Постанова

від 03.07.2013 по справі 17/5025/365/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року Справа № 17/5025/365/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.

при секретарі Макаревич В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не з'явився

від відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімадекс - Термопласт" на рішення господарського суду Хмельницької області від 11 квітня 2013 року в справі №17/5025/365/12

(суддя Димбовський В.В.)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Укр-Пак"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімадекс - Термопласт"

про стягнення боргу в сумі 63 945 грн. 34 коп. та 6394 грн. 55 коп. штрафу

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР ПАК» (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою (том 2, а.с. 2-4) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімадекс-Термопласт» (надалі - Відповідач) про стягнення з Відповідача на користь Позивача 63945 грн. 34 коп. боргу та 6394 грн. 55 коп. штрафу.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 13 квітня 2012 року (том 1, а.с. 78) було порушено провадження за зустрічним позовом Відповідача до Позивача про зобов'язання Позивача прийняти приміщення з оренди та оформити (підписати) акт приймання-передачі приміщення, об'єднавши його в одне провадження з первісним позовом.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11 червня 2012 року (том 1, а.с. 147-150) з підстав, вказаних у цьому рішенні, в первісному позові відмовлено, а зустрічний позов задоволено. Зобов'язано Позивача прийняти приміщення від Відповідача.

Не погоджуючись з даним рішенням, Позивач звернувся з апеляційною скаргою (том 2; а.с. 3-10) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволити первісний позов, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду України від 25 вересня 2012 року (том 2, а.с. 72-74), з підстав вказаних у цій постанові, апеляційну скаргу Позивача залишено без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області без змін.

Вищевказана постанова була оскаржена в касаційному порядку.

Постановою Вищого господарського суду від 7 лютого 2013 року (т.2, а.с. 99-104) касаційну скаргу Позивача задоволено частково.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 11 червня 2012 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2012 року зі справи № 17/5025/365/12 скасувати в частині вирішення спору за первісним позовом про стягнення з відповідача на користь Позивача заборгованості в сумі 63945 грн. 34 коп. та штрафу в сумі 6394 грн. 55 коп., а справу у цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі. В іншій частині рішення господарського суду Хмельницької області від 11 червня 2012 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25 вересня 2012 року зі справи № 17/5025/365/12 залишити без змін.

У вищевказаній постанові суд касаційної інстанції зазначив про те, що пунктом 13 Договору передбачено, що у випадку закінчення дії цього договору орендна плата вноситься станом на день фактичної передачі об'єкта оренди орендодавцю за підписаним сторонами актом передачі-приймання, який сторонами підписано не було, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про безпідставність первісних позовних вимог у частині стягнення заборгованості по орендній платі за період з вересня 2011 року по лютий 2012 року та нарахованої суми штрафу.

Під час нового розгляду, рішенням господарського суду Хмельницької області від 11 квітня 2013 року (том 2, а.с. 187-188) з підстав, вказаних у цьому рішенні, позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 62 094 грн. 47 коп. боргу та 6209 грн. 45 коп..

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач, звернувся з апеляційною скаргою (т. 3, а.с. 2-7) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просив рішення господарського суду Хмельницької області від 11 квітня 2013 року в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20 травня 2013 року прийнято апеляційну скаргу Відповідача до провадження (т. 3, а.с. 1).

Позивач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності частини 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду.

Водночас, 3 липня 2013 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло письмове клопотання Відповідача (том 3, а.с. 14) в якому з підстав, висвітлених в даному клопотанні, Відповідач просив суд відкласти розгляд даної справи на іншу дату.

Розглянувши подане клопотання суд прийшов до висновку про те, що дане клопотання не підлягає до задоволення з огляду на те, що Відповідачу більше як за місяць було відомо про дату, час та місце розгляду справи, відповідно було достатньо часу для того, аби залучити іншого представника для участі в судовому засіданні. Також, дане клопотання не підтверджено належними доказами. Крім того, в справі наявна апеляційна скарга Відповідача, в якій висвітлено позицію Відповідача щодо оскаржуваного судового рішення.

Представник Позивача в судове засідання від 3 липня 2013 року не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи Позивач був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 13).

Враховуючи вищеописане та приписи статті 101, частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників Позивача, Відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Відповідача слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Хмельницької області від 11 квітня 2013 року по справі № 17/5025/365/12 слід залишити без змін. При цьому колегія суду виходила з такого.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 20 жовтня 2008 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір оренди нежитлового приміщення (далі-Договір; а.с. 14-18), пунктом 1 якого визначено, що Позивач передає, а Відповідач приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення - будівлю цеху поліетиленових ящиків загальною площею 951, 2 кв.м. (що знаходиться на вулиці О. Маковея, 62 в м. Яворові, Львівської області).

Відповідно до пункту 5 Договору сторони домовились, що даний Договір оренди укладається на термін 35 місяців з дня укладення.

Як передбачено пунктом 6 Договору, об'єкт оренди передається орендарю для використання його в комерційних цілях та організації виробництва з виготовлення пластмасових виробів.

Згідно з пунктом 7 Договору: передача об'єкта оренди орендодавцем орендарю здійснюється протягом 5 календарних днів з дня укладення цього договору, що засвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами; в акті прийому-передачі сторони зазначають технічний стан наявних комунікацій та загалом об'єкта оренди.

Пунктом 8 Договору визначено, що: об'єкт оренди підлягає поверненню Позивачу при припиненні дії цього Договору; у такому випадку Відповідач зобов'язується повернути об'єкт оренди Позивачу протягом 5 календарних днів з дня припинення цього Договору; факт повернення об'єкта оренди буде підтверджено сторонами шляхом підписання акта про його повернення; якщо в орендодавця будуть претензії щодо технічного стану об'єкта оренди, то вони зазначаються в акті про його повернення.

В пункті 9 Договору визначені права та обов'язки сторін, зокрема, Відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату на умовах, визначених в даному Договорі.

Згідно з пунктом 10 Договору (з урахуванням змін, внесених на підставі договору про внесення змін від 1 лютого 2011року): орендна плата за січень місяць 2011року становить 10 000 грн.. Орендна плата за поточний місяць перераховується у безготівковій формі щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця оренди на поточний рахунок Позивача; розмір орендної плати за Договором підлягає щомісячній індексації шляхом коригування платежу за поточний місяць на індекс інфляції попереднього місяця; розмір орендної плати може бути переглянутий за ініціативою Позивача або Відповідача шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору; нарахування орендної плати починається з дня передачі Відповідача об'єкта оренди за актом прийому-передачі і закінчується в день підписання акту про повернення об'єкту оренди.

Як передбачено пунктом 12 Договору: орендна плата сплачується Відповідачем на поточний рахунок Позивача в безготівковій формі на підставі наданих Позивачем рахунків, виходячи з встановленого НБУ курсу євро на 01 число місяця, за який здійснюється платіж, до 10 числа місяця, за який здійснюється оплата.

Колегя суду звертає увагу, на те, що пунктом 13 Договору передбачено, що: у випадку закінчення дії цього Договору орендна плата вноситься станом на день фактичної передачі об'єкта оренди Позивачу за підписаним сторонами актом передачі-приймання.

Пунктом 16.3 Договору передбачено, що: у випадку затримки Відповідачем повернення приміщення з оренди, Відповідач виплачує Позивачу штраф в розмірі 10% від суми місячної орендної плати за таку затримку.

Згідно пункту 17 Договору: сторони можуть відмовитися від цього Договору з підстав, передбачених Цивільним кодексом України.

Пунктом 16.1 Договору передбачено, якщо Відповідач прострочив сплату орендної плати більше ніж за два місяці підряд, Позивач вправі відмовитися від договору оренди і цей договір буде розірваним з моменту одержання Відповідачем повідомлення Позивача про відмову від Договору.

Рівненський апеляційний господарський суд зауважує, що даний Договір підписаний та скріплений їх печатками Позивача та Відповідача.

Водночас, 13 листопада 2008 року між Позивачем та Відповідачем складено акт здачі - приймання не житлового приміщення (том 1, а.с. 19), відповідно до якого Позивач передав, а Відповідач прийняв згідно Договору у користування не житлові приміщення загальною площею 951,2 кв.м (що знаходяться по вул. О. Маковея, 62 в м. Яворові, Львівської області). Даний акт підписаний та скріплений печатками Позивача та Відповідача.

За період з вересня 2011 року по лютий 2012 року Позивач виставив Відповідачу рахунки за оренду в загальній сумі 63 945 грн 34 грн (том 1, а.с. 21-26; докази направлення рахунків наявні знаходяться на а.с. 27 - 31 том 1).

Колегія суду звертає увагу на той факт, що Позивачем було надіслано Відповідачу повідомлення № 80 від 4 липня 2011 року про відмову від Договору, в котрому Позивач, зазначаючи про відмову від Договору оренди не житлового приміщення від 20 жовтня 2008 року, просив Відповідача негайно повернути будівлю цеху поліетиленових ящиків в м. Яворів Львівської області по вул. Маковея, 62. Зазначене повідомлення було отримане Відповідачем 8 липня 2011 року.

Водночаас, колегія суддів зауважує, що факт припинення дії Договору за ініціативою Позивача, у зв'язку із заборгованістю Відповідача, починаючи з 8 липня 2011 року, є таким, що не потребує повторного доказування та має для даної справи преюдиціальне значення, оскільки встановлений у судовому рішенні під час розгляду іншої справи за участю Позивача та Відповідача за № 8/5025/1776/12 (том 1, а.с. 91-93). Дане рішення постановою Рівненського апеляційного господарського суду 22 лютого 2012 року (том 1, а.с. 94-96) залишено буз змін. Предметом судового розгляду у даній справі було стягнення орендної плати починаючи з квітня 2011 року по серпень 2011 рокув ключно, тобто в тому числі за період (серпень) після припинення Договору.

З врахуванням вищенаведеного, колегія констатує, що основним елементом верховенства права принципу правової певності, є те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

При цьому Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу апелянта на те, що в силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та зміст самої "Конвенції про захист прав та свобод людини" згадані судові рішення є пріоритетним джерелом права для національного суду.

З огляду на це, суд апеляційної інстанції зауважує, що неприпустимим є існування судового рішення та встановлення фактів, які б суперечили фактам, встановленим судами у вищезазначених справах.

Дана правова позиція (щодо застосування статті 35 Господарського процесуального кодексу України шляхом визнання фактів, встановлених судовими інстанціями у інших справах такими, що не потребують доказування) висвітлена і в постанові Вищого господарського суду України від 21 листопада 2012 року по справі № 10/28/2011/5003.

Відповідач направив Позивачу 17 січня 2012 року, 1 березня 2012 року та 26 березня 2012 року, супровідними листами примірники акту прийому - передачі приміщення, що підтверджується копіями повідомлень про вручення поштової кореспонденції, описами вкладень та фіскальними чеками (том 1, а.с. 68-73).

Також у справі наявні листи з повідомленням Позивача про необхідність усунення перешкод у користуванні майном Відповідача від 13 січня 2011року, 22 липня 2011року; доповідна записка від 6 липня 2011року; службова записка, акти від 12 березня 2012 року, 4 квітня 2012року, акти опису і арешту майна від 19 липня 2010 року та 30 грудня 2011 року.

З огляду на усе вищенаведено колегія суду зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази наявності пропозицій Відповідача щодо повернення Позивачу предмету оренди у визначений Договором пятиденний термін відсутні.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Виходячи зі змісту статтей 173, 174 Господарського кодексу України: правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до статті 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Відповідно до частини 2 статті 175 Господарського кодексу України: майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності із статтями 173 Господарського кодексу України: господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності із статтею 283 Господарського кодексу України: за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України: договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Дослідивши даний Договір в сукупності з нормами права колегія суду зауважує, що уклавши Договір (зі змінами) між Позивачем і Відповідачем виникли орендні відносини, виконання умов яких є обов'язковими для сторін.

Згідно частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України: за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 10 Договору: орендна плата за поточний місяць перераховується у безготівковій формі щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок орендодавця. Таким чином, обов'язок по оплаті оренди виникає у відповідача з дня передачі орендарю об'єкта оренди за актом прийому - передачі (пункт 10 договору про внесення змін) кожного місяця у розмірі, визначеному пункт 10 договору: - за січень 2011 року 10 000 грн., за наступні місяці - плата, з урахуванням індексації (щомісячної), шляхом коригування платежу за поточний місяць на індекс інфляції попереднього місяця.

Колегія суду звертає увагу на той факт, що 8 липня 2011 року (як встановлено судом у справі № 8/5025/1776/12), Договір припинив свою дію. Однак, згідно пункту 13 вказаного Договору у випадку закінчення дії Договору орендна плата вноситься станом на день фактичної передачі об'єкта оренди Позивачу за підписаним Позивачем та Відповідачем актом прийому - передачі.

За таких обставин, в разі наявності факту користування об'єктом оренди Відповідачем після припинення дії Договору, втрата чинності договору передбачає продовження його дії, в частині здійснення оплати до її повного погашення на день фактичної передачі приміщення орендодавцю за актом прийому - передачі.

Водночас, відсутність акту прийому - передачі об'єкта оренди Позивачу, складеного в період, за який нарахована заборгованість (вересень 2011 року по лютий 2012 року), а також відсутність доказів оплати оренди за вказаний період свідчить про наявність невиконаного обов'язку Відповідача щодо оплати оренди за цей період.

Вищевказані обставини свідчать про безпідставність доводів Відповідача щодо необґрунтованості стягнення боргу за Договором.

Поряд з тим колегія суду критично відноситься до тверджень Відповідача щодо того, що в зв'язку з неможливістю користування орендованим приміщенням Відповідач вважає себе звілненим від виконання зобов'язань за Договором щодо внесення орендної плати з врахуванням положень пункту 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

Колегія суд констатує той факт, що за змістом наведеної норми наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Водночас, дана норма регулює правовідносини в період дії договору оренди, а не після його припинення, оскільки бувший орендодавець не зобов'язаний забезпечувати доступ до приміщення після припинення договору за включенням тих пяти днів в межах яких орендар мав повернути об'єкт оренди.

Умови Договору щодо попередження за шість місяців про розірвання договору не регулюють поведінку сторін у випадку припинення договору внаслідок відмови від договору спричиненої неправомірною поведінкою орендаря (несплата орендної плати), адже право орендодавця відмовитись від договору закріплене Законом (стаття 782 Цивільного кодексу України).

Крім того, арешт майна, яке знаходилось в орендованому приміщенні та зумовлені цим негативні наслідки щодо його використання та використання самого приміщення виникли внаслідок неправомірної поведінки Відповідача (несплата орендної плати та несвоєчасне повернення приміщення), а тому не можна говорити про те, що неможливість використання майна обумовлена обставинами за які Відповідач не відповідає.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України: зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України: одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, після припинення дії Договору (8 липня 2011 року), враховуючи стягнення заборгованості за квітень - серпень 2011 року (за рішенням суду у справі № 8/5025/1776/11), наявність обов'язку оплати оренди за період з вересня 2011 року по лютий 2012 року, настання строків цієї оплати, а також відсутність доказів її здійснення, у Відповідача виникло прострочення, що свідчить про наявність заборгованості, а від так про обґрунтованість позову, в частині стягнення орендної плати.

Перевіривши розрахунок основної суми боргу, колегія суду зауважує, що обґрунтованою сумою боргу є 62 094 грн. 47 коп.. Решта суми заявлена безпідставно внаслідок розрахункових помилок. Відповідно колегія суду задовольняє позов в частині стягнення основного боргу в сумі 62 094 грн. 47 коп., а в решті позову в частині стягнення боргу відмовляє.

З огляду на вищевказане апеляційний господарський суд залишає без змін оспорювань рішення в цій частині.

Статтею 546 Цивільного кодексу України обумовлено, що: виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно, статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За статтею 551 Цивільного кодексу України: предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 16. 3 Договору, у випадку затримки орендарем повернення приміщення з оренди, орендар виплачує орендодавцю штраф в розмірі 10 % від суми місячної орендної плати за таку затримку.

Враховуючи вищевисвітлене та норми процесуального права, а також документальне підтвердження затримки повернення Позивачу об'єкта оренди, вимоги про стягнення штрафу є підставними та обґрунтованими, однак враховуючи, що сума боргу становить 62094 грн. 47 коп. обґрунтованою є сума штрафу 6209 грн. 45 коп.. Відповідно суд задовольняє позовні вимоги саме в цій сумі, а в решті суми відмовляє в позові.

Відповідно, колегія суду залишає без змін оспорювань рішення в цій частині.

З огляду на усе вищевказане колегія суду не вбачає підстав для покладання даних витрат на іншу сторону як судових витрат, Відповідно Рівненський апеляційний господарський суд залишає без змін судове рішення в цій частині.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи апелянта, висвітлені в апеляційній скарзі є безпідставними, спростовані усім вищевказаним у даній судовій постанові, протирічать вказівкам Вищого господарського суду в постанові від 7 лютого 2013 року, а тому до уваги колегією суду не беруться.

Враховуючи усе вищевказане Рівненський апеляційний господарський суд залишає рішення господарського суду Хмельницької області без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги суд залишає за Відповідачем.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімадекс - Термопласт" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 11 квітня 2013 року в справі №17/5025/365/12 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу №17/5025/365/12 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.