Ухвала

від 25.06.2013 по справі 2а-10660/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10660/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

25 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Василенка Я.М.,

за участю секретаря: Присяжної Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Всесвіт Ко» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій щодо винесення податкових повідомлень-рішень від 25.07.2012 року № 000376227 та № 000377227,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2012 року позивач - Приватне підприємство «Всесвіт Ко» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби, в якому, з урахуванням поданих ним уточнень, просив визнати протиправними дії відповідача по винесенню податкових повідомлень-рішень від 25.07.2012 року № 000376227 про зменшення ПП «Всесвіт Ко» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 464 149,00 грн. та від 25.07.2012 року № 000377227 про збільшення ПП «Всесвіт Ко» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 580 187,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 95 388,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2012 року адміністративний позов Приватного підприємства «Всесвіт Ко» задоволено.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби з прийняття податкових повідомлень-рішень від 25.07.2012 року № 000376227 та від 25.07.2012 року № 000377227.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до частини 4 статті 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно статті 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі постанови слідчого від 28.02.2012 р., ухваленої в рамках кримінальної справи № 71-00226 та постанови слідчого від 04.05.2012 р., ухваленої в рамках кримінальної справи № 71-00234, начальником ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби 22.06.2012 р. було винесено наказ № 869 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», на підставі якого службовими особами ДПІ у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби в період з 27.06.2012 року по 05.07.2012 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства «Всесвіт Ко» (код ЄДР 34453618) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з низкою підприємств.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог:

- п.п.7.2.3. п 7.2., п.п. 7.2.6 п 7.2., п.п.7.4.1., п.п.7.4.4 п.7.4., п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- п.п. 201.4 ст. 201, п.п 201.6 ст. 201, п.п. 201.10 ст. 201, п.п. 198.3 ст. 198 та п.п 198.6 Податкового кодексу України;

- п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704;

- п 9.1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (із змінами та доповненнями), що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму 464 149,00 грн.;

- абз. 4 п.п 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт від 06.07.2012 р. № 4776/22-7/34453618, на підставі якого винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 25.07.2012 року № 000376227, яким ПП «Всесвіт Ко» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 464 149,00 грн.;

- від 25.07.2012 року № 000377227, яким ПП «Всесвіт Ко» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 580 187,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 95 388,00 грн.

Позивач заперечує законність спірних податкових повідомлень-рішень та обґрунтовує свої доводи тим, що відповідачем були порушені норми Податкового кодексу України, оскільки моменту винесення податкових повідомлень-рішень передує постановлення відповідного рішення у цивільній, кримінальній або адміністративній справі, що набрало законної сили.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, врегульовано п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 названого Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з акту перевірки від 06.07.2012 р. № 4776/22-7/34453618, ПП «Всесвіт Ко» у періоді, що перевірявся, мало фінансово-господарські взаємовідносини з наступними контрагентами: ТОВ «Нодексепт» (код ЄДРПОУ 37032829), TOB «МТС Імпекс ГМБХ» (код ЄДРПОУ 37176543), TOB «Пріора 2010» (код ЄДРПОУ 37415706), TOB «Трокаспромоімпекс» (код ЄДРПОУ 37176365).

За даними бази АС Співставлення ПЗ та ПК, ПП «Всесвіт Ко» було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, отримані від ТОВ "Пріора 2010" та відображено в податкових деклараціях з податку на додану вартість (додаток 5 до Декларацій) за грудень 2010 року (від 24.01.11 №400847) в сумі 457 137,03 грн.

Крім цього, позивачем було включено до складу податкового кредиту наступні суми ПДВ:

- отримані від TOB "Трокаспромоімпекс", які позивачем були відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість (додаток 5 до Декларацій) за лютий 2011 року (вх. від 18.03.11 №68164) в сумі 51 385,60 грн.; за березень 2011 року (вх. від 18.04.11 №130365) в сумі 27 424,80 грн.;

- отримані від TOB "Нодексепт", які позивачем були відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість (додаток 5 до Декларацій) за липень 2010 року (вх. від 20.08.10 №9003534458) в сумі 166 385,20 грн.; за серпень 2010 року (вх. від 16.09.10 №9003788037) в сумі 135 058,78 грн.; за вересень 2010 року (вх. від 20.10.10 №9004480660) в сумі 3 794,72 грн.; за січень 2011 року (вх. від 21.02.11 №21949) а сумі 3 694,06 грн.;

- отримані від TOB "МТС Імпекс ГМБХ", які позивачем були відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість (додаток 5 до Декларацій) за березень 2011 року (вх. від 18.04.11 №130365).

За твердженням податкового органу, відсутність первинних документів, що засвідчують правильність формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємств, виключає можливість підтвердження факту здійснення господарських операцій, що відповідно не дає позивачу право на включення до складу податкового кредиту вартості придбання ТМЦ (послуг) від ТОВ "Трокаспромоімпекс", TOB "Нодексепт" та TOB "МТС Імпекс ГМБХ ".

У зв'язку з цим відповідач вважає, що в результаті незаконних фінансово-господарських взаємовідносин між ПП «Всесвіт Ко» та ТОВ "Трокаспромоімпекс", TOB "Нодексепт" та TOB "МТС Імпекс ГМБХ", державному бюджету України було завдано шкоди у вигляді ненадходження податку на додану вартість в загальному розмірі 464 149,00 грн.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В силу вимог пп.7.4.5 п.7.4 цієї ж статті Закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до податкового кредиту з ПДВ. Отже, для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару (послуги) мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У зв'язку з цим, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Так, в матеріалах справи містяться належним чином засвідчені податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, які за своїм змістом та формою повністю відповідають вимогам чинного законодавства та є належними доказами при розгляді та вирішенні вказаної справи.

З підстав вищевикладених обставин та наведених норм діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем при здійсненні господарської діяльності не було порушено вимоги пп.7.2.8. п.7.2 та п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому доводи відповідача в цій частині знаходить безпідставними.

Що стосується висновків податкового органу про порушення позивачем вимог п.п. 201.4 ст. 201, п.п 201.6 ст. 201, п.п. 201.10 ст. 201, п.п. 198.3 ст. 198 та п.п 198.6 Податкового кодексу України, колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до ст. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як було вірно зазначено судом першої інстанції, висновки податкового органу щодо безпідставного включення позивачем витрат по операціях з ТОВ "Трокаспромоімпекс", TOB "Нодексепт" та TOB "МТС Імпекс ГМБХ" до складу валових та ПДВ по цих операціях до складу податкового кредиту ґрунтуються на тому, що укладені з даними контрагентами угоди не мали на меті настання реальних правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами, що на думку податкового органу свідчить про їх нікчемність.

Так, відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; й) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому, платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналізуючи норми діючого законодавства, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що позивачем належними первинними документами доведено факт виконання зобов'язань за договорами з ТОВ "Трокаспромоімпекс", TOB "Нодексепт" та TOB "МТС Імпекс ГМБХ", зокрема, прийнято товар та сплачено за нього грошові кошти. Наявні в матеріалах справи податкові та видаткові накладні містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Кодексу, що свідчить про реальність господарських операцій. Позивач та його контрагенти на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками ПДВ, що сторонами не заперечується. Таким чином, відповідно до зазначених норм, з моменту отримання товару, оплати коштів за нього та отримання ТОВ податкових накладних від контрагентів у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям до складу свого податкового кредиту.

Відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували відомості, викладені в акті перевірки. Крім цього, сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами.

Разом з тим, чинним законодавством України не визначені норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер, що базується на припущенні.

Що стосується висновків податкового органу про порушення позивачем вимог абз. 4 п.п 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів вважає за правильне погодитися з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності з боку позивача зафіксованих податковим органом порушень норм закону щодо формування спірних валових витрат.

Виходячи з положень п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР, право на валові витрати виникає в результаті придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання в господарській діяльності.

Приписи п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»забороняли віднесення до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), валові витрати можуть вважатися не підтвердженими.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару (робіт, послуг), яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, придбання такого товару (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, наявності первинних документів, які підтверджують понесені витрати, платник податку має право на віднесення таких витрат до складу валових.

Судом першої інстанції досліджено питання щодо відповідності первинних бухгалтерських документів - актів виконаних робіт вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого зроблено правильний висновок про те, що такі документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Крім того, судом першої інстанції при безпосередньому дослідженні доказів не було встановлено, що первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності.

Що стосується доводів податкового органу щодо наявності постанови слідчого від 04.05.2012р «Про призначення позапланової документальної перевірки», ухваленої в рамках кримінальної справи № 71-00234 (за фактом вчинення невстановленими слідством особами злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України при створенні та придбанні з метою прикриття незаконної діяльності ТОВ «Фаворит Економікс»), колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанції, 20.02.2012р. була порушена кримінальна справа № 71-00215 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України («Фіктивне підприємництво») за фактом повторного, за попередньою змовою, створення та придбання невстановленими слідством особами низки підприємств з метою прикриття незаконної діяльності. Крім того, була порушена кримінальна справа № 71-00226 стосовно невстановлених слідством осіб за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, яка в свою чергу була об'єднана в матеріалами кримінальної справи № 71-00215.

У зв'язку з надходженням постанови слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 28.02.2012 року, ухваленої в рамках кримінальної справи № 71-00226 та постанови слідчого з ОВС СУ ДПС у місті Києві від 04.05.2012 року, ухваленої в рамках кримінальної справи № 71-00234, начальником ДПІ у Соломянському районі міста Києва ДПС було винесено наказ від 22.06.2012 року № 869, на підставі якого проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Всесвіт Ко» (код ЄДР 34453618) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з низкою підприємств.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із абз. 3 п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Однією з обставин для проведення документальної позапланової виїзної перевірки п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України визначає отримання постанови слідчого, винесеної ним відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у його провадженні.

При цьому, до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України забороняє, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність перевірки, приймати податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки. Цією нормою передбачено, що матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Зважаючи на вищенаведені норми діючого законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що постанова слідчого СВ ПМ ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 28.02.2012 року, ухвалена в рамках кримінальної справи № 71-00226 та постанова слідчого з ОВС СУ ДПС у місті Києві від 04.05.2012 року, ухвалена в рамках кримінальної справи № 71-00234 до дня набрання законної сили відповідними рішеннями в зазначених кримінальних справах, можуть бути розцінені як доказ виключно у рамках розслідування та розгляду таких кримінальних справ і не можуть бути підставою для прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2012 року по справі № К/9991/64526/12.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про правомірність заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк Я.М. Василенко

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Василенко Я.М.