Постанова

від 03.07.2013 по справі 5017/203/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2013 року Справа № 5017/203/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіБожок В.С., суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Теплодар, Одеська обл. на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 року у справі господарського суду Одеської області за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Теплодар, Одеська обл. до 1. Теплодарської міської ради, м. Теплодар, Одеська обл., 2. Теплодарського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості, м. Теплодар, Одеська обл. за участю Прокуратури Одеської області, м. Одеса в інтересах держави в особі Теплодарської міської ради, м. Теплодар, Одеська обл. та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області м. Одеса провизнання права власності

за участю представників

прокуратури: Козакова І.М., посвідчення ГПУ від 01.07.2013 року № 018008,

позивача: ОСОБА_4,

відповідача-1: Рашкован О.О.,

відповідача-2: не з'явився,

Інспекції ДАБК в Одеській області: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Теплодарської міської ради та Теплодарського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості (далі за текстом - Теплодарське МБТІ) про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва комплексу газового господарства: склад карбіду кальцію та балонів кисню площею 205,6 кв. м, ацетилено-генераторну станцію площею 202,8 кв. м, бетонний майданчик, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,4512 га та зобов'язання Теплодарського МБТІ зареєструвати право власності ФОП ОСОБА_4 на вказаний об'єкт незавершеного будівництва.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.02.2012 року позовні вимоги задоволено: визнано право власності ФОП ОСОБА_4 на об'єкт незавершеного будівництва комплексу газового господарства: склад карбіду кальцію та балонів кисню площею 205,6 кв. м, ацетилено-генераторну станцію площею 202,8 кв. м, бетонний майданчик, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,4512 га та зобов'язано Теплодарське МБТІ зареєструвати право власності ФОП ОСОБА_4 на вказаний об'єкт незавершеного будівництва.

Рішення місцевого господарського суду обгрунтовано положеннями ст. ст. 316, 317, 328, 331, 392 Цивільного кодексу України та ст. 59 Закону України „Про місцеве самоврядування" та мотивовано тим, що позовні вимоги є законними та обгрунтованими з огляду на прийняття Теплодарською міською радою рішення від 25.08.2011 року №119-VI про надання позивачу дозволу на придбання спірного нерухомого майна шляхом викупу, а також перерахування позивачем на рахунок Теплодарської міської ради грошових коштів в сумі 78 036, 02 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 року рішення господарського суду Одеської області від 17.02.2012 року - скасовано та у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Постанову апеляційного господарського суду мотивовано тим, що прийняття Теплодарською міською радою рішення від 25.08.2011 року №119-VI про надання позивачу дозволу на придбання спірного нерухомого майна шляхом викупу та перерахування позивачем на рахунок Теплодарської міської ради грошових коштів не можуть бути належним та допустимими доказами переходу права власності на спірне майно, оскільки правочини щодо реалізації такого майна, повинні укладатись в особливій формі, а право власності виникає лише з моменту державної реєстрації такого права; відтак, відмова від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна не може бути підставою для виникнення права у позивача для визнання права власності в судовому порядку.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ФОП ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 року та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 17.02.2012 року.

Прокуратурою та відповідачами відзивів на касаційну скаргу подано не було.

Розпорядженням від 01.07.2013 року № 03-05/736 сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя - Божок В.С., судді - Костенко Т.Ф., Сибіга О.М.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача-1 просили касаційну скаргу задовольнити, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 року - скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 17.02.2012 року, однак при цьому зазначили, що не будуть також заперечувати проти прийняття нового рішення у справі про задоволення позовних вимог або направлення справи на новий розгляд, а прокурор проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Відповідача-2 та Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора, позивача та представника відповідача-1, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.03.2006 року ФОП ОСОБА_4 (орендар) та Управлінням майна та інвестицій Теплодарської міської ради Одеської області (орендодавець) було укладено Договір оренди майна № 11/2006 (далі за текстом - Договір № 11/2006), згідно з п. 1.1. якого орендарю було передано в строкове платне користування частину незавершеного будівництвом комплексу газового господарства: склад карбіду кальцію та балонів кисню, фундаменти та площадку ацетилено-генераторної станції, бетонний та гравійний майданчик, вартістю станом на 01.03.2006 року згідно експертної оцінки 51 110,7 грн., що розташовані за адресою: м. Теплодар, промзона, № 45/46, № 45/46а. Метою використання майна визначено виробництво метало-пластикових конструкцій.

Листом від 29.03.2006 року позивач звернувся до Управління з проханням надати дозвіл на проведення за власний рахунок реконструкції майна, яке є предметом Договору № 11/2006.

Рішенням Теплодарської міської ради від 19.04.2006 року № 108/В-06 позивачу надано дозвіл на виготовлення проектної документації реконструкції вищезазначеного майна.

21.11.2007 року ФОП ОСОБА_4 від інспекції Держархбудконтролю отримано дозвіл на виконання будівельних робіт.

25.01.2010 року ФОП ОСОБА_4 та Теплодарською міською радою було укладено Договір оренди № 1 земельної ділянки площею 0,4512 га, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна орендовані позивачем за Договором № 11/2006.

Рішенням Теплодарської міської ради від 25.01.2007 року № 168/V затверджено Перелік об'єктів незавершеного будівництва й основних фондів, що підлягають приватизації у 2007 - 2011 роки, в п. п. 3, 4 якого зазначено, що об'єкти - склад карбіду кальцію та балонів кисню й ацетилено-генераторна станція підлягають приватизації шляхом викупу орендарем за грошові кошти.

Для введення об'єктів в експлуатацію з виробництва метало -пластикових вікон та отримання права власності на вищевказані об'єкти рішенням Теплодарської міської ради від 25.08.2011 року № 119-VI позивачу надано дозвіл на придбання шляхом викупу частини об'єктів незавершеного будівництва газового господарства, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Теплодар за ціною ринкової вартості, що склала 78 036,02 грн.

16.12.2011 року ФОП ОСОБА_4 письмово звернувся до Теплодарської міської ради з пропозицією укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна, а також перерахував у повному обсязі грошові кошти в сумі 78 036,02 грн. на рахунок Управління майна та інвестицій Теплодарської міської ради, про що свідчить платіжне доручення № 25 від 16.12.2011 року.

16.01.2012 року Теплодарською міською радою надана відповідь на письмове звернення позивача, в якому Теплодарська міська рада зазначила, що оформлення договору купівлі-продажу на об'єкт незавершеного будівництва є неможливим у зв'язку з відмовою нотаріуса, яка базується на тому, що об'єкти незавершеного будівництва підлягають продажу разом із земельними ділянками.

Зважаючи на наведені обставини ФОП ОСОБА_4 звернувся з даним позовом до Теплодарської міської ради та Теплодарського МБТІ про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, обґрунтовуючи свої вимоги вищевказаними обставинами та посилаючись на положення ст. 328 Цивільного кодексу України.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України „Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з положеннями ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом; відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду; порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Частиною 3 ст. 331 Цивільного кодексу України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання, тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна); у разі необхідності вказана особа, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 331 та ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Положеннями ст. 4 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно, право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами.

Частиною 1 ст. 6 Закону України „Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" в якості способу приватизації об'єктів незавершеного будівництва, що здійснюється органами приватизації, у тому числі за участю уповноважених ними юридичних осіб, визначено, зокрема, продаж такого майна шляхом викупу за наявності одного покупця безпосередньо цьому покупцеві із забезпеченням ним умов приватизації об'єкта.

При цьому, приписами ст. 3 вказаного Закону встановлено, що продаж об'єктів незавершеного будівництва здійснюється на відкритих аукціонах разом із земельними ділянками, на яких розташовані такі об'єкти; земельні ділянки, що не підлягають продажу, відповідно до Земельного кодексу України, надаються в довгострокову оренду з переважним правом орендаря на придбання їх у власність у разі зняття заборони на приватизацію зазначених земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України „Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" договори купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва (в тому числі разом із земельною ділянкою) у разі приватизації підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Положеннями ч. 2 ст. 12 вказаного Закону визначено, що право власності на об'єкт незавершеного будівництва виникає у покупця з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу.

Згідно з Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 18.02.2002 року за № 157/6445) (далі за текстом - Положення), яке було чинним на момент звернення позивача із зазначеним позовом, реєстрація прав, зокрема, права власності та інших речових прав на нерухоме майно, проводилась Бюро технічної інвентаризації (далі за текстом - БТІ) на підставі документів визначених цим Тимчасовим положенням.

Відповідно до пп. пп. 2.1, 2.2 вказаного Положення для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за встановленою формою, до вказаної заяви додаються правовстановлювальні документи, їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням, до яких (відповідно до пп. 4.2 вказаного Положення), у випадку проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності на об'єкт незавершеного будівництва, віднесено документи, що посвідчують право на земельну ділянку, та дозвіл на виконання будівельних робіт, їх копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав, видачу витягу про державну реєстрацію прав та надання витягу з Реєстру прав.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що право власності на об'єкти нерухомого майна (в тому числі і незавершеного будівництвом нерухомого майна) виникає лише з моменту державної реєстрації такого речового права; БТІ, як суб'єкт владних повноважень, що здійснював державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно, зобов'язано провести реєстрацію відповідного права власності, що підлягає реєстрації, лише за умови подання правонабувачем всього необхідного переліку документів, визначених, як обов'язкових для подання при проведенні такої реєстрації. Відповідне неподання правонабувачем вказаного переліку, є підставою для відмови у прийнятті зазначеної заяви про реєстрацію.

При цьому, зазначений обов'язок БТІ провести реєстрацію випливає саме з відповідності встановленим вимогам чинного законодавства вказаної заяви та доданих до неї документів і ніяким чином не залежить від згоди на таку реєстраціїюабо відсутності цієї згоди ні у БТІ, ні у будь-яких інших осіб.

Відтак, з огляду на вищенаведене, посилання Теплодарської міської ради та Теплодарського МБТІ про відсутність заперечень щодо проведення реєстрації права власності позивача на спірне майно не можуть бути враховані при розгляді даної справи.

Крім того, відповідно до акту прийому-передачі від 31.03.2006 року до Договору № 11/2006 від 31.03.2006 року площа переданого ФОП ОСОБА_4 майна відповідно складає: склад карбиду кальцію та балонів кисню з рампою - 187, 6 кв. м, ацитилено-генераторна станція (фундамент та майданчик) - 233,4 кв. м, бетонна (1494 кв. м) та гравійна (2045 кв. м.) майданчики.

Поряд з цим, як встановлено апеляційним господарським судом, площа окремих об'єктів, щодо яких позивач звернувся з даним позовом про визнання права власності визначена останнім в іншому розмірі, зокрема, площа складу карбиду кальцію та балонів кисню склала 205,6 кв. м, а площа ацитилено-генераторної станції - 202,8 кв. м.

Вказане свідчить про суттєві зміни цих об'єктів під час реконструкції, що підтверджується і самим ФОП ОСОБА_4, однак в матеріалах справи відсутні докази введення вказаних об'єктів в експлуатацію та докази звернення позивача до БТІ з вищевказаною заявою або відмови МБТІ у проведенні реєстрації його права власності.

Також, суд касаційної інстанції погоджується з позицією апеляційного господарського суду про те, що місцевим господарським судом помилково в судовому рішенні при задоволенні позову здійснено одночасне посилання на положення ст. 331 та ст. 392 Цивільного кодексу України, оскільки на підставах приписів ст. 331 Цивільного кодексу України набувається право власності саме на новостворене нерухоме майно, тоді як в приписами ст. 392 Цивільного кодексу України законодавець надав право саме власнику майна пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (негаторний позов), а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Поряд з цим, суд касаційної інстанції звертає увагу на ту обставину, що положеннями ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України, на яку позивач посилався в обґрунтування своїх позовних вимог, передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, проте зміст вказаної норми не містить виключного переліку підстав та порядку набуття права власності на спірне нерухоме майно, а такі підстави та порядок визначені законодавцем в положеннях ст. ст. 331, 334 Цивільного кодексу України та вищенаведених приписах спеціальних законів, однак матеріали справи не містять обґрунтованого доведення наявності підстав набуття позивачем права власності на спірне майно, а також намагань позивача зареєструвати таке речове право у встановленому чинним законодавством порядку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що прийняття Теплодарською міською радою рішення від 25.08.2011 року №119-VI про надання позивачу дозволу на придбання спірного нерухомого майна шляхом викупу, а також перерахування позивачем на рахунок Теплодарської міської ради грошових коштів в сумі 78 036,02 грн. не можуть бути належними і допустимими доказами переходу права власності на спірне майно, оскільки правочини щодо реалізації такого майна повинні укладатись в особливій формі, а право власності виникає лише з моменту державної реєстрації такого права.

Відтак, відмова від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна не може бути підставою для визнання за позивачем права власності на об'єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, оскільки статтею 331 Цивільного кодексу України така можливість не передбачена.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 19.09. 2011 року у справі № 18/314.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи ФОП ОСОБА_4, викладені в касаційній скарзі, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 року у справі № 5017/203/2012 - залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга