовтень-грудень 2007 року, січень-листопад 2008 року.

В решті позовних вимог просить позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив та пояснив, що документальною перевіркою встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту включено суми за отримані товарно-матеріальних цінності від ПП «Будінвесткомфорт». Перевіркою віднесених до складу податкового кредиту та задекларованих до відшкодування сум податку на додану вартість з урахуванням матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу постачання до виробника встановлено, що постачальник приватного підприємства «Бого-Транс»у першій ланці постачання по поставці товару у період жовтень-грудень 2007 року, січень-листопад 2008 року, а саме ПП «Будінвесткомфорт»було посередником і придбавало товар в низки підприємств, а саме: ТОВ «Мастерхолд», ТзОВ «Проект Торг ЛТД», ПП«Укртехпромбуд», ППФ «Постач сервіс», які, як свідчать матеріали зустрічних перевірок, не здійснювали фінансово-господарської діяльності, звітність подавали з прочерками, що свідчить про ознаки їх фіктивності. Отже, в ході відслідкування постачальників позивача по ланцюгу продажу до виробника, не вдалося підтвердити факт сплати постачальниками до бюджету податку на додану вартість. Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»чітко передбачає, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Тобто, вищенаведеним Законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодування його. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою -сплата податку, а потім -включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. Крім того, згадані аргументи підтверджуються самою суттю поняття податку. Також, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», право платника податку на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару. Таким чином, по постачальниках позивача не підтверджено сплату податку на додану вартість. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши позовну заяву, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено, що відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка ПП «Бого-Транс»з питань правильності визначення сум податку на додану вартість задекларованих до відшкодування ПП «Бого-Транс»за жовтень-грудень 2007 року, січень-листопад 2008 року з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок по ланцюгу продажу до виробника. За результатами даної перевірки складений акт №813/23/32726724 від 18.03.2010 року. На підставі даного акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2010 року №0000112301/0 та від 30 березня 2010 року №000122301/0, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за період жовтень-грудень 2007 року, січень-листопад 2008 року на загальну суму 294 844,00 грн. Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, підприємством подано скаргу на податкові повідомлення-рішення, за результатами розгляду якого ДПІ в Богородчанському районі винесено податкове-повідомлення-рішення від 16.04.2010 року №0000142301/1, яким підтверджено зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 294 844,00 грн.

З вищенаведеного акта вбачається, що перевіркою встановлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року та у відповідності до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року і відповідно у ПП «Бого-Транс», відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування.

Крім того, з акта перевірки вбачається, що ПП «Бого-Транс»до складу податкового кредиту за жовтень-грудень 2007 року, січень-листопад 2008 року включено придбання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Будінвесткомфорт». В ході відслідкування податковим органом ПП «Будінвесткомфорт» по ланцюгу продажу до виробника, не підтверджено факт сплати до бюджету податку на додану вартість постачальниками, а саме: ТОВ «Мастерхолд», ТзОВ «Проект Торг ЛТД», ПП «Укртехпромбуд», ППФ «Постач сервіс», а тому податковим органом зроблено висновок про те, що ПП «Бого-Транс»не має права на отримання бюджетного відшкодування, відповідно підлягають виключенню зі складу податкового кредиту суми ПДВ, сформовані в результаті придбання товарів від ПП «Будінвесткомфорт».

Суд не погоджується з таким висновком податкового органу виходячи з наступного.

Відповідно до договорів №27 від 27.07.2007 року та №3 від 01.03.2008 року ПП «Бого-Транс»отримувало від постачальника - ПП «Будінвесткомфорт»товар - європіддони, згідно належним чином виписаних видаткових та податкових накладних

Оплата коштів за одержаний від ПП «Будінвесткомфорт»товар, здійснювалась ПП«Бого-Транс»шляхом безготівкових платежів, через відповідні рахунки в установах банків на підставі платіжних доручень, що підтверджується актом перевірки №813/23/32726724 від 18.03.2010 року та не заперечуються сторонами у справі.

Відповідно до пункту 7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (надалі -Закону) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункт 7 ст.7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Абзацом 1 та 4 підпункт 7.2.3. пункт 7.2 ст.7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

В абзаці 1 підпункт 7.2.6. пункт 7.2. ст.7 Закону зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до підпункт 7.3.1. пункт 7.3 ст.7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Абзацом 1 та 2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.7.1. пункту 7.7 ст.7 Закону визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.4. пункту 7.7 ст.7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі №168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої податкової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових та видаткових накладних, що підтверджується актом перевірки №813/23/32726724 від 18.03.2010р .

Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення позивачу задекларованих до відшкодування сум ПДВ за жовтень-грудень 2007 року, січень-листопад 2008 року слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті №813/23/32726724 від 18.03.2010 року, про те, що позивач не мав правових підстав відносити до податкового кредиту суми за податковими накладними, виданими ПП «Будінвесткомфорт»за результатами господарських операцій, у зв'язку з тим, що ПП «Будінвесткомфорт»було посередником і придбавало товар в низки підприємств, а саме: ТОВ «Мастерхолд», ТзОВ «Проект Торг ЛТД», ПП «Укртехпромбуд», ППФ «Постач сервіс»які, як свідчать матеріали зустрічних перевірок, не здійснювали фінансово-господарської діяльності, звітність подавали з прочерками, що свідчить про ознаки їх фіктивності. Суд вважає, що обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення задекларованої позивачем суми бюджетного відшкодування згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Інші статті цього Закону, так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Вимоги пункту 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару через неможливість проведення зустрічних перевірок з підстав ознак фіктивності не впливає на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час формування спірного податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування) не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податків до державного бюджету. Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди -покупця товару, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Богородчанському районі Івано-Франківської області № 0000112301/0 від 20.03.2010 року, № 000122301/0 від 30.03.2010 року та № 0000142301/1 від 16.04.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Бого-Транс" сплачене державне мито в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, а також у випадку прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: Микитюк Р.В.

Постанова складена в повному обсязі 06.10.2010 року.