Ухвала

від 26.06.2013 по справі 1522/20226/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження № 22-ц/785/4665/13

Головуючий у першій інстанції Кічмаренко С.М.

Доповідач Косогор Г. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2013 м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справа апеляційного суду Одеської області в складі :

головуючого Косогор Г.О.

суддів Ісаєвої Н.В., Комлевої О.С.

при секретарі Добряк Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКЗ-АГРО» (третя особа - державний реєстратор Пирятинської районної державної адміністрації Полтавської області Андреєнко Ірина Петрівна) про визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсним, застосування наслідків недійсності правочину,

встановила:

У серпні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому вказувала, що 27 липня 2012 року ОСОБА_4 без її, як дружини, згоди, склав та підписав заяву про вихід зі складу учасників ТОВ «ПКЗ-АГРО», на підставі якої він оформив рішення №1/12 про це, яким виключив себе зі складу учасників та прийняв до нього ОСОБА_2 з долею у статутному фонду - 100 відсотків. Вказаним рішенням ОСОБА_4 також розподілив статутний капітал ТОВ «ПКЗ-АГРО» у відповідності до нового розподілу часток, в результаті чого єдиним учасником ТОВ «ПКЗ-АГРО» став ОСОБА_2; затвердив статут товариства у новій редакції та уповноважив директора Товариства провести державну реєстрацію цих змін. Крім цього, ОСОБА_4 у заяві про вихід зі складу учасників ТОВ «ПКЗ-АГРО», вказав, що немає жодних майнових та немайнових претензій до товариства, а отже - відмовився від отримання грошової компенсації своєї частки та доходів.

З огляду на це, позивачка вважала, що ОСОБА_4 розпорядився спільним майном подружжя без її згоди, вчинивши правочин, спрямований на безоплатне відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «ПКЗ-АГРО» на користь ОСОБА_2

Враховуючи це, позивачка звернулася до суду та просила визнати недійсним правочин щодо відчуження стовідсоткової долі у статутному капіталі ТОВ «ПКЗ-АГРО», оскільки він вчинений з порушенням її права спільної власності на вказану долю, а також просила застосувати наслідки недійсності цього правочину та: скасувати Рішення №1/12 учасника ТОВ «ПКЗ-АГРО» ОСОБА_4 від 27 липня 2012 року про розгляд заяви ОСОБА_2 про вступ до складу учасників ТОВ «ПКЗ-АГРО»; розгляд заяви ОСОБА_4 про вихід зі складу учасників ТОВ «ПКЗ-АГРО»; розподіл статутного капіталу підприємства; затвердження статуту у новій редакції та проведення державної реєстрації змін до установчих документів, і визнати недійсним Статут ТОВ «ПКЗ-АГРО», затверджений рішенням №1/12 учасника ТОВ «ПКЗ-АГРО» від 27 липня 2012 р. Також, позивачка просила встановити порядок виконання рішення суду, згідно якого це рішення у разі набрання ним законної сили, є підставою для внесення Державним реєстратором Пирятинської районної державної адміністрації Полтавської області записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо скасування державної реєстрації вказаних вище змін до установчих документів ТОВ «ПКЗ-АГРО».

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено у повному обсязі.

На дане рішення була принесена апеляційна скарга ОСОБА_2, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_3 у задоволенні її позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, який доповів зміст оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 10 п.3 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст. 11 п.1 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 грудня 2003 ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_4

У 2005 році ОСОБА_4 став єдиним учасником ТОВ «ПКЗ-АГРО», що підтверджено статутом товариства, затвердженим зборами учасників (протокол №4 від 11 квітня 2005р.) та зареєстрованим державним реєстратором Пирятинської районної державної адміністрації Полтавської області Андреєнко І.П. 27 липня 2012 року ОСОБА_4 підписав та нотаріально посвідчив заяву, якою сповістив про свій вихід зі складу засновників (учасників) ТОВ «ПКЗ-АГРО», а також про відсутність майнових та немайнових претензій до товариства в зв'язку з цим. Також, у заяві ОСОБА_4 висловив згоду на внесення відповідних змін до установчих документів ТОВ «ПКЗ-АГРО», які пов'язані з його виходом та змінами засновників (учасників), реєстрацію їх в органах державної влади передбаченим законом порядком. Крім цього, 27 липня 2012 року ОСОБА_4 було оформлене рішення №12 учасника ТОВ «ПКЗ-АГРО», яким: прийнято до складу учасників товариства ОСОБА_2 зі статутним капіталом в розмірі 26 200 гривень; виключено зі складу учасників ОСОБА_4 на підставі поданої заяви; розподілено статутний капітал товариства наступним чином: ОСОБА_2 - 26 200 гривень, що дорівнює 100% статутного капіталу; затверджено статут товариства в новій редакції; директору товариства доручено самостійно або через уповноважену особу провести державну реєстрацію змін до установчих документів. 03 серпня 2012 року була проведена державна реєстрація вказаних вище змін до установчих документів ТОВ «ПКЗ-АГРО», що підтверджено відміткою на титульному аркуші статуту товариства 2012 року.

Відповідно до ст.177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно ст. 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права визнаються речовими правами.

Право на частку у статутному капіталі господарського товариства (у тому числі -Товариства з обмеженою відповідальністю) виникає внаслідок внесення особою вкладу у статутний капітал цього товариства, є правовим наслідком внесення цього вкладу.

Згідно ст.12 Закону України «Про господарські товариства», товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Згідно ст.53 цього Закону, учасник Товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Аналогічна норма міститься в ст.147 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право розпорядження майном належить його власнику (ч.1 ст.317 ЦК України), а право продажу товару належить його власнику (ч. 1 ст.658 ЦК України).

Таким чином, законодавство України дозволяє учаснику Товариства з обмеженою відповідальністю відчужувати свою долю. В свою чергу, право розпорядження майном є складовою права власності на нього.

Виходячи з наведених норм, суд дійшов вірного висновку про те, що власністю господарського товариства є майно, передане йому учасником (засновником) як вклад до статутного капіталу, а частка у статутному капіталі товариства не є власністю товариства, а є виключно власністю його учасника. Оскільки наслідком відчуження частки у статутному капіталі є перехід прав на належні відчужувачу вклад (грошові кошти), правочин щодо відчуження вказаної частки є за своєю правовою природою відчуженням належних учаснику товариства грошових коштів. З урахуванням цього, частка (доля) ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ «ПКЗ-АГРО» в розмірі 100%, не є власністю ТОВ «ПКЗ-АГРО».

Аналогічного висновку дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справі в рішенні від 06 червня 2012 року.

Згідно ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.

З урахуванням цього та зважаючи на зміст вказаних вище документів, ОСОБА_4 оформив правочин, спрямований на безоплатне відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «ПКЗ-АГРО» у розмірі 100% на користь ОСОБА_2

Згідно статті 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, частка у статутному капіталі ТОВ «ПКЗ-АГРО» у розмірі ста відсотків, яка була відчужена ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, належить на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_4, а саме - ОСОБА_3 (позивачці) та ОСОБА_4

Згідно ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. При цьому, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ст.65 СК України).

Посилання відповідача ОСОБА_4 на те, що частку у статутному капіталі ТОВ «ПКЗ-АГРО» у розмірі ста відсотків він придбав хоча й у шлюбі з позивачкою, але за кошти, зароблені його власною працею, бо позивачка займалась здебільшого домашнім господарством, не спростовують вказаних вище висновків з наступних причин. Згідно ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Водночас, відповідач ОСОБА_4 не заперечував, що відчуження частки у статутному капіталі ТОВ «ПКЗ-АГРО» та підписання пов'язаних з цим документів, він вчинив без повідомлення ОСОБА_3 та без її згоди. Доказів, що спростовують це, матеріали справи не містять.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити вказаному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою визнання недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч 1 ст. 203 ЦК України.

З огляду на вказані норми, позивачка мала право на звернення до суду з позовом про визнання недійсним правочину (договору) щодо відчуження її чоловіком ОСОБА_4 частки у статутному капіталі ТОВ «ПКЗ-АГРО», оскільки цей правочин стосується розпорядження спільним майном подружжя (її та ОСОБА_4), виходить за межі дрібного побутового, та укладений без її згоди

Як вказано Верховним судом України у Постанові «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24 жовтня 2008р. №13, суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача (п.13). У даному випадку судом було вірно встановлено, що діючий статут ТОВ «ПКЗ-АГРО» не відповідає законодавству України, оскільки за його змістом учасником товариства є особа (ОСОБА_4), що стала таким учасником з порушенням законодавства України. Положення статуту ТОВ «ПКЗ-АГРО» у цій частині порушують право власності позивачки як дружини попереднього учасника ОСОБА_4 на частку у статутному капіталі ТОВ «ПКЗ-АГРО». Вказані порушення не можуть бути усунуті, оскільки на це нема волевиявлення відповідачів, рішення про прийняття ОСОБА_4 до складу учасників товариства не прийнято.

Суд перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив вірний висновок про задоволення позовних вимог ОСОБА_3.

Судова колегія не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_2 на те, що судом першої інстанції не було з"ясовано, що вона та її син ОСОБА_6 є спадкоємця померлого ОСОБА_2, оскільки апелянтами не надані належні докази того, що на момент розгляду справи у суді першої інстанції та у апеляційному суді вони прийняли спадщину та отримали свідоцтво про право на спадщину, а тому ці доводи не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та які б мали правове значення, у апеляційній скарзі не наведено.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно і всебічно розглянув справу, дав належу оцінку наданим доказам, постановив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Головуючий

---

Г.О. Косогор

Судді

---

О.С. Комлева

---

Н.В. Ісаєва