Постанова

від 03.07.2013 по справі 901/676/13-г

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року Справа № 901/676/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гоголя Ю.М.,

суддів Гонтаря В.І.,

Дмитрієва В.Є.,

за участю представників сторін:

представник позивача, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Боспор-Т";

представник відповідача, не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "Порто Маре XXI";

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "Порто Маре XXI" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 16 квітня 2013 року у справі № 901/676/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Боспор-Т" (вул. Рубцова, 44,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95017)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "Порто Маре XXI" (вул. Перекопська, 20/2,Алушта,98500)

про стягнення 25776,73 грн.,

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "Порто Маре XXI"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Боспор-Т"

про стягнення 30531,63 грн.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2013 року у справі №901/676/13-г прийнята заява ТОВ "Боспор-Т" за первісним позовом про зменшення позовних вимог від 16 квітня 2013 року - до розгляду. Прийнята заява ТОВ "Парк-Отель "Порто Маре ХХІ" за зустрічним позовом про зменшення позовних вимог від 16 квітня 2013 року - до розгляду. Первісний позов задоволений частково. Стягнуто з ТОВ "Парк-Отель "Порто Маре ХХІ" на користь ТОВ "Боспор-Т" 16 681,69 грн. боргу, пеню в сумі 383,46 грн. В частині стягнення пені в сумі 8 709,30 грн. - в позові відмовлено. Зустрічний позов задоволений частково. Стягнуто з ТОВ "Боспор-Т" на користь ТОВ "Парк-Отель "Порто Маре ХХІ" пеню в сумі 1251,13 грн. В частині стягнення пені в сумі 14 014,69 грн. - в позові відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "Парк-Отель "Порто Маре ХХІ" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині задоволення частково зустрічного позову, та стягнути з ТОВ "Боспор-Т" на користь ТОВ "Парк-Отель "Порто Маре ХХІ" неустойку (пеню) в розмірі 15 263,75 грн.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.06.2013 року суддю Рибіну С.А. замінено на суддю Гонтаря В.І.

У судове засідання 03.07.2013 року представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у судовому засіданні 19.06.2013 року.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 березня 2012 року між ТОВ „Боспор - Т" (підрядник) та ТОВ „Парк-Отель „Порто Маре ХХІ" (замовник) укладений договір підряду №17/11, відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає та зобов'язується оплатити, а підрядник зобов'язується здійснити монтажні роботи з реконструкції котельної, монтажу КИПіА котельної за адресою: м. Алушта, вул. Перекопська,. 20/2.

Відповідно до пункту 2.1 замовник здійснює оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника. Оплата робіт здійснюється поетапно: перший внесок в розмірі 50% від вартості робіт. Останні 50% вартості робіт замовник сплачує після підписання акту приймання-передачі робіт.

Пунктом 2.2 передбачено плата за даним договором здійснюється протягом 3-х банківських днів з дня підписання його сторонами.

Згідно з пунктом 3.1 договору вартість робіт за даним договором визначена в розмірі 33 367,90 грн.

Відповідно до пункту 4.2 договору здача - приймання виконаних робіт оформлюється актами приймання виконаних робіт.

Пунктом 4.3 договору сторони визначили, що замовник зобов'язаний прийняти роботи виконані підрядником та підписати акт виконаних робіт протягом трьох діб з дня передачі замовнику акту про виконані роботи

Згідно з пунктом 4.4 договору, у випадку, якщо протягом трьох днів з моменту передачі акту виконаних робіт замовник не надасть мотивованої відмови від підписання акту, роботи вважаються прийнятими та підлягають оплаті у відповідності з договором.

Відповідно до пункту 5.1.3 договору підрядник зобов'язаний виконати роботи протягом 28 календарних днів з моменту виконання умов пункту 2.1 договору.

Замовник зобов'язався здійснити оплату виконаних робіт та обладнання, про що сторони зазначили у пункті 5.2.5 договору.

За порушення строків виконання робіт підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,5%, нарахованої на вартість невиконаних робіт за договором, за кожний день прострочки (пункт 6.1 договору).

Відповідно до пункту 6.2 договору за необґрунтовану затримку або відмову від приймання робіт та їх оплати, а також підписання акту приймання - здачі виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,5 %, нараховану на вартість робіт за договором, за кожний день прострочки.

Даний договір набирає чинності з дати його підписання та припиняє свою дію при виконанні підрядником та замовником усіх зобов'язань за договором (пункт 8.1 договору).

Матеріалами справи підтверджується, що товариством з обмеженою відповідальністю „Боспор -Т" було виконано монтажні роботи з реконструкції котельної на загальну суму 16 683,95 грн., про що складено акт № ООО-000024 від 23 березня 2012 року, скріплений підписами та печатками сторін (а.с. 52).

Одночасно, на виконання умов договору ТОВ „Парк-Отель „Порто Маре XXI" 23 березня 2012 року сплатило 16 683,95 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунках від 23 березня 2012 року (а.с. 16).

У наступному, підрядником було виконано монтажні роботи з реконструкції котельної, монтажу КИПіА котельної, про що складено акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 та довідку про вартість повного обсягу робіт (а.с. 23-30, 97-98).

Позивач, ТОВ „Боспор - Т", у позові стверджує, що 01 жовтня 2012 року бухгалтер ТОВ „Парк-Отель „Порто Маре XXI" отримав нарочним для підписання акти виконаних робіт по формі КБ-2в за договором підряду № 17/11 від 05 березня 2012 року, які відповідачем підписані та повернуті не були.

Листом від 30 листопада 2012 року ТОВ „Боспор - Т" повторно направив вказані документи та вимагав від ТОВ „Парк-Отель „Порто Маре XXI" підписати акти виконаних робіт та оплатити заборгованість за договором (а.с. 20), який був отриманий відповідачем 04 грудня 2012 року, що підтверджується наявною у справі копією поштового повідомлення з описом вкладення (а.с. 21).

Однак, вимоги, викладені в листі, були залишені ТОВ „Парк-Отель „Порто Маре XXI" поза увагою, що, на думку позивача за первісним позовом, з огляду на вимоги пункту 4.3 укладеного між сторонами договору, свідчить про узгодження актів відповідачем у безспірному порядку, у зв'язку з чим ТОВ „Боспор - Т" звернувся до господарського суду із даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 16 681,69 грн. за виконані роботи, а також пені за прострочення цього обов'язку.

Одночасно, позивач за зустрічним позовом стверджує, що ТОВ „Боспор -Т" виконало свої зобов'язання за договором неналежним чином, а саме - із порушенням строку, визначеного договором, у зв'язку з чим останній вважає, що підрядник повинен сплатити замовнику пеню в сумі 15 26,82 грн., що є предметом зустрічного позову по даній справі.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу.

Оскільки зі змісту спірного договору у справі вбачається, що він за своєю правовою природою є договором підряду, правовідносини, які виникли у зв'язку з його виконанням, повинні регулюватися положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Так, як вже зазначалося, 05 березня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Боспор - Т" (підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Парк-Отель „Порто Маре XXI" (замовник) укладений договір підряду № 17/11, відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає та зобов'язується оплатити, а підрядник зобов'язується здійснити монтажні роботи з реконструкції котельної, монтажу КИПіА котельної за адресою: м. Алушта, вул. Перекопська, 20/2 (а.с. 12-15).

Частиною 1 статті 843 Цивільного кодексу України обумовлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Так, у пункті 2.1 сторони визначили, що замовник здійснює оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника. Оплата робіт здійснюється поетапно: перший внесок в розмірі 50% від вартості робот. Останні 50% вартості робот замовник сплачує після підписання акту приймання - передачі робіт.

Так, сплата замовником 50% від вартості робіт в сумі 16 683,95 грн. підтверджується банківською випискою по рахунках від 23 березня 2012 року (а.с. 16).

Виконання робіт на вказану суму підтверджується актом № 000-000024 від 23 березня 2012 року, скріпленим підписами та печатками сторін (а.с. 52).

Решта коштів за виконані роботи згідно умов договору повинна була бути внесена після підписання акту приймання - передачі робіт (пункт 2.1 договору).

В процесі розгляду справи представник відповідача визнав у ТОВ „Парк-Отель „Порто Маре XXI" наявність обов'язку оплатити вартість решти виконаних робіт та не заперечував факт їх виконання.

Так, частиною 1 статті 844 Цивільного кодексу передбачено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Матеріалами справи підтверджується факт надсилання підрядником кошторису та акту приймання - передачі виконаних робіт на адресу замовника, з яких вбачається, що документи, які підтверджують виконання робіт (а.с. 20-22), були отримані ТОВ „Парк-Отель „Порто Маре XXI" 04 грудня 2012 року. Дані обставини не заперечувалися представником відповідача.

Так, згідно з пунктом 4.3 договору сторони визначили, що замовник зобов'язаний прийняти роботи, виконані підрядником, та підписати акт виконаних робіт протягом трьох діб з дня передачі замовнику акту про виконані роботи.

У випадку, якщо протягом трьох днів з моменту передачі акту виконаних робіт замовник не надасть мотивованої відмови від підписання акту, роботи вважаються прийнятими та підлягають оплаті у відповідності з договором (пункт 4.4 договору).

Одночасно вимогами статті 853 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником.

З огляду на порядок, обумовлений сторонами у пункті 4.4 договору, а також враховуючи відсутність мотивованої відмови від узгодження кошторисної документації та акту приймання виконаних робіт або інших зауважень, суд погоджується із обґрунтованістю тверджень позивача за первісним позовом про наявність підстав вважати таку документацію прийнятою.

Так, відраховуючи від 04 грудня 2012 року три дні, передбачені пунктом 4.4 договору на надання замовником зауважень, слід вважати, що обов'язок оплатити решту коштів за виконані роботи виник у замовника 07 грудня 2012 року, тобто прострочення такого обов'язку відбулося 08 грудня 2012 року. При цьому, суд не погоджується із доводами представника відповідача, ТОВ „Парк-Отель „Порто Маре XXI", про те, що такий обов'язок виник лише 15 грудня 2012 року з огляду на положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, оскільки дана правова норма підлягає застосуванню лише у випадку відсутності у договорі умов щодо виконання певного зобов'язання, тоді як умовами спірного договору чітко врегульовані як порядок прийняття виконаних робіт, так і порядок їх оплати.

Одночасно, судова колегія встановила, що безпідставними є і твердження представника позивача за первісним позовом про те, що обов'язок оплатити виконані роботи виник у відповідача 14 жовтня 2012 року.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору (стаття 32 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 1 статті 34 Господарського процесуального кодексу України).

Так, у журналі обліку реєстрації, наданому позивачем, міститься перелік документації, що має відношення до договору підряду № 17/11 від 05 березня 2012 року, однак яким чином ця документація відправлялася з підприємства та ідентифікувати особу, яка її отримала та зробила свій підпис, не вбачається за можливе, у зв'язку з чим суд не вважає факт надсилання кошторисної документації на адресу відповідача 01 жовтня 2012 року доведеним, а копію журналу належним та допустимим доказом у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що обов'язок оплатити виконані за договором підряду № 17/11 роботи виник у ТОВ „Парк-Отель „Порто Маре XXI2 08 грудня 2012 року.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вказане, визнання відповідачем розміру суми заборгованості, як і наявність обов'язку її сплатити, та з огляду на відсутність доказів її оплати, вона підлягає стягненню з відповідача на підставі статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Отже, позовні вимоги про стягнення з ТОВ „Парк-Отель „Порто Маре XXI" суми боргу в розмірі 16 681,69 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 9 092.76 грн., нараховану на суму заборгованості за період з 14 жовтня 2012 року по 01 лютого 2013 року.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Сторони передбачили можливість нарахування пені в пункті 6.2 договору, відповідно до якого за необґрунтовану затримку або відмову від приймання робот та їх оплати, а також підписання акту приймання - здачі виконаних робот замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0.5 %, нараховану на вартість робіт за договором, за кожний день прострочки.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем (а.с. 3), судом першої інстанції правомірно встановлене наступне.

Так, позивачем період нарахування пені визначений - з 14 жовтня 2012 року по 01 лютого 2013 року, тоді як судом вже вище було встановлено, що документально підтверджений обов'язок оплатити виконані роботи виник у відповідача, замовника за договором, лише 08 грудня 2012 року, а отже правомірним може бути нарахування пені лише з цієї дати.

Таким чином нарахування пені повинно бути розраховано за період з 08 грудня 2012 року по прикінцеву дату, визначену позивачем - 01 лютого 2013 року.

Крім того, позивачем нараховано пеню, виходячи із 0.5 % ставки, як це і передбачено договором, тоді як відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, який, згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за якій сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню (постанова ВГСУ від 02.07.09 р. № 2-23/11020-2008).

Отже, оскільки ставка 0.5 % є більшою за подвійну облікову ставку Національного банку України, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача повинен бути розрахований виходячи із вимог закону.

Судом з урахуванням вищевикладених висновків було здійснено розрахунок суми пені (а.с. 105), з якого вбачається, що її розмір складає 383.46 грн. за період з 08 грудня 2012 року по 01 лютого 2013 року, а отже в стягненні 8 709,30 грн. слід відмовити.

В частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог судова колегія вважає необхідних змінити рішення суду першої інстанції, у зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Як вбачається із статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договорами.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Так, господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов'язання, що така неустойка не підлягає під визначення пені, яке наводиться в частині 3 статті 549 Цивільного кодексу України. А відтак, це не повинно бути підставою і для висновку про те, що відповідна умова договору є недійсною. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

Враховуючи вищевикладене, підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання, яке визначається статтею 610 Цивільного кодексу України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 6.1 Договору 17/11 від 05 березня 2012 року за порушення строків виконання робіт підрядник виплачує Замовнику неустойку (пеню) в розмірі 0,5 % нарахованої на вартість не виконаних робіт по договору за кожен день прострочення.

З огляду на вищевикладене суд першої інстанції повинен був здійснити розрахунок неустойки (пені) за ставкою 0,5% за день прострочення, а саме: 16 681,69 грн. х 0,5% х 183 = 15263,75 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з доводами та розрахунками заявника апеляційної скарги, та вважає необхідним змінити рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись статтями 101, ч. 2 ст. 103, ч.1, ч.4 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "Порто Маре XXI" задовольнити.

2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16 квітня 2013 року у справі № 901/676/13-г змінити.

Викласти пункт 6 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Зустрічний позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Боспор-Т" (вул. Рубцова, 44,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95017) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "Порто Маре XXI" (вул. Перекопська, 20/2,Алушта,98500) пеню у розмірі 15263,75 грн., судовий збір у сумі 2580,75 грн., з яких 1720,50 грн. судового збору за звернення із позовом та 860, 25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення залишити без змін.

3. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.

Головуючий суддя Ю.М. Гоголь

Судді В.І. Гонтар

В.Є. Дмитрієв

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Боспор-Т" (вул. Рубцова, 44,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95017)

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "Порто Маре XXI" (вул. Перекопська, 20/2,Алушта,98500)