Постанова

від 27.06.2013 по справі 805/5250/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2013 р. Справа №805/5250/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 10 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Маслоід О.С.

при секретарі судового засідання - Вітязь Х.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДонАзовТрейдинг»

(м. Донецьк)

до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької

області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування рішень

за участю

представників сторін: від позивача - Саваскул Д.А., Беркович В.В.

від відповідача - Поліщук С.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Доназовтрейдинг» (надалі - позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецьку Донецької області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.2013 року № 0000371501, № 0001721502.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Позивач вважає, що відповідачем протиправно зроблений висновок про нікчемність угод, укладених з ТОВ «Споживсоюз» та ТОВ «Торгівельна мережа «Трансторг». Крім цього, реальність здійснення угод із ДП «Донецька залізниця» підтверджена висновком Державної фінансової інспекції Донецької області, а з ТОВ «Торгівельна мережа «Трансторг» підтверджена рішенням Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року. Усі первинні документи також підтверджують реальність господарських операцій.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та посилається на наступне. Первинні документи, надані позивачем, не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не можливо встановити факт реальності транспортування придбаного товару. Також до перевірки позивачем не надані сертифікати якості товару, технічні паспорта, рахунки-фактури. Крім цього, згідно актів перевірки ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС ТОВ «Споживсоюз» має ознаки «податкової ями», порушена кримінальна справа, вказані відомості підтверджують відсутність реального вчинення господарських операцій з отримання позивачем товарів та їх подальшого використання.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Позивач зареєстрований у якості юридичної особи, код ЄДРПОУ 36560000, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 432150, знаходиться на обліку відповідача з 07.07.2009 року, згідно свідоцтва № 200033278 є платником податку на додану вартість (надалі ПДВ).

11.01.2013 року та 29.01.2013 року відповідачем позивачеві направлені запити із вимогою про надання документів на підтвердження фінансово-господарських операцій із ТОВ «Споживсоюз», ТОВ «Торгова мережа «Трансторг» за 2010 рік.

На вказані запити позивачем були надані необхідні первинні документи разом із супровідними листами від 04.02.2013 року та 13.02.2013 року.

21.02.2013 року відповідачем наданий запит за № 3688/10/22-4 про зобов'язання у термін до 22.02.2013 року, тобто протягом доби, надати письмові пояснення та їх документальне підтвердження щодо фінансово-господарських операцій із ТОВ «Споживсоюз», ТОВ «Торгова мережа «Трансторг», який був отриманий позивачем лише 25.02.2013 року, що підтверджується відповідною відміткою на цьому запиті.

06.03.2013 року позивачем відповідачеві були надані усі необхідні відомості разом із супровідним листом та відповідними документами.

05.03.2013 року відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питання визначення повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету ПДВ та податку на прибуток при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Споживсоюз» (код ЄДРПОУ 35887095), ТОВ «Торгівельна мережа «Трансторг» (код ЄДРПОУ 37253402) за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складений акт за № 1022/22-4/36560000. Згідно висновків цього акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п.1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України). П. 4.2. ст.. 4, п.п. 7.2.1., 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі Закон про ПДВ), тобто позивачем завищено податковий кредит у сумі 151973 грн., у тому числі по податковим періодам: січень 2010 року - 10541 грн., лютий 2010 року - 9365 грн., березень 2010 року - 72140 грн., квітень 2010 року - 42266 грн., травень 2010 року - 10961 грн., листопад 2010 року - 3700 грн.; завищені податкові зобов'язання на суму 181861 грн., у тому числі по податковим періодам: січень 2010 року - 16640 грн., лютий 2010 року - 15776 грн., березень 2010 року - 83460 грн., квітень 2010 року - 46098 грн., травень 2010 року - 19887 грн. та завищено залишок від`ємного значення з ПДВ на суму 3700 грн. за листопад 2010 року. П.п. 4.1.1., 4.1.5., 4.1.6. п. 4.1. ст.. 4, п. 5.1.. п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі Закон), встановлена відсутність реального вчинення господарських операцій та невідповідність первинних документів нормам законодавства, в результаті чого занижені податкові зобов'язання з податку на прибуток за 2010 рік на суму 235432 грн.

Позивачем були надані заперечення на вказаний акт перевірки від 13.03.2013 року, які відповідачем були відхилені.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 14.03.2013 року № 0000371501, яким згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст.. 54, п. 123.1. ст.. 123 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 235432 грн. та до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25% у сумі 58858 грн. та № 0001721502, яким згідно п. 54.3. ст.. 54, п. 58.1. ст.. 58, п.п. 7 п.р. 10 р. ХХ Податкового кодексу України встановлено завищення залишку від`ємного значення з ПДВ за листопад 2010 року у сумі 3700 грн.

З акту перевірки вбачається наступне. При розгляді інформації щодо результатів автоматичного співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів відповідачем встановлено, що постачальниками позивача були ТОВ «Споживсоюз» та ТОВ «Торгівельна мережа «Трансторг».

На підтвердження господарських операцій із ТОВ «Споживсоюз» позивачем були надані накладні та податкові накладні, які не відповідають ознакам первинних документів, тому що не містять, передбачених ч. 2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», обов'язкових реквізитів (не зазначено посаду особи ТОВ «Споживсоюз», яка відповідала за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, а також дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції від цього підприємства), у позивача також не зазначено посаду особи, яка відповідала за здійснення господарської операції). Крім цього, надані товарно-транспортні накладні не містять наступних відомостей: не зазначено ПІБ та посада відповідальної особи, яка приймала товар, яка приймала товар від перевізника, також не вказані відомості доручення, за яким здійснювалось прийняття вантажу. Вказане свідчить про неможливість з`ясування факту реальності транспортування придбаного товару, що ставить під сумнів сам факт такого транспортування. Не надані також сертифікати якості товару, технічні паспорта, рахунки - фактури, тощо.

ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС складено акт від 25.12.2012 року № 881/22-4/35887095 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Споживсоюз» з питань дотримання податкового законодавства з ПДВ за період з червня 2009 року по серпень 2010 року. Згідно вказаного акту перевірки зазначено, що місцезнаходження ТОВ «Споживсоюз» не встановлено, в ЄДР відсутнє підтвердження відомостей про юридичну особу, отриманий лист ДПС у Донецькій області від 18.12.2012 року № 14504/7/22-213-3 про порушення кримінальної справи № 69-150 за фактами вчинення групою осіб злочинів у сфері господарської діяльності, передбачених ст. 205, 212 Кримінального кодексу України. В ході оперативного супроводження встановлено, що група осіб протягом 2009-2010 років за попередньою змовою, шляхом фіктивного підприємництва та протизаконного проведення безготівкових коштів в готівку, сприяла суб'єктам господарювання реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах і з цією метою використовувалось ТОВ «Споживсоюз». Це підприємство має ознаки «податкової ями»: один працівник, основні фонди відсутні. Допитаний засновник та директор підприємства ОСОБА_4 пояснив, що до заснування та ведення господарської діяльності відношення не має, ніякі первинні документи та податкову звітність не підписував. За таких обставин, усі правочини, укладені ТОВ «Споживсоюз» із свома контрагентами, є нікчемними, не створюють юридичних наслідків, факти оформлення операцій з придбання та продажу товарів не мали реального товарного характеру та не пов'язані із господарською діяльністю підприємства. Не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «Споживсоюз» до покупців, відповідно підприємство здійснювало діяльність, спрямовану на «ймовірне» здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Крім цього, перевіркою встановлено, що позивачем був укладений договір про надання послуг з ТОВ «Торгівельна мережа «Трансторг». Стосовно цього підприємства ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС також складено акт від 212.12.2012 року № 836/23-4/37253402 про неможливість проведення перевірки ТОВ «ТМ «Трансторг», де зазначено про відсутність реального характеру операцій цього підприємства із контрагентами. Крім цього, викладені відомості аналогічні тим, що стосуються ТОВ «Споживсоюз», відповідно і висновки стосовно цього підприємства здійснені аналогічні, тобто усі укладені угоди є нікчемними, не створюють юридичних наслідків, факти оформлення операцій з придбання та продажу товарів не мали реального товарного характеру та не пов'язані із господарською діяльністю підприємства. Крім цього, позивачем до перевірки не надані документи, які підтверджують факт проведення вантажно- озвантажувальних робіт.

Таким чином, відповідач зробив висновок, що усі первинні документи виписані від імені ТОВ «ТМ «Трансторг» та ТОВ «Споживсоюз» невстановленими особами, не є належним чином оформленими та підписаними уповноваженими особами та не можуть фіксувати здійснення господарської операції та засвідчувати факт придбання товарів (робіт, послуг).

Податковий кредит сформований позивачем при відносинах із вказаними підприємствами за січень 2010 року - 10541 грн., лютий 2010 року - 9365 грн., березень 2010 року - 72140 грн., квітень 2010 року - 42266 грн., травень 2010 року - 10961 грн., листопад 2010 року - 3700 грн. за нікчемними угодами, які не створюють юридичних наслідків, відповідно такі суми не є податковим кредитом у розумінні п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.. 7 Закону про ПДВ, в результаті чого в порушення п.п. 7.2.1., 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 Закону про ПДВ позивачем було завищено суму податкового кредиту у загальній сумі 151973 грн.

Перевіркою також встановлено, що отримані від ТОВ «Споживсоюз» товари у подальшому були реалізовані позивачем своїм контрагентам - покупцям, перелік яких наведений у акті перевірки на аркушах акту 19-38 ( т. 1 а.с. 59-68). По господарським операціям зі свома покупцями позивачем також не були надані сертифікати якості товару, технічні паспорта, документи, що підтверджують транспортування товарів, рахунки-фактури, тощо.

Таким чином, встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій, відсутність об'єкту оподаткування, невідповідність первинних документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», відповідно позивачем було завищено податкові зобов'язання на загальну суму 181861 грн. та залишок від`ємного значення з ПДВ на суму 3700 грн. за листопад 2010 року.

П. 1.7 ст.1 Закону про ПДВ, у редакції, яка діяла на момент здійснення договірних зобов'язань, визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

П. 4.2. ст. 4 Закону про ПДВ передбачено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Згідно п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст.. 7 Закону про ПДВ платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

У відповідності до вимог п.п.7.2.6. п. 7.2. ст.. 7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

П.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.. 7 Закону про ПДВ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст.. 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що позивачем (покупець) із ТОВ «Споживсоюз» (продавець) був укладений договір на поставку товару від 05.10.2009 року. Згідно п. 3.2. вказаного договору вид транспорту, транспортні витрати за рахунок покупця. У судовому засіданні позивач пояснив суду, що придбаний товар він вивозив самостійно. На виконання вказаного договору позивачем суду надані первинні документи, які підтверджують отримання ним товару від ТОВ «Споживсоюз» та його оплату, а саме: накладні, податкові накладні, банківські виписки. Позивачем також надані товарно-транспортні накладні, згідно яких пункт розвантаження товару - м. Донецьк, вул.. П.Попова, бокс 62. Вказане приміщення орендоване позивачем згідно договору оренди нежитлового приміщення від 04.01.2010 року та передано позивачеві згідно акту прийому - передання майна від 04.01.2010 року. У товарно-транспортних накладних також зазначено, що товар перевозився автотранспортом - ГАЗ 33021НОМЕР_1, водій ОСОБА_5 Згідно договору про оренду автотранспорту від 01.09.2009 року позивач орендував у ОСОБА_5 зазначений автомобіль і саме ця особа здійснювала перевезення придбаного позивачем товару, що також підтверджується відповідними матеріалами справи (т. 3 а.с. 186-191). Крім цього, згідно договорів про надання послуг від 01.10.2009 року та від 25.02.2010 року (із додатковими угодами) перевезення вантажу здійснювало для позивача ТОВ «Донстройтранс». Вантажні роботи виконувались позивачеві ТОВ «Торгівельна мережа «Трансторг» згідно договору про надання послуг від 30.10.2010 року. На підтвердження виконання вказаного договору позивачем також надані відповідні первинні документи: акти виконаних робіт, податкові накладні, банківські виписки.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року по справі № 805/1221/13-а скасована постанова Донецького окружного адміністративного суду від 04.04.2013 року по цій справі, якою встановлена відсутність фактичного виконання господарських операцій позивача із ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Торгівельна мережа «Трансторг». У вказаній ухвалі зазначено, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Донстройтранс» та ТОВ «Торгівельна мережа «Трансторг» (т. 3 а.с. 173-175).

Отриманий від ТОВ «Споживсоюз» товар був оприбуткований позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281.

Далі придбаний у ТОВ «Споживсоюз» товар був реалізований позивачем своїм контрагентам - покупцям, згідно переліку, визначеному у акті перевірки на аркушах 19-38. На підтвердження фактичної реалізації товару своїм контрагентам позивач надав первинні документи (т. 1 а.с. 193-250, т. 2 а.с. 1-235, т. 3 а.с. 180-184).

Крім цього, згідно листа державного підприємства «Донецька залізниця» від 29.05.2013 року за № НЗЕ-10/1485 (т. 3 а.с. 201) в період з 2010 по 2013 роки Державною фінансовою інспекцією в Донецькій області були проведені ревізії фінансово - господарської діяльності цього підприємства та його структурних підрозділів. За результатами ревізій порушень при здійснені господарських операцій з позивачем не встановлено. Також перевірка була проведена Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками у м. Донецьку за еріод з 01.10.2008 року по 30.06.2010 роки і також не виявлено порушень законодавства по взаємовідносинам із позивачем.

Таким чином, з наведеного вбачається, що господарські операції між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Торгівельна мережа «Трансторг», ТОВ «Споживсоюз» мали реальний характер.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на не відповідність деяких первинних документів, наданих позивачем, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з огляду на наступне.

Ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно до ч. 2 ст. 9 цього закону первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд звертає увагу, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України (надалі ГК України) встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

При цьому, ч. 2 ст. 3 ГК України встановлено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Таким чином, з огляду на реальність господарських операцій між позивачем та вказаними суб'єктами господарювання, зазначені документи мають силу первинних документів.

Крім цього, аналіз первинних документів спростовує висновки відповідача, викладені у акті перевірки. Так, накладні та податкові накладні від ТОВ «Спорживсоюз» містять особливі підписи відповідальних осіб, які брали участь при здійснені господарських операцій, тобто вказані документи містять дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а також містять круглі печатки обох суб'єктів господарювання.

Суд також зазначає, що відповідачем позивачеві був наданий запит від 21.02.2013 року про необхідність надання документів до 22.03.2013 року, який отриманий позивачем лише 25.02.2013 року. Такі документи були надані позивачем 06.03.2013 року, але залишилися відповідачем поза увагою.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на наявність кримінальної справи № 69-150 за фактами вчинення групою осіб злочинів у сфері господарської діяльності, передбачених ст.. 205, 212 Кримінального кодексу України, з огляду на наступне.

Згідно службової записки № 815 від 08.04.2013 року начальника ВПМ ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Донецької області ДПС у наявності відсутні рішення суду про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб суб'єктів господарської діяльності, зокрема, ТОВ «Споживсоюз», ТОВ «Донстройтранс».

З наведеного вбачається, що у наявності відсутній процесуальний документ в рамках кримінального провадження із вказаними обставинами, якщо відповідач вважає, що в даному випадку мале місце скоєння злочину.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ч. 1 ст. 207 ГК України визначено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма пов'язує недійсність господарського зобов'язання із невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

З наведенного вбачається, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена саме законом, а не актом перевірки податкового органу. Вказані ж в акті висновки є суто суб`єктивною думкою державного податкового інспектора, тобто припущеннями.

Крім цього, у постанові Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Відповідно до ст. 215, 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Крім цього, п. 18 вказаної постанови передбачено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

За таких обставин, податкові органи мають право лише звертатися до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Суд зазначає, що діючим законодавством не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини.

Відповідачем суду також не доведена, тобто не надано належних доказів, наявність мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів.

Таким чином, висновки відповідача щодо відсутності факту реального вчинення господарських операцій позивача із вказаними контрагентами та відповідного завищення залишку від`ємного значення з ПДВ за листопад 2010 року у сумі 3700 грн. є протиправними.

З акту перевірки також вбачається, що враховуючи відсутність факту реального вчинення господарських операцій з придбання позивачем товару у ТОВ «Споживсоюз», у нього відсутнє право на формування валового доходу по операціям із своїми контрагентами підприємствами - покупцями у розумінні ст.. 4 Закону.

Перевіркою встановлено, що позивачем від покупців отримані грошові кошти за товар, який був придбаний у ТОВ «Споживсоюз» за нікчемними угодами, на загальну суму 1091165 грн., у тому числі: у січні 2010 року - 110109 грн.; у лютому 2010 року - 183148 грн.; у березні 2010 року - 198375 грн.; у квітні 2010 року - 523309 грн. та у травні 2010 року - 76224 грн., що призвело до отримання безповоротної фінансової допомоги на цю суму, заниження валового доходу на суму 181860 грн. Крім цього, встановлена невідповідність первинних документів нормам законодавства, відповідно занижені податкові зобов'язання з податку на прибуток у 2010 році у сумі 235432 грн.

Згідно п.4.1. ст.. 4 Закону, у редакції, яка діяла на час вчинення господарських операцій, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає, зокрема: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону); доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді та доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

П.п. 5.3.9. п. 5.3. ст.. 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вже зазначалося, судом встановлено, що здійснені позивачем господарські операції із ТОВ «Споживсоюз» мають реальний характер та набули реальних наслідків, первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

З огляду на викладене, у позивача є підстави відносити витрати, за вказаними операціями, до складу валових витрат, відповідно висновки відповідача щодо заниження валового доходу та заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток є протиправними.

З огляду на протиправність збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, відповідно відповідачем безпідставно були застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 58858 грн.

Ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З огляду на зазначене, при прийняті спірних рішень відповідач діяв всупереч вимогам законодавства; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень; недобросовісно; нерозсудливо та без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення.

Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення від 14.03.2013 року № 0000371501, № 0001721502 не можуть вважатися обґрунтованими та законними, відповідно підлягають скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З огляду за ззаначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 2294 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

На підставі викладеного та керуючись Контситуцією України, Податковим кодексом України, Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про бухгалтерський обліе та фінансову звітність», ст. 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 14.03.2013 року за № 0000371501 та № 0001721502.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДонАзовТрейдинг» судові витрати у сумі 2294 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 27.06.2013 року у присутності представників сторін.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 02 липня 2013 року.

Суддя Маслоід О.С.