Рішення

від 03.07.2013 по справі 902/301/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2013 р.Справа № 902/301/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", м. Київ до Приватного підприємства "ОСВ-Будсервіс", м. Харків про стягнення 519 235,27 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Катасонова С.І. (дов. № б/н від 03.01.2013 р.)

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області надійшли матеріали справи за підсудністю з господарського суду Вінницької області на підставі ухвали від 04 квітня 2013 року по справі № 902/301/13-г.

З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (надалі - Позивач) звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "ОСВ-Будсервіс" (надалі - Відповідача), відповідно до прохальної частини, кредитної заборгованості в сумі 481 534,81 грн., де: 267 422,48 грн. - заборгованість з повернення кредиту; 161 512,22 грн. - проценти за користування кредитом; 21 446,74 грн. - штраф; 31 153,37 грн. - пеня за порушення строку сплати ануітентного платежу. Також Позивач просить суд покласти на Відповідача суму судового збору в розмірі 10 384,71 грн.

Позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог щодо стягнення з Приватного підприємства "ОСВ-Будсервіс" суму кредитної заборгованості у розмірі 519 235,27 грн., де: 267 422,48 грн. - заборгованість з повернення кредиту; 161 512,22 грн. - проценти за користування кредитом; 21 446,74 грн. - штраф; 31 153,37 грн. - пеня за порушення строку сплати ануітентного платежу; 37 700,46 грн. - сума інфляційної складової, а також покладення на Відповідача суму судового збору в розмірі 10 384,71 грн. Дане уточне позову прийнято судом до розгляду ухвалою суду від 26 червня 2013 року, як таке, що не суперечить чинному законодавству.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали суду не виконав. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Від Відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду на підставі ст. 81 ГПК України. Також у наданому відзиві та у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши клопотання Відповідача про залишення позову без розгляду, суд дійшов до висновку щодо відмови у її задоволенні, оскільки відповідно до ст. 81 ГПК України не передбачення залишення позову без розгляду на підставі клопотання сторони, а перелік підстав залишення позову без розгляду є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Також суд вважає за доцільне зазначити, що Відповідач не скористувався своїм правом відповідно до ст. 22 ГПК України, де зазначено, що сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії... Представннику Відповідача було відомо щодо місця знаходження розгляду справи, дати та часу її розгляду, про що свідчать його підписи у явочних листах від 17.06.2013р., 26.06.2013р. та 03.07.2013 р., але до суду не було надано клопотання чи заяви щодо ознайомлення з матеріалами справи. Суд зазначає, що Відповідачу було відомо щодо позовної заяви та його тексту, оскільки було надано відзив на позовну заяву.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

31 липня 2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційним банком "Надра" (Філія Вінницьке РУ), правонаступником якого з 04.02.11 є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" та Приватним підприємством "ОСВ-Будсервіс", (Позичальник) було укладено кредитний договір № 317/МК/2007/ЦВ-980 (далі - Договір).

Відповідно до вказаного договору Банком Позичальнику було надано кредит для поповнення обігових коштів та купівлю основних засобів в розмірі в розмірі 360 ,00 грн. строком погашення по 31 липня 2012 року зі сплатою процентів за користування строковим кредитом в розмірі 18,9 % (вісімнадцять цілих дев'ять десятих) відсотків річних (п.п. 1.1-1.3 Договору).

Згідно п.п. 6.1.2 кредитного договору позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити нараховані проценти за його користування, можливу неустойку (пеня, штраф).

Договором передбачена відповідальність сторін за виконання договірних зобов'язань. У разі прострочення Позичальником строків сплати відсотків за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банку пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов'язань за кожень день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. А у разі прострочення Позичальником строків повернення Кредиту Позичальник зобов'язаний сплатити на користь Банку пеню у розмірі 0,5 % від суми прострочених зобов'язань за кожень день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (п.п. 9.1-9.2 Договору).

За порушення строків повернення Кредиту та/чи сплати відсотків за користування Кредитом Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 37,8% відсотків від суми заборгованості по поверненню Кредиту та/чи сплати відсотків, вказаних у Графіку і визначених на дату прострочення (п. 9.3 Договору).

Незважаючи на неодноразові нагадування Банком про необхідність належного виконання зобов'язань за кредитним договором Позичальник не сплачував платежі у строки, визначені кредитним договором.

Заборгованість позичальника ПП "ОСВ-Будсервіс" за кредитним договором перед Банком становить 519 235 (п'ятсот дев'ятнадцять тисяч двісті тридцять п'ять) грн. 27 коп., де: 267422,48 грн. - заборгованість з повернення кредиту; 161512,22 грн. - проценти за користування кредитом; 21446,74 грн. - штрафу; 31153,37 грн. - пеня за порушення строку сплати ануітентного платежу; 37700,46 грн. - сума інфляційної складової.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність передбачену шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку встановленому ч.1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Згідно приписів статей 549-552 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка , що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Статтею 1 даного Закону передбачено, що розмір пені за прострочення платежу повинен встановлюватися за згодою сторін.

За порушення грошового зобов'язання відповідно до статті 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом встановлено, що договір кредитування укладений між суб'єктами правовідношення відповідає вимогам ЦК України та в установленому законом порядку визнаний недійсним не був.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Відповідачем не доведено, що: - кредитний договір №317/МК/2007/ЦВ-980 від 31.07.2007 р. укладено особою, яка не мала на це відповідних повноважень; - дане майно є у спільній сумісній власності та розпорядження здійснюється за згодою всіх співласників, а згоди всіх співласників на укладення договору не надавалось; - директор підприємства не мав відповідних повноважень щодо укладення відповідних договорів.

Враховуючи, що Відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеною матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що Відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості у розмірі 519 235,27 грн., де: 267422,48 грн. - заборгованість з повернення кредиту; 161512,22 грн. - проценти за користування кредитом; 21446,74 грн. - штрафу; 31153,37 грн. - пеня за порушення строку сплати ануітентного платежу; 37700,46 грн. - сума інфляційної складової. Документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача вказаної суми заборгованості належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 6, 11, 15, 16, 509, 510, 525 - 527, 610 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 180, 193, 198 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "ОСВ-Будсервіс" (61003, м. Харків, пров. Лопатинський, 16, кв. 9, код ЄДРПОУ 34364223) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, код ЄДРПОУ 20025456) суму кредитної заборгованості у розмірі 519 235,27 грн., де: 267 422,48 грн. - заборгованість з повернення кредиту; 161 512,22 грн. - проценти за користування кредитом; 21 446,74 грн. - штраф; 31 153,37 грн. - пеня за порушення строку сплати ануітентного платежу; 37 700,46 грн. - сума інфляційної складової, а також суму судового збору в розмірі 10 384,71 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.07.2013 р.

Суддя (підпис) Жигалкін І.П.