Постанова

від 04.07.2013 по справі 922/678/13-г

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2013 р. Справа № 922/678/13-г

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Герус І.В. за довіреністю № 85/1096 від 28.12.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1423Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2013 р. у справі № 922/678/13-г

за позовом ТОВ "КАМ", м. Харків

до ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків

про стягнення 261962,2 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2013 р. ТОВ "КАМ" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" основної заборгованості у розмірі 234860,00 грн., пені у розмірі 22585,17 грн., та 3% річних у розмірі 4517,03 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за договором поставки №25/п від 16.11.2011р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.04.2013 р. по справі № 922/678/13-г. (суддя Денесюк Т.С.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" на користь ТОВ "KAM" заборгованість у розмірі 234860,00 грн., пеню у розмірі 22585,17 грн., 3% річних у розмірі 4517,03 грн. та 5232,24 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати в частині стягнення пені в розмірі 22585,17 грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, судовий збір за подання позовної заяви розподілити на підставі ст. 49 ГПК України, судовий збір подання апеляційної скарги в розмірі 860,25 грн. покласти на позивача.

У апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що судом першої інстанції було неправомірно задоволено позовну вимогу про стягнення з відповідача пені, оскільки ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2007 р. у справі № Б-39/109-07 порушено провадження у справі про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а у відповідності до ч. 4 ст. 12 ЗУ України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під час дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2013 р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження і призначено її до розгляду на 10.06.2013 р. та запропоновано надати до апеляційного суду позивачу відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні 10.06.2013 р. колегією суддів оголошено про перерву у розгляді справи до 01.07.2013 р.

01.07.2013 р. за вх. № 5330 відповідачем надані письмові пояснення в обґрунтування своєї позиції по справі.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання 01.07.2013 р. не з'явився, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить підпис представника позивача Гури О.В. (арк. справи 133).

Враховуючи належне повідомлення позивача про час та місце засідання суду, небажання реалізувати своє право на участь у вирішенні спору, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності представника позивача за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 25/п, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити вартість продукції, відповідно до специфікацій до даного договору.

Відповідно до специфікації, яка є додатком № 1 до договору, позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити опалювач КТСп-ХТЗ-181-1 в кількості 90 штук, вартістю 266 760, 00 грн., яку відповідач зобов'язався сплатити протягом 30 днів з дня відвантаження.

13.03.2012 року відповідач листом № 60/ 250 звернувся до позивача з проханням додатково поставити на його користь кондиціонери КТСп-ТС-10 в кількості 30 штук, за наслідками якого було укладено Додаткове узгодження № 1 від 13 березня 2012 року до договору поставки, яким було затверджено Специфікацію (Додаток № 2 до договору), відповідно до якої позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити кондиціонер КТСп-ТС-10 в кількості 30 штук, вартістю 208 512,00 грн.

19.03.2012 року відповідач листом № 60/282 звернувся до позивача з проханням додатково поставити кондиціонери КТСп-ХТЗ-181-1 в кількості 180 штук, за наслідками розгляду якого було підписано додаткове узгодження № 2 від 19.03.2012 р., яким затверджено специфікацію (додаток № 3 до договору), відповідно до якої позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити кондиціонер КТСп-ХТЗ-181-1 в кількості 180 штук, вартістю 1 510 272, 00 грн.

Також позивачем та відповідачем було затверджено специфікацію № 3 на поставку опалювача КТСп- ХТЗ-181-1 в кількості 21 штук, вартістю 62 244, 00 грн.

Отже, загалом за договором № 25/п від 16.11.2011 р. сторонами було досягнуто згоди щодо поставки опалювачів КТСп-ХТЗ-181-1 в кількості 111 штук та кондиціонерів КТСп-ХТЗ-181-1 в кількості 210 штук.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, передав відповідачеві товар, а відповідач товар отримав, що підтверджується накладними та довіреностями, копії яких надані до матеріалів справи, але оплату його вартості здійснив лише частково у розмірі 370495,60 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 234860,00 грн.

Відповідно до п. 3.7 договору, ПАТ "ХТЗ" зобов'язалося сплачувати за отриману продукції шляхом 50% передоплати на протязі п'яти календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури на заявлений товар. Остаточний розрахунок по кожній партії товару, ПАТ "ХТЗ" зобов'язалося здійснити протягом 10 календарних днів з дати відвантаження товару (п. 3.8 договору).

Відповідно до додатку № 1 та № 3 (опалювач) до договору, поставка опалювачів за договором відбувалася на умовах відстрочки повної оплати до 30 календарних днів.

Як свідчать матеріали справи, 26.12.2012 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 262, разом з якою позивачем було надіслано Акт звірки взаємних розрахунків, яка була отримана відповідачем 10.01.2013 року, проте до даного часу, жодного відповіді позивачем не отримано, заборгованість не погашена.

Таким чином, як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 234860,00 грн., яка не спростована відповідачем.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 509, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 234860,00 грн.

Крім того, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості стягнення з відповідача 3% річних у сумі 4517,03 грн. Перевіркою наданого позивачем розрахунку встановлено, що він здійснений у відповідності до вимог чинного законодавства (ст. 625 ЦК України) та фактичних обставин справи.

В свою чергу, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 22585,17 грн., виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою господарського суду Харківської області від 31.05.2007 р. у справі № Б-39/1.09-07 порушено провадження у справі про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Як на момент прийняття оскаржуваного рішення, так і на сьогодні, триває дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», під час дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 р. «Про судову практику в справах про банкрутство» надано роз'яснення щодо дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відносно вимог поточних кредиторів і фінансових (штрафних) санкціях по них:

«За змістом статті 12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.»

Таким чином, постанова Пленуму Верховного Суду України вказує на те, що хоча поточні грошові зобов'язання повинні виконуватися боржником, щодо якого діє мораторій на задоволення вимог кредиторів, штрафні санкції за невиконання таких зобов'язань не нараховуються.

Зазначене роз'яснення на день вирішення спору діє у повному обсязі.

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання суду першої інстанції на ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 18.01.2013 р., є безпідставним, оскільки відповідно до перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 18.01.2013 р., його положення застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом, а оскільки провадження у справі про банкрутство АТ «ХТЗ ім. С. Орджонікідзе» порушено у 2007 році, дія Закону в редакції від 18.01.2013 р. на нього не поширюється.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно ст.49 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2013 р. у справі № 922/678/13-г задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2013 р. у справі № 922/678/13-г скасувати в частині стягнення пені в розмірі 22585,17 грн. та в цій частині в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "KAM" (61080, м. Харків, Естакадний в'їзд, 3-А код ЄДР 23755563, рах. 26008822375411 в ПАТ "Банк Грант" від. №22 м. Харків, МФО 351607) на користь публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (61007, м. Харків, пр-т Московський, 275, код ЄДР 05750295, рах. 26002032034803 в ПАТ "Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005) 225,86 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 04.07.2013 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Плужник О.В.