Постанова

від 09.07.2013 по справі 910/1841/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2013 р. Справа№ 910/1841/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю від позивача - Антипенко М.М.

представників сторін: від відповідача - Мельник М.С., Олійник М.М.

розглянувши

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства

"Компанія "Райз"

на рішення

господарського суду м. Києва

від 04.04.2013 року.

у справі 910/1841/13 (суддя : Власов Ю.Л.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Сесвандерхаве-Україна"

до Публічного акціонерного товариства

"Компанія "Райз"

про стягнення 1210761, 05 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.04.2013 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152; код 13980201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сесвандерхаве-Україна" (07452, Київська обл., Броварський район, с. Гоголів, вул. Артема, буд.48-А; код 33950751) основний борг в сумі 711167 (сімсот одинадцять тисяч сто шістдесят сім) грн. 11 коп., відсотки річні в сумі 230656 (двісті тридцять тисяч шістсот п'ятдесят шість) грн. 05 коп., пеню в сумі 230656 (двісті тридцять тисяч шістсот п'ятдесят шість) грн. 05 коп. та судовий збір в сумі 23449 (двадцять три тисячі чотириста сорок дев'ять) грн. 58 коп.

В іншій частині у позові відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, ПАТ "Компанія "Райз" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва по справі № 910/1841/13 від 04.04.2013 року, прийняти нове рішення, яким, зменшити розмір вартості основного боргу за поставлений товар з врахуванням офіційного курсу гривні до Євро на день прийняття рішення суду, річних відсотків за користування чужими грошовими ко штами 117 989.53 грн., пені за користування чужими коштами 47 436.49 грн. з враху ванням поданих Скаржником розрахунків та непідтвердженості збитків Позивача та пропорційно зменшити суму судових витрат.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд справи призначено до розгляду.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

На адресу Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Згідно зі ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

З наведених норм права вбачається, що забезпечення позову допускається у разі, якщо невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, при цьому обґрунтування та доведення цього покладається на сторону, яка заявила відповідне клопотання.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянтом не подано жодних доказів, які підтверджують що відсутність арешту на майно, яке належать відповідачу, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно із заявленими позовними вимогами.

Доказів порушення справи про банкрутство відповідача суду не надано.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 19.01.11 р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір купівлі-продажу №19-01, відповідно до якого Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача насіння цукрових буряків, а Відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.2.1. договору найменування, кількість та асортимент товару наведено в додатках (специфікаціях) до цього договору, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п.3.1. договору ціна за одну посівну одиницю товару та загальна вартість товару визначені у додатках (специфікаціях) до цього договору.

Відповідно до п.3.2. договору оплата товару здійснюється наступним чином: 10% загальної вартості товару до 01.03.11р., 10% загальної вартості товару до 01.04.11р., 10% загальної вартості товару до 01.05.11р., 70% загальної вартості товару до 01.12.11р., шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок Позивача.

Згідно з п.3.3. договору платежі зараховують в рахунок погашення заборгованості по цьому договору в перерахунку гривні до євро по курсу НБУ на дату оплати до повного погашення загальної вартості договору в євро.

Відповідно до п.4.2. товар повинен бути поставлений Відповідачу в термін до 01.04.11р. допускається поставка товару окремими партіями.

Згідно з п.4.5 договору датою поставки товару чи його частини вважається дата підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до п.6.3. договору факт передачі і приймання товару оформлюється видатковою накладною, що має містити посилання на цей договір.

Згідно з п.8.2. договору у випадку порушення термінів або умов оплати товару Відповідач зобов'язаний, на вимогу Позивача, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а також проценти у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми.

Відповідно до п.8.4. договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань здійснюється до повних розрахунків між сторонами.

19.01.11р. між Позивачем та Відповідачем був підписаний додаток до договору купівлі-продажу - специфікація №1, відповідно до якого сторони погодили найменування сорту, вид та основа обробки товару, кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару на загальну суму 4125732,00 грн., що є еквівалентом 389220,00 євро.

05.04.11р. між Позивачем та Відповідачем був підписаний додаток №2 до договору купівлі-продажу - специфікація №2, відповідно до якого сторони погодили найменування сорту, вид та основа обробки товару, кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару на загальну суму 121688,00 грн., що є еквівалентом 11480,00 євро.

На виконання умов вказаного договору у березні-квітні 2011 року Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 3337410,00 грн. (що станом на день підписання договору за офіційним курсом НБУ є еквівалентом 314850,00 євро), що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями, актом звірки взаємних розрахунків та іншими матеріалами справи.

На виконання умов вказаного договору Відповідач частково сплатив Позивачу борг за поставлений товар та частково між сторонами було здійснено взаємозалік вимог на загальну суму 2537939,81 грн. (що станом на 06.03.12р. за офіційним курсом НБУ є еквівалентом 234772,96 євро).

Таким чином, станом на день звернення Позивача з вказаним позовом до суду першої інстанції (30.01.13р) заборгованість Відповідача перед Позивачем становила 799470,19 грн. (що станом на 30.01.13р. за офіційним курсом НБУ є еквівалентом 80077,04 євро (314850,00-234772,96=80077,04).

11.03.13р. Відповідачем було сплачено 100000,00 грн. (що станом на 11.03.13р. за офіційним курсом НБУ є еквівалентом 9616,41 євро) та 02.04.13р. 10000,00 грн. (що станом на 02.04.13р. за офіційним курсом НБУ є еквівалентом 977,04 євро).

Таким чином на день розгляду справи в суді першої інстанції у Відповідача існує перед Позивачем заборгованість в сумі 711167,11 грн. (що станом на 02.04.13р. згідно офіційного курсу НБУ є еквівалентом 69483,59 євро (69483,59 євро = 80077,04 євро - 9616,41 євро - 977,04 євро)), що не заперечується сторонами та іншими матеріалами справи.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Колегія суддів перевіривши розрахунок основного боргу виходячи з еквіваленту заборгованості та курсу НБУ на дату останньої оплати здійсненої відповідачем вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення вимоги Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу в сумі 711167,11 грн.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.8.2. договору у випадку порушення термінів або умов оплати товару Відповідач зобов'язаний, на вимогу Позивача, сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а також проценти у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми. Відповідно до п.8.4. договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань здійснюється до повних розрахунків між сторонами.

Узгоджуючи умови договору, сторони використали своє право, передбачене цивільним законодавством щодо вільного укладення договору та дійшли згоди, що штрафні санкції будуть нараховуватись за весь період невиконання грошових зобов'язань.

Колегія суддів перевіривши розрахунок відсотків річних та пені, які були стягнуті з відповідача на користь позивача судом першої інстанції та вважає їх обґрунтованими.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про задоволення вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені в розмірі 230656,05 грн. та відсотків річних в сумі 230656,05 грн.

Підстави для зменшення пені відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України відсутні.

Також судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги доводи Відповідача про неправильність розміру нарахування Позивачем пені та відсотків річних та їх зменшення, в зв'язку з необґрунтованістю та недоведеністю цих доводів.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити в задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сесвандерхаве-Україна" про забезпечення позову.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 04.04.2013 року у справі № 910/1841/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

3. Справу № 910/1841/13 повернути до господарського суду м. Києва.

4. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Калатай Н.Ф.

Сітайло Л.Г.

Повний текст постанови складено 10.07.2013 року.