Ухвала

від 03.03.2015 по справі 826/6824/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 року м. Київ К/800/22646/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014

у справі № 826/6824/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стор ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.06.2012 №0001582653.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Стор ЛТД» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП «Енерго-Комплекс» за квітень, серпень 2011 року, ПП «ВКФ «Проксин» за липень 2011 року, ТОВ «Кемп ІС» за липень 2011 року, за результатами якої складено акт від 14.06.2012 № 1358/22-621-19477704, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України по взаємовідносинам позивача з ПП «Енерго-Комплекс» та ПП «ВКФ «Проксин», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 353 795,40 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 27.06.2012 №0001582653, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 405 580,67 грн., в т.ч. 353 795,40 грн. - основний платіж та 51785,27 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем (замовник) та ПП «Енерго-Комплекс» (підрядчик) було укладено договір підряду від 04.04.2011, предметом якого є монтаж та пусконалагоджувальні роботи холодильного обладнання.

На підтвердження належного виконання умов даного договору, в матеріалах справи наявні копії специфікації від 04.04.2011, рахунку на оплату № 404/11 від 04.04.2011, податкової накладної від 28.04.2011 № 147, акта здачі-прийняття виконаних робіт від 28.04.2011 № 042802, банківських виписок.

Також, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП «Енерго-Комплекс» та ПП «ВКФ «Проксин», на виконання умов договорів з поставки холодильного обладнання, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема копіями: специфікації, рахунків на оплату, податкових накладних, видаткових накладних, банківських виписок.

Крім того, матеріалами справи підтверджується фактичне використання придбаних товарів та отриманих послуг в подальшій господарській діяльності позивача, а саме з метою виконання договірних зобов'язань з продажу, встановлення та налаштування холодильного обладнання з контрагентами позивача: ТОВ «Логістік Центр «Скандинавія», ТОВ «Фора», ПзІІ «МакДональдз Юкрейн ЛТД», ПП «СВ-Холод», ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Промекоресурс», ТОВ «Грін Фрост», ТОВ «ГПК «Ленд», ТОВ «Вектор-Люкс», ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Амстор», ПП «Холодпром-В», ТОВ «СВ-Холод Захід Плюс», ТОВ «Хладомир», ТОВ «Гранд Тектоніка», ТОВ «Вектор Люкс», ТОВ «Чікен Київ», ТОВ «Ахмед Яр Уа», ПП «Санта Бремор Україна».

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, на момент здійснення спірних операцій, контрагенти позивача були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

За наведених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль