Постанова

від 09.07.2013 по справі 913/417/13-г

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року Справа № 913/417/13-г

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю. (доповідач),

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Нові медичні технології", м. Луганськ,

на рішення господарського суду Луганської області від 29.03.2013

та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2013

зі справи № 913/417/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Нові медичні технології" (далі - Товариство)

до Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення), м. Луганськ,

про визнання рішення недійсним,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - Харченко С.В.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відділення від 26.07.2012 № 01-24/152 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду Луганської області від 29.03.2013 (суддя Москаленко М.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2013 (колегія суддів у складі: Москальова І.В. - головуючий суддя, судді Манжур В.В., М'ясищев А.М.), у задоволенні позову відмовлено.

Прийняті судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статей 1, 15 1 Закону України від 07.06.1996 № 236/96-ВР "Про захист від недобросовісної конкуренції" (далі - Закон № 236/96), статей 48, 52, 56 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) та пункту 10 Пояснень до Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 № 385 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 за № 892/7180, мотивовано відсутністю правових підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить зазначені судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Відділення подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило скаргу залишити без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що Рішенням АМК:

- дії Товариства з розміщення на фасаді будинку, розташованого за адресою: м. Луганськ, вул. Рабочая, буд. 25, позначень "НМТ (логотип) КЛИНИКА ДОКТОРА АВЕРШИНА" та "КЛИНИКА" (мова оригіналу) визнано поширенням інформації, що вводить в оману, у вигляді повідомлення невизначеному колу осіб неточних відомостей, що може вплинути на наміри цих осіб щодо придбання товарів цього суб'єкта господарювання, тобто порушенням, передбаченим статтею 15 1 Закону № 236/96 (пункт 1);

- зобов'язано Товариство припинити зазначене порушення у місячний строк з дня одержання копії Рішення АМК (пункт 2);

- за вчинення зазначеного порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 68 000 грн. (пункт 3).

Рішення АМК обґрунтовано тим, що згаданий напис на фасаді будинку не містить в собі назви Товариства, а є таким, що може вважатися рекламною інформацією та може вплинути на наміри споживачів, оскільки терміни "клініка" та "клінічні" передбачають, зокрема, відповідний (високий) рівень організації та підготовки фахівців, які працюють у цій установі.

Причиною виникнення спору зі справи є питання стосовно наявності підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

Частиною першою статті 1 Закону № 236/96 встановлено, що недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

Відповідно до частини першої статті 15 1 Закону № 236/96 поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

Згідно з частиною другою цієї статті Закону інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які: містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору; містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання; приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають; містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.

Відповідно до пунктів 29, 32 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 № 169-р), при доведенні вчинення порушення залежно від обставин у справі може бути прийнято одне чи декілька рішень згідно зі статтею 48 Закону № 2210; у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.

Частиною першою статті 59 Закону № 2210 встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

У прийнятті оскаржуваних судових рішень місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що: напис на фасаді будинку "КЛИНИКА" не є ні логотипом позивача, ані його скороченою назвою чи найменуванням; посилання позивача на загальновживаність назви "КЛИНИКА" не відповідає змісту названих Пояснень до Переліку закладів охорони здоров'я; Товариство не є науково-дослідним закладом та не підпорядковане жодному науково-дослідному закладу.

Водночас попередні судові інстанції не врахували того, що позначення "клініка" ("клиника") не має правової охорони як самостійний об'єкт, а його використання може свідчити про акт недобросовісної конкуренції лише в тому випадку, коли воно застосовується недобросовісно та призводить до отримання переваг перед конкурентами та/або вводить в оману споживачів (зокрема, споживачів відповідних послуг).

Разом з тим як місцевий, так і апеляційний господарські суди:

- не перевірили правильності визначення Відділенням переліку послуг/товарів, що надаються/реалізуються Товариством, та правильності визначення в Рішенні АМК відповідної категорії споживачів;

- залишили поза увагою повний зміст спірного позначення: "НМТ (логотип) КЛИНИКА ДОКТОРА АВЕРШИНА" та "КЛИНИКА";

- не дослідили доказів, якими обґрунтовуються висновки Рішення АМК щодо обізнаності споживачів відповідних послуг з правовим змістом поняття "клініка" (в розумінні згаданих Пояснень до Переліку закладів охорони здоров'я) та з рівнем послуг, що надаються відповідним закладом;

- не з'ясували, чи вважають (можуть вважати, чому) споживачі "КЛИНИКУ ДОКТОРА АВЕРШИНА" лікувально-профілактичним закладом, що входить до складу медичного науково-дослідного закладу або підпорядкований медичному науково-дослідному закладу;

- не встановили переваг, які надає Товариству використання позначення "КЛИНИКА" при його одночасному застосуванні разом з позначенням "ДОКТОРА АВЕРШИНА";

- не спростували доводів Товариства щодо:

загальновживаності використання позначення "клініка" ("клиника") недержавними медичними закладами;

високої якості послуг позивача та відповідної обізнаності споживачів;

привабливості для споживачів не зазначення виду абстрактного медичного закладу ("клініка"), а особи відомого фахівця в певній галузі (зокрема Авершина В.І.);

- не перевірили правильності висновків Відділення стосовно повідомлення Товариством не неправдивих, а саме неточних відомостей.

Разом з тим нез'ясування попередніми судовими інстанціями зазначених обставин не дозволяє на даній стадії судового провадження дійти остаточного висновку щодо обґрунтованості висновків Відділення стосовно недобросовісного використання Товариством позначення "клініка" ("клиника") та здобуття ним внаслідок цього неправомірних переваг у конкуренції.

Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 4 7 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111 10 ГПК України є підставами для скасування оскаржуваних судових рішень.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 111 7 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Клініка "Нові медичні технології" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 29.03.2013 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.05.2013 зі справи № 913/417/13-г скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Суддя В.Селіваненко

Суддя І.Бенедисюк

Суддя Б.Львов