Рішення

від 18.06.2013 по справі 911/1117/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" червня 2013 р. Справа № 911/1117/13

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства (об'єднання) власників будинків «Лісний», Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі

до Публічного акціонерного товариства «Київобленерго», Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе

про стягнення 37512,97 грн. переплачених коштів

за участю представників:

від позивача: Ліченко О.П. (дов. від 10.02.2013р.);

від відповідача: Безштанько В.В. (дов. № 458 від 17.12.2012р.).

Обставини справи:

товариство (об'єднання) власників будинків «Лісний» (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «АЕС Київобленерго» (далі - відповідач) про стягнення 46575,85 грн. переплачених коштів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що внаслідок неправомірного застосування відповідачем завищеного тарифу за електроенергію, що постачалася відповідно до умов договору № 280 від 12.07.2007 р., позивачем у період з березня 2010 р. по грудень 2011 р. переплачено за спожиту електроенергію 37512,97 грн. В зв'язку з наявністю вказаної переплати, позивачем на підставі ст.ст. 1, 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» нараховано відповідачу 1537,42 грн. пені та на підставі ст. 625 ЦК України 3376,17 грн. 3% річних та 4149,29 грн. інфляційних втрат.

07.05.2013 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та письмові пояснення, в яких відповідач проти позовних вимог заперечує повністю, посилаючись на те, що укладаючи договір № 280 від 12.07.2007 р. сторонами досягнуто згоди з усіх його істотних умов, в тому числі і порядку застосування тарифів на електроенергію. За твердженням відповідача, відповідно до п. 2.2. Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затвердженого постановою НКРЕУ № 309 від 10.03.1999 р., до позивача було застосовано тариф для населення (потреби присадибних і садових ділянок, дач) з розрахунком 36,48 коп. за 1 кВт. год., оскільки відповідно до п. 3.3. Статуту ТОВБ «Лісний» виключною власністю членів товариства є земельні ділянки, що належать їм на праві власності та будинки, які на них розташовані. Також відповідач зазначив, що починаючи з січня 2012 р. з огляду на письмове роз'яснення НКРЕУ № 9497/09/17-11 від 20.12.2011 р. до позивача було застосовано тариф для населення, яке проживає у сільській місцевості (п. 2.3. Порядку). Проте, оскільки вказаним роз'ясненням не передбачено проведення перерахунку за спожиту електричну енергію за попередні розрахункові періоди, то, на думку відповідача, правові підстави для здійснення такого перерахунку відсутні.

18.06.2013 р. до господарського суду Київської області надійшла заява № б/н від 18.06.2013 р. про зменшення розміру позовних вимог від позивача, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача 37512,97 грн. переплати.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 37512,97 грн. переплачених коштів.

В судовому засіданні 24.05.2013 р. представниками сторін було заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи, передбаченого ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.05.2013 р. вказане клопотання сторін задоволено та продовжено розгляд спору у справі № 911/1117/13 до 18.06.2013 р.

В судових засіданнях 07.05.2013 р., 24.05.2013 р., 04.06.2013 р. було оголошено перерву на 24.05.2013 р., 04.06.2013 р. та 18.06.2013 р. відповідно.

Представник позивача в судових засіданнях 07.05.2013 р., 24.05.2013 р., 04.06.2013 р. позовні вимоги підтримав, а в судовому засіданні 18.06.2013 р. підтримав вимоги, викладені в заяві про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судових засіданнях 07.05.2013 р., 24.05.2013 р., 04.06.2013 р. та 18.06.2013 р. заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

12.07.2007 р. між закритим акціонерним товариством «АЕС Київобленерго» (Постачальник), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «АЕС Київобленерго», яке змінило найменування на публічне акціонерне товариство «Київобленерго», що підтверджується довідкою серії АЗ № 053615 з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та товариством (об'єднанням) власників будинків «Лісний» (Споживач) було укладено договір № 280 про постачання електричної енергії (договір).

Відповідно до п. 1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 500 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

Згідно з п. 2.2.2. договору постачальник зобов'язується продавати (постачати) споживачу електричну енергію, як товар, з врахуванням його особливих споживчих якостей та фізико-технічних характеристик в межах 500 кВт дозволеної потужності, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (Додаток № 2 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»).

Пунктом 2.2.3. договору встановлено, що постачальник зобов'язується повідомляти споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію письмово або через засоби масової інформації за п'ять днів до введення їх в дію.

Згідно з п.п. 2.3.3., 2.3.4. договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію» та додатку № 6 «Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку»; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з умовами додатку № 5(5а) «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

В силу п. 9.4. договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2007 р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Відповідно до п. 1.1. додатку 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію» до договору № 280 про постачання електричної енергії від 12.07.2007 р. розрахунковий період встановлено споживачу з 15 числа календарного місяця до 15 числа наступного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач відповідно до умов договору № 280 від 12.07.2007 р. та виставлених відповідачем рахунків у повному обсязі здійснив оплату за отриману в період з березня 2010 р. по грудень 2011 р. електричну енергію на загальну суму 483076,29 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями за період з березня 2010 р. по грудень 2011 р. у кількості 23 шт.

Проте, у жовтні 2011 р. при перевірці тарифів та плати за спожиту електроенергію позивачем виявлено, що відповідачем безпідставно застосовано до позивача завищений тариф за спожиту електроенергію, в зв'язку з чим позивач, на його думку, за період з березня 2010 р. по грудень 2011 р. переплатив ПАТ «Київобленерго» 37512,97 грн.

10.10.2011 р. позивач звернувся до відповідача з проханням привести у відповідність розмір оплати за спожиту електроенергію відповідно до затверджених тарифів та повернути різницю переплачених коштів, оскільки відповідно до Постанов НКРЕ № 343 від 17.03.2011 р. та № 309 від 10.03.1999 р. справляння плати за спожиту електроенергію повинно було здійснюватися позивачем відповідно до п. 2.2. тарифів, а не п. 2.1., так як позивач відноситься до населеного пункту у сільській місцевості.

Однак, вказане звернення було залишено відповідачем без розгляду та задоволення.

08.11.2011 р. позивач звернувся до НКРЕУ з проханням надати роз'яснення щодо тарифів на електричну енергію.

У відповідь на вказане звернення, НКРЕУ листом № 9497/09/17-11 від 20.12.2011 р. повідомила позивача про те, що відповідно до п. 2.2. Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затвердженого постановою НКРЕУ № 309 від 10.03.1999 р., відпуск електроенергії населеним пунктам (крім гуртожитків) проводиться за тарифом 36,48 коп. за 1 кВт. год. (з ПДВ), а згідно з п. 2.3. Порядку відпуск електроенергії населеним пунктам (крім дачних, дачно-будівельних кооперативів і садових товариств, гаражно-будівельних кооперативів та гуртожитків), розташованим у сільській місцевості, проводиться за тарифом 33,72 коп. за 1 кВт. год. (з ПДВ).

29.02.2012 р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 1 з вимогою привести у відповідність норми оплати за використану електроенергію ТОВБ «Лісний» у відповідність до п. 2.3. Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затвердженого постановою НКРЕУ № 309 від 10.03.1999 р., провести перерахунок оплати з 26.03.2011 р. та повернути різницю переплачених коштів, яка була залишена відповідачем без задоволення.

06.12.2012 р. позивачем направлено відповідачу претензію № 2, в якій він повторно вимагав від відповідача провести перерахунок за період з грудня 2009 р. по грудень 2011 р.

17.01.2013 р. на адресу позивача надійшов лист відповідача, в якому він повідомив, що враховуючи роз'яснення НКРЕУ № 9497/09/17-11 від 20.12.2011 р. ПАТ «Київобленерго» було проведено перерахунок за спожиту електричну енергію за розрахунковий період з січня 2012 р., а саме з 16.12.2011 р. Однак, як зазначив відповідач, оскільки вказаним роз'ясненням не передбачено проведення перерахунку за спожиту електроенергію за попередні розрахункові періоди, то вимога позивача про повернення переплачених коштів не підлягає задоволенню.

Таким чином, оскільки відповідач станом на час прийняття рішення переплачені позивачем кошти у сумі 37512,97 грн. не повернув, позивач звернувся до господарського суду Київської області з вимогою про стягнення з відповідача 37512,97 грн. заборгованості, посилаючись на те, що ці кошти зайво сплачені позивачем всупереч умовам договору, а тому відповідач повинен повернути їх позивачу .

Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Згідно п. 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за № 417/1442, (далі - Правила) договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем укладається один договір про постачання електричної енергії за усіма об'єктами споживача, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. За взаємною згодою сторін можуть бути укладені окремі договори про постачання електричної енергії за кожним об'єктом споживача.

Положеннями пп. 2 п. 10.2. Правил встановлено, що споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

За приписами статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про ціни і ціноутворення», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Згідно з статтею 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

В силу статті 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державне регулювання цін і тарифів здійснюється, зокрема, шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів).

Статтею 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення» встановлено, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Відповідно до положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, затвердженого указом Президента України № 1059/2011 від 23.11.2011 р., НКРЕУ є органом державного регулювання діяльності в енергетиці. НКРЕУ відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, установлює ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу та постачання (п. 4 Положення).

Пунктом 2.1. Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, затвердженого постановою НКРЕУ № 309 від 10.03.1999 р., (далі - Порядок) визначено, що до населених пунктів відносяться споживачі, які розраховуються з енергопостачальною організацією за загальним розрахунковим лічильником за електроенергію, яка споживається населенням для різних побутових потреб у житлових будинках, квартирах, гуртожитках, для потреб особистих підсобних господарств, присадибних і садових ділянок, дач, освітлення гаражів та боксів для особистих автомобілів, човнів, а також установи виконання покарань і лікувально-трудові профілакторії, слідчі ізолятори.

Пунктами 2.2. та 2.3. Порядку передбачено тарифи за відпуск електроенергії, а саме: п. 2.2. Порядку встановлено тариф за відпуск електроенергії населеним пунктам, а п. 2.3. Порядку встановлено тариф за відпуск електроенергії населеним пунктам (крім дачних, дачно-будівельних кооперативів і садових товариств, гаражно-будівельних кооперативів та гуртожитків), розташованим у сільській місцевості.

Враховуючи те, що місцезнаходженням позивача є Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі , що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи ТОВБ «Лісний» серії А01 № 244821, та те, що позивач не відноситься дачних, дачно-будівельних кооперативів і садових товариств, гаражно-будівельних кооперативів та гуртожитків, то відповідно до Порядку позивач повинен був оплачувати отриману на підставі договору № 280 від 12.07.2007 р. електроенергію згідно з тарифом, встановленим п. 2.3. Порядку, як для населеного пункту, розташованого у сільській місцевості, що також підтверджується наданим НКРЕУ роз'яснення № 9497/09/17-11 від 20.12.2011 р.

Так, відповідач в період з 01.03.2010 р. до 15.02.2011 р. на підставі п. 2.1. постанови НКРЕУ № 1280 від 10.11.2009 р. «Про внесення змін до Тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам», що набрала чинності 01.12.2009 р., застосував до позивача тариф за електроенергію у розмірі 23,69 грн. за кВт. год., а не 21,78 грн. за кВт. год., як це передбачено п. 2.2. вказаної постанови.

Тобто, відповідно до п. 2.2. Постанови позивач повинен був сплатити відповідачу з урахуванням використаних ним кВт., обсяги яких містяться в виставлених відповідачем рахунках за цей період, за спожиту електроенергію за березень 2010 р. - 20444,67 грн., за квітень 2010 р. - 16952,25 грн., за травень 2010 р. - 14012,60 грн., за червень 2010 р. - 16406,66 грн., за липень 2010 р. - 15344,88 грн., за серпень 2010 р. - 17850,02 грн., за вересень 2010 р. - 15652,20 грн., за жовтень 2010 р. - 14503,74 грн., за листопад 2010 р. - 16687,62 грн., за грудень 2010 р. - 21511,02 грн., за січень 2011 р. - 26256,44 грн. та за лютий 2011 р. - 13656,50 грн., тобто на загальну суму 209278,60 грн.

Таким чином, судом встановлено, що оскільки позивач за період з 01.03.2010 р. по 15.02.2011 р. сплатив відповідачу за отриману електроенергію 227151,08 грн., то переплата відповідачу за вказаний період становить 17872,48 грн.

В період з 15.02.2011 р. до 15.04.2011 р. відповідач на підставі п. 2.1. постанови НКРЕУ № 8 від 13.01.2011 р. «Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам», що набрала чинності 01.02.2011 р., застосував до позивача тариф за електроенергію у розмірі 30,78 грн. за кВт. год., а не 28,32 грн. за кВт. год., як це передбачено п. 2.2. вказаної постанови.

Тобто, відповідно до п. 2.2. Постанови позивач повинен був сплатити відповідачу з урахуванням використаних ним кВт., обсяги яких містяться в виставлених відповідачем рахунках за цей період, за спожиту електроенергію за лютий 2011 р. - 16126,82 грн., за березень 2011р. - 29977,57 грн. та за квітень 2011 р. - 11195,75 грн., тобто на загальну суму 57300,14 грн.

Таким чином, судом встановлено, що оскільки позивач в період з 15.02.2011 р. до 15.04.2011 р. сплатив відповідачу за отриману електроенергію 62277,50 грн., то переплата відповідачу за вказаний період становить 4977,36 грн.

В період з 15.04.2011 р. по 31.05.2011 р. відповідачем на підставі п. 2.1. постанови НКРЕУ № 343 від 17.03.2011 р. «Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам», що набрала чинності 01.04.2011 р., застосовано до позивача тариф за електроенергію у розмірі 36,48 грн. за кВт. год., а не 33,72 грн. за кВт. год., як це передбачено п. 2.2. вказаної постанови.

Тобто, відповідно до п. 2.2. Постанови позивач повинен був сплатити відповідачу з урахуванням використаних ним кВт., обсяги яких містяться в виставлених відповідачем рахунках за цей період, за спожиту електроенергію за квітень 2011 р. - 12497,31 грн. та за травень 2011 р. - 20674,41 грн., тобто на загальну суму 33171,72 грн.

Таким чином, судом встановлено, що оскільки позивач в період з 15.04.2011 р. по 31.05.2011 р. сплатив відповідачу за отриману електроенергію 35886,84 грн., то переплата відповідачу за вказаний період становить 2715,12 грн.

З червня 2011 р. у відповідності до п. 2.3.7. договору позивач за погодженням з відповідачем перейшов на форму оплати денного та нічного тарифів (п. 1.8. Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам).

Так, в період з 01.06.2011 р. по 31.12.2011 р. відповідач на підставі п. 2.1. постанови НКРЕУ № 343 від 17.03.2011 р. «Про зміну тарифів на електричну енергію, що відпускається населенню і населеним пунктам, та затвердження Змін до Порядку застосування тарифів на електроенергію, що відпускається населенню і населеним пунктам», що набрала чинності 01.04.2011 р., застосував до позивача тариф за електроенергію у розмірі 36,48 грн. за кВт. год. (денний час) та 25,54 грн. за кВт. год. (нічний час), а не 33,72 грн. за кВт. год. та 23,60 грн. за кВт. год. відповідно, як це передбачено п. 2.2. вказаної постанови.

Тобто, відповідно до п. 2.2. Постанови позивач повинен був сплатити відповідачу з урахуванням використаних ним кВт., обсяги яких містяться в виставлених відповідачем рахунках за цей період, за спожиту електроенергію за червень 2011 р. - 23499,71 грн., за липень 2011 р. - 20140,67 грн., за серпень 2011 р. - 22067,81 грн., за вересень 2011 р. - 20337,93 грн., за жовтень 2011 р. - 19837,12 грн., за листопад 2011 р. - 20652,11 грн. та за грудень 2011 р. - 19307,23 грн., тобто на загальну суму 145842,58 грн.

Таким чином, судом встановлено, що оскільки позивач в період з 01.06.2011 р. по 31.12.2011 р. сплатив відповідачу за отриману електроенергію 157760,87 грн., то переплата відповідачу за вказаний період становить 11918,29 грн.

Отже, загальна сума переплачених позивачем коштів за отриману в період з 01.03.2010 р. по 31.12.2011 р. електричну енергію за договором № 280 від 12.07.2007 р. становить 37483,25 грн.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Як вже зазначалось, тарифи за відпуск електроенергії населеним пунктам та порядок їх застосування затверджуються уповноваженим органом державного регулювання діяльності в енергетиці - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, шляхом винесення відповідних постанов.

В порушення умов договору, внаслідок неправильного застосування відповідачем до позивача передбаченого п. 2.2. Порядку тарифу, як для населеного пункту, замість п. 2.3. Порядку, як для населеного пункту, що знаходиться у сільській місцевості, позивач в період з 01.03.2010 р. по 31.12.2011 р. здійснював розрахунки за спожиту електроенергію за договором № 280 від 12.07.2007 р. за завищеною ціною.

Отже, зазначені кошти набуті відповідачем всупереч умовам договору, укладеного між позивачем та відповідачем.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідач безпідставно набув кошти в рахунок оплати внаслідок неправильного застосування тарифу, у зв'язку з чим у нього на підставі наведеної норми закону виник обов'язок повернути їх, оскільки вони набуті безпідставно.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково на суму 37483,25 грн. відповідно до здійсненого судом розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 2-Б, код 23243188) на користь Товариства (об'єднання) власників будинків «Лісний» (08632, Київська обл., Васильківський район, с. Іванковичі, вул. Прорізна, 5-А, код 24880371) 37483,25 грн . (тридцять сім тисяч чотириста вісімдесят три грн. 25 коп.) переплати та 1719,14 грн . (одну тисячу сімсот дев'ятнадцять грн. 14 коп.) судового збору.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 08.07.2013 р.