Рішення

від 02.07.2013 по справі 911/1692/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2013 р. справа № 911/1692/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк», м. Донецьк

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінергія-Плюс», Київська обл., м. Обухів

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С», Київська обл., м. Обухів

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геліос», м. Київ

про стягнення 32 237 019,42 гривень

за участю представників:

від позивача: Медведь А.В. (довіреність б/н від 09.10.2012р.)

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від відповідача 3: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.04.2013р. Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі-ПАТ «ПУМБ»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінергія-Плюс» (далі-ТОВ «Сінергія-Плюс»/відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С» (далі-ТОВ «Гарт-С»/відповідач 2) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геліос» (далі-ТОВ «Торговий дім «Геліос»/відповідач 3) про солідарне стягнення 32 237 019,42 грн., з яких: 28 660 915,75 грн. заборгованості по сплаті кредиту за договором №3 від 05.07.2006р., 2 014 116,41 грн. пені, 1 533 398,24 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 28 589,02 грн. пені.

Відповідачі 1, 2 не скористались правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надали.

Відповідач 3 позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.05.2013р. порушено провадження у справі №911/1692/13 та призначено справу до розгляду на 21.05.2013р.

21.05.2013р. через канцелярію господарського суду від відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи. Зазначене клопотання судом задоволено.

Ухвалами господарського суду Київської області від 21.05.2013р., 18.06.2013р. та 25.06.2013р. розгляд даної справи відкладався на 18.06.2013р., 25.06.2013р. та 02.07.2013р. відповідно.

01.07.2013р. через канцелярію господарського суду від відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з необхідністю представника останнього бути присутнім у іншому судовому засіданні.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського сулу України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З огляду наведеного, а також враховуючи ненадання суду належних та допустимих доказів у розумінні ст. 34 ГПК України, що підтверджують факт відсутності у відповідача 2 можливості направити іншого представника у судове засідання 02.07.2013р., судом у задоволенні зазначеного клопотання відповідача 2 відмовлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

05.07.2006р. між ЗАТ «Донгорбанк», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ» (далі-банк) та ТОВ «Сінергія-Плюс» (далі-позичальник) укладено кредитний договір №3 (далі-договір), відповідно до якого банк зобов'язався видати позичальнику кредит у сумі 400 000,00 дол. США, строком до 30.06.2016р. зі сплатою 12% річних за користування кредитом.

Додатковими угодами №1 від 24.07.2006р., №2 від 27.09.2007р., №3 від 01.10.2007р., №4 від 29.04.2008р., №5 від 27.06.2008р., №6 від 29.10.2008р., №7 від 28.11.2008р., №8 від 27.02.2009р., №9 від 27.02.2009р., №10 від 29.05.2009р., №11 від 30.06.2009р., №12 від 10.07.2009р., №13 від 30.10.2009р., №14 від 30.04.2010р., №15 від 31.05.2010р., №16 від 30.06.2010р., №17 від 30.07.2010р., №18 від 31.08.2010р., №19 від 30.09.2010р., №20 від 01.10.2010р., №21 від 29.10.2010р., №22 від 30.11.2010р., №23 від 29.12.2010р., №24 від 28.02.2011р., №25 від 30.03.2011р., №26 від 29.04.2011р., №27 від 30.06.2011р., №28 від 29.07.2011р., №29 від 31.08.2011р., №30 від 27.10.2011р., №31 від 28.12.2011р., №32 від 06.02.2012р., №33 від 29.02.2012р., №34 від 30.07.2012р., №35 від 14.09.2012р., №36 від 23.11.2012р., №37 від 25.12.2012р. до договору сторонами погоджувались зміни до договору щодо загальної суми кредиту, що надається позичальнику, строків та порядку сплати кредиту, а також погоджувались розміри процентних ставок за користування кредитом та строки їх сплати відповідно.

Так, згідно додаткової угоди №30 від 27.10.2011р. до договору банк зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі 28 660 915,75 грн., а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором.

Позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі не пізніше 25.10.2012р.

Проценти за користування кредитом нараховуються банком за ставкою у розмірі 12,8% річних.

28.10.2011р. ПАТ «ПУМБ» (далі-кредитор) та ТОВ «Гарт-С» (далі-поручитель) укладено договір поруки №1/МРL-ліміт/П, відповідно до якого поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником (ТОВ «Сінергія-Плюс») зобов'язань, що випливають з кредитного договору №3 від 05.07.2006р., зокрема, щодо повернення 28 660 915,75 грн. кредиту до 25.10.2012р. зі щомісячною сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,8% річних.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора тощо (п. 1.2 вказаного договору поруки).

Крім того, 23.11.2012р. ПАТ «ПУМБ» (далі-кредитор) та ТОВ «Торговий дім «Геліос» (далі-поручитель) укладено договір поруки №2/ МРL-ліміт/П, відповідно до якого поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником (ТОВ «Сінергія-Плюс») зобов'язань, що випливають, зокрема, з кредитного договору №3 від 05.07.2006р., щодо повернення 28 660 915,75 грн. кредиту до 25.10.2012р. зі щомісячною сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12,8% річних.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником в повному обсязі. Поручитель відповідає у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат кредитора тощо (п. 1.2 вказаного договору поруки).

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором в частині надання відповідачу 1 кредиту у сумі 28 660 915,75 грн. виконав у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями меморіальних ордерів 60-15 від 30.10.2009р., №259-9 від 29.12.2010р., №1010918769 від 31.10.2011р.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку позичальника претензій та повідомлень про порушення банком (позивачем) умов договору.

Втім, відповідач 1 свої обов'язки за договором в частині повернення кредиту в повному обсязі не пізніше 25.10.2012р. та сплати процентів належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилось 28 660 915,75 грн. заборгованості по сплаті кредиту та 1 533 398,24 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом протягом листопада 2012р.-квітня 2013р.

У відповідності до наданого суду розрахунку позовних вимог, відповідачем проценти за користування кредитом до 26.12.2012р. сплачені у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з відсоткового рахунку відповідача 1 за спірний період.

З метою досудового врегулювання даного спору, 22.04.2013р. позивачем було надіслано відповідачу 1 вимогу №КН0-621-05-626, відповідно до якої позивач інформував останнього про наявність заборгованості за договором та вимагав її погашення.

Крім того, 18.04.2013р. та 22.04.2013р. позивачем були надіслані відповідачу 3 та відповідачу 2, як поручителям, вимоги №КН0-61-05-613, №Н0-61-05-623, відповідно до яких позивач інформував останніх про порушення боржником (відповідачем 1) свої грошових зобов'язань за кредитним договором №3 від 05.07.2006р. та вимагав виконання забезпечених порукою зобов'язань у повному обсязі.

Посилаючись на те, що на зазначені вимоги відповідачі 1-3 не відповіли, свої грошові зобов'язання не виконали, позивач просить суд солідарно стягнути з відповідача 1, як позичальника, та відповідачів 2, 3, як поручителів, 28 660 915,75 грн. заборгованості по сплаті кредиту та 1 533 398,24 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом протягом листопада 2012р.-квітня 2013р. згідно договору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 175, 173 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статей 1054, 1049, 1048, 1050, 627 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до пунктів 6.1, 7.2.4 додаткової угоди №30 від 27.10.2011р., позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі не пізніше 25.10.2012р.

Нараховані проценти за користування кредитом повинні сплачуватись позичальником щомісячно не пізніше 1 (одного) банківського дня, наступного за 24 числом кожного місяця.

Крім того, приписами статей 553, 554 ЦК України унормовано, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

З огляду наведеного, неналежне виконання відповідачем 1 своїх обов'язків за договором в частині своєчасної сплати кредиту та процентів за користування кредитом, а також надіслання позивачем 18.04.2013р. та 22.04.2013р. листів з вимогою про виконання відповідачами 1-3 взятих на себе грошових зобов'язань, породжує у відповідача 1, як позичальника, та відповідачів 2, 3, як поручителів, солідарний обов'язок щодо сплати заборгованості за кредитом та процентами у повному обсязі.

Що ж до посилань відповідача 3 на те, що оскільки передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України строк пред'явлення до нього, як поручителя, вимоги щодо виконання забезпеченого порукою зобов'язання за договором сплинув, правовідносини, що виникли за спірним договором поруки вважаються припиненими, слід зазначити наступне.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. ст. 251, 252 ЦК України).

Натомість, оскільки з договору поруки №2/МРL-ліміт/П від 23.11.2012р. вбачається, що в ньому не встановлено строк, після якого порука припиняється, а умова договору (п. 6.1 ) про його припинення з припиненням основного зобов'язання не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, суд дійшов висновку, що в даному випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18.07.2012р. №6-78цс12, від 23.05.2012 р. №6-33цс12.

З огляду на наведені нормативні приписи, а також передбачений п. 6.1 додаткової угоди №30 від 27.10.2011р. строк повернення кредиту в повному обсязі, а саме не пізніше 25.10.2012р., суд дійшов висновку, що позивач, як кредитор, в силу вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України, міг скористатись своїм правом пред'явлення до відповідача 3, як поручителя, вимоги про виконання забезпеченого зобов'язання до 26.04.2013р.

Відповідно до п. 7.2 договору поруки №2/ МРL -ліміт/П від 23.11.2012р. будь-які повідомлення та/або документи, що направляються сторонами одна одній у зв'язку з цим договором, повинні бути викладені в письмовій формі та будуть вважатись поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу сторін. Повідомлення та/або документи вважаються надісланими з дати їх відправлення однією стороною іншій за адресою зазначеною у цьому договорі.

Водночас, оскільки повідомлення про виконання забезпечених порукою зобов'язань №КН0-61-05-613 від 18.04.2013р. було надіслано відповідачу 3 позивачем 19.04.2013р., що підтверджується поштовим відбитком №19041317 на описі вкладення у цінний лист, суд дійшов висновку, що в силу вимог п. 7.2 договору поруки №2/ МРL-ліміт/П від 23.11.2012р., зазначена вимога вважається пред'явленою поручителю 19.04.2013р. тобто, в межах шестимісячного терміну від дня, коли основне зобов'язання мало бути виконано, що спростовує посилання відповідача 3 на припинення поруки в порядку ч. 4 ст. 559 ЦК України

При винесенні даного рішення судом також було враховано, що в силу вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука вважається припиненою саме у разі непред'явлення вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, а не у разі неотримання поручителем такої вимоги протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, як помилково вважає відповідач 3.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що відповідачами 1-3 свої грошові зобов'язання належним чином не виконані, суд дійшов висновку, що вимога позивача про солідарне стягнення з відповідача 1, як позичальника, та відповідачів 2, 3, як поручителів, 28 660 915,75 грн. заборгованості по сплаті кредиту та 1 533 398,24 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом протягом листопада 2012р.-квітня 2013р. згідно договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачами 1-3.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 1 своїх зобов'язань за договором в частині повернення кредиту та щомісячної сплати процентів за користування кредитом, позивач просить суд солідарно стягнути з відповідачів 1-3:

- 2 014 116,41 грн. пені, нарахованої за порушення строку повернення кредиту з 26.10.2012р. по 14.04.2013р. на 28 60 915,75 грн.;

- 28 589,02 грн. пені, нарахованої за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом протягом вересня-листопада 2012р. (частково) та несплату процентів за листопад 2012р. (частково)-березень 2013р., за періоди:

з 26.10.2012р. по 29.10.2012р. на 301 528,54 грн.,

з 30.10.2012р. по 30.10.2012р. на 149 078,54 грн.,

з 27.11.2012р. по 30.11.2012р. на 321 630,43 грн.,

з 26.12.2012р. по 14.04.2013р. на 69 100,29 грн.,

з 26.01.2013р. по 14.04.2013р. на 408 948,08 грн.,

з 26.02.2013р. по 14.04.2013р. на 408 948,08 грн.,

з 26.03.2013р. по 14.04.2013р. на 369 372,45 грн.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 12.1 додаткової угоди №30 від 27.10.2011р. передбачено, що у разі порушення позичальником строків виконання будь-якого з боргових зобов'язань банк має право нараховувати, а позичальник зобов'язаний сплатити на користь банка пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень договору, становить 2 008 613,36 грн. та 28 557,52 грн. відповідно, тому вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2, 3 - 2 014 116,41 грн. та 28 589,02 грн. пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 2 008 613,36 грн. та 28 557,52 грн. відповідно.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом солідарно на відповідачів 1-3 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 32-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 553, 554, 559, 627, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 173, 175, 193, 230 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Солідарно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінергія-Плюс» (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 64, кв. 120, ідентифікаційний код 33123867), Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С» (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 64, кв. 120, ідентифікаційний код 24654657) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Геліос» (02002, м. Київ, вул. Р.Окіпної, 4Б, оф. 33, ідентифікаційний код 33123812) на користь Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 2А, ідентифікаційний код 14282829):

- 28 660 915 (двадцять вісім мільйонів шістсот шістдесят тисяч дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 75 коп. заборгованості по сплаті кредиту, 2 008 613 (два мільйони вісім тисяч шістсот тринадцять) грн. 36 коп. пені;

- 1 533 398 (один мільйон п'ятсот тридцять три тисячі триста дев'яносто вісім) грн. 24 коп. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 28 577 (двадцять вісім тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 02 коп. пені;

- 68 808 (шістдесят вісім тисяч вісімсот вісім) грн. 23 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 05.07.2013р.

Суддя В.А. Ярема