Постанова

від 04.07.2013 по справі 919/241/13-г

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року Справа № 919/241/13-г Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сікорської Н.І.,

суддів Градової О.Г.,

Антонової І.В.,

за участю представників сторін:

ініціюючого кредитора, не з'явився, (Філія Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в Автономній Республіці Крим);

ініціюючого кредитора, Голубєва Ніна Анатоліївна, на підставі довіреності за № 010-01/7005 від 31.08.12, (Публічне акціонерне товариство"Державний експортно-імпортний банк України");

боржника, не з'явився, (Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг");

учасника провадження у справі про банкрутство, не з'явився, (Державний реєстратор Гагарінської районної державної адміністрації у місті Севастополі);

учасника провадження у справі про банкрутство, не з'явився, (Відділ державної виконавчої служби Гагарінського районного управління);

учасника провадження у справі про банкрутство, не з'явився, (Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України);

учасника провадження у справі про банкрутство, не з'явився, (Головне управління юстиції в місті Севастополі);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг" на ухвалу господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 13 травня 2013 року у справі № 919/241/13-г

за заявою Публічного акціонерного товариства"Державний експортно-імпортний банк України" в особі Філії публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в Автономній Республіці Крим

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг"

за участю: Державний реєстратор Гагарінської районної державної адміністрації у місті Севастополі

Відділ державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі

Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України

Арбітражний керуючий Петров М.Л.

Головне управління юстиції в місті Севастополі

про порушення справи про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

20.02.2013р. Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України" в особі Філії ПАТ „Державний експортно-імпортний банк України" в АР Крим (далі - заявник) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" (далі - боржник) у порядку, передбаченому Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діє з 19.01.2013.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 13 травня 2013 року у справі №919/241/13-г порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг".

Введений мараторій на задоволення вимог кредиторів.

Визнані вимоги Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" в розмірі 29 840 994,81 грн (29 835 259,81 грн. згідно з рішенням суду та 5 735,00 грн - судовий збір у справі про банкрутство).

Введена процедура розпорядження майном боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" строком на 115 календарних днів.

Призначений розпорядником майна боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" - арбітражний керуючий Петров Микола Львович (ліцензія НОМЕР_1) зі сплатою йому грошової винагороди за виконання повноважень розпорядника майна у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень шляхом авансування її заявником - Публічним акціонерним товариством „Державний експортно-імпортний банк України" згідно зі статтею 115 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Заборонено боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" та власнику майна боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.

Зобов'язано ініціюючого кредитора з метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації протягом 10 днів з моменту отримання даної ухвали здійснити офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційних друкованих органах (газетах „Голос України" або „Урядовий кур'єр").

Ухвала господарського суду першої інстанції мотивована посиланням на частину 3 статті 10 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також тим, що неспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" виконати свої грошові зобов'язання перед заявником у сумі 26 949 129,13 грн., призвела до заборгованості, яка більше трьох місяців зі строку примусового виконання рішень суду не погашена. Станом на 19.02.2013р. загальна заборгованість боржника становить: 29 840 994,81 грн. (20 000 000,00 грн - прострочена заборгованість по кредиту; 6 949 129,13 грн - прострочена заборгованість по процентах за період з лютого 2009 року по листопад 2010 року; 2 216 438,36 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 17.04.2009 по 17.10.2009; 669 692,32 грн. - пеня за несвоєчасне погашення процентів за період з 06.03.2009 по 14.12.2010; 5 735,00 грн. - судовий збір, сплачений у справі про банкрутство).

Також господарський суд посилався на частину 7 статті 16 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон про банкрутство) та зауважив, що зазначена норма не підлягає застосуванню до даних правовідносин, оскільки на даний час майна боржника, яке оцінено незалежним експертом, не достатньо для погашення заборгованості за рішеннями судів.

Не погодившись з ухвалою господарського суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Севастополя від 13 травня 2013 року у справі №919/241/13-г скасувати.

Доводи апеляційної скарги полягають у наступному.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг" вважає, що ухвала господарського суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, а саме, поза увагою господарського суду залишилось те, що вимоги ініціюючого кредитора у сумі 25 390 296,80 грн. (заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг" за кредитним договором №1969 від 28.04.2006р.) забезпечені майном боржника згідно з договорами іпотеки від 22.06.2006р., 24.12.2007р., 29.02.2008р., загальна вартість майна за якими становить 26 065 100,25 грн. На даний час забезпечене майно не реалізоване.

Крім того, заявник апеляційної скарги посилався на те, що вимоги ініціюючого кредитора не є безспірними у розумінні частини 3 статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з огляду на приписи частини 1 статті 41, частини 1 статті 46, частини 2 статті 47 Закону України «Про іпотеку», пункти 5.12.9., 5.3.2. Інструкції про проведення виконавчих дій затвердженою наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р. та пункт 6 частини 1 статті 40, пункт 8 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», які свідчать про те, що у разі якщо для погашення заборгованості недостатньо коштів від реалізованого на прилюдних торгах заставного майна, виконавець повертає виконавчий документ стягувачу - заставодержателюч, а кошти зараховуються на депозитний рахунок для подальшого розподілу їх у відповідності з Законом України «Про виконавче провадження».

Отже, вищенаведені норми свідчать про те, що згідно з рішеннями судів про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) та постановами про відкриття проваджень з їх виконання, на які посилається ініціюючий кредитор, відповідно до законодавства не списуються кошти з рахунків боржника, як це повинно відбуватись відповідно до частини 3 статті 10 Закону про банкрутство.

Також заявником апеляційної скарги заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеної ухвали, яке задоволено ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.06.2013р.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.06.2013р. апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг" прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду та призначений розгляд справи на 20 червня 2013 року у складі судової колегії: головуючий суддя - Сікорська Н.І., судді - Євдокімов І.В., Проценко О.І.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.06.2013р. продовжений строк розгляду справи на 15 днів та відкладений розгляд справи на 04.07.2013р.

03.07.2013р. за розпорядженням заступника голови суду , у зв'язку з відпусткою, суддю Євдокімова І.В. замінено на суддю Градову О.Г. та у зв'язку з відпусткою, суддю Проценко О.І. замінено на суддю Антонову І.В.

У призначене на 04.07.2013р. судове засідання з'явився лише представник ініціюючого кредитора, інші сторони явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином рекомендованою кореспонденцією з повідомленням.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Враховуючи, скорочені терміни розгляду справи, а також те, що матеріали справи містять усі необхідні документи для її розгляду по суті, судова колегія ухвалила розглянути спір без представників сторін, які не скористались своїм процесуальним правом на участь у розгляді справи передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши справу повторно у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.

08.05.2009 між Акціонерним комерційним банком „Трансбанк" та Відкритим акціонерним товариством „Державний експортно-імпортний банк України", назву якого в подальшому змінено на Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України" (заявник), укладений договір (том 1, арк. с. 16-23), відповідно до пункту 2.1 якого Акціонерний комерційний банк „Трансбанк", зокрема, відступив заявнику право вимоги за Кредитним договором № 1969 від 28.04.2006, укладеним між Акціонерним комерційним банком „Трансбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" (далі - Кредитний договір ). (том 1, арк. с. 24-62)

В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Акціонерним комерційним банком „Трансбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" були укладені:

- Договір іпотеки від 22.06.2006 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 2266 (том 1, арк. с. 65-69) та Договір про внесення змін до цього договору іпотеки від 04.12.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 7326 (том 1, арк. с. 69) (надалі - Договір іпотеки № 1), відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" було передано Акціонерному комерційному банку „Трансбанк" в іпотеку нерухоме майно - будівлю спального корпусу № 4 літ. Г колишнього санаторію ім. Дзержинського, загальною площею 770,5 м 2 , що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Алупка, вул. Першого Травня, буд.. 2.

Відповідно до Договору відступлення прав за Договором іпотеки від 22.06.2006 року, укладеного між Акціонерним комерційним банком „Трансбанк" та Публічним акціонерним товариством „Державний експортно-імпортний банк України", посвідченого 08.07.2009 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 2385, Акціонерний комерційний банк „Трансбанк" відступив, а Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України" прийняло право вимоги за Договором іпотеки від 22.06.2006 року (том 1, арк. с. 70-71);

- Договір іпотеки від 24.12.2007 (том 1, арк. с. 72-73) (надалі - Договір іпотеки № 2), відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" було передано Акціонерному комерційному банку „Трансбанк" в іпотеку нерухоме майно - нежитлові будівлі Республіканського клінічного санаторію „Симеїз", загальною площею 2347,4 м 2 , що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, м. Алупка, вул. ім. Леніна, буд. 56;

Відповідно до Договору відступлення прав за Договором іпотеки від 24.12.2007 року, укладеного між Акціонерним комерційним банком „Трансбанк" та Публічним акціонерним товариством „Державний експортно-імпортний банк України", посвідченого 08.07.2009 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 2384, Акціонерний комерційний банк „Трансбанк" відступив, а Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України" прийняло право вимоги за Договором іпотеки від 24.12.2007 року (том 1, арк. с. 74);

- Договір іпотеки від 29.02.2008, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 418 (том 1, арк. с. 75-76) та Договір про внесення змін до цього договору іпотеки від 17.04.2008, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 720 (том 1, арк. с. 77) (надалі - Договір іпотеки № 3), відповідно до якого Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" було передано Акціонерному комерційному банку „Трансбанк" в іпотеку нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, м. Алупка, вул. ім. Леніна, буд. 46-В.

Відповідно до Договору відступлення прав за Договором іпотеки від 29.02.2008 року, укладеного між Акціонерним комерційним банком „Трансбанк" та Публічним акціонерним товариством „Державний експортно-імпортний банк України", посвідченого 08.07.2009 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 2387, Акціонерний комерційний банк „Трансбанк" відступив, а Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України" прийняло право вимоги за Договором іпотеки від 29.02.2008 року (том 1, арк. с. 78).

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2010 у справі № 2-22/319-2010 з Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" на користь Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" стягнута сума заборгованості у розмірі 29 961 086,05 грн. за вищевказаним кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмети іпотеки, держмито у сумі 25 500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (том 1, арк. с. 85-90).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.04.2011р. у справі № 2-22/319-2010 рішення Господарського суду АР Крим від 14.12.2010р. частково змінено, а саме: звернуто стягнення на вказані предмети іпотеки Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" у сумі 29 835 259,81 грн., з визначенням початкової ціни предметів іпотеки 3 457 500,00 грн, 11 140 585,50 грн та 11 467 014,75 грн. відповідно, що разом становить 26 065 100, 25 грн; визначений спосіб подальшої реалізації предметів іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів; в частині стягнення держмита у сумі 25 500,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. рішення залишено без змін; в іншій частині позовних вимог - відмовлено (том 1, арк. с. 91-100).

Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2011р вищезазначена постанова Севастопольського апеляційного суду від 07.04.2011р. у справі № 2-22/319-2010 залишена без змін (том 1, арк. с. 101-106).

Постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 08.07.2011 відкрито виконавче провадження щодо виконання наказу № 2-22/319-2010, виданого 23.05.2011 господарським судом Автономної Республіки Крим (ВП № 27794919); боржника зобов'язано виконати рішення суду у строк до 7 днів з моменту винесення (отримання) постанови (том 1, арк. с. 107-108).

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби від 26.06.2012 року закінчено виконавче провадження щодо виконання наказу № 2-22/319-2010, виданого 23.05.2011 господарським судом Автономної Республіки Крим. Листом від 05.07.2012 Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з посиланням на постанову Господарського суду міста Севастополя від 17.05.2012 у справі № 5020-1840/2011-447/2012 повідомив Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України" та ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" Дрогайцева А.О. про закінчення 26.06.2012 виконавчого провадження № 27794919 у зв'язку із визнанням боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" банкрутом (том 1, арк. с. 109).

Постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 17.04.2013 року, відкрито виконавче провадження щодо виконання наказу № 2-22/319-2010, виданого 23.05.2011 господарським судом Автономної Республіки Крим про звернення стягнення на погашення заборгованості ТОВ "Гарант-СВ юг" перед ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі "Укрексімбанк" в АР Крим в сумі 29 835 259,81 грн. на предмет іпотеки. ( том 2 а.с. 64-66)

Як убачається з матеріалів справи сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" за вищезазначеним Кредитним договором до цього часу не погашена.

Судом також встановлено, що було відкрито провадження у справі № 5020-1840/2011-447/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" за заявою боржника у порядку статті 51 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла на той час.

Втім, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 провадження у справі № 5020-1840/2011-447/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" припинено (том 1, арк. с. 114-117) з підстав порушення Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" строків на звернення з заявою про банкрутство в порядку статті 51 Закону про банкрутство.

Після припинення провадження у справі № 5020-1840/2011-447/2012 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" боржник у 2012 році знову звернулося до господарського суду міста Севастополя із заявою про банкрутство у порядку статті 51 Закону про банкрутство в редакції, що діяла на той час.

Постановою господарського суду міста Севастополя від 24.12.2012 у справі № 5020-1317/2012 Товариство з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" було визнано банкрутом та стосовно нього введено ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначений арбітражний керуючий Дрогайцев А.О. (том 1, арк. с. 119-123).

Однак, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.02.2013 постанову господарського суду міста Севастополя від 24.12.2012 скасовано; провадження у справі № 5020-1317/2012 припинено.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, при зверненні боржника до суду із заявами про порушення справ про його банкрутство № 5020-1840/2011-447/2012 та № 5020-1317/2012 (які на цей час припинені) Товариство з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" згідно з вимогами Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" двічі робило незалежну оцінку активів підприємства (у тому числі і майна, що є предметом застави за вищевказаними Договорами іпотеки, а саме: нерухоме майно за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Алупка, вул. Першого Травня, буд 2 оцінено у 654 300,00 грн; нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, м. Алупка, вул. ім. Леніна, буд. 56 - 4 986 400,00 грн.; нерухоме майно, розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, м. Алупка, вул. ім. Леніна, буд. 46 В - 3 933 000,00 грн. (том 1, арк. с. 112). Тобто, загальна вартість заставного майна за цими оцінками складає 9 573 700,00 грн. (654 300,00 + 4 986 400,00 + 3 933 000,00).

Додатково слід зазначити, що на забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 1969 від 28.04.2006, укладеним між Акціонерним комерційним банком „Трансбанк" та Боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Медіа проект плюс", було укладено Договір іпотеки від 25.05.2007, та договори про внесення змін до цього договору іпотеки від 27.12.2007 та 29.02.2008, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровими №№ 3377, 8060, 659 (надалі - Договір іпотеки № 4), відповідно до якого Акціонерному комерційному банку „Трансбанк" було передано в іпотеку нерухоме майно - трьохкімнатна квартира № 30, житловою площею 68,00 м 2 , загальною площею 120,10 м 2 , що розташована за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 15. (том 1, арк. с. 79-83)

Відповідно до Договору відступлення прав за Договором іпотеки від 25.05.2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком „Трансбанк" та Публічним акціонерним товариством „Державний експортно-імпортний банк України", посвідченого 08.07.2009 приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим № 2381, Акціонерний комерційний банк „Трансбанк" відступив, а Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України" прийняло право вимоги за Договором іпотеки від 25.05.2007 року (том 1, арк. с. 84).

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.08.2012 у справі № 34/216-41/164 в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" у сумі 28 065 779,42 грн. за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006 звернуто стягнення на заставлене майно, а саме: трьохкімнатну квартиру № 30, житловою площею 68,00 м 2 , загальною площею 120,10 м 2 , що знаходиться в будинку № 15 по вул. Хрещатик в м. Києві та належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Медіа проект плюс"; встановлено початкову ціну реалізації вказаного предмета іпотеки у сумі 4 335 130,00 грн (том 1, арк. с. 132-140).

Після набрання зазначеним рішенням законної сили, господарським судом міста Києва 07.09.2012 виданий відповідний наказ № 34/216-41/164 (том 1, арк. с. 141).

Постановою відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України від 20.10.2012 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного наказу (ВП № 34809483) (том 1, арк. с. 130). До теперішнього часу наказ господарського суду міста Києва у справі № 34/216-41/164 не виконаний, заборгованість Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" не погашена.

Також, у забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 1969 від 28.04.2006, між Акціонерним комерційним банком „Трансбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" укладений Договір застави № 1969/1 від 28.04.2006, з додатковими угодами до нього, а саме: Додаткова угода № 1 від 27.02.2007; Додаткова угода № 2 від 27.04.2007; Додаткова угода № 3 від 23.10.2007; Додаткова угода № 4 від 21.12.2007; Додаткова угода № 5 від 28.02.2008; Додаткова угода № 6 від 17.04.2008. Предметом застави за вказаним договором є прості іменні акції, емітовані Відкритим акціонерним товариством „Аріал" (код ЄДРПОУ 32159811) у кількості 104 000,00 штук, номінальною вартістю одиниці - 1,00 грн, номінальна вартість пакету - 104 000,00 грн, оціночна вартість пакету - 5 200 000,00 грн. (том 1, арк. с. 143-150)

22.12.2011р. з метою повернення кредитних коштів, виданих Товариству з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" Акціонерним комерційним банком „Трансбанк", Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Печерського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_10 про стягнення заборгованості у сумі 29 890 072,76 грн. за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006 шляхом звернення стягнення на предмет застави - прості іменні акції, емітовані Відкритим акціонерним товариством „Аріал" (код ЄДРПОУ 32159811) у кількості 104 000,00 штук, за оціночною вартістю пакету акцій, визначеному експертизою.

Під час розгляду справи № 2-112/12 було призначено судову товарознавчу експертизу, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. 29.08.2012 експерт листом № 6146/12-53 повідомив про неможливість дачі висновку у зв'язку з тим, що акції до обігу на біржах допущені не були та біржові угоди по них не укладались.

Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 25.10.2012 у справі № 2-112/12 у позові відмовлено. Підставою для відмови у позові суд зазначив встановлений судом факт відсутності предмета застави. Тобто, даний вид забезпечення за Кредитним договором № 1969 від 28.04.2006 фактично відсутній і його вартість складає 00,00 грн. (том 1 а.с.151-152)

Отже, наявність непогашеної заборгованості боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг", за розрахунками ініціюючого кредитора, у розмірі 29 961 086,05 грн., при загальній вартості майна, що є предметом застави за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006, станом на 19.02.2013 - 13 908 830,00 грн. (9 573 700,00 + 4 335 130,00 + 00,00), якої не достатньо для покриття заборгованості за Кредитним договором і стало причиною для звернення Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" до господарського суду з заявою про визнання боржника банкрутом.

Проаналізувавши обставини даної справи, перевіривши підстави прийняття оскаржуваної ухвали господарським судом першої інстанції, судова колегія дійшла висновку щодо необґрунтованості вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

За приписами статті 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України, а редакції Закону, чинній на момент подання заяви.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

За змістом приписів статей 12 - 16 Закону прийняття заяви про порушення справи про банкрутство і порушення провадження у справі про банкрутство є відокремленими одна від одної процесуальними діями.

У першій з них господарський суд вирішує питання про прийняття заяви до розгляду або про відмову в її прийнятті чи повернення заяви, а у другій - питання про порушення провадження у справі про банкрутство або про відмову в такому порушенні.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду першої інстанції від 26.02.2013 по справі №919/241/13-г прийнято до розгляду заяву Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" та призначено дату підготовчого засідання - 11.03.2013.

Заява мотивована виникненням заборгованості у сумі 29 961 086,05 грн., при загальній вартості майна, що є предметом застави за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006, станом на 19.02.2013 - 13 908 830,00 грн. (9 573 700,00 + 4 335 130,00 + 00,00), якої не достатньо для покриття заборгованості за Кредитним договором.

На підтвердження заяви ініціюючим кредитором надано:

- рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2012 у справі № 34/216-41/164, наказ № 34/216-41/164 господарського суду міста Києва 07.09.2012, постанова відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України від 20.10.2012, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання вказаного наказу (ВП № 34809483);

- постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.04.2011р. у справі № 2-22/319-2010, постанова відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 08.07.2011 якою відкрито виконавче провадження щодо виконання наказу № 2-22/319-2010, виданого 23.05.2011 господарським судом Автономної Республіки Крим (ВП № 27794919);

- зроблену Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" під час справ про його банкрутство № 5020-1840/2011-447/2012 та № 5020-1317/2012 (які на цей час припинені) незалежну оцінку активів підприємства, що є предметом застави за Договорами іпотеки №1,2,3, за яким нерухоме майно за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Алупка, вул. Першого Травня, буд 2 оцінено у 654 300,00 грн; нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, м. Алупка, вул. ім. Леніна, буд. 56 - 4 986 400,00 грн.; нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, м. Алупка, вул. ім. Леніна, буд. 46 В - 3 933 000,00 грн. (том 1, арк. с. 112). Тобто, загальна вартість заставного майна за цими оцінками складає 9 573 700,00 грн. (654 300,00 + 4 986 400,00 + 3 933 000,00)

Як убачається з матеріалів справи, присуджена до стягнення сума заборгованості Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" за Кредитним договором на час подачі заяви про визнання боржника банкрутом не погашена.

Відповідно до ст. 16 Закону перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, питання про порушення провадження у справі про банкрутство вирішується господарським судом виключно у підготовчому засіданні.

Так, за результатами підготовчого засідання, ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13 травня 2013 року у справі №919/241/13-г порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг".

Щодо визначення розміру безспірних грошових вимог суд виходив з того, що заявником невірно визначені встановлені законодавством поняття, зокрема, „грошового зобов'язання" та „безспірних грошових вимог", внаслідок чого до складу останніх включено неустойку та вимоги, які не підтверджені належними доказами, чим завищено розмір безспірних грошових вимог.

З вказаним висновком господарського суду першої інстанції погоджується судова колегія з наступних підстав.

Так, відповідно до абзацу другого частини третьої статті 10 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням , що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження , згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

За приписами частини першої статті 1 Закону України Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі сума кредитів з урахуванням відсотків , які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Отже, по-перше, до складу грошового зобов'язання не повинна включатися пеня, а, по-друге, до складу безспірних вимог можуть бути включені лише вимоги, підтверджені відповідним судовим рішенням і постановою про відкриття виконавчого провадження.

Проте, заявником не враховано наведених приписів законодавства.

По-перше, заявником до складу власних вимог до боржника включено пеню. Так, Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України" просить визнати його вимоги в загальному розмірі 29 917 685,62 грн, з яких: 29 911 950,62 грн заборгованість за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006 (20 000 000,00 грн - прострочені зобов'язання за основним боргом за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006; 6 970 351,38 грн - заборгованість за відсотками; 2 941,599,25 грн - пеня ) та 5 735,00 грн - судовий збір за подання заяви про порушення справи про банкрутство. Тобто, до складу заявлених вимог заявника входить пеня, яка не підлягає включенню до грошового зобов'язання.

По-друге, при визначенні розміру власних вимог заявником взято за основу постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.04.2011 у справі № 2-22/319-2010, якою звернуто стягнення на предмети іпотеки Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" у сумі 29 835 259,81 грн, з яких: 20 000 000,00 грн - прострочена заборгованість за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006; 6 949 129,13 грн - прострочена заборгованість по відсотках за період з лютого 2009 року по листопад 2010 року; 2 216 438,36 грн - пеня за несвоєчасне погашення основного боргу за період з 17.04.2009 по 17.10.2009; 669 692,32 грн - пеня за несвоєчасне погашення процентів за період з 06.03.2009 по 14.12.2010.

Враховуючи, що з моменту прийняття постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.04.2011 у справі № 2-22/319-2010 заборгованість за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006 погашена не була, заявником було донараховано відсотки та пеню станом на 19.02.2013. Тому його вимоги за вказаним договором (29 911 950,62 грн) є більшими, ніж встановлено постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.04.2011 у справі № 2-22/319-2010 (29 835 259,81 грн).

Водночас, в контексті положень абзацу другого частини третьої статті 10 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" із заявлених вимог у сумі 29 911 950,62 грн безспірними є лише грошові вимоги, підтверджені судовим рішенням (том 1, арк. с. 91-100) і постановою про відкриття виконавчого провадження (том 1, арк. с. 107-108; том 2, арк. с. 98-99), за виключенням пені, - 26 949 129,13 грн (з яких: 20 000 000,00 грн - основний борг; 6 949 129,13 грн - проценти за період з лютого 2009 року по листопад 2010 року).

Як вбачається з матеріалів справи, боржник в добровільному порядку заборгованість перед кредитором не погасив. З моменту настання строку примусового погашення заборгованості пройшло більше трьох місяців, заборгованість не погашена.

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 розмір мінімальної заробітної плати на 2013 рік затверджено у сумі 1 147,00 грн. Отже, 300 мінімальних заробітних плат складають 344 100,00 грн (300*1147,00=344 100,00).

Судом встановлено, що безспірні грошові вимоги Публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України" становлять 26 949 129,13 грн, що значно перевищує 300 мінімальних розмірів заробітної плати.

Також із матеріалів справи убачається, що стягувач - Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України" - вживав заходів щодо стягнення боргу з боржника, і з дня відкриття виконавчого провадження (08.07.2011) минуло більше трьох місяців.

Таким чином, судом встановлено наявність обставин, з якими закон пов'язує можливість порушення провадження у справі про банкрутство - наявність заборгованості, яка перевищує 300 мінімальних заробітних плат, безспірність вимог ініціюючого кредитора, а також неможливість виконання кредиторських вимог протягом більше трьох місяців.

Крім цього, за подання даної заяви ініціюючим кредитором сплачено судовий збір у розмірі 5 735,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2469 від 19.02.2013 (том 1, арк. с. 15).

Таким чином, загальний розмір вимог Кредитора до Боржника, підтверджений судовими рішеннями, що набрали законної сили, та постановами про відкриття виконавчих проваджень, з урахуванням судових витрат, пов'язаних із провадженням у справі про банкрутство, станом на 19.02.2013 становить: 29 840 994,81 грн (20 000 000,00 грн - прострочена заборгованість по кредиту; 6 949 129,13 грн - прострочена заборгованість по процентах за період з лютого 2009 року по листопад 2010 року; 2 216 438,36 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 17.04.2009 по 17.10.2009; 669 692,32 грн - пеня за несвоєчасне погашення процентів за період з 06.03.2009 по 14.12.2010; 5 735,00 грн - судовий збір, сплачений у справі про банкрутство).

Заперечуючи проти порушення провадження у справі про банкрутство заявник апеляційної скарги, серед іншого, посилається на ту обставину, що грошові вимоги заявника до боржника повністю забезпечені заставою.

Проте, зазначені доводи боржника підлягають відхиленню, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що завдання підготовчого засідання господарського суду у справі про банкрутство полягає у перевірці обґрунтованості заяви кредитора або боржника щодо наявності ознак неплатоспроможності, а заяви боржника - також і загрози його неплатоспроможності. Крім того, господарський суд перевіряє правовий статус боржника та відсутність перешкод для порушення провадження у справі про банкрутство. Перелік підстав для відмови в порушенні провадження у справі, зазначений у частині сьомій статті 16 Закону, є вичерпним.

Відповідно до ст. 1 Закону боржник - це суб'єкт підприємницької діяльності (юридична особа або фізична особа - підприємець), неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Дійсно, згідно з частиною 7 статті 16 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд має відмовити у порушенні провадження у справі про банкрутство, зокрема, якщо вимоги кредитора повністю забезпечені заставою.

При цьому судова колегія звертає увагу на те, що вказана норма не містить імперативних приписів стосовно засобів доказування, якими повинна бути підтверджена повнота забезпечених заставою вимог кредиторів, а тому оцінку наданих ініціюючим кредитором доказів, в підтвердження своїх вимог необхідно здійснювати у комплексі згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, у розумінні частини 7 статті 16 Закону про банкрутство під час звернення до господарського суду з заявою про порушення даної справи про банкрутство, саме на ініціюючого кредитора покладається тягар доказування, що заставного майна не вистачає для повного погашення його безспірних вимог, а тому судова колегія вважає, що у даній справі належним доказом того, що вартості заставного майна не вистачає для покриття усіх вимог ініціюючого кредитора, є незалежні оцінки нерухомості боржника, які були проведені боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю „Гарант-СВ юг" під час справ про його банкрутство № 5020-1840/2011-447/2012 та № 5020-1317/2012 (які на цей час припинені) відповідно до яких загальна вартість заставного майна за цими оцінками складає 9 573 700,00 грн. (654 300,00 + 4 986 400,00 + 3 933 000,00). Крім того, до заставного майна також необхідно віднести квартиру, згідно з рішення господарського суду міста Києва від 20.08.2012 у справі № 34/216-41/164 - 4 335 130,00 грн., Таким чином, разом вартість заставного майна складає - 13 908 830,00 грн., що в свою чергу свідчить про недостатність його для покриття грошових вимог ініціюючого кредитора які ним забезпечені.

Отже, з огляду на викладені обставини, судова колегія дійшла висновку, що господарським судом вірно встановлений розмір грошового зобов'язання ініціюючого кредитора, при подачі заяви про порушення справи про банкрутство, який складає 26 949 129,13 грн. при загальній вартості майна, що є предметом застави за кредитним договором № 1969 від 28.04.2006, станом на 19.02.2013 у розмірі - 13 908 830,00 грн. (9 573 700,00 + 4 335 130,00 + 00,00), якої в свою чергу не достатньо для покриття розміру вимог ініціюючого кредитора.

Що стосується зауважень заявника апеляційної скарги щодо відсутності безспірності вимог ініціюючого кредитора, судова колегія вважає зазначити наступне.

Згідно з частинами 1, 2 статті 11 Закону, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити перелік документів, що додаються до заяви, зокрема, докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора.

Пунктами 4, 5, 6 частини 1 статті 15 Закону передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство повертає її та додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема, заявник-кредитор не подав доказів неспроможності боржника виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному частиною третьою статті 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

Отже, саме з фактичним відкриттям виконавчого провадження, законодавець пов'язує початок перебігу трьохмісячного строку незадоволення вимог ініціюючого кредитора.

За приписами частини 1 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Отже, виконавче провадження - це особлива процедура виконання судового рішення, яка здійснюється виключно органами державної виконавчої служби та не може здійснюватись іншими органами, незалежно від наділення їх окремими функціями щодо можливого проведення стягнення коштів за судовим рішенням (наприклад, органів державної податкової служби за статтями 20, 95 ПК України)

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.

Відповідно, і встановлений Законом про банкрутство трьохмісячний строк починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.

Тобто, виходячи з системного аналізу положень Закону про банкрутство, процедура банкрутства випливає з виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки неплатоспроможності боржника або загрози його неплатоспроможності. Зокрема, не вбачається строк виконання грошових зобов'язань перед банками, бюджетом, іншими кредиторами.

Отже на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство кредитором повинні бути надані документи, які підтверджують невиконання боржником грошового зобов'язання та їх безспірність.

Як вбачається з матеріалів справи, та вже зазначалось раніше, безспірність грошових вимог ініціюючого кредитора у розмірі 26 949 129,13 грн. рішеннями судів, при тому що матеріали справи містять докази звернення ініціюючого кредитора до органу примусового виконання рішень щодо примусового виконання вказаних рішень, а тому є безпідставними посилання боржника на те, що вимоги ініціюючого кредитора не є безспірними з огляду на приписи частини 1 статті 41, частини 1 статті 46, частини 2 статті 47 Закону України «Про іпотеку», пункти 5.12.9., 5.3.2. Інструкції про проведення виконавчих дій затвердженою наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р. та пункт 6 частини 1 статті 40, пункт 8 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Одночасно, слід зазначити, що стаття 32 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника , у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Тобто звернення стягнення на заставне майно боржника, яке підтверджено рішенням суду, яке набрало законної сили та постановою про відкриття виконавчого провадження та невиконання боржником грошового зобов'язання впродовж трьох місяців також підтверджує безспірність вимог ініціюючого кредитора.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку про те, що ухвала суду першої інстанції прийнята при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтями 105,106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-СВ юг" залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Севастополя від 13 травня 2013 року у справі № 919/241/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя Н.І. Сікорська

Судді О.Г. Градова

І.В. Антонова