Ухвала

від 11.06.2013 по справі 820/234/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 р.Справа № 820/234/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представника позивача Ліпчанського В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИФТМОНТАЖ" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2013р. по справі № 820/234/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИФТМОНТАЖ"

до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова

про визнання дій незаконними,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛИФТМОНТАЖ", звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, в якому, з урахуванням уточнень адміністративного позову, просив визнати дії Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова - незаконними; скасувати вимогу Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про сплату боргу в розмірі 67164,56 грн. №Ю1704 від 31.10.2012 р.

14 березня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного позову у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "ЛИФТМОНТАЖ" до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про визнання дій незаконними - відмовлено.

Позивач, не погодившись з зазначеним судом рішенням. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції було проігноровано положення ст.ст. 241, 250 Господарського кодексу України, оскільки відносно підприємства позивача було застосовано штрафні санкції, які за своєю правовою природою є адміністративно - господарськими, а тому відповідачем пропущено строк для застосування таких санкцій.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛИФТМОНТАЖ" зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради 13.04.1999 р., та має ідентифікаційний код юридичної особи 30360415, що підтверджується наявним в матеріалах справи Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія №505957 (а.с. 7).

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛИФТМОНТАЖ" зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова 20.04.1999 р., реєстр №9481.

У 2004-2010 роках товариство знаходилось на спрощеній системі оподаткування, а у 2011-2012 роках ТОВ "Лифтмонтаж" є платником внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

На підставі направлення №334 від 12.10.2012 , виданого управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, головним спеціалістом відділу по контрольно-перевірочній роботі за нарахуванням та сплатою платежів управління Пенсійного фонду України в Київському райок м. Харкова Прокопенко Г.П., на підставі статті 13 та абзацу шостого пункту розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та відповідно до наказу управління Пенсійного фонду України Київському районі м. Харкова від 25.09.2012 №361 проведена планова перевірка TOB "ЛИФТМОНТАЖ".

За результатами планової перевірки було складено Акт №320 від 31.10.2012 р. (а.с.9-19) про результати планової перевірки ТОВ "Лифтмонтаж" з питань дотримання платником вимог законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування за період з 01.01.2004 по 20.09.2012 р.р.

При проведенні перевірки у жовтні 2012 р. перевіряючими в діяльності підприємства встановлено порушення вимоги п.6 статті 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а саме позивачем не було відображено у звітах за січень-грудень 2004 р. у Розділі 1 рядок 2 загальну суму виплат на яку нараховуються страхові внески у розмірі (32%,4%) на суму 236852,77 грн. та відповідно у зазначених звітах у розділі 1 рядку 3 "Нараховано" не відображені страхові внески у сумі 67164,56 грн.

За результатами перевірки управлінням донараховано страхових внесків за ставками 32 %, 32,3 %, 4%, на загальну суму 67164,56 грн., а саме: за січень-грудень 2004 р. донараховано страхових внесків на суму 67623,50 грн. (32%,4%) за рахунок невірного відображення страхових внесків TOB "ЛИФТМОНТАЖ" працювало в 2004 році за спрощеною системою оподаткування, не нараховувались страхові внески на фактичні витрати , на оплату праці за ставками 32%,4%.

На підставі виявлених порушень УПФУ в Київському районі м. Харкова було сформовано вимогу про сплату боргу Ю-1704 від 31.10.2012 р. на суму недоїмки зі страхових внесків в розмірі 67164,56 грн.

Позивач з вказаним Актом перевірки та вимогою не погодився та подав скаргу на дії виконавчих органів Пенсійного фонду та їх посадових осіб до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області .

Рішенням Управління в Київському районі м. Харкова про результати розгляду скарги №19499-27/03 від 14.11.2012 року вимогу про сплату боргу №Ю-1704 від 31.10.2012 року залишено без змін, а скаргу ТОВ "Лифтмонтаж" без задоволення.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №20697-07/20 від 28.12.2012 року, скаргу позивача залишено без задоволення, рішення начальника Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова №19499-27/03 про результати розгляду заяви в межах процедури узгодження вимоги про сплату боргу №Ю-1704 від 31.10.2012 р. - залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні вимоги Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про сплату боргу в розмірі 67164,56 грн. №Ю1704 від 31.10.2012 р., відповідач діяв в межах наданих повноважень, та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини врегульовано нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закону №1058-IV), який набрав чинності з 01.01.2004 р.

У відповідності до ст. 5 вказаного Закону, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим нормативно-правовим актом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними

Згідно з п.1 ст. 11 Закону №1058-IV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, інших відокремлених підрозділах цих підприємств, організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб, включаючи юридичних та фізичних осіб суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований чи єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.

Відповідно до п.1 ст. 14 Закону №1058-IV страхувальниками зазначених осіб є їхні роботодавці, які відповідно до частини першої статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 цього ж нормативно-правового акта нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

Статтею 18 Закону №1058-IV передбачено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України у порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, з яких складається система оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлено Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", де, як і в Законі № 1058-IV, не передбачено такої пільги, як звільнення від сплати цього збору для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а інше не передбачає пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати. Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно з п. 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить йому. Положення статті 6 Указу Президента України №727/98 про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, Закону суперечить і застосуванню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. При вирішенні справи суд враховує, Верховний Суд України в постановах від 21.10.08р., 09.03.2010р., 11.04.2011р. вказує на необхідність застосування законодавство про страхові внески саме у наведений вище спосіб.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги посилання позивача на те, що відповідно до Указу Президента України №727/98 про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ТОВ "Лифтмонтаж" перебувало на спрощеній системі оподаткування та не було платником страхових внесків, є необґрунтованими , оскільки обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно ч.2 ст.106 Закону № 1058-IV (в редакції, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Положеннями п. 3 ст. 106 Закону №1058-IV та п. 8.2 "Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (надалі Інструкція), органи Пенсійного фонду надсилають страхувальнику вимогу про сплату недоїмки у випадку, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків.

Враховуючи вищезазначене, відповідачем правомірно нараховано ТОВ "Лифтмонтаж" страхові внески в сумі 67164,56 грн. шляхом виставлення вимоги №Ю-1704 від 31.10.2012 р. З долучених до матеріалів справи письмових доказів та пояснень сторін вбачається, що ТОВ "Лифтмонтаж" не нараховувало та, відповідно, не сплачувало страхових внесків у 2004 році.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність та необґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції було проігноровано положення ст.ст. 241, 250 Господарського кодексу України, оскільки відносно підприємства позивача було застосовано штрафні санкції, які за своєю правовою природою є адміністративно - господарськими, а тому відповідачем пропущено строк для застосування таких санкцій та зазначає, що що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування врегульовано виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до п. 15 ст. 106 вказаного Закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИФТМОНТАЖ" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.03.2013р. по справі № 820/234/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Жигилій С.П.

Повний текст ухвали виготовлений 17.06.2013 р.