Рішення

від 01.07.2013 по справі 901/1326/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.07.2013Справа № 901/1326/13 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна», до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУТІЛУС»,

до іншого відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАМА»,

про розірвання договору, витребування майна та стягнення 1 466 161,25 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача - Олефіренко А.С., представник, довіреність №б/н від 19.03.2013.

Від відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУТІЛУС») - Панарат П.В., представник, довіреність від 14.06.2013.

Від відповідача (Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАМА») - Панарат П.В., представник, довіреність від 10.05.2013,

СУТЬ СПОРУ : Товариство з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» звернулось з позовом до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУТІЛУС» і Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАМА» про солідарне стягнення з останніх 1 466 161,25 грн., з яких 1 338 712,11 грн. заборгованість за лізинговими платежами, 106 332,74 грн. - пеня та 21 116,40 грн. - 3% річні; про розірвання договору фінансового лізингу №UA09L-10-02 від 15 липня 2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Наутілус»; та про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Наутілус» бульдозеру гусеничного Caterpillar, модель D-10R, серійний номер 3KR00966 та передачу його Товариству з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна».

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «НАУТІЛУС» умов договору фінансового лізингу №UA09L-10-02 від 15 липня 2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Наутілус» і додаткової угоди до договору, в частині своєчасної оплати лізингових платежів, у зв'язку із чим за Товариством з обмеженою відповідальністю «Наутілус» утворилась заборгованість у розмірі 1 338 712,11 грн. Позивач зазначає, що 15 липня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАМА» укладено договір поруки №UA09L-10-02S4, відповідно до положень якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАМА» зобов'язалось як солідарний боржник відповідати за сплату Товариством з обмеженою відповідальністю «НАУТІЛУС» лізингових платежів у розмірі 416 296,08 доларів США, а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань, передбачених договором. Зазначене й стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.04.2013 позовну заяву прийнято до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до розгляду у судовому засіданні.

Розгляд справи неодноразово відкладався, за клопотаннями сторін у зв'язку з неможливістю забезпечення явки та у зв'язку з веденням переговорів між сторонами щодо укладення мирової угоди.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2013 суд продовжив строк вирішення спору до 01.07.2013 за клопотанням відповідача в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у судовому засіданні 01.07.2013 підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. Представник позивача у судовому засіданні усно повідомив відносно недомовленості сторін щодо врегулювання спору шляхом укладення мирової угоди.

Відповідач - ТОВ «НАУТІЛУС» у судове засідання 01.07.2013 надав відзив на позов, згідно з яким позовні вимоги не визнає та просить суд в їх задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що позивачем подано аналогічні позовні заяви з вимогами щодо стягнення з поручителів - фізичних осіб, цих же сум, що, на його думку є порушенням норм процесуального права, крім того, позивач зауважує на розбіжності сум з лізингових платежів та ухилення позивача від проведення звірки взаємних розрахунків. Також відповідач наголошує на неправомірності заявлення до стягнення суми пені та 3% річних, у зв'язку з недодержанням позивачем умов договору щодо пред'явлення вимоги про сплату суми пені та 3%. Крім того, позивач заперечує щодо розірвання договору лізингу, оскільки позивачем не додержані умови договору, у зв'язку з чим таке право не настало, також відповідач заперечує проти вимоги щодо повернення майна, оскільки, на його думку, оскільки ТОВ «НАУТИЛУС» ще не набуло права власності на спірне майно, то в разі його повернення, позивач має повернути відповідачеві всі внесені в рахунок оплати предмету лізингу платежі.

Даний відзив на позов разом з доданими матеріалами судом оглянуто у судовому засіданні та долучено в матеріали справи.

Відповідач - ТОВ «ЛАМА», у судовому засіданні 01.07.2013, проти задоволення позовних вимог заперечує. Згідно раніше поданому відзиву на позов, відповідач позовні вимоги визнає частково, в сумі боргу за лізинговими платежами у розмірі 1338712,11 грн.

Розгляд справи відкладався відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши представників сторін, суд

встановив:

15 липня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (надалі Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАУТІЛУС» (надалі Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № UA 09L-10-02 (надалі договір, а.с 15-20).

Предметом даного договору є те, що лізингодавець зобов'язався придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у Додатку № 1 до даного договору, і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цьому договорі й Загальних Умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними Умовами (п. 2.1. розділу 2 договору).

Згідно п. 2.2 договору, цей договір укладений відповідно до Загальних умов, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що характеристики й дані, які дозволяють визначити предмет лізингу, що передається лізингодавцем у лізинг лізингоодержувачу за цим договором, зазначені в Специфікації, що є додатком №1 до цього договору.

Згідно додатку №1 до договору - специфікації, предметом лізингу є бульдозер гусеничний Caterpillar, модель D-10R, серійний номер 3KR00966 (а.с. 21).

Вартість предмета лізингу становить 559919,00 доларів США, що станом на дату, яка передує даті укладання договору, становить 4425039,86грн. (п. 3.2 договору).

На виконання умов договору позивач придбав у продавця визначене в специфікації (додаток №1 до договору) обладнання та передав його відповідачу, що підтверджується актом приймання - передачі обладнання №24 від 20.09.2010, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками, копія якого долучена до матеріалів справи ( а.с. 59).

На умовах, передбачених пунктом 4.5 договору, лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому Додатком №3 до договору, збільшеному відповідно до пункту 4.4 цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів, за 5 банківських днів до кінцевої дати сплати, у відповідному періоді нарахування, лізингодавець надсилає лізингоодержувачу рахунок-фактуру.

Додатковими угодами до договору фінансового лізингу №1 від 20.09.2010 та №2 від 29.12.2011, сторони уточнили загальний графік платежів (а.с. 60-63).

Проте, всупереч взятих на себе договірних зобов'язань, відповідач сплатив лише 18 лізингових платежів, і починаючи з травня 2012 року не проводив своєчасно та в повній мірі розрахунки по зобов'язаннях за договором фінансового лізингу № UA 09L-10-02 від 15.07.2010, внаслідок чого залишились несплаченими 12 лізингових платежів на суму 1338712,11грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме рахунками - фактурами та актами надання послуг, надісланими на адресу відповідача - ТОВ «НАУТІЛУС» (а.с. 68-118).

15 липня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАМА» (поручитель) укладено договір поруки №UA09L-10-02S4 (а.с. 128-134).

Цей договір поруки є забезпеченням поручителем виконання зобов'язання боржником за договором лізингу зі сплати на користь кредитора лізингових платежів на суму 416296,08 доларів США, а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань боржником, передбачених умовами цього договору (п. 2.1 договору поруки).

У зв'язку з чим, позивач надіслав на адресу ТОВ «ЛАМА» вих. №51/03 від 27.03.2013 вимогу про виплату заборгованості по лізингових платежах, пені та 3% річних за договором фінансового лізингу та договору поруки (а.с. 135-140, 141, 142).

Оскільки вимога щодо оплати суми боргу залишена відповідачами без задоволення, позивач звернувся з позовом до суду з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУТІЛУС» і Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАМА» про солідарне стягнення з останніх 1 466 161,25 грн., з яких 1 338 712,11 грн. заборгованість за лізинговими платежами, 106 332,74 грн. - пеня та 21 116,40 грн. - 3% річні; про розірвання договору фінансового лізингу №UA09L-10-02 від 15 липня 2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Наутілус»; та про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Наутілус» бульдозеру гусеничного Caterpillar, модель D-10R, серійний номер 3KR00966 та передачу його Товариству з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна».

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково, виходячи з наступного.

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Статтею 806 Цивільного кодексу України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до положень статей 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Цивільно-правові відносини, що виникають із цього договору регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей цього закону.

Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

За приписами ч. 1 ст. 16 вказаного Закону, сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачі доказів належного виконання своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів, до суду не надали, доводи позивача не спростували.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідачами не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті лізингових платежів лізингоодержувачем.

За договором фінансового лізингу сума лізингового платежу, еквівалент якої визначено в іноземній валюті, на день виникнення зобов'язання зі сплати перераховується у гривню і якщо в подальшому на день фактичної сплати відповідно до цієї іноземної валюти не змінюється, то з цього моменту відповідне грошове зобов'язання є гривневим, у зв'язку з чим у разі прострочення сплати лізингового платежу виникає заборгованість у гривні, яку боржник відповідно до частини другої статті 625 ЦК України на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (постанова ВСУ від 27.03.2012 №55/440).

Судом встановлено факт порушення лізингоодержувачем свого зобов'язання по оплаті періодичних лізингових платежів.

Частиною 1 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення боржником зобов'язань, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають як солідарні боржники.

При цьому згідно статті 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

За таких обставин, вимоги позивача про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУТІЛУС» і Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАМА» 1338712,11грн. заборгованість за лізинговими платежами обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про солідарне стягнення з відповідачів 3% річних в сумі 21 116,40 грн, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що лізингоодержувач порушив умови договору щодо сплати лізингових платежів згідно графіку, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов'язання за договором фінансового лізингу № UA 09L-10-02 від 15.07.2010.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України). Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності. Тому доводи відповідача - ТОВ «НАУТИЛУС» щодо безпідставності заявленої до стягнення суми 3% річних є неспроможними.

Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов'язання за договором фінансового лізингу № UA 09L-10-02 від 15.07.2010 підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача щодо солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУТІЛУС» і Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАМА» 3% річних в розмірі 21 116,40грн., теж підлягають задоволенню, як такі, що засновані на законі.

Що стосується позовних вимог відносно розірвання договору фінансового лізингу та повернення предмету лізингу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору та сплата неустойки.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачений порядок зміни та розірвання господарських договорів, а саме зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст.ст. 7, 10 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі, та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову. Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Відповідно до п.17.2 Загальних умов договору фінансового лізингу, позивач вправі відмовитися від виконання будь-якого договору й розірвати такий договір в односторонньому позасудовому порядку у випадках не здійснення у строк, установлений у відповідному договорі, сплати двох лізингових платежів підряд, або здійснення неповної сплати двох лізингових платежів підряд, або прострочення повністю чи частково сплати одного лізингового платежу й не погашення заборгованості протягом 30 днів з дня, наступного за днем відповідної оплати, встановленого договором.

Пунктом 7 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Пунктом 17.3 Загальних умов договору встановлено, що у випадку відмови лізингодавця від виконання договору згідно з п.17.2 загальних умов, останній повідомляє про це лізингоодержувача в письмовій формі. У зазначеному повідомленні лізингодавець зазначає відповідну підставу розірвання такого договору з переліку наведеного у п.17.2 загальних умов, а також вимагає повернення предмета лізингу із вказівкою дати, місця й способу повернення предмета лізингу, передбаченого таким договором.

Згідно пункту 23.5 Загальних умов, всі повідомлення в процесі виконання договору, зокрема повідомлення про незгоду, відмову, повинні направлятися сторонам у письмовій формі, якщо інше не передбачено цими Загальними умовами. При цьому будь-які повідомлення, що направляються сторонами один одному, повинні бути зроблені по факсу (за умови наявності підтвердження про доставку такого факсимільним апаратом), поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення, або вручення особисто уповноваженому працівникові під розписку.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Частиною 3 ст.651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Отже в силу положень закону та умов договору, договір фінансового лізингу може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення лізингодавцем одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

Проте позивач звернувся з позовними вимогами щодо розірвання договору у судовому порядку.

До предмету доказування у даній справі входить встановлення факту неналежного виконання відповідачем (лізингоодержувачем) свого зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, а також встановлення моменту вчинення відмови від договору, враховуючи, що за Законом України «Про фінансовий лізинг» відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Матеріалами справи не доведено, що позивачем було дотримано встановлений п.23.5 Загальних умов порядок направлення відповідачу за його місцезнаходженням повідомлення про відмову від договору.

За таких обставин, вимоги позивача щодо розірвання договору фінансового лізингу №UA09L-10-02 від 15 липня 2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Наутілус», задоволенню не підлягають.

Відмова лізингодавця від договору, заснована на умовах договору та законі, з дотриманням порядку заявлення такої відмови , є підставою для вимоги про повернення предмету лізингу. У спірному випадку позивачем не доведено суду факт дотримання порядку вчинення відмови від договору, встановлений п.23.5 Загальних умов, а тому заявлення вимоги про повернення предмету лізингу є передчасним, та такі вимоги задоволенню не підлягають.

Аналогічна позиція викладена колегіями суддів Вищого господарського суду України у постанові по справі №5010/124/2012-28/11 від 15.11.2012 та у постанові Вищого господарського суду України від 18.04.12 по справі №5010/1993/2011-19/105.

Не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення пені на підставі п.14.10 Загальних умов договору. Так, відповідно до п.14.10 Загальних умов зазначена пеня нараховується тільки при наявності факту пред'явлення лізингодавцем лізингоодержувачеві письмової вимоги про виплату такої пені. Лізингоодержувач зобов'язаний здійснити сплату пені, передбаченої цим пунктом, протягом 5 робочих днів з моменту одержання такої вимоги лізингодавця.

Матеріали справи містять вимогу про виплату пені за договором фінансового лізингу вих. №46/03 від 27.03.2013 з розрахунком, адресовану ТОВ «НАУТИЛУС» (а.с. 119-121).

Також позивачем до позовних матеріалів надано в якості доказу надсилання даної вимоги фіксальний чек від 27.03.2013 та опис вкладення у цінний лист від 27.03.2013 (а.с. 122, 123).

Проте, ТОВ «НАУТИЛУС» у судових засіданнях та відзиві на позов, факт одержання даної вимоги заперечує.

З огляду на вимоги ст.33 ГПК України, у разі заперечення стороною факту одержання повідомлення - вимогу, позивач має подати господарському суду належні докази. Відповідні докази мають свідчити як про надіслання вимоги за місцезнаходженням лізингоодержувача, визначеним згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, так і про отримання його від підприємства зв'язку уповноваженою на це особою відповідно до Правил надання поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270.

Позивачем, під час розгляду справи, не подано повідомлення про вручення поштового відправлення або довідку поштового зв'язку про повернення поштового відправлення з повідомленням про вручення через закінчення терміну зберігання.

А посилання позивача на те, що належним доказом надсилання вимоги є фіксальний чек та опис вкладення, є помилковими, оскільки позивачем помилково ототожнюється факт надсилання повідомлення із фактом його отримання.

З огляду на те, що господарським судом встановлено факт неодержання вказаного повідомлення-вимоги відповідачем - ТОВ «НАУТИЛУС» та враховуючи положення п.14.10 Загальних умов договору, вимоги про солідарне стягнення пені є безпідставними, тому суд в їх задоволенні відмовляє.

Судові витрати у вигляді судового збору, судом покладаються на сторін, пропорційно задоволеним вимогам в порядку статті 49 господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 05.07.2013.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1 Позов задовольнити частково.

2 Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАУТІЛУС» (проспект Берегового, 40, корпус А, м. Єнакієво, Донецька область, 86420, ЄДРПОУ 25104321) та з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАМА» (вул. Гудованцева, 2/12, м. Керч, АР Крим, 98300, ЄДРПОУ 20717622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» (вул. Васильківська, 34, м. Київ, 03022, Україна, ЄДРПОУ 35431993) 1 338 712,11 грн. заборгованості за лізинговими платежами, 21 116,40 грн. - 3% річних, 27196,57 грн. судового збору.

3 В частині стягнення 106 332,74 грн. пені, вимог про розірвання договору фінансового лізингу №UA09L-10-02 від 15 липня 2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Наутілус», та про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Наутілус» бульдозеру гусеничного Caterpillar, модель D-10R, серійний номер 3KR00966 і передачу його Товариству з обмеженою відповідальністю «Катерпіллар Файненшл Україна» у позові відмовити.

4 Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.І. Башилашвілі