cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
02.07.2013р. Справа № 905/2779/13
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесник Р.М.
при помічнику судді Дороховій Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна», м. Київ
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Наутілус», м. Єнакієве
про стягнення заборгованості у розмірі 1 036 725,17 гривень, пені у розмірі 93 101,84 гривень, 3% річних у розмірі 18 520,01 гривень, розірвання договору фінансового лізингу та витребування майна
Представники сторін:
Від позивача: Кулик В.М.
Від відповідача: Горкавчук Г.І.
В судовому засіданні 18.06.2013р. оголошувалась перерва до 02.07.2013р.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна», м. звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Наутілус» про стягнення заборгованості у розмірі 1 036 725,17 гривень, пені у розмірі 93 101,84 гривень, 3% річних у розмірі 18 520,01 гривень, розірвання договору фінансового лізингу та витребування майна.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу №UA18L-11-02 від 12.07.2011р., внаслідок чого виникла стягувана заборгованість та підстави для розірвання договору та витребування предмету лізингу.
Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги, викладені в позовній заяві.
З наданого відзиву та пояснень відповідача вбачається, що проти основної суми заборгованості в розмірі 1036725,17 гривень останній не заперечує, а відносно інших вимог позивача заперечує з тих підстав, що: пеня нараховується тільки за наявності факту пред'явлення лізингодавцем лізингоотримувачу письмової вимоги про сплату такої пені, проте лізингодавцем такого вимоги пред'явлено не було, та оскільки лізингоотримувач не набув права власності на майно в повному обсязі, то він має право на повернення частково сплачених в рахунок відшкодування вартості майна коштів.
Розгляд справи на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України продовжувався. Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.
Перед початком розгляду справи по суті представники сторін були ознайомлені з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ
12.07.2011р. позивачем (лізингодавець) та відповідачем (лізингоотримувач) укладено договір фінансового лізингу №UA18L-11-02, за умовами якого лізингодавець зобов'язується придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у додатку №1 до цього договору (бульдозер «Катерпіллар» D8R, 2008 р.в., напрацювання 2124 мото-годин, серійний номер CAT00D8RL9EM04594, кількістю 1 шт.), і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння і користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цьому договорі й загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених загальними умовами. Цей договір укладений відповідно до Загальних умов, які є невід'ємною частиною цього договору (п.п. 2.1.,2.2. договору).
Пунктом 4.4. договору визначено, що лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому Додатком №3 до цього Договору, збільшеному відповідно до п. 4.3. цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів.
Строк лізингу для цілей даного договору становить 36 місяців (п.6.1. договору).
В матеріалах справи міститься акт прийому - передачі обладнання №20 від 25.07.2011р.
Додатковими угодами №1ДО від 25.07.2011р. та №2 ДО від 29.12.2011р. сторонами був встановлений уточнений загальний графік платежів до договору фінансового лізингу №UA18L-11-02 від 12.07.2011р.
Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 036 725,17 гривень, пені у розмірі 93 101,84 гривень, 3% річних у розмірі 18 520,01 гривень, розірвання договору фінансового лізингу та витребування майна.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, який підпадає під правове регулювання норм Закону України «Про фінансовий лізинг», а також статей 806-809 Цивільного кодексу України та статті 292 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона передає другій стороні у користування майно на певний строк і за встановлену плату.
Статтею 292 Господарського кодексу України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Лізингодавцем належним чином були виконані умови договору, що підтверджується матеріалами справи.
На підставі п.3 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Так, відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів визначається в порядку, встановленому договором.
Всупереч прийнятих обов'язків, лізингоодержувач зобов'язання за договором щодо сплати лізингових платежів виконував не в повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи та не заперечується самим відповідачем.
А отже зважаючи на викладене, позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості за період з 01.05.2012р. по 01.04.2013р. за договором фінансового лізингу в розмірі 1036725,17 гривень підлягають задоволенню.
Крім цього позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені у розмірі 93 101,84 гривень, 3% річних у розмірі 18 520,01 гривень.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язань. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 14.10. загальних умов визначено, що у випадку прострочення сплати будь-якого платежу лізингоодержувача, лізингоодержувач буде зобов'язаний сплатити лізингодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором (з урахуванням загальних умов) і по дату фактичної сплати лізингоодержувачем простроченої суми у повному обсязі. Зазначена пеня нараховується тільки при наявності факту пред'явлення лізингодавцем лізингоодержувачеві письмової вимоги про виплату такої пені.
Доводи відповідача щодо неотримання ним вимоги про виплату пені судом до уваги не приймаються, оскільки докази направлення позивачем такої вимоги на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи листом № 45/03 від 27.03.2013 року, поштовим чеком та описом вкладення.
З розрахунку позивача вбачається, що його здійснено в супереч ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано ним не дотримані, тобто більше ніж протягом шести місяців.
Зважаючи на вищевикладене, судом самостійно здійснено розрахунок пені, з урахуванням вищезазначених норм чинного законодавства України та встановлено, що стягненню підлягає пеня в розмірі 81910,60 гривень.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі прострочення на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, а також нараховані за весь період прострочення 3% річних та інфляційну індексацію.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 18520,01 гривень. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено правомірність їх нарахування, отже додатково підлягає стягненню з відповідача 3 % річних у розмірі 18520,01 гривень.
Відносно вимог про розірвання договору фінансового лізингу №UA18L-11-02 від 12.07.2011р., позиція суду полягає в такому.
Позивач наполягає на розірванні договору внаслідок порушення відповідачем його умов у вигляді невиконання обов'язку щодо сплати лізингових платежів.
За змістом ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, що кореспондується із визначенням розірвання договору у якості одного з наслідків порушення зобов'язання за змістом ст. 611 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Положеннями ч. 2 ст. 202 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Означені посилання позивача на необхідність розірвання спірного договору у зв'язку із наявністю порушення його умов з боку відповідача щодо сплати лізингових платежів, судом приймаються до уваги як юридично і доказово обґрунтовані, оскільки умову щодо здійснення означених платежів слід віднести до істотних умов договору у розумінні ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, вимоги позивача про розірвання спірного договору підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача щодо зобов'язання відповідача повернути предмет лізингу - бульдозер «Катерпіллар» D8R, 2008 р.в., серійний номер CAT00D8RL9EM04594, кількістю 1 шт. суд виходить з наступного.
Пунктом 4 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Враховуючи вищевикладені висновки суду про розірвання договору лізингу, що за приписами ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України має своїми наслідками припинення зобов'язань сторін, зумовлює виникнення у відповідача обов'язку повернути предмет лізингу, отже позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України у рішенні за результатами розгляду позову про зобов'язання виконати певну дію (в розглядуваному випадку - повернути об'єкт лізингу) суд має вказати строк вчинення відповідної дії. Керуючись принципом розумності, встановленим ст. 3 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність встановлення 14-денного строку з моменту набрання рішенням законної сили для повернення відповідачем об'єкту лізингу.
Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» до товариства з обмеженою відповідальністю «Наутілус» задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Наутілус» (86420, м. Єнакієве, пр.-т. Берегового, б. 40, корп.. А, код 25104321) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (03022, м.Київ, вул.. Васильківська, б. 34, код 35431993) суму заборгованості за лізинговими платежами в розмірі 1036725,17 гривень, пеню в розмірі 81910,60 гривень, 3% річних в розмірі 18520,01 гривень, судовий збір в розмірі 25014,76 гривень.
Розірвати договір фінансового лізингу №UA18L-11-02 від 12.07.2011р. укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Наутілус».
Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Наутілус» (86420, м. Єнакієве, пр.-т. Берегового, б. 40, корп. А, код 25104321) в 14-денний строк з дня набрання рішенням чинності передати товариству з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (03022, м.Київ, вул. Васильківська, б. 34, код 35431993) предмет лізингу - бульдозер «Катерпіллар» D8R, 2008 р.в., серійний номер CAT00D8RL9EM04594, кількістю 1 шт.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 02.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 08.07.2013 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Р.М. Колесник
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 02.07.2013 |
Оприлюднено | 09.07.2013 |
Номер документу | 32232454 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Донецької області
Р.М. Колесник
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні