Постанова

від 04.07.2013 по справі 820/3454/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"04" липня 2013 р. Справа № 820/3454/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Андрієць М.О.,

за участю представника позивача - Січної-Литвинової Л.О.,

представників відповідача - Поярко І.В., Тарана М.М., Голуба А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Техекс-Газ" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техекс-Газ" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Техекс-Газ") звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправними (недійсними) та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова (а.с. 67-68 т.1 - ухвала про заміну відповідача від 29.05.2013 р. на Західну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Західна МДПІ)) від 05.03.2012 року № 0001182330 про збільшення ТОВ "Техекс-Газ" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 607876, 50 грн., в тому числі 405251, 00 грн. за основним платежем та 202625, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0001152330 про зменшення ТОВ "Техекс-Газ" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 738774, 00 грн., що винесені на підставі акту перевірки № 258/23-304/34630463 від 23.02.2012 р.; визнати протиправними висновки акту перевірки № 258/23-304/34630463 від 23.02.2012 р. Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки про відсутність реально вчинених господарських операцій між ним та ТОВ «Спецінжбуд», що не дозволяє формувати дані податкового обліку, є незаконними, оскільки факт реального проведення господарських операцій повністю підтверджується первинними документами, оформленими у відповідності до вимог законодавства, встановлених для первинних документів.

Зазначає, що єдиною підставою для висновків відповідача про нереальність вчинених операцій став акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 101/3/23-60-36556392 від 03.02.12 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Спецінжбуд» код за ЄДРПОУ: 36556392 щодо підтвердження господарських відносин за жовтень 2011 р.».

Позивач вважає, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, констатувавши в вищевказаному акті про неможливість проведення зустрічної звірки, не перевіряючи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, зробили висновок про відсутність реального вчинення господарських операцій та наявності ознак фіктивності господарської діяльності з огляду на те, що від ГВПМ у Голосіївському районі м. Києва отримано висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Спецінжбуд» та в ході відпрацювання було здійснено почеркознавче дослідження підпису директора ТОВ «Спецінжбуд» і згідно висновку спеціаліста сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ № 13 від 19.01.2012 р. підписи від імені ОСОБА_5 ймовірно виконані іншою особою. З огляду на викладене, позивач вважає вказаний акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва неналежним доказом по справі.

Крім того, зазначив, що на час складення податкових накладних ТОВ «Спецінжбуд» перебував в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, був зареєстрований платником податку на додану вартість. Вказує, що відповідальність носить індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом або будь-які інші його дії.

Відповідач до суду надав письмові заперечення в яких позовні вимоги не визнав з тих підстав, що перевіркою встановлено порушення ТОВ „Техекс-Газ" п.44.1 ст.44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ зі змінами та доповненнями у жовтні 2011 року - завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту (рядок 19 декларації) на суму 609752 гри., завищено від'ємне значення попереднього звітного періоду (рядок 22/24 декларації) на суму 129022 грн., всього завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування, що складається із суми (рядка 19 декларації та рядків 22/24 декларації) в сумі 738774 грн., занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 25 декларації) на 405251 грн.

Дані порушення були виявлені під час перевірки позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Спецінжбуд» за жовтень 2011 року щодо якого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва складено акт від 03.02.2012р. №101/3/23-60-36556392 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Спецінжбуд», код за €ДРПОУ 36556392, щодо підтвердження господарських відносин за жовтень 2011 року». У контрагента позивача відсутні адміністративно-господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладенню угод та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Окрім цього, ТОВ „Техекс-Газ" товарно-транспортної документації (документального підтвердження щодо транспортування придбаних ТМЦ) щодо усіх перевезень від контрагенту до об'єктів будівництва до перевірки не надано. Із наданих позивачем документів неможливо встановити, хто здійснював навантаження та розвантаження ТМЦ.

Також відповідач вказує, що ТОВ „Техекс-Газ" у податковій декларації за жовтень 2011 року не врахував показників залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, визначених актом № 2417/23-304/34630463 від 26.12.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю „Техекс-Газ", код за ЄДРПОУ 34630463, з питань взаємовідносин з ТОВ "Спецінжбуд", код за ЄДРПОУ 36556392, за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, в результаті чого встановлені відповідні відхилення та завищено від'ємне значення попереднього звітного періоду (рядок 22/24 декларації) на суму 129022 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 року закрито провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техекс-Газ" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання протиправними висновків акту перевірки, в частині вимоги щодо визнання протиправними висновків акту перевірки № 258/23-304/34630463 від 23.02.2012 р.(а.с. 92-94 т.2).

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просила задовольнити їх з підстав зазначених у позові.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, викладених у письмових запереченнях та просили відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Головним державним податковим ревізором-інспектором ДПІ у Ленінському районі м. Харкова Голубом А.О. була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Техекс-Газ" за результатами якої було складено акт № 258/23-304/34630463 від 23.02.2012 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Техекс-Газ», код: 34630463 по взаємовідносинам з ТОВ «Спецінжбуд» (код: 36556392), за наступні періоди: 01.10.2011 року по 31.10.2011 року» (далі по тексту - акт перевірки)(а.с. 8 - 25 т.1).

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ зі змінами та доповненнями у жовтні 2011 року - завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту (рядок 19 декларації) на суму 609752 гри., завищено від'ємне значення попереднього звітного періоду (рядок 22/24 декларації) на суму 129022 грн., всього завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування, що складається із суми (рядка 19 декларації та рядків 22/24 декларації) в сумі 738774 грн., занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 25 декларації) на 405251 грн.

На підставі висновків акту перевірки року ДПІ у Ленінському районі м. Харкова були винесені податкові повідомлення-рішення від 05.03.2012 року № 0001182330 про збільшення ТОВ "Техекс-Газ" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 607876, 50 грн., в тому числі 405251, 00 грн. за основним платежем та 202625, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0001152330 про зменшення ТОВ "Техекс-Газ" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 738774, 00 грн. (а.с. 6,7 т.1).

Як встановлено при судовому розгляді справи ТОВ "Техекс-Газ", зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи А01 № 075360 (а.с. 74 т.1), включений до ЄДРПОУ про що свідчить копія довідки АА № 740649 Головного управління статистики у Харківській області від 07.11.2012 р. (а.с. 75 т.1), знаходиться на обліку в Західній міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України згідно копії довідки про взяття на облік платника податків від 10.10.2006 р. № 266 (а.с. 76 т.1), є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 29150981 від 03.11.2006 р. (а.с. 77 т.1).

Згідно копії довідки АА № 740649 Головного управління статистики у Харківській області від 07.11.2012 р. (а.с. 75 т.1) позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД-2010: 25.21 виробництво радіаторів і котлів центрального опалення; 33.20 установлення та монтаж машин і устаткування; 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель; 71.11 діяльність у сфері архітектури; 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 46.74 оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього.

Позивачем задля здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури було отримано ліцензію серії АВ 3 489716 строком дії з 08.09.2009 р. по 08.09.2014 р. (а.с. 78-82 т.1) та дозвіл № 313.10.63-45.21.1 територіального управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Харківській області на початок виконання робіт підвищеної небезпеки зі строком дії з 29.06.2010 р. по 29.06.2013 р.(а.с. 83т.1).

Судом встановлено, що з метою здійснення господарської діяльності позивачем, в період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року було вчинено операції по придбанню товарів у ТОВ "Спецінжбуд".

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Спецінжбуд" у перевіряємий відповідачем період був зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи А01 № 212562 (а.с. 102 т. 2) та включений до ЄДРЮО та ФОП про що свідчить довідка № 16059569 і копія витягу № 16059755 з ЄДРЮО та ФОП станом на 13.03.2013 р. (а.с. 89-91 т.1), перебувало на обліку на обліку в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва згідно копії довідки про взяття на облік платника податків від 22.07.2009 р. № 60474/10/29-218 (а.с. 103 т.2), мало статус платника податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100239167 від 07.08.2009 р. (а.с. 104 т.2), орендувало нежитлове приміщення, загальною площею 100 кв.м., розташоване за адресою: 61039, м. Харків, вул.. Виконкомівська, 32.

Згідно копії витягу з ЄДРЮО та ФОП № 16059755 станом на 13.03.2013 р. (а.с. 90-91 т.1) місцезнаходження юридичної особи - ТОВ «Спецінжбуд»: м. Харків, вул. Конєва, 10/2, 06.02.2013 року було припинено за судовим рішенням Господарського суду Харківської області (справа № 5023/4343/12) у зв'язку з визнанням банкрутом.

Так, в період, що перевірявся, згідно матеріалів справи, господарські відносини між позивачем та ТОВ "Спецінжбуд" здійснювалися на підставі договорів поставки: № 11/08 від 11 серпня 2010 року, згідно до якого ТОВ "Спецінжбуд" як постачальник передавав у власність позивачу як покупцю обладнання, будівельні матеріали та інший товар, а позивач - приймав товар та оплачував вартість товару (а.с. 87 т.1); № 31 від 26 липня 2011 року, згідно до якого, з урахуванням додаткової угоди № 1, ТОВ "Спецінжбуд" як постачальник передавав у власність позивачу товар - блоки котлові котельні КБМВ 12,45 з котлами 4, 15 мВт та блок допоміжний КБМВ 12,45 L= 1,6 м, а позивач - приймав товар та оплачував вартість товару (а.с. 85-86 т.1).

Згідно акту перевірки та письмових пояснень, наданих суду в судовому засіданні Головним державним податковим ревізором-інспектором ДПІ у Ленінському районі м. Харкова Голубом А.О., договір поставки № 2/08 від 02.08.2011 року впливу на формування податкового кредиту жовтня 2011 року не мав (а.с. 132 т.2).

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Оглянувши в судовому засіданні зазначені договори поставки товару, суд не вбачає порушень закону в їх укладенні, позаяк ці правочини було укладено право і дієздатними юридичними особами, їх предмет, зміст прав і обов'язків сторін не суперечать закону. Текст договору засвідчений печатками суб'єктів господарювання, які є його сторонами.

Фактичне виконання договорів поставки підтверджується копіями: видаткових накладних (а.с. 102-115 т.1), податкових накладних (а.с. 156-171 т.1, а.с. 85,86 т.2), журналу реєстрації довіреностей (а.с. 116-121 т.1), виписок банку (а.с. 122-154 т. 1, 87-88 т.2), угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог б/н від 28.04.2012 року (а.с. 155 т.1).

Транспортування підтверджується копіями: заявок, рахунків, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), договорів (а.с. 198-224 т.1).

Отримані товари були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281 (а.с. 56-66, 109-127 т.2).

Як встановлено в акті перевірки та підтверджено при судовому розгляді справи суми податку на додану вартість за отриманими від ТОВ «Спецінжбуд» податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації ПДВ за жовтень 2011 року (а.с. 72-196 т.1).

Крім того, при перевірці встановлено та не заперечується сторонами по справі, що продукція, придбана у ТОВ «Спецінжбуд» використовувалась на будівництві наступних об'єктів:

- «Міська поліклініка по вул. Індустріальній, 89 м. Мелітополь - будівництво газової котельні"» (замовник: Відділ капітального будівництва Міської Ради Запорізької Області, ЄДРПОУ 04054091, 72318, м.Мелітополь, бул. 30-річчя Перемоги, 19, договір № 17 від 22.07.2011);

-«Котельня 75 кварталу м. Мелітополь - реконструкція» (Відділ капітального будівництва Міської Ради Запорізької Області, ЄДРПОУ 04054091, 72318, М.Мелітополь, бул. 30-річчя Перемоги,19, договір № 17 від 22.07.2011, договір № 18 від 25.07.2011 р. (а.с. 19 т.1).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, п відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

В п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Проаналізувавши надані документи відповідно до чинного законодавства можна зробити висновок, що договори було складено з метою їх реального виконання. Позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

Судом також перевірено та встановлено, що усі витрати позивача з придбання товарів були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення господарської діяльності, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які були видані за договорами за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які актами чинного законодавства встановлені для первинних документів.

Крім того, як встановлено судом, ТОВ «Спецінжбуд» на час здійснення господарських операцій був включений до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується копіями витягу та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-IV із змінами та доповненнями якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, що підлягають внесенню до цього реєстру є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатись на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавця, ні за можливу недостовірність інформацію про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Податковий кодекс України, не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету.

Факт реєстрації контрагента позивача, на час здійснення господарських операцій із позивачем, платником податку на додану вартість, а також той факт, що ТОВ «Спецінжбуд» на момент складання на адресу позивача податкових накладних був зареєстрований органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, відповідачем не заперечується та підтверджено матеріалами справи .

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Щодо встановлення ДПІ в Ленінському районі м. Харкова в акті перевірки неврахування ТОВ „Техекс-Газ" у податковій декларації за жовтень 2011 року показників залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, визначених актом № 2417/23-304/34630463 від 26.12.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю „Техекс-Газ", код за ЄДРПОУ 34630463, з питань взаємовідносин з ТОВ "Спецінжбуд", код за ЄДРПОУ 36556392, за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, в результаті чого встановлені відповідні відхилення та завищено від'ємне значення попереднього звітного періоду (рядок 22/24 декларації) на суму 129022 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010, № 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

При цьому висновки акту перевірки не є рішенням (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах, в Податковому кодексі України не встановлено обов'язку суб'єктів господарювання при визначенні показників декларацій враховувати висновки та розрахунки актів перевірок контролюючих органів за попередні періоди.

Крім того, позивач не міг врахувати дані перевірки, визначені актом № 2417/23-304/34630463 від 26.12.2011 року, оскільки податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень місяць 2011 року №9011820139 було направлено позивачем та отримано ДПІ 22.11.2011 року, що підтверджується копією квитанції №2 (а.с. 193 т.1), тобто до складання цього акту перевірки.

До того ж суд зазначає, що п.п.14.1.157. п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі акту № 2417/23-304/34630463 від 26.12.2011 року «Про результати позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю „Техекс-Газ", код за ЄДРПОУ 34630463, з питань взаємовідносин з ТОВ "Спецінжбуд", код за ЄДРПОУ 36556392, за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року» ДПІ у Ленінському районі були винесені податкові повідомлення-рішення від 23.01.2012 р. № 0000332330 та 00003623330, які є предметом оскарження в судовому порядку, що підтверджується копією постанови Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2013 року у справі № 820/1276/13-а (суддя Волошин Д.А.) (а.с. 133-136 т.2).

Щодо посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, то транспортування товару підтверджується іншими матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Згідно листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011, № 1936/11/13-11 "Щодо підтвердження даних податкового обліку" сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 101/3/23-60-36556392 від 03.02.12 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Спецінжбуд» код за ЄДРПОУ: 36556392 щодо підтвердження господарських відносин за жовтень 2011 р.», суд зазначає наступне.

Стаття 16 Податкового кодексу України передбачає, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача при укладанні з ТОВ "Спецінжбуд" договорів поставки ДПІ до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено. Крім цього суд зазначає, що зустрічною звіркою не досліджувались первинні документи.

Таким чином, при виконанні зобов'язань за переліченими правочинами сторони договорів діяли добросовісно, розсудливо, з достатньою обачливістю, адже були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були наділені необхідним обсягом господарської компетенції, що підтверджується матеріалами справи.

До суду відповідачем не надано доказів фактичної відсутності операцій з придбання позивачем товару у ТОВ "Спецінжбуд". Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентом позивача, у зв'язку з придбанням позивачем товарів, які були в подальшому використані ним в оподатковуваних операціях. За таких обставин твердження відповідача про порушення, з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.03.2012 р. у справі №5023/952/12 було відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсними договорів поставки укладених між ТОВ "Техекс-Газ" та ТОВ "Спецінжбуд" №11/08 від 11.08.2010 р., №31 від 26.07.2011 р., № 2/08 від 02.08.2011 р., з огляду на те, що договори поставки відповідають вимогам цивільного законодавства, направлені на настання реальних наслідків, що полягають в отриманні доходів від здійснення господарської діяльності, фактичне здійснення господарських операцій за вказаними договорами підтверджується первинними документами (а.с. 75-78 т.2).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що посилання податкового органу на відсутність реального здійснення господарських операцій за вказаними договорами є неправомірними.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку відповідача стосовно порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 та інших вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. (п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України)

Оскільки позивачем правомірно сформовано податковий кредит, висновок відповідача про завищення від'ємного значення не ґрунтується на фактичних обставинах справи та вимогах чинного законодавства.

Відтак, оспорюванні позивачем податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2012 року № 0001182330 та № 0001152330 як таких, що прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техекс-Газ" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.03.2012 року № 0001182330 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Техекс-Газ" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 607876, 50 грн. (шістсот сім тисяч вісімсот сімдесят шість гривень п'ятдесят копійок), в тому числі 405251, 00 грн. (чотириста п'ять тисяч двісті п'ятдесят одна гривня) за основним платежем та 202625, 50 грн. (двісті дві тисячі шістсот двадцять п'ять гривень п'ятдесят копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 05.03.2012 року № 0001152330 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Техекс-Газ" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 738774, 00 грн. (сімсот тридцять вісім тисяч сімсот сімдесят чотири гривні).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.