Постанова

від 08.08.2013 по справі 910/2975/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2013 року Справа № 910/2975/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк, Н.Капацин, Д.Кривди, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи-підприємця Дакал Ірини Володимирівни на постановувід 02.07.2013 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/2975/13 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-експериментальний завод "Залізничник" доФізичної особи-підприємця Дакал Ірини Володимирівни простягнення 59 823,44грн В судове засідання прибули представники сторін: позивачаМіщенко П.В. (дов. від 25.01.2010) відповідачаБезсмертний Ю.Ф. (дов. від 10.04.2013), Мендус С.С. (дов. від 11.04.2013) Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк , пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідно-експериментальний завод "Залізничник" звернулося до господарського суду м.Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Дакал Ірини Володимирівни про стягнення 59 823,44грн заборгованості за користування орендованим майном у період з квітня 2011 по грудень 2012.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.03.2013 (суддя М.Якименко) позов задоволений повністю, присуджено до стягнення з ФОП Дакал І.В. на користь ТОВ "Дослідно-експериментальний завод "Залізничник" 59 823,44грн основного боргу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 (колегія суддів: Л.Кропивна, С.Гончаров, Л.Чорна) рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2013 залишене без зміни з посиланням на таке.

01.11.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дослідно-експериментальний завод "Залізничник" та Фізичною особою-підприємцем Дакал Іриною Володимирівною укладений Договір оренди нерухомого майна №19, за умовами якого орендодавець зобов'язувався передати, а орендар - прийняти в тимчасове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вулиця Залізничне шосе, 4, загальною площею 115,00 кв.м., що є приватною власністю орендодавця на підставі свідоцтва про власність реєстр. №625 від 06.11.1998, виданого ФДМ України регіональним відділенням по м. Києву (п.1.1 Договору).

01.11.2010 на виконання своїх зобов'язань орендодавець передав, а орендар прийняла об'єкт оренди, про що сторони склали та підписали відповідний акт.

Частиною 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент укладення Договору оренди), права на нерухоме майно, які виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

З опису об'єкту оренди (п.1.1 Договору), випливає, що право власності на передане в оренду відповідачу приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Залізничне шосе, 4, загальною площею 115,0 кв.м., підтверджується свідоцтвом про власність за реєстровим №625 від 06.11.1998, виданим ФДМ України регіональним відділенням по м. Києву. Діюче на момент виникнення у позивача право власності на майно законодавство не передбачало обов'язкової реєстрації такого права і така реєстрація здійснювалася добровільно, за рішенням власника.

Відповідно до п.3.1. Договору за користування об'єктом оренди орендар зобов'язувався сплачувати орендодавцю орендну плату в національній валюті України, розмір якої становить: 100,80грн, крім того ПДВ 20% - 20,16грн, що загалом складає 120,96грн за один квадратний метр. Загальний місячний розмір орендної плати становить: 11 592,00грн та ПДВ 20% - 2 318,40грн, разом 13 910,40грн.

Згідно з п. 3.3. Договору орендар сплачує орендну плату та плату за користування додатковими послугами за попередній місяць оренди не пізніше 10 числа поточного місяця шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 10.1. Договору (із змінами, внесеними Додатковою угодою №1 до Договору) договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012.

Предметом позову є стягнення заборгованості у розмірі 59823,44грн, з яких: 2187,25грн заборгованості, що утворилася наростаючим порядком за період з 01.04.2011 по 01.09.2012; 15 909,99грн - заборгованості з орендної плати та додаткових послуг за вересень 2012 р.; а також 41 731,20грн заборгованості з орендної плати за жовтень-грудень 2012 р., яка визнана судом обгрунтованою.

Натомість відповідач, звертаючись з апеляційною скаргою, вказує на безпідставність задоволення судом позовної вимоги у частині присудження до стягнення заборгованості з орендної плати за жовтень-грудень 2012 р., оскільки вважє, що Договір оренди розірваний з 30.09.2012.

Обґрунтовуючи свою позицію, скаржник посилався на положення п.5.3. Договору, а також на ту обставину, що останнім оплаченим ним місяцем був саме вересень 2012 р. Крім того, безпідставність присудження до стягнення заборгованості за вказаний період підтверджується і тією обставиною, що починаючи з листопада 2012 р. відповідач орендованим приміщенням не користувалася.

Оскільки кваліфікуючою ознакою договору найму є його строковість, то дострокове припинення договору найму шляхом відмови від договору можливе лише з підстав, передбачених договором чи законом, зокрема п.2 ч.1 ст.766 та 782 ЦК України, тоді як підстави розірвання договору найму визначені ст.ст.783, 784 ЦК України.

Як випливає з доводів сторін, орендар самовільно і до закінчення строку договору оренди залишив орендоване приміщення у листопаді 2012 р. і об'єкт оренди орендодавцю за актом прийому-передачі не передав.

Між тим, відсутність у матеріалах справи доказів повернення приміщення з оренди у порядку, передбаченому ст.795 ЦК України, у сукупності з доводами позивача про відмову відповідача від складення такого акта, спростовує доводи ФОП Дакал І.В. про припинення зобов'язань за Договором оренди не лише у листопаді 2012 р., але й на момент прийняття судом першої інстанції рішення.

Самовільне звільнення об'єкта оренди орендарем не визнається законом підставою припинення орендних відносин.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми протягом спірного періоду - з квітня 2011 р. по грудень 2012 р., колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про обґрунтованість вимог позову та не відповідність дійсності доводів відповідача, оскільки при визначенні розміру заборгованості з орендної плати позивачем були враховані здійснені орендарем у спірний період платежі, що підтверджується наданим позивачем витягом з журналу проводок.

При цьому сплачені відповідачем 02.12.2010 та 30.12.2010 на користь позивача грошові кошти у розмірі 9 641,92грн та 15 847,60грн теж враховані при визначенні позивачем розміру заявленої ним до стягнення суми.

Відповідач вказує на відсутність у матеріалах справи доказів виставлення рахунків на оплату додаткових послуг, передбачених п.3.2 Договору, а саме: послуг з опалення, водопостачання, електропостачання, охоронної сигналізації та інших, у зв'язку з чим вважає, що задоволення судом вимог про стягнення 1 999,59грн заборгованості за вересень 2012 р. є передчасним.

Такі твердження скаржника судом апеляційної інстанції визнані помилковими, так як відсутність доказів виставлення рахунків на оплату наданих у вересні 2012 додаткових послуг не звільняють відповідача від встановленого Договором обов'язку розрахуватися із позивачем за ці послуги не пізніше 10 числа поточного місяця у відповідності до п.3.3 Договору оренди.

Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції відхилила доводи апеляційного оскарження з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині прийняття судового рішення за відсутності сторони, не повідомленої належним чином про час і місце розгляду справи з огляду на таке.

Як вбачаться із матеріалів справи, судова кореспонденція направлялася на юридичну адресу ФОП Дакал І.В., зазначену у позовній заяві та у Договорі оренди: 02096, м. Київ, вул. Руднєва, 49/20, кв.102.

19.03.2013 ФОП Дакал І.В. отримала копію ухвали господарського суду м.Києва від 21.02.2013 про порушення провадження у справі, що підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення судової кореспонденції.

Згідно з відміткою канцелярії місцевого господарського суду на звороті ухвали від 19.03.2013 про відкладення розгляду справи на 26.03.2013, копія вказаного процесуального документу своєчасно направлена на адресу відповідача, а саме 20.03.2013. Натомість, відповідач, звертаючись до апеляційного господарського суду не надав доказів на підтвердження того, що ухвала господарського суду м. Києва від 19.03.2013 була отримана ним після судового засідання від 26.03.2013.

Крім того, відповідач був повідомлений про наявність у провадженні господарського суду м. Києва даної справи та не був позбавлений можливості скористатися наданими йому ст.22 ГПК України процесуальними правами і ознайомитися з матеріалами справи для підготовки і своєчасної подачі обґрунтованих і документально підтверджених заперечень на позовну заяву.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ФОП Дакал Ірина Володимирівна посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень норм права, просить судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, однак розподіл судових витрат слід змінити, виходячи з такого.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію господарського суду апеляційної інстанції, викладену в оскаржуваній постанові про те, що право орендодавця на майно, яке передане в оренду, підтверджується свідоцтвом про власність за реєстровим №625 від 06.11.1998, виданим РВ ФДМ України по м. Києву. Крім того, реєстрація речового права різновидом якого є свідоцтво про право власності, виступає способом підтвердження особою свого права і визнання такого права іншими особами. Орендар, який прийняв у користування майно, реалізував право на оренду, якому кореспондується обов'язок оплачувати таке користування. Докази про оспорення іншими особами права орендодавця на майно у матеріалах справи відсутні. А тому орендар не вправі посилатися на ймовірний дефект орендних правовідносин за договором, на підставі якого реалізоване ним право на оренду.

Плата за оренду майна присуджена судом до стягнення правомірно.

До складу позовних вимог входить також заборгованість за комунальні послуги.

Відповідно до положень ст. 3.2 договору оплата послуг з опалення, водопостачання, охоронної сигналізації та інших послуг здійснюється орендарем щомісячно згідно з рахунками, наданими орендодавцем, які обчислюються з урахуванням коефіцієнту використання приміщення, рівним 2,4.

Тобто розмір плати за комунальні послуги не є незмінною величиною, а залежить від загального розміру вартості спожитих орендодавцем послуг. А тому доведення орендодавцем до орендаря розміру плати за комунальні послуги є необхідною умовою визначення орендарю такої плати.

Судовими інстанціями не спростовані обставини недоведення орендодавцем орендарю розміру плати за комунальні послуги, як і орендарем не спростований заявлений орендодавцем до стягнення розмір плати за комунальні послуги.

А тому колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що присуджена до стягнення плата за комунальні послуги обґрунтована, однак судові витрати у цій частині підлягають віднесенню на орендодавця.

При цьому витрати відповідача на адвоката не підлягають до відшкодування, зважаючи на таке.

Надання правової допомоги відповідачу на підставі довіреності від 11.04.2013 (а.с. 107) здійснював Мендус С.С., однак матеріали справи не містять доказів наявності у зазначеної особи статусу адвоката, а відповідно до наказу від 01.10.2012 останній обіймає посаду помічника адвоката.

До того ж, Мендус С.С. був присутнім лише на одному судовому засіданні (28.05.2013), хоча був належним чином повідомлений про дати слухання справи.

Крім того, у матеріалах справи відсутні належні докази оплати надання правової допомоги, оскільки наявні платіжні доручення (а.с.109,110) не містять жодного напису та печатки банку, що не свідчить про проведення банком такої оплати.

Помилковим колегія суддів Вищого господарського суду України визнає посилання орендаря на п. 5.3 договору як на підставу припинених орендних відносин з дати закінчення оплачуваного періоду, оскільки зазначений пункт договору регулює відносини сторін щодо корегування розміру орендної плати, яка може змінюватися лише на майбутнє.

Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує спростування господарським судом апеляційної інстанції порушення господарським судом першої інстанції процесуальних норм з мотивів викладених у постанові.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Дакал Ірини Володимирівни залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2013, постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 у справі №910/2975/13 змінити в частині розподілу судових витрат.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Дакал Ірини Володимирівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-експериментальний завод "Залізничник" 1663,04 грн. судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-експериментальний завод "Залізничник" на користь фізичної особи - підприємця Дакал Ірини Володимирівни 28,73 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 28,73 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

В решті рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2013, постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 у справі №910/2975/13 залишити без зміни.

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ з урахуванням цієї постанови.

Судді: Є. Борденюк

Н. Капацин

Д. Кривда