Постанова

від 26.06.2013 по справі 826/6824/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 червня 2013 року № 826/6824/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стор ЛТД» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стор ЛТД» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, у якій з урахуванням уточнених позовних вимог просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001582653 від 27.06.2012 винесене Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки податкового органу про нікчемність господарських відносин ТОВ «Стор ЛТД» з ПП «ВКФ «Проксин» та ПП «Енерго-Комплекс» є протиправними та не відповідають дійсним обставинам справи, адже до перевірки податковому органу були надані усі первинні документи, що підтверджують реальність таких господарських відносин. Зазначив, що податковий кредит позивачем було сформовано у відповідності до норм чинного законодавства та просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилався матеріали перевірок контрагентів позивача, відповідно до яких податковими органами було встановлено нікчемність господарських відносин ПП «ВКФ «Проксин» та ПП «Енерго-Комплекс» з їхніми контрагентами. За таких обставин, висновок про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість є обґрунтованим, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовими особами відповідача на підставі наказу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 01.06.2012 № 609 та відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Стор ЛТД».

За результатами перевірки складено акт № 1358/22-621-19477704 від 14.06.2012 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Стор ЛТД» (ЄДРПОУ 19477704) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП «Енерго-Комплекс» (код ЄДРПОУ 31033654) за квітень, серпень 2011 року, ПП «ВКФ «Проксин» (код ЄДРПОУ 20576423) за липень 2011 року, ТОВ «Кемп ІС» (код ЄДРПОУ 37101174) за липень 2011 року (далі - акт № 1358/22-621-19477704).

В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України по взаємовідносинам позивача з ПП «Енерго-Комплекс» та ПП «ВКФ «Проксин», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 353 795,40 грн.

На підставі акту перевірки № 1358/22-621-19477704 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.06.2012 № 0001582653, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 405 580,67 грн., в т.ч. 353 795,40 грн. - основний платіж та 51785,27 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд встановив, що між ТОВ «Стор ЛТД» (Замовник) та ПП «Енерго-Комплекс» (Підрядчик) укладено Договір підряду б/н від 04.04.2011, предметом якого є монтаж та пусконалагоджувальні роботи холодильного обладнання.

На підтвердження виконання зазначеного договору підряду від 04.04.2011 позивач надав копії специфікації від 04.04.2011, рахунку на оплату № 404/11 від 04.04.2011, податкової накладної від 28.04.2011 № 147, акту здачі-прийняття виконаних робіт від 28.04.2011 № 042802, банківських виписок.

Між ТОВ «Стор ЛТД» (Замовник) та ПП «Енерго-Комплекс» (Виконавець) також укладено Договір б/н від 04.04.2011 про поставку холодильного обладнання.

На підтвердження виконання зазначеного договору від 04.04.2011 позивач надав копії специфікації від 04.04.2011, рахунку на оплату від 05.04.2011, податкової накладної від 19.04.2011 № 99, видаткової накладної № 041901 від 19.04.2011, банківських виписок.

Також позивач надав копії податкової накладної від 30.08.2011 № 55 та видаткової накладної № 100401 від 04.10.2011, складених за результатами здійснення ПП «Енерго-Комплекс» поставки товарів на адресу позивача холодильного обладнання.

Відповідно до копій первинних документів, наданих позивачем стосовно взаємовідносин з ПП «Енерго-Комплекс» (Т.І а.с. 31-53, Т.ІІ а.с. 97-100), загальна сума господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом складає 1 453 950,00 грн. в т.ч. ПДВ 242 325,00 грн.

Крім того, у липні 2011 року позивач мав взаємовідносини із ПП «ВКФ «Проксин».

На підтвердження здійснення господарських операцій із зазначеним контрагентом позивач надав копії Договору від 19.07.2011 б/н про поставку холодильного обладнання, специфікації від 19.07.2011, рахунку на оплату № 719/22 від 19.07.2011, податкової накладної від 29.07.2011 № 171, видаткової накладної № 0109.12 від 01.09.2011, банківських виписок.

Позивач надав також копії рахунку на оплату № 0704/11 від 04.07.2011, податкової накладної № 15 від 16.07.2011, акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 06.07.2011 щодо здійснення ПП «ВКФ «Проксин» послуг з ремонту та технічного обслуговування холодильного обладнання.

Згідно з наданими позивачем копіями первинних документів стосовно взаємовідносин з ПП «Енерго-Комплекс» (Т.І а.с. 31-36, 54-63, Т.ІІ а.с. 97-100), загальна сума господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом складає 668 822,40 грн. в т.ч. ПДВ 111 470,40 грн.

Представник позивача зазначив, що послуги та товари у контрагентів ПП «ВКФ «Проксин» та ПП «Енерго-Комплекс» замовлялись ним з метою виконання договірних зобов'язань з продажу, встановлення та налаштування холодильного обладнання з контрагентами позивача, а саме: ТОВ «Логістік Центр «Скандинавія», ТОВ «Фора», ПзІІ «МакДональдз Юкрейн ЛТД», ПП «СВ-Холод», ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Промекоресурс», ТОВ «Грін Фрост», ТОВ «ГПК «Ленд», ТОВ «Вектор-Люкс», ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Амстор», ПП «Холодпром-В», ТОВ «СВ-Холод Захід Плюс», ТОВ «Хладомир», ТОВ «Гранд Тектоніка», ТОВ «Вектор Люкс», ТОВ «Чікен Київ», ТОВ «Ахмед Яр Уа», ПП «Санта Бремор Україна» (Т.І а.с. 92-208, Т. ІІ а.с. 124-172).

Зберігання товару здійснювалось на складі позивача, на підтвердженні чого позивач надав картки складського обліку матеріалів.

Як вбачається з акту перевірки № 1358/22-621-19477704, на підставі виданих ПП «Енерго-Комплекс» та ПП «ВКФ «Проксин» податкових накладних, позивач у періоді, що перевірявся, включив до складу податкового кредиту суму сплаченого в ціні товару податку на додану вартість на загальну суму 353 795,40 грн., в т.ч. за квітень 2011 року - 146 658,33 грн., за липень 2011 року - 111 470,40 грн., за серпень 2011 року - 95 666,67 грн.

Відповідач дійшов висновку про те, що ТОВ «Стор ЛТД» відобразило в податковій звітності правові взаємовідносини з ПП «Енерго-Комплекс» та ПП «ВКФ «Проксин», які здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. На думку податкового органу, позивач порушив ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним та відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В обґрунтування правомірності висновків акту перевірки ТОВ «Стор ЛТД» № 1358/22-621-19477704 відповідач посилався на матеріали акту Броварської ОДПІ від 30.09.2011 № 1384/232/31033654 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Енерго-Комплекс» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 та акту Броварської ОДПІ від 30.09.2011 № 1385/232/20576423 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «ВКФ «Проксин» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3

Згідно зазначених актів, взаємовідносини ПП «Енерго-Комплекс» та ПП «ВКФ «Проксин» з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та спрямовані на заволодіння майном держави, а тому є нікчемними. Такі висновки побудовані на матеріалах актів перевірок ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, які в свою чергу побудовані на матеріалах довідки невиїзної позапланової перевірки контрагента зазначених фізичних осіб-підприємців - ТОВ «Масергруп».

Як наслідок, відповідач, отримавши матеріали вищезазначених перевірок ПП «Енерго-Комплекс» та ПП «ВКФ «Проксин» дійшов висновку про нікчемність правочинів укладених позивачем із даними контрагентами та відсутність права на формування податкового кредиту за результатами таких господарських операцій.

Суд із наведеними доводами відповідача не погоджується виходячи з наступного.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування, укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття "незаконне заволодіння майном держави", що міститься у диспозиції частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

Отже, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом на підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України чи статей 207 та 208 Господарського кодексу України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений Податковим кодексом України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що операції між позивачем та його контрагентами - ПП «Енерго-Комплекс», ПП «ВКФ «Проксин» документально підтверджені та не мають ознак нікчемного правочину.

Крім того, у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом встановлено, що на момент підписання договору поставки, видаткових накладних, податкових накладних, контрагенти позивача - ПП «Енерго-Комплекс» та ПП «ВКФ «Проксин» знаходились у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, вироки суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаних підприємств, відсутні.

Згідно інформації з офіційного веб-сайту Міністерства доходів і зборів України свідоцтво платника ПДВ ПП «Енерго-Комплекс» було анульоване 29.03.2013, а свідоцтво платника ПДВ ПП «ВКФ «Проксин» анульоване 26.02.2013, тобто на час вчинення правочинів дані підприємства були зареєстровані у встановленому порядку платниками податку на додану вартість, а отже мали право видавати податкові накладні.

Як вбачається з акту перевірки позивача № 1358/22-621-19477704, висновки податкового органу побудовані виключно на матеріалах актів перевірки ПП «Енерго-Комплекс» та ПП «ВКФ «Проксин», висновки яких побудовані на матеріалах перевірок їхніх контрагентів - ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, які в свою чергу побудовані на матеріалах перевірки ТОВ «Масергруп».

Згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено. Крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999.

Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім цього, пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, податкові накладні, які досліджені відповідачем в ході перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про те, що позивач правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість на підставі виписаних ПП «Енерго-Комплекс» та ПП «ВКФ «Проксин» податкових накладних. Водночас, податкове повідомлення-рішення від 27.06.2012 № 0001582653 є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 69-71, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стор ЛТД» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 27.06.2012 № 0001582653.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стор ЛТД» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський