Постанова

від 02.07.2013 по справі 910/2975/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2013 р. Справа№ 910/2975/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Гончарова С.А.

Чорної Л.В.

при секретарі Помаз І.А.

від позивача: Міщенко П.В. - представник за дов. №3 від 25.01.2010р.;

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дакал Ірини Володимирівни

на рішення господарського суду міста Києва

від 26.03.2013р. (дата підписання - 03.04.2013р.)

у справі №910/2975/13 (суддя - Якименко М.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-експериментальний завод «Залізничник»

до Фізичної особи-підприємця Дакал Ірини Володимирівни

про стягнення 59 823,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідно-експериментальний завод «Залізничник» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Дакал Ірини Володимирівни про стягнення 59 823,44 грн. заборгованості за користування орендованим майном у період з квітня 2011р. по грудень 2012р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним між сторонами Договором оренди нерухомого майна від 01.11.2010р. №19 в частині повного та своєчасного внесення орендної плати.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 21.02.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі за №910/2975/13.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву господарському суду не направив, участі у судових засіданнях першої інстанції не взяв.

Рішенням господарського суду м. Києва від 26.03.2013р. у справі №910/2975/13 (суддя - Якименко М.М.) позов задоволено повністю, визначено до стягнення із ФОП Дакал І.В. на користь ТОВ «Дослідно-експериментальний завод «Залізничник» 59 823,44 грн. основного боргу. Судові витрати покладені на відповідача.

За оцінкою місцевого господарського суду, на підставі Договору оренди нерухомого майна від 01.11.2010р. №19 між сторонами виникли правовідносини найму (оренди), згідно яких відповідач зобов'язувався своєчасно та у повному обсязі вносити на користь позивача орендну плату за користування нерухомим майном. Утім, внаслідок неналежного виконання своїх грошових зобов'язань орендар (відповідач) допустив заборгованість з оплати орендних платежів в обсязі 59 823,44 грн., доказів погашення якої суду першої інстанції не надав, у зв'язку з чим заявлені позивачем вимоги, на думку суду першої інстанції, підлягали задоволенню.

Не погоджуючись із висновками місцевого господарського суду та мотивами прийнятого рішення, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду м. Києва від 26.03.2013р. у даній справі скасувати та прийняти новий судовий акт про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Судові витрати, у тому числі витрати на послуги адвоката у розмірі 5 000,00 грн., апелянт просив покласти на позивача.

У доводах апеляційного оскарження відповідач вказував на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправомірного судового рішення.

Так, скаржник зазначив, що до складу стягнутої із нього заборгованості включено, зокрема, 1 999,59 грн. за додаткові послуги, надані у вересні 2012р. При цьому за умовами укладеного між сторонами Договору, вартість таких послуг компенсується відповідачем на підставі виставлених позивачем рахунків. Утім, доказів надання відповідачу рахунків на оплату цих послуг, матеріали справи не містять, у зв'язку з чим ФОП Дакал І.В. вважала, що станом на день звернення до господарського суду з позовом строк оплати 1 999,59 грн. не настав.

Апелянт також не погодився із визначеною до стягнення сумою основного боргу по орендній платі, посилаючись на те, що починаючи з листопада 2012р. він не користувався орендованим приміщенням та звільнив його, а тому підстави для стягнення із нього орендної плати за період, у якому орендар не користувався об'єктом оренди, - листопад-грудень 2012р., були відсутніми.

Посилаючись на положення п.5.3 Договору, апелянт звертав увагу суду апеляційної інстанції на умови Договору, за якими договір вважається розірваним з дати закінчення оплаченого періоду. На думку орендаря, Договір оренди нерухомого майна від 01.11.2010р. №19 слід визнати розірваним з 30.09.2012р., оскільки останнім місяцем оплаченого відповідачем періоду був саме вересень 2012р., тому заявлена до стягнення орендна плата за період жовтня - грудня 2012р., на думку скаржника, не підлягала задоволенню.

З цих же підстав відповідач вважав неправомірним стягнення із нього заборгованості з орендної плати за вересень 2012р., оскільки орендна плата за останній місяць, яким у даному випадку ФОП Дакал І.В. вважала вересень 2012р., була сплачена на користь позивача ще у грудні 2010р.

Серед інших доводів апеляційного оскарження відповідач вказував на недійсність укладеного між сторонами Договору оренди з огляду на відсутність державної реєстрації речового права орендодавця на об'єкт оренди.

Обґрунтовуючи свої доводи щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, відповідач вказував на належне його повідомлення про порушення суом провадження у справі, а також про відкладення розгляду справи на 26.03.2013р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2013р. у справі №910/2975/13 (головуючий суддя - Кропивна Л.В. (доповідач), судді: Гончаров С.А., Іоннікова І.А.) апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дакал І.В. прийнято до провадження, а її судовий розгляд призначено на 28.05.2013р.

У судовому засіданні 28.05.2013р. представники відповідача підтримали доводи апеляційного оскарження, просили скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справі та прийняти новий судовий акт про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а судові витрати, в т.ч. витрати ФОП Дакал І.В. на послуги адвоката у розмірі 5 000,00 грн., покласти на позивача.

Представник позивача подав у судовому засіданні 28.05.2013р. письмові пояснення, в яких просив прийняте судом рішення у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав її необґрунтованості. Зокрема, позивач зазначив, що договірні відносини між сторонами припинилися 31.12.2012р. у зв'язку із закінченням строку, на який укладався Договір оренди, а не з 30.09.2012р., як вважав відповідач.

За поясненнями позивача, орендар продовжує користуватися орендованим приміщенням, адже об'єкт оренди за актом приймання-передачі позивачу не був повернутий.

Інші наведені апелянтом доводи позивач просив відхилити як такі, що спростовуються наявними у справі документами та встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами справи.

У судовому засіданні 28.05.2013р. у порядку ст.77 ГПК України оголошувалась перерва на 02.07.2013р. Водночас, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.20.13р. задоволено клопотання сторін про продовження строку розгляду апеляційної скарги у даній справі на 15 днів.

01.07.2013р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 02.07.2013р., для надання додаткового часу для підписання сторонами акту звірки розрахунків.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2013р. у зв'язку із перебуванням судді Іоннікової І.А. у відпустці здійснено заміну у складі колегії суддів по даній справі, суддю Іоннікову І.А. замінено суддею Чорною Л.В.

Відповідач процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою від 28.05.2013р. про оголошення перерви на 02.07.2013р. о 10:00 год.

Розглянувши у судовому засіданні подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія не знайшла підстав для його задоволення з таких мотивів.

Обґрунтовуючи подане клопотання, відповідач зазначив, що формування акту звірки зайняло тривалий час, оскільки виникали постійні розбіжності в сумах у зв'язку із чим затягувався процес підписання актів зі сторони позивача. Разом з тим, відповідач зазначив про направлення ним тільки 01.07.2013р. на адресу позивача 2 екземплярів актів звірки взаєморозрахунків для підписання їх Товариством.

У судовому засіданні представник позивача заперечив обставини, наведені відповідачем у його клопотанні, зазначивши, що для складання акту звірки взаєморозрахунків відповідач не з'являвся, така звірка сторонами не проводилася і примірників акту звірки Товариство від відповідача не отримувало.

З огляду на приписи ст.102 ГПК України, якими встановлені строки розгляду апеляційної скарги, та на зміст ст.77 ГПК України щодо наявності підстав для обов'язкового відкладення розгляду спору, судова колегія виходить з того, що при незабезпеченні явки своїх представників учасниками судового процесу у судові засідання, якщо наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, спір має бути вирішений по суті у строки, встановлені законом.

Виходячи з того, що правова позиція та доводи апелянта викладені ним в апеляційній скарзі, явка представника апелянта не була визнана судом апеляційної інстанції обов'язковою, апелянту надано достатньо часу для підготовки обґрунтованих та документально підтверджених додаткових пояснень на підтвердження власної правової позиції і своєчасного їх подання апеляційному господарському суду, адже з дня останнього судового засідання - 28.05.2013р. пройшло більше місяця, судовій колегії не надано доказів на підтвердження існування обставин, які виключали можливість явки ФОП Дакал І.В. або її представника у призначене на 02.07.2013р. судове засідання, подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи слід відхилити, а розгляд апеляційної скарги по суті - здійснити за правилами ст.101 ГПК України.

Представник позивача підтримав свої заперечення у судовому засіданні, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду у даній справі - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дослідно-експериментальний завод «Залізничник» (далі - позивач, орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Дакал Іриною Володимирівною (далі - відповідач, орендар) був укладений Договір оренди нерухомого майна№19 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець зобов'язувався передати, а орендар - прийняти в тимчасове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вулиця Залізничне шосе, 4, має загальною площею 115,00 кв.м., що є приватною власністю орендодавця на підставі свідоцтва про власність реєстр. №625 від 06.11.1998р., виданого ФДМ України регіональним відділенням по м. Києву (п.1.1 Договору).

Згідно з п.2.1. Договору зазначений у п. 1.1. Договору об'єкт оренди передається орендарю згідно з актом приймання-передачі (з зазначеним переліком обладнання) (Додаток №1), що є невід'ємною частиною Договору, у стані, що дозволяє здійснювати його нормальну експлуатацію. План-схема орендованого приміщення, відображені в Додатку № 2 до Договору.

На виконання своїх зобов'язань орендодавець (ТОВ «Дослідно-експериментальний завод «Залізничник»), 01.11.2010р. передав, а ФОП Дакал І.В., як орендар, прийняла об'єкт оренди, про що сторони склали та підписали відповідний акт (а.с.15).

Заперечуючи законність укладеного між сторонами Договору оренди та умотивовуючи наявність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду у даній справі, апелянт, зокрема, вказував на недійсність укладеного між сторонами правочину на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України у зв'язку з відсутністю здійснення державної реєстрації права власності за орендодавцем на майно, яке становило об'єкт оренди, та на правові позиції Верховного Суду України, викладені ним у постанові Пленуму від 06.11.3009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" .

На думку апелянта, права на нерухоме майно, який становить об'єкт оренди, підлягали реєстрації у зв'язку з прийняттям Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і у відповідності до його положень.

Утім, з такими доводами скаржника погодитися не можна, оскільки в силу частини 4 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент укладення Договору оренди), права на нерухоме майно, які виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

З опису об'єкту оренди (п.1.1 Договору), випливає, що право власності на передане в оренду відповідачу приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Залізничне шосе, 4, загальною площею 115,0 кв.м., підтверджується свідоцтвом про власність за реєстровим №625 від 06.11.1998р., виданим ФДМ України регіональним відділенням по м. Києву. Діюче на момент виникнення у позивача права власності на майно законодавство не передбачало обов'язкової реєстрації такого права і така реєстрація здійснювалася добровільно, за рішенням власника.

Відповідно до п.3.1. Договору за користування об'єктом оренди орендар зобов'язувався сплачувати орендодавцю орендну плату в національній валюті України, розмір якої становить: 100,80 грн., крім того ПДВ 20% - 20,16 грн., що загалом складає 120,96 грн. за один квадратний метр. Загальний місячний розмір орендної плати становить: 11 592,00 грн., крім того ПДВ 20% - 2 318,40 грн., що загалом складає 13 910,40 грн.

Згідно з п. 3.3. Договору орендар сплачує орендну плату та плату за користування додатковими послугами за попередній місяць оренди не пізніше 10 числа поточного місяця шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 10.1. Договору (із змінами, внесеними Додатковою угодою №1 до Договору) договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, ТОВ «Дослідно-експериментальний завод «Залізничник» вказувало на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів за користування орендованим приміщенням, у зв'язку з чим станом на день подачі позову заборгованість ФОП Дакал І.В. становила 59 823,44 грн., з яких: 2 187,25 грн. заборгованості, яка утворилася наростаючим порядком за період з 01.04.2011р. по 01.09.2012р.; 15 909,99 грн. заборгованості по орендній платі та за додаткові послуги за вересень 2012р.; а також 41 731,20 грн. заборгованості по орендній платі за жовтень-грудень 2012р.

Встановивши відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів погашення вказаної заборгованості, суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача та задовольнив позовні вимоги у заявленому ним до стягнення розмірі.

Натомість відповідач вказував на безпідставність задоволення судом позову вимоги Товариства у частині стягнення із ФОП Дакал І.В. заборгованості по орендній платі за жовтень-грудень 2012р., оскільки вважав, що Договір оренди був розірваний з 30.09.2012р.

Обґрунтовуючи свою позицію, скаржник посилався на положення п.5.3 Договору, а також на ту обставину, що останнім оплаченим ним місяцем був саме вересень 2012р. Крім того, за оцінкою апелянта, безпідставність стягнення заборгованості за вказаний період підтверджується і тією обставиною, що починаючи з листопада 2012р. ФОП Дакал І.В. орендованим приміщенням не користувалася.

Однак, така позиція скаржника суперечить встановленим судами першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи, положенням Договору, а також чинного цивільного законодавства України.

Кваліфікуючою ознакою договору найму є його строковість. Дострокове припинення договору найму шляхом відмови від договору можливе лише з підстав, передбачених договором чи законом, зокрема за п.2 ч.1 ст.766 та 782 ЦК України, тоді як підстави розірвання договору найму визначені ст.ст.783, 784 ЦК України.

Як випливає з доводів сторін, орендар самовільно і до закінчення строку договору оренди залишив орендоване приміщення у листопаді 2012р. і об'єкт оренди орендодавцю за актом прийому-передачі не передав.

За змістом ст.795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Між тим, відсутність у матеріалах справи доказів юридичного повернення приміщення з оренди у порядку, передбаченому ст.795 ЦК України, у сукупності з доводами позивача про відмову відповідача від складення такого акту, спростовує доводи апелянта про припинення зобов'язань за Договором оренди не лише у листопаді 2012 р., але й на момент прийняття судом першої інстанції рішення.

Самовільне звільнення об'єкту оренди орендарем не визнається законом підставою припинення орендних відносин.

До того ж, відповідно до п.7.4. Договору оренди у випадку звільнення орендарем об'єкту оренди без письмового попередження, а також без складання акту про передачу об'єкту оренди в належному стані, орендар несе повну матеріальну відповідальність за завдані у зв'язку із цим збитки у повному обсязі та відшкодовує орендодавцю орендну плату за весь період користування об'єктом оренди.

Доводи апелянта з приводу того, що Договір оренди вважається розірваним з дати закінчення оплачуваного періоду судова колегія вважає юридично неспроможними і відхиляє, оскільки вони суперечать юридичній природі оренди.

Зважаючи на умови Договору оренди, а також на відсутність акту прийому -передачі об'єкту оренди орендодавцю, останній вправі вимагати від орендаря сплати орендної плати у розмірі, визначеному Договором за весь період до повернення об'єкту оренди орендодавцю за актом прийому-передачі.

Зобов'язання, які виникли на підставі Договору оренди, в силу ст.629 ЦК України, є обов'язковими для їх виконання сторонами.

Розмір орендної плати за п.3.1 Договору становить 13 910,40 грн. на місяць.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми протягом спірного періоду - з квітня 2011р. по грудень 2012р. - та доводи апелянта з посиланням на подані ним розрахункові документи, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість вимог позову та неспроможність доводів апелянта, оскільки при визначенні розміру заборгованості з орендної плати позивачем були враховані здійснені орендарем у спірний період платежі, що підтверджується наданим позивачем витягом з журналу проводок (а.с.65-71) .

При цьому сплачені відповідачем 02.12.2010р. та 30.12.2010р. на користь позивача грошові кошти у розмірі 9 641,92 грн. та 15 847,60 грн. теж враховані при визначенні позивачем розміру заявленої ним до стягнення суми.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі вказував на відсутність у матеріалах справи доказів виставлення ФОП Дакал І.В. рахунків на оплату додаткових послуг, передбачених п.3.2 Договору, а саме: послуг по опаленню, водопостачанню, електропостачанню, охоронної сигналізації та інших , у зв'язку з чим вважав, що задоволення судом вимог про стягнення із ФОП Дакал І.В. 1 999,59 грн. заборгованості за вересень 2012р. є передчасним.

На думку скаржника, відсутність письмової вимоги у порядку ст.530 ЦК України про сплату вказаної суми свідчить про те, що строк виконання грошових зобов'язань відповідача у цій частині не настав.

Утім, такі твердження скаржника є помилковими, адже відсутність доказів виставлення рахунків на оплату наданих у вересні 2012р. додаткових послуг не звільняють відповідача від встановленого Договором обов'язку розрахуватися із позивачем за ці послуги не пізніше 10 числа поточного місяця у відповідності до п.3.3 Договору оренди.

Таким чином, судова колегія погоджується із вірним висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог та стягнення із відповідача 59 823,44 грн. заборгованості.

Водночас, судова колегія відхиляє доводи апеляційного оскарження з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині прийняття судового рішення за відсутності сторони, не повідомленої належним чином про час і місце розгляду справи.

Як вбачаться із матеріалів справи, судова кореспонденція направлялася на юридичну адресу ФОП Дакал І.В., зазначену у позовній заяві та у Договорі оренди: 02096, м. Київ, вул. Руднєва, 49/20, кв.102.

19.03.2013р. ФОП Дакал І.В. отримала копію ухвали господарського суду м. Києва від 21.02.2013р. про порушення провадження у справі №910/2975/13, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення судової кореспонденції (а.с.3).

26.03.2013р. через канцелярію місцевого господарського суду від відповідача надійшла заява про перенесення розгляду справи у зв'язку з несвоєчасним отриманням копії ухвали господарського суду м. Києва від 21.02.2013р. про порушення провадження у справі та неотриманням повідомлення про дату наступного слухання справи.

В апеляційній скарзі відповідач вказував на неправомірне відхилення судом першої інстанції поданого через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 26.03.2013р. за відсутності представника відповідача та будь-яких доказів того, що ФОП Дакал І.В. була належним чином повідомлена про час і місце призначеного судового засідання, як от засвідченого судом витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Судова колегія не може погодитися із такими доводами скаржника.

В силу ч.1 ст.64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

До того ж, у пункті 11 Інформаційного листа від 15.03.2007р. №01-8/123 Вищий господарський суд України висловив правову позицію про відсутність повноважень у господарських судів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, у зв'язку з чим прийшов до висновку, що відповідні процесуальні документи мають надсилатися господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Згідно відмітки канцелярії місцевого господарського суду на звороті ухвали від 19.03.2013р. про відкладення розгляду справи на 26.03.2013р., копія вказаного процесуального документу була своєчасно направлена на адресу відповідача, а саме: 20.03.2013р. Натомість, відповідач, звертаючись до апеляційного господарського суду не надав доказів у підтвердження того, що ухвала господарського суду м. Києва від 19.03.2013р. була отримана ним після судового засідання від 26.03.2013р.

Крім того, відповідач був повідомлений про наявність у провадженні господарського суду м. Києва даної справи та не був позбавлений можливості скористатися наданими йому ст.22 ГПК України процесуальними правами і ознайомитися із матеріалами справи для підготовки і своєчасної подачі обґрунтованих і документально підтверджених заперечень на позовну заяву.

За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування прийнятого судом першої інстанції судового рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржений судовий акт - без змін.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на відповідача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дакал Ірини Володимирівни на рішення господарського суду м. Києва від 26.03.2013р. у справі №910/2975/13 залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 26.03.2013р. у справі №910/2975/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/2975/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Кропивна Л.В.

Судді Гончаров С.А.

Чорна Л.В.