Ухвала

від 17.08.2016 по справі 820/234/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2016 року м. Київ К/800/34309/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., - розглянувши в касаційній інстанції в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство (далі - ТОВ ВКП) «Лифтмонтаж» до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова про визнання дій незаконними, за касаційною скаргою ТОВ ВКП «Лифтмонтаж» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року, -

в с т а н о в и в :

У січні 2013 року ТОВ ВКП «Лифтмонтаж» звернулося в суд з позовом, після уточнення якого просило визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова та скасувати вимогу від 31 жовтня 2012 року № Ю-1704 про сплату боргу в розмірі 67164,56 гривень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ ВКП «Лифтмонтаж», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить Вищий адміністративний суд України скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року і прийняти нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ ВКП «Лифтмонтаж» 13 квітня 1999 року зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради як юридична особа.

У 2004-2010 роках ТОВ ВКП «Лифтмонтаж» знаходилось на спрощеній системі оподаткування, а у 2011-2012 роках - є платником внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

На підставі направлення від 12 жовтня 2012 року № 334, виданого Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова, головним спеціалістом відділу по контрольно-перевірочній роботі за нарахуванням та сплатою платежів Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова Прокопенко Г.П. відповідно до статті 13 та абзацу 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) і наказу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова від 25 вересня 2012 року № 361 проведена планова перевірка TOB ВКП «Лифтмонтаж».

31 жовтня 2012 року складено акт № 320 про результати планової перевірки ТОВ ВКП «Лифтмонтаж» з питань дотримання платником вимог законодавства щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального та пенсійного страхування за період з 1 січня 2004 року по 20 вересня 2012 року, якою встановлено порушення позивачем вимог частини 6 статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

За результатами перевірки Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова донараховано страхових внесків за ставками 32%, 32,3%, 4% на загальну суму 67164,56 гривень, а саме: за січень-грудень 2004 року донараховано страхових внесків на суму 67623,50 гривень (32%, 4%) за рахунок невірного відображення страхових внесків, виходячи з того, що TOB ВКП «Лифтмонтаж» працювало в 2004 році за спрощеною системою оподаткування і страхові внески на фактичні витрати на оплату праці за ставками 32%, 4% у цей період не нараховувались; за листопад 2005 року зайво нараховано страхових внесків за ставками 32,3%, 4% на суму 458,94 гривень за рахунок невірного розрахунку страхових внесків на працюючого інваліда за ставкою 32,3% замість 4%.

На підставі виявлених порушень відповідно до статті 106 Закону № 1058-IV та згідно акту від 31 жовтня 2012 року № 320 Управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова відносно позивача винесено вимогу від 31 жовтня 2012 року № Ю-1704 про сплату боргу (недоїмки зі страхових внесків) в сумі 67164,56 гривень.

Скарга ТОВ ВКП «Лифтмонтаж» на вимогу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова від 31 жовтня 2012 року № Ю-1704 про сплату боргу начальником цього управління була залишена без задоволення, а вказана вимога - без змін.

Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області від 28 грудня 2012 року скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення начальника Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова про результати розгляду скарги в межах процедури узгодження вимоги про сплату боргу залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що при винесенні вимоги про сплату боргу відповідач діяв в межах повноважень і у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV (у редакції, чинній до 1 січня 2011 року) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Пунктом 1 статті 11 Закону № 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру.

За змістом пункту 1 статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Згідно частини 1 статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині 1 статті 12 цього Закону.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 вказаного Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частинами 3, 4, 6 статті 18 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР, яким, як і Законом № 1058-IV, не було передбачено такої пільги, як звільнення від сплати цього збору для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.

Таким чином, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Отже, обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не зумовлюється статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення статті 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року № 727/98 про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, від збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суперечить цьому Закону і застосуванню не підлягало.

Абзацами 5, 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, який набрав чинності 1 січня 2011 року, визначено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

За правилами частини 1 статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Зазначене правило є загальним, а застосуванню до спірних відносин підлягає спеціальне, встановлене частиною 15 статті 106 Закону № 1058-ІV, згідно з яким строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність дій Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова та вимоги від 31 жовтня 2012 року № Ю-1704 щодо сплати боргу і про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ ВКП «Лифтмонтаж».

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи та висновків судів попередніх інстанцій.

Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Лифтмонтаж» - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство «Лифтмонтаж» до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Харкова про визнання дій незаконними - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Штульман І.В.

Судді: Олексієнко М.М.

Рецебуринський Ю.Й.