Постанова

від 02.07.2013 по справі 5011-51/9776-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2013 року Справа № 5011-51/9776-2012 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е. Чернов Є.В. Цвігун В.Л. за участю представників: ВГО "Всеукраїнська асоціація пенсіонерів" ДП"Укрлісконсалтинг" РВ ФДМ України по місту Києву розглянувши касаційну скаргу Ходаківський М.Д. Яцюк Н.В. Чумаченко О.С. Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнська асоціація пенсіонерів" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 у справі№ 5011-51/9776-2012 господарського суду міста Києва за позовомДержавного підприємства "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики "Укрлісконсалтинг" до третя особаВсеукраїнська громадська організація "Всеукраїнська асоціація пенсіонерів" Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву простягнення заборгованості В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.12.2012 (суддя: Ващенко Т.М.) позов задоволено частково, стягнуто з Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська асоціація пенсіонерів" на користь Державного підприємства "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики "Укрлісконсалтинг" 157 096,56 грн. - основного боргу, 2 662,18 грн. - пені, 1 504,33 грн. - збитків від інфляції, 4 138,10 грн. коп. - 3% річних, 3 308,02 грн. - витрат по сплаті судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 (судді Тарасенко К.В., Рєпіна Л.О., Сулім В.В.) рішення господарського суду Луганської області 18.09.2012 залишено без зміни.

Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнська асоціація пенсіонерів" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального права, в позові відмовити.

Скаржник вважає, що суд неправильно застосував ст. 264 Цивільного кодексу України, ст. 174 Господарського кодексу України, доводить, що Зобов'язання відповідача перед позивачем випливали із двох різних типів договорів: договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 25.07.2006 р. №3393 та договору відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг від 26.07.2006 р. б/н., судом без будь яких підстав нараховано відповідачу суми за відшкодування витрат балансоутримувача після закінчення договору відшкодування витрат - з 26 квітня 2009 року по 31 січня 2012 року, судом безпідставно платежі за договором оренди витлумачені як платежі за договором відшкодування витрат, поновлення строку позовної давності за договором відшкодування витрат на підставі положень ст. 264 ЦК України здійснено судом безпідставно.

Державне підприємство "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики "Укрлісконсалтинг" у відзиві доводи скарги заперечує, вважає, що суд повно встановив обставини справи, правильно застосував до спірних правовідносин норми права, в тому числі, про позовну давність, тому просить оскаржувані судові рішення залишити без зміни, а скаргу без задоволення.

Вищий господарський суд України, розглянувши матеріали справи, доводи касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

25.07.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна по місту Києву (орендодавець) та Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнська асоціація пенсіонерів" (орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 3393 (надалі - Договір оренди).

Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно площею 111,20 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 21, перший поверх, кімнати № № 2, 3, 7 та 8, що знаходиться на балансі Державного підприємства "Крона", правонаступником якого є Державне підприємство "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики "Укрлісконсалтинг" (балансоутримувач), вартість якого за експертною оцінкою станом на 30.04.2006 становить 449 248,00 грн.

25.07.2009 зазначене майно за актом приймання-передачі, підписаним повноважними представниками сторін, передано Всеукраїнській громадській організації "Всеукраїнська організація пенсіонерів".

Згідно з п. 3.1 Договору оренди орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, про якому є інформація про індекс інфляції) -травень 2006 року 1 128,74 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

У відповідності до п. 3.2 Договору оренди орендна плата за перший місяць оренди липень 2006 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за червень, липень 2006 року. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць.

Додатковими договорами № 1 від 23.02.2007 та № 2 від 30.05.2007, сторонами погоджено, що першим базовим місяцем розрахунку є січень 2007 р., а орендна плата за січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007 року.

Пунктом 3.3. Договору оренди сторони погодили, що перерахування здійснюється орендарем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції: 70% орендної плати перераховується орендарем до Державного бюджету, 30% орендної плати перераховується орендарем на розрахунковий рахунок балансоутримувача.

Договір укладено строком на 11 місяців -з 25.07.2006 по 25.06.2007 включно (п. 10.1 Договору).

Як закріплено нормами ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням: господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.03.2012. у справі № 56/237, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2012 та Вищого господарського суду України від 18.10.2012, Договір оренди було продовжено на наступні терміни, у відповідності до положень пункту 10.5 Договору, до 25.04.2009.

В свою чергу, рішенням господарського суду міста Києва від 22.11.2010. у справі № 35/492, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2011, задоволено позовні вимоги Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнська асоціація пенсіонерів" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву про спонукання до укладення договору оренди та зобов'язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву укласти Договір оренди нежилого приміщення, загальною площею 92,8 кв.м. (на першому поверсі будівлі кімнати № № 9, 10, 11, 12, 13, 14), яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 21 та перебуває на балансі Державного підприємства "Український лісогосподарський центр консалтинг та логістики "Укрлісконслатинг" з Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнська асоціація пенсіонерів" в редакції типового договору, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 № 1774 та на умовах конкурсу, проведеного 09.07.2010.

01.02.2012 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнська асоціація пенсіонерів" було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 6110, відповідно до п. п. 1.1., 10.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - нежилі приміщення загальною площею 92,8 кв.м., розміщені за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 21, на першому поверсі будівлі кімнати № 9, № 10, № 11, № 12, № 13, № 14, що перебуває на балансі державного підприємства "Український лісогосподарський центр консалтингу та логістики "Укрлісконсалтинг", строком на 2 роки 11 місяців - з 01.02.2012 по 01.01.2015 включно.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.03.2012 у справі № 56/237 встановлено, що кімнати № 2 та № 3, які були передані в оренду за Договором № 3393 від 25.07.2006., станом на час прийняття рішення є приміщеннями № 9 та № 10.

Листом від 11.07.2012 № 30-06/6557 третьою особою відповідачу було направлено, зокрема, акт приймання-передачі (повернення) майна з оренди за Договором, датований 31.01.2012 та зазначено, що надані Орендарем акти про повернення орендованих приміщень за Договорами № 3393 від 25.07.2006 та № 6110 від 01.02.2012 містять зауваження щодо дати їх складання (дати повернення майна з оренди - 31.12.12.).

Крім того, третьою особою на адресу відповідача було направлено лист № 30-06/10375 від 29.10.2012, в якому вказано на те, що на підставі наданого відповідачем акту прийманні-передачі (повернення) майна за Договором, майно є повернутим з користування з 31.01.2012, таким чином відповідач припинив користування орендованим майном 31.01.2012.

Пунктом 5.8. Договору оренди сторони передбачили, що орендар зобов'язується укласти з балансоутримувачем договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

На виконання вказаних приписів Договору оренди, між позивачем та відповідачем було укладено Договір № б/н від 26.07.2006 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (надалі -Договір про відшкодування витрат).

Відповідно до умов якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, Нижній Вал, 21, загальною площею 111,2 кв.м, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача та виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі будівлі.

У відповідності до п. 2.2.3 Договору про відшкодування витрат, орендар зобов'язаний не пізніше 10 числа звітного місяця вносити плату на рахунок балансоутримувача за комунальні послуги.

Відповідно до Додаткової угоди № 4/дод від 01.01.2009 внесено зміни до розміру платежів за експлуатаційні, комунальні та інші послуги балансоутримувача і встановлено їх в межах: 3 817,10 грн. - технічне обслуговування та 1 773,75 грн. - експлуатаційні витрати.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до п. 5.2 Договору оренди орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

В разі закінчення терміну дії Договору оренди (його розірвання), орендар зобов'язаний сплатити орендну плату, заборгованість з орендної плати, пені та штрафні санкції за весь період оренди по день фактичної передачі майна балансоутримувачу (орендодавцю) на підставі акту передачі-приймання (п. 5.14 Договору оренди).

Як правильно зазначено судом за своєю правовою природою Договір № б/н від 26.07.2006 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, є договором про надання послуг.

Нормами ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

У відповідності до наявних у матеріалах справи актів здачі-прийняття робіт за Договором, що підписані представниками сторін та скріплені печатками, згідно з рахунками-фактурами, що виставлялись позивачем відповідачу, наданих сторонами банківські виписок по особовому рахунку позивача, платіжних доручень, відповідач мав сплатити на користь позивача 368 506,38 грн.

З наявного в матеріалах справи Акту Контрольно-ревізійного управління в місті Києві від 17.11.2011. № 10-30/1808 вбачається, що позивачем помилково виставлялись відповідачу рахунки за технічне обслуговування та комунальні послуги за тарифами нижчими ніж це передбачено у Додатковій угоді від 01.01.2009 № 4/дод, в результаті чого від орендаря недоотримано власних надходжень на загальну суму 83 253,04 грн.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, відповідно до арифметично правильного розрахунку, повинен був сплатити балансоутримувачу за спірними Договорами кошти в сумі 376 829,42 грн.

Однак зобов'язання по сплаті коштів відповідачем виконано лише в частині сплати 219 732,86 грн., в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість.

При цьому, обґрунтованими є твердження позивача про те, що не вбачається за можливе достовірно розмежувати суми оплачених коштів за оренду та експлуатаційні, комунальні та інші послуги, оскільки більшість з вказаних сум надходила без посилання на реквізити Договорів чи рахунків-фактур, або невчасно чи не в повному обсязі, а тому зараховувалась позивачем довільно, виходячи з наявної у Орендаря заборгованості, а тому в бухгалтерському обліку позивача на субрахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" відображалися операції по розрахунках з відповідачем без розподілу по призначенням платежів, а загальною місячною сумою.

Щодо посилання апелянта на те, що строк дії Договору про відшкодування витрат припинив свою дію 25.04.2009, колегія суддів зазначає, що умовами п. 5.1. Договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № б/н від 26.07.2006 було встановлено, що цей договір укладено на строк дії договору оренди приміщення.

Відповідно до п. 5.4. Договору про відшкодування витрат у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Враховуючи, що відповідач продовжував користуватись орендованим приміщеннями до моменту передачі їх за актом приймання передачі від 31.01.2012, колегія суддів приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення експлуатаційних витрат за весь період користування майном є правомірною та підлягає задоволенню.

Щодо поданого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності по орендним платежам за період до 11.07.2009 та відшкодуванню витрат до 11.07.2009, колегія суддів зазначає, що вказане клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Нормами ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України).

Після переривання, перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на те, що відповідачем протягом строку дії Договору оренди та Договору на відшкодування витрат здійснювались часткові проплати в погашення наявної в останнього заборгованості, то строк позовної давності переривався вчиненням відповідачем дій, що свідчать про визнання ним наявності боргу, а тому перебіг позовної давності у даному випадку переривався такими виконаннями (частковим погашенням боргу) та починався новий перебіг позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що остання сплата грошових коштів в погашення заборгованості орендарем було здійснено 10.03.2011, а позивач звернувся до суду з даним позовом до суду 19.07.2012, а отже позивачем строк позовної давності не пропущено.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (Стаття 610 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

13.01.2012 позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 59/6 з вимогою про сплату наявної заборгованості, однак заборгованість відповідачем погашено не було.

Враховуючи викладене, висновок про наявність правоивх підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 157 096,56 грн. заборгованості основної заборгованості правильний.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 3.5 Договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному в п. 3.3 Договору співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 2.2.3 Договору про відшкодування витрат сторонами погоджено, що при невчасному внесенні плати орендар зобов'язаний сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 662,18 грн. - пені.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що згідно з інформаційним листом Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості, сума інфляційних втрат та 3% річних правомірно перерахована судом та ухвалено стягнути 1 504,33 грн. - збитків від інфляції, 4 138,10 грн. - 3% річних, в частині стягнення 5 616,48 грн. 3% річних та 15 856,69 грн. збитків від інфляції слід відмовити у зв'язку з необґрунтованістю.

Згідно ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим скаргу залишає без задоволення, а постанову та рішення- без змін.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 та рішення господарського суду міста Києва від 18.12.2012 у справі № 5011-51/9776-2012 господарського суду міста Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун