Постанова

від 24.06.2013 по справі 815/2342/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2342/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.,

при секретарі - Музика А.О.,

за участю: представника позивача - Носенко

представника відповідача - Ідрісової Е.А., Кириченко П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов малого підприємства «ММТК» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 січня 2013 року № 0012872301 та № 0012882301, -

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2013 року мале підприємство «ММТК» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) звернулось до суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ДПС (далі ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0012872301 та № 0012882301 від 10.01.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 51795 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 11660 грн., а також збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 41436 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 9329 грн..

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що покладені перевіряючими в основу акту перевірки висновки про відсутність проведення господарських відносин із контрагентом здійснені без належного аналізу характеру конкретної угоди, її товарності та реальності. При цьому, представник позивача вважав, що висновки акту Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Представник позивача зазначив, що наявність у платника податку податкових накладних виданих йому постачальником товару, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, є достатньою підставою для визначення податкового кредиту. Зазначене стало підставою для звернення до суду з позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та (т.1 а.с.3-9, 79-85).

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (т.1 а.с. 151-154) пояснивши при цьому, що здійснюючи перевірку та приймаючи спірні рішення, ДПІ діяло на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. З зазначених підстав представники просили суд відмовити ТОВ у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки ці вимоги не ґрунтуються на нормах права.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що ТОВ зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Одеської міської ради 29.09.1995 року за №15561070008004731, що підтверджується довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 579215 (т.1 а.с.24) та перебуває на обліку в ДПІ як платник ПДВ відповідно до свідоцтва №22284023 (т.1 а.с.25).

В період з 01.11.2012 року по 07.11.2012 року співробітником ДПІ Кириченко П.В., на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ з питань взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Юніком Плюс» за період листопад 2010 - січень 2011 року та ТОВ «Сатєра» за листопад 2010 року.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем складено акт № 334/22-214/21037852 від 08.11.2011 року про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ з питань взаєморозрахунків та правових відносин з ТОВ «Юніком Плюс» за період листопад 2010 - січень 2011 року та ТОВ «Сатєра» за листопад 2010 року (т.1 а.с.27-44).

На підставі цього акту перевірки, ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.01.2013 року №0012872301 та №0012882301, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в сумі 51795 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 11660 грн., а також збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 41436 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 9329 грн.(т.1 а.с.45-46).

Суд вважає обґрунтованими викладені у акті перевірки висновки ДПІ про наявність порушень з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Податковим кодексом України, ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами і доповненнями) (далі - Закон «Про бухгалтерський облік»).

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік», визначено загальне поняття та характеристика документу, на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формуються показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону «Про бухгалтерський облік», на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті;

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2. ст.138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 цієї статті витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.138.6 цієї статті собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.4. цієї статті якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Згідно п.198.6. цієї статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу вказаних норм вбачається, що право платника податку на віднесення витрат до складу валових та право на включення ним ПДВ до свого податкового кредиту виникає за наявності відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, належним чином оформленої податкової накладної з ПДВ, та наявності зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилався на те, що з метою здійснення господарської діяльності 01.10.2010 року ТОВ уклало договір організації перевозок з ПП «Юникор-Плюс» та здійснювало розрахунки за ці послуги, що підтверджується відповідними первинними документами, а саме відповідним договором, податковими накладними, актами приймання виконаних робіт, розрахунковими документами, у зв'язку з чим ТОВ правомірно віднесло витрати по таким операціям до складу валових та ПДВ по цим операціям до свого податкового кредиту (т.1 а.с. 161-162, 160-178, 183-198).

Також позивач посилається в позові, що ним укладено договір з ТОВ «Сатєра» купівлі-продажу товарів та здійснювало розрахунки за ці товари, що підтверджується відповідними первинними документами, а саме податковими накладними, розрахунковими документами, у зв'язку з чим ТОВ правомірно віднесло витрати по таким операціям до складу валових та ПДВ по цим операціям до свого податкового кредиту (т.1 а.с. 199-208)

З пояснень представника позивача та матеріалів справи (в тому числі з акту спірної перевірки) вбачається, що основним видом діяльності ТОВ є ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, неспеціалізована оптова торгівля, дослідження і експериментальні розробки у сфері біотехнологій, дослідження і експериментальні розробки у сфері інших природних і технічних наук (т.1 а.с.24).

В ході розгляду справи, не зважаючи на неодноразові пропозиції суду, позивачем не було надано жодного доказу того, що договори з контрагентами ТОВ «Сатєра» та ПП «Юникор-Плюс» укладалися ТОВ з метою здійснення ним статутної діяльності, а отримані від вказаних контрагентів товари та інші роботи якимсь чином використовувалися ТОВ у власній господарській діяльності.

Крім цього, з актів ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 06.04.2011 року № 465/23-513/36919295 «Про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Юніком Плюс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.2010 року по 30.11.2010 року (а.с.115-127), від 07.04.2011 року № 579/23-5 «Про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ «Сатєра» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період березень-листопад 2010 року (а.с.128-141) та від 15.03.2011 року № 309/23-513/36919295 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Юніком Плюс» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період 01.12.2010 по 31.12.2010 року (а.с.115-127) вбачається, що останні не мають адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам, основних фондів, на підприємствах працює лише одна особа - директор підприємства, і в ході цих перевірок встановлено відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання господарських зобов'язань (т.1 а.с. 115-127, 128-141, 142-146).

З огляду на зазначене, суд вважає обґрунтованими викладені в акті перевірки висновки ДПІ про відсутність у ТОВ права на включення до складу валових витрат по операціям з ТОВ «Сатєра» та ПП «Юникор-Плюс», а також права на включення до складу податкового кредиту ПДВ по цим операціям, оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи, на які посилався позивач в обґрунтування позову, не можуть вважатися належними доказами здійснення цих господарських операцій та їх зв'язку з основною діяльністю ТОВ, і тому судом до уваги не приймаються, а інших, заслуговуючих на увагу доказів на підтвердження заявлених вимог в цій частині позивачем надано суду не було.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення від 10 січня 2013 року № 0012872301 та № 0012882301, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ про визнання протиправними та скасування цих спірних рішень не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи позивача про те, що вказані первинні документи були отримані від ТОВ «Сатєра» та ПП «Юникор-Плюс» правомірно і вони не визнані недійсними, суд до уваги не приймає, оскільки на думку суду вказані документи можуть бути прийняті до уваги за умови підтвердження здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами та їх зв'язку з господарською діяльністю ТОВ, що позивачем ані в ході перевірки, ані в ході судового розгляду справи доведено не було.

Інших, заслуговуючих на увагу суду доказів обґрунтованості заявлених вимог в ході розгляду справи позивачем надано не було.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 19 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов малого підприємства «ММТК» у вигляді ТОВ до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 10 січня 2013 року № 0012872301 та № 0012882301 - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 25 червня 2013р.

Суддя Л.М. Токмілова

24 червня 2013 року.