Постанова

від 02.07.2013 по справі 810/2741/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 липня 2013 року 810/2741/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Терлецької О.О., при секретарі судового засідання: Акопян Е.Н.,

за участю представників сторін:

від позивача - Муравлянік О.С.,

від відповідача - Кіпчук А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат»

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат» (надалі - позивач) з позовною заявою до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.05.2013 № 0000682201/563 форми «Р», № 0000692201/564 форми «В1», № 0000702201/565 форми «В4» та № 0000712201/566 форми «Р».

Ухвалами суду від 03.06.2013 було відкрито провадження, закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явились представники сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.05.2013 № 0000682201/563 форми «Р», № 0000692201/564 форми «В1», № 0000702201/565 форми «В4» та № 0000712201/566 форми «Р». Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує невмотивованістю висновків акта перевірки та порушенням відповідачем норм чинного законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечив, заперечення виклав у письмовій формі, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи заперечення проти позову представник відповідача зазначив, що вважає висновки акта перевірки мотивованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - законними.

Дослідивши обставини справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

У квітні 2013 року податковим органом була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, за результатами якої було складено акт перевірки від 16.04.2013 № 527/220/31826484 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Трипільський пакувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 31826484) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів з ФОП ОСОБА_3 (реєстраційний номер - НОМЕР_1) та ТОВ «Наукове Виробничо-Впроваджувальне Підприємство» (код ЄДРПОУ - 36036513) за весь період взаємовідносин».

Із Акта перевірки слідує, що відповідач встановив вчинення позивачем наступних порушень, а саме:

- пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ, завищення бюджетного відшкодування на загальну суму 6 675 грн., в т.ч. за листопад 2011 року на суму 6 675 грн., та завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ в сумі 59 370 грн., в т.ч. по періодах: за грудень 2011 року на суму 3 228 грн., січень 2012 року на суму 2 250 грн., травень 2012 року на суму 53 892 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 12 624 грн., в т.ч. по місяцях: за грудень 2012 року - 468 грн., квітень 2012 року на суму 12 156 грн.;

- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму - 90 492 грн., в т.ч.: ІІ-ІУ квартал 2011 року на суму 18 288 грн., 2012 рік на суму 72 204 грн.

Як слідує зі змісту Акта перевірки, підставою донарахування позивачу сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток та завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є факт господарських правовідносин у перевіряємому періоді з контрагентами - ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Наукове Виробничо-Впроваджувальне Підприємство».

Відповідач обґрунтовує порушення встановлені в Акті перевірки тим, що договори між позивачем та контрагентами - ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Наукове Виробничо-Впроваджувальне Підприємство» були укладені з метою отримання податкової вимоги та не мають реального характеру.

Висновки щодо наявності факту порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач обґрунтовує наступними обставинами. Так, в Акті перевірки від 16.04.2013 № 527/220/31826484 відповідач посилається на Акт перевірки Рокитнянської МДПІ щодо діяльності ФОП ОСОБА_3 та на Акт перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС щодо взаємовідносин ТОВ «Наукове Виробничо - Впроваджувальне підприємство з ТОВ «Ліга» та ТОВ «Металург-2010».

В обґрунтування встановлених відповідачем в акті перевірки порушень вчинених позивачем, відповідач вказав, що згідно з даними отриманими відповідачем було встановлено неможливість фактичного здійснення ФОП ОСОБА_3 господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з торгівлі, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів та складських приміщень. Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_3 здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних із наданням податкової вимоги третім особам.

З приводу взаємовідносин позивача з контрагентом - ТОВ «Наукове Виробничо-Впроваджувальне підприємство», відповідач послався на Акт перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС з приводу правовідносин ТОВ «Наукове Виробничо-Впроваджувальне підприємство» з ТОВ «Ліга» та ТОВ «Металург-2010». На підставі вказаного Акта перевірки, у зв'язку із діяльністю контрагентів ТОВ «Наукове Виробничо-Впроваджувальне підприємство», яка на думку податкового органу була здійсненна з метою на дання податкової вимоги третім особам, відповідач дійшов висновку, що угоди між позивачем та його контрагентами були недійсними.

У зв'язку із наведеним, податковий орган дійшов висновку про безпідставне віднесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат» у перевіряємому періоді до податкового кредиту та валових витрат суми по господарських операціях з контрагентами - ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Наукове виробничо-впроваджувальне підприємство».

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від від 08.05.2013 № 0000682201/563 форми «Р», № 0000692201/564 форми «В1», № 0000702201/565 форми «В4» та № 0000712201/566 форми «Р».

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Досліджуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд надав оцінку документам, які були досліджені і відповідачем при проведенні перевірки позивача, а саме:

- копіям договорів;

- копіям податкових накладних;

- копіям видаткових накладних;

- копіями прибуткових ордерів;

- копіями актів здачі - прийняття робіт (надання послуг);

- копії Акту перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 24.01.2013;

- копії Акту перевірки Рокитнянської МДПІ Київської області від 08.11.2012.

Із вищезазначених документів слідує, що позивачем та його контрагентом - ФОП ОСОБА_3 було укладено договір на надання транспортно-експедиційних послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом від 02.08.2011 №02082011, згідно якого експедитор приймає на себе зобов'язання по доставці грузу, що передає замовнику в строки і в пунктах, які визначив замовник.

Дійсність виконання вказаного договору була підтверджена представником позивача в судовому засіданні наступними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме:

- копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 02.08.2011 № тп 01, від 03.08.2011 № тп 02, від 10.08.2011 № тп 03, від 17.08.2011 № тп 04, від 11.11.2011 № 431, від 13.11.2011 № 433, від 14.11.2011 № 432, від 14.11.2011 № 434, від 16.11.2011, від 16.11.2011 № 435, від 18.11.2011 № 449, від 21.11.2011 № 450, від 22.11.2011 № 452, від 22.11.2011 № 453, від 22.11.2011 № 451, від 24.11.2011 № 454, від 24.11.2011 № 455;

- копіями міжнародних товарно-транспортних накладних № 000056, № 878700, № 0303871, № 0148755;

- копіями товарно-транспортних накладних від 11.11.2011, від 13.11.2011, від 14.11.2011, від 15.11.2011, від 16.11.2011, від 18.11.2011, від 20.11.2011, від 22.11.2011, від 22.11.2011, від 24.11.2011, від 24.11.2011;

- копіями податкових накладних від 11.11.2011 № 431, від 13.11.2011 № 432, від 14.11.2011 № 432, від 14.11.2011 № 434, від 16.11.2011 № 436, від 16.11.2011 № 435, від 18.11.2011 № 449, від 21.11.2011 № 450, від 22.11.2011 № 452, від 22.11.2011 № 453, від 22.11.2011 № 451, від 24.11.2011 № 454, від 24.11.2011 № 455.

Також, між позивачем та контрагентом ТОВ «Наукове Виробничо-Впроваджувальне підприємство» було укладено договори від 27.01.2011 № 253-С та від 01.12.2012 № 317-С на поставку товару, а саме ножів для обладнання в кількості, асортименті, номенклатурі та по цінам вказаним у видаткових накладних.

Дійсність виконання вказаних договорів була підтверджена представником позивача в судовому засіданні наступними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме:

- копіями видаткових накладних від 20.12.2011 № РН-0000118, від 22.12.2011 № РН-0000121, від 22.12.2011 № РН-0000122, від 10.01.2012 № РН-0000001, від 10.01.2012 № РН-0000002, від 28.02.2012 № РН-0000015, від 13.04.2012 № РН-0000031, від 13.04.2012 № РН-0000032, від 03.05.2012 № РН-0000034, від 03.05.2012 № 0000035, від 03.05.2012 № РН-0000036, від 03.05.2012 № РН-0000037, від 10.05.2012, № РН-0000038, від 10.05.2012 № РН - 0000039, від 04.05.2012 № 0000033, від 18.05.2012 № РН-0000042, від 23.05.2012 № РН-0000046 , від 24.05.2012 № РН-0000047, від 24.05.2012 № РН-0000048, від 18.05.2012 № РН-0000041, від 28.05.2012 № РН-0000050, від 28.05.2012 № РН-0000051, від 29.05.2012№ РН-0000054, від 23.05.2012 № 0000045;

- копіями податкових накладних від 20.12.2011 № 5, від 22.12.2011 № 9, від 22.12.2011 № 10, від 10.01.2012 № 1, від 10.01.2012 № 2, від 23.05.2012 № 12, від 13.04.2012 № 2, від 13.04.2012 № 3, від 03.05.2012 № 1, від 03.05.2012 № 2, від 03.05.2012 № 3, від 03.05.2012 № 4, від 10.05.2012 № 6, від 02.04.2012 № 1, від 10.05.2012 № 7, від 04.05.2012 № 5, від 18.05.2012 № 10, від 23.05.2012 № 13, від 24.05.2012 № 14, від 24.05.2012 № 15, від 18.05.2012 № 9, від 28.05.2012 № 17, від 28.05.2012 № 18, від 29.05.2012 № 21, від 28.02.2012 № 7;

- копіями прибуткових ордерів від 20.12.2011 № 1760, від 22.12.2011 № 1783, від 22.12.2011 № 1784, від 10.01.2012 № 13, від 10.01.2012 № 15, від 28.02.2012 № 270, від 13.04.2012 № 553, ВІД 13.04.2012 № 554, від 03.05.2012 № 680, від 03.05.2012 № 681, від 03.05.2012 № 682, від 03.05.2012 № 746, від 10.05.2012 № 747, від 10.05.2012 № 748, від 04.05.2012 № 750, від 18.05.2012 № 839, від 23.05.2012 № 840, від 24.05.2012 № 841, від 24.05.2012 № 842, від 18.05.2012 № 850, від 28.05.2012 № 862, від 28.05.2012 № 864, від 29.05.2012 № 865, від 23.05.2012 № 890-5.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які складають предмет спору у даній справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні відповідач заперечував проти задоволення позову, однак його заперечення не були підтверджені належними та достатніми доказами.

Відсутність належних доказів, які б вказували на порушення податкового законодавства, що має наслідком безумовне та чітко визначене застосування відповідних санкцій податкового законодавства, та за умов застосування презумпції правомірності рішень платника податку, передбаченого п.4.1.4. Податкового кодексу України, приводить суд до висновку про задоволення позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Щодо правового врегулювання відносин визначення платником податкового кредиту з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Відносно твердження податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Зі змісту Акта перевірки, слідує, що договори укладені позивачем з контрагентами - ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Наукове Виробничо-Впроваджувальне підприємство» за результатами господарських операцій по яких позивачем було сформовано податковий кредит та включено суми витрат, по таких операціях до валових витрат, - відповідач вважає такими, що укладено без мети настання реальних наслідків та для оптимізації податків.

Однак, суд не погоджується з висновком відповідача про невизнання за позивачем права на податковий кредит та права на включення сум по таких господарських операціях до валових витрат, у зв'язку з чим зазначає наступне.

Чинним законодавством не передбачено такого наслідку (санкції) встановлення факту нікчемності (недійсності) правочину, як донарахування податкових платежів за такими правочинами, зокрема і платежів з ПДВ та податку на прибуток.

Донарахування податкових зобов'язань, є за своїм змістом санкцією за допущене порушення платником податку у сфері виключно податкових правовідносин, а встановлення ознак недійсності чи правомірності правочину є суть цивільних правовідносин, в сфері дії яких податкові органи не наділені управлінськими повноваженнями. Тому, висновок відповідача про недійсність договорів між позивачем та ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Наукове Виробничо-Впроваджувальне підприємство», викладений в Акті перевірки не може бути належною юридичною підставою для винесення оскаржуваних рішень та має лише інформативний характер.

За умов відсутності вказівки та доказів вчинення позивачем правопорушення у сфері саме податкових правовідносин, застосування санкцій податкового законодавства у вигляді донарахування податкових зобов'язань та штрафу є безпідставним та необґрунтованим.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про недійсність укладених між позивачем та його контрагентами правочинів на підставі розгляду матеріалів перевірки, які здійснені іншими податковими органами, в яких досліджувались господарські взаємовідносини цих контрагента, а також контрагентів позивача з іншими постачальниками.

Таким чином суд, вивчивши документи подані представником позивача, не може виключити дійсність проведення господарських операцій на виконання договорів укладених позивачем з ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Наукове Виробничо-Впроваджувальне підприємство», оскільки виконання вказаних договорів, право позивача на формування податкового кредит та включення до валових витрат сум за такими господарськими операціями підтверджено позивачем первинними бухгалтерськими документами.

У свою чергу, відповідачем суду не надано доказів того, що позивач неправомірно сформував податковий кредит, завищив суму бюджетного відшкодування та включив до валових витрат суми по господарських взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «Наукове Виробничо-Впроваджувальне підприємство», а висновки податкового органу викладені в Акті перевірки не підтверджені і є необґрунтованими. Крім того, відповідачем не доведено висновок щодо того, що правовідносини між позивачем його контрагентами та постачальниками контрагентів мають ланцюговий характер, тобто здійснені по ланцюгу постачання від постачальників контрагентів до позивача.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 08.05.2013 № 0000682201/563 форми «Р», № 0000692201/564 форми «В1», № 0000702201/565 форми «В4» та № 0000712201/566 форми «Р», - є протиправними і підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області Державної податкової служби від 08.05.2013 № 0000682201/563 форми «Р», № 0000692201/564 форми «В1», № 0000702201/565 форми «В4» та № 0000712201/566 форми «Р».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільський пакувальний комбінат» судовий збір у розмірі 2 186 (дві тисячі сто вісімдесят шість) грн. 16 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.

Повний текст постанови виготовлено та підписано - 05 липня 2013 р.