Ухвала

від 25.09.2013 по справі 820/3454/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 р.Справа № 820/3454/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді Старостіна В.В.

суддів: Шевцової Н.В.

Мінаєвої О.М.

за участю

секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представник відповідача Бондар Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2013р. по справі № 820/3454/13-а

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Техекс-Газ"

до Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техекс-Газ" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Техекс-Газ") звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області області Державної податкової служби ( надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправними (недійсними) та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова від 05.03.2012 року № 0001182330 про збільшення ТОВ "Техекс-Газ" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 607876, 50 грн., в тому числі 405251, 00 грн. за основним платежем та 202625, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- визнати протиправними (недійсними) та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова № 0001152330 про зменшення ТОВ "Техекс-Газ" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 738774, 00 грн.;

- визнати протиправними висновки акту перевірки № 258/23-304/34630463 від 23.02.2012 р. Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2013 року закрито провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техекс-Газ" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби в частині вимоги щодо визнання протиправними висновків акту перевірки № 258/23-304/34630463 від 23.02.2012 р.(а.с. 92-94 т.2).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техекс-Газ" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 05.03.2012 року № 0001182330 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Техекс-Газ" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 607876, 50 грн. (шістсот сім тисяч вісімсот сімдесят шість гривень п'ятдесят копійок), в тому числі 405251, 00 грн. (чотириста п'ять тисяч двісті п'ятдесят одна гривня) за основним платежем та 202625, 50 грн. (двісті дві тисячі шістсот двадцять п'ять гривень п'ятдесят копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 05.03.2012 року № 0001152330 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Техекс-Газ" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 738774, 00 грн. (сімсот тридцять вісім тисяч сімсот сімдесят чотири гривні). Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2013 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач подав на апеляційну скаргу заперечення, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції-без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним державним податковим ревізором-інспектором ДПІ у Ленінському районі м. Харкова Голубом А.О. була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Техекс-Газ" за результатами якої було складено акт № 258/23-304/34630463 від 23.02.2012 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Техекс-Газ», код: 34630463 по взаємовідносинам з ТОВ «Спецінжбуд» (код: 36556392), за наступні періоди: 01.10.2011 року по 31.10.2011 року» (далі по тексту - акт перевірки)(а.с. 8 - 25 т.1).

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ зі змінами та доповненнями у жовтні 2011 року - завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту (рядок 19 декларації) на суму 609752 гри., завищено від'ємне значення попереднього звітного періоду (рядок 22/24 декларації) на суму 129022 грн., всього завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування, що складається із суми (рядка 19 декларації та рядків 22/24 декларації) в сумі 738774 грн., занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 25 декларації) на 405251 грн.

На підставі висновків акту перевірки року ДПІ у Ленінському районі м. Харкова були винесені податкові повідомлення-рішення від 05.03.2012 року № 0001182330 про збільшення ТОВ "Техекс-Газ" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 607876, 50 грн., в тому числі 405251, 00 грн. за основним платежем та 202625, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0001152330 про зменшення ТОВ "Техекс-Газ" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 738774, 00 грн. (а.с. 6,7 т.1).

Як встановлено при судовому розгляді справи ТОВ "Техекс-Газ", зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи А01 № 075360 (а.с. 74 т.1), включений до ЄДРПОУ про що свідчить копія довідки АА № 740649 Головного управління статистики у Харківській області від 07.11.2012 р. (а.с. 75 т.1), знаходиться на обліку в Західній міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України згідно копії довідки про взяття на облік платника податків від 10.10.2006 р. № 266 (а.с. 76 т.1), є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 29150981 від 03.11.2006 р. (а.с. 77 т.1).

Згідно копії довідки АА № 740649 Головного управління статистики у Харківській області від 07.11.2012 р. (а.с. 75 т.1) позивач здійснює наступні види діяльності за КВЕД-2010: 25.21 виробництво радіаторів і котлів центрального опалення; 33.20 установлення та монтаж машин і устаткування; 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель; 71.11 діяльність у сфері архітектури; 71.12 діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 46.74 оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього. Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з їх протиправності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість та завищення розміру від'ємного значення внаслідок включення до складу податкового кредиту ПДВ за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемних, на думку відповідача, договорів, укладених з ТОВ «Спецінжбуд», які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Висновки відповідача про нікчемність договорів, укладених з ТОВ «Спецінжбуд» грунтувалися на висновках акту перевірки, проведеної відносно ТОВ «Спецінжбуд».

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладених позивачем з ТОВ «Спецінжбуд» договорів без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Судом встановлено, що з метою здійснення господарської діяльності позивачем, в період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року було вчинено операції по придбанню товарів у ТОВ "Спецінжбуд". Так, в період, що перевірявся, згідно матеріалів справи, господарські відносини між позивачем та ТОВ "Спецінжбуд" здійснювалися на підставі договорів поставки: № 11/08 від 11 серпня 2010 року, згідно до якого ТОВ "Спецінжбуд" як постачальник передавав у власність позивачу як покупцю обладнання, будівельні матеріали та інший товар, а позивач - приймав товар та оплачував вартість товару (а.с. 87 т.1); № 31 від 26 липня 2011 року, згідно до якого, з урахуванням додаткової угоди № 1, ТОВ "Спецінжбуд" як постачальник передавав у власність позивачу товар - блоки котлові котельні КБМВ 12,45 з котлами 4, 15 мВт та блок допоміжний КБМВ 12,45 L= 1,6 м, а позивач - приймав товар та оплачував вартість товару (а.с. 85-86 т.1). Фактичне виконання договорів поставки підтверджується копіями: видаткових накладних (а.с. 102-115 т.1), податкових накладних (а.с. 156-171 т.1, а.с. 85,86 т.2), журналу реєстрації довіреностей (а.с. 116-121 т.1), виписок банку (а.с. 122-154 т. 1, 87-88 т.2), угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог б/н від 28.04.2012 року (а.с. 155 т.1).

Транспортування підтверджується копіями: заявок, рахунків, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), договорів (а.с. 198-224 т.1).

Отримані товари були оприбутковані позивачем, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 281 (а.с. 56-66, 109-127 т.2).

Як встановлено в акті перевірки та підтверджено при судовому розгляді справи суми податку на додану вартість за отриманими від ТОВ «Спецінжбуд» податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації ПДВ за жовтень 2011 року (а.с. 72-196 т.1).

Крім того, при перевірці встановлено та не заперечується сторонами по справі, що продукція, придбана у ТОВ «Спецінжбуд» використовувалась на будівництві наступних об'єктів:

- «Міська поліклініка по вул. Індустріальній, 89 м. Мелітополь - будівництво газової котельні"» (замовник: Відділ капітального будівництва Міської Ради Запорізької Області, ЄДРПОУ 04054091, 72318, м.Мелітополь, бул. 30-річчя Перемоги, 19, договір № 17 від 22.07.2011);

-«Котельня 75 кварталу м. Мелітополь - реконструкція» (Відділ капітального будівництва Міської Ради Запорізької Області, ЄДРПОУ 04054091, 72318, М.Мелітополь, бул. 30-річчя Перемоги,19, договір № 17 від 22.07.2011, договір № 18 від 25.07.2011 р. (а.с. 19 т.1). Отже, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами умов вказаних договорів.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

Між тим, колегія суддів зазначає, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, оскільки визначальною умовою для віднесення сум ПДВ на підставі податкових накладних до податкового кредиту є реальність господарських операцій, яка підтверджується первинними документами, оформленими належним чином.

Реальність господарських операцій за спірними договорами підтверджена документами первинного та бухгалтерського обліку,оформленими належним чином.

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних на переміщення товару у просторі, як на підставу відсутності факту реального виконання сторонами умов вказаних вище договорів, колегія суддів зазначає, що за змістом норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів. Податковий кредит з ПДВ може бути сформований платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Транспортування товару підтверджується іншими матеріалами справи, а саме: договорами оренди від 01.07.2011 р. та 04.01.2011 р. укладених ТОВ «Спецінжбуд» та ТОВ «Техекс-Газ» з ТОВ «Харківський завод промислових технологій, об'єктом яких є приміщення за адресою м. Харків, вул. Виконкомівська, 32, актами прийому-передачі об'єкта оренди, журналом реєстрації довіреностей, банківськими виписками про оплату за отриманий від ТОВ «Спецінжбуд» товар, договором про надання транспортних послуг від 30.08.2011 року укладеного позивачем з АТП «Мелавтотранс», договором про надання транспортних послуг від 15.01.2011 р. укладеного позивачем з МПКП «Прокоп-2», актами здачі-прийомки виконаних робіт за договорами про надання транспортних послуг, рахунками про сплату за транспортні послуги.

Отже, наявними у матеріалах справи документами підтверджено те, що господарські операції за спірними договорами, укладеними з ТОВ «Спецінжбуд», спричинили зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданих ТОВ «Спецінжбуд» податкових накладних.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на акт перевірки контрагента позивача, що був складений податковим органом, як на підставу висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту, колегія суддів не сприймає та вважає необґрунтованим, з огляду на таке.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Колегія суддів також зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентом позивача не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності. Такі висновки узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини. Згідно приписів ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з приводу нікчемності договорів, укладених позивачем з ТОВ «Спецінжбуд», враховуючи наступне.

Так, викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно - правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст. 228 Цивільного кодексу України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Тобто, законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Таким чином, повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до компетенції судових органів.

Крім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України обов'язково має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. При цьому, доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинюваний ним правочин містить наявність обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України.

Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочин, вчинений позивачем, відповідач кваліфікує як такий, що не направлений на реальне настання правових наслідків, а отже визнає його нікчемним. Проте, за приписами ст. 234 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідачем не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Спецінжбуд» за спірними договорами, а тому суми ПДВ правомірно віднесені останнім до податкового кредиту спірного періоду.

Щодо встановлення ДПІ в Ленінському районі м. Харкова в акті перевірки неврахування ТОВ „Техекс-Газ" у податковій декларації за жовтень 2011 року показників залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, визначених актом № 2417/23-304/34630463 від 26.12.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності товариства з обмеженою відповідальністю „Техекс-Газ", код за ЄДРПОУ 34630463, з питань взаємовідносин з ТОВ "Спецінжбуд", код за ЄДРПОУ 36556392, за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, в результаті чого встановлені відповідні відхилення та завищено від'ємне значення попереднього звітного періоду (рядок 22/24 декларації) на суму 129022 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010, № 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

При цьому висновки акту перевірки не є рішенням (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах, в Податковому кодексі України не встановлено обов'язку суб'єктів господарювання при визначенні показників декларацій враховувати висновки та розрахунки актів перевірок контролюючих органів за попередні періоди.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2013р. по справі № 820/3454/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Старостін В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 30.09.2013 р.