Постанова

від 10.07.2013 по справі 826/9446/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 липня 2013 року № 826/9446/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВММ-Гранд Буд» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВММ-Гранд Буд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2012 № 0000262250.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки податкового органу про нікчемність господарських відносин ТОВ «ВММ-Гранд Буд» з ТОВ «Управління спеціальних машин № 11» є протиправними та не відповідають дійсним обставинам справи, адже до перевірки податковому органу були надані усі первинні документи, що підтверджують реальність таких господарських відносин. Зазначив, що податковий кредит позивачем було сформовано у відповідності до норм чинного законодавства та просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач явку свого представника в судове засідання 25.06.2013 не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Письмові заперечення на позовну заяву від відповідача до суду не надходили.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовими особами відповідача на підставі наказу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 08.01.2013 № 32 та відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ВММ-Гранд Буд» (код ЄДРПОУ 35912241) з питань взаємовідносин з ТОВ «Управління спеціальних машин № 11» (код ЄДРПОУ 37565984) за період з 01.09.2012 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт № 78/22-521/35912241 від 16.01.2013 (далі - акт № 78/22-521/35912241).

Згідно висновків вказаного акту перевірки, відповідач встановив порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ «Управління спеціальних машин № 11», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього у розмірі 185 707 грн. за звітний період - вересень 2012 року.

На підставі акту перевірки № 78/22-521/35912241 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення форми «Р» датоване 30.01.2012 № 0000262250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 232 134,00 грн., в т.ч. 185 707,00 грн. - основний платіж та 46 427,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд встановив, що у періоді, який перевірявся між позивачем та ТОВ «Управління спеціальних машин № 11» було укладено наступні договори:

1). Договір про надання послуг аренди № 08/12 від 10.09.2012 (далі - Договір № 08/12) згідно якого ТОВ «Управління спеціальних машин № 11» (Виконавець) зобов'язується за завданням ТОВ «ВММ-Гранд Буд» (Замовника) надати транспортні, вантажно-підйомні послуги оренди, в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Позивач на підтвердження виконання сторонами Договору № 08/12 надав копії первинних документів, а саме: протоколу узгодження договірної ціни (Додаток № 1 до Договору № 08/12), актів здачі-прийняття робіт та податкових накладних на загальну суму 272 300,00 грн. у т.ч. ПДВ - 45 383,33 грн.

2). Договір будівельного субпідряду № 08/01/12 від 11.09.2012 (далі - Договір № 08/01/12), згідно якого ТОВ «Управління спеціальних машин № 11» (Підрядник) зобов'язується за завданням ТОВ «ВММ-Гранд Буд» (Замовник) на свій ризик відповідно до умов Договору, робочої документації та протоколу погодження договірної ціни виконати на об'єкті «Оптовий ринок сільськогосподарської продукції на перетині вул. Куприна та вул. Карла Либкнехта у Жовтневому районі міста Маріуполя Донецької області» субпідрядні роботи по армуванню стяжки (12 870 м 2) та з укладки пароізоляції в один шар (7407 м 2 ).

На підтвердження виконання сторонами Договору № 08/01/12 позивач надав копії первинних документів, а саме: протоколу узгодження договірної ціни (Додаток № 1 до Договору № 08/01/12), рахунку-фактури № 467/1 від 11.09.2012, на суму 344 805,66 грн., актів здачі-прийняття робіт та податкових накладних на загальну суму 344 805,66 грн. у т.ч. ПДВ 57 467,61 грн.

3). Договір будівельного субпідряду № 08/2/12 від 12.09.2012 (далі - Договір № 08/2/12), згідно якого ТОВ «Управління спеціальних машин № 11» (Підрядник) зобов'язується за завданням ТОВ «ВММ-Гранд Буд» (Замовник) на свій ризик відповідно до умов Договору, робочої документації та протоколу погодження договірної ціни виконати комплекс робіт та надати послуги і здати їх Замовнику.

На підтвердження виконання сторонами Договору № 08/2/12 позивач надав копії первинних документів, а саме: протоколу погодження договірної ціни на виконання комплексу робіт та надання послуг (Додаток № 1 до Договору № 08/2/12), рахунку-фактури № 471/1 від 12.09.2012, на суму 497 136,00 грн., актів здачі-прийняття робіт та податкових накладних на загальну суму 497 136,00 грн. у т.ч. ПДВ 82 856,00 грн.

З акту № 78/22-521/35912241 вбачається, що розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, згідно наданих до перевірки виписок банку відповідач встановив, що позивачем було перераховано на рахунок ТОВ «Управління спеціальних машин № 11» грошові кошти на загальну суму 1 114 241,66 грн.

На підставі виданих ТОВ «Управління спеціальних машин № 11» податкових накладних, за вересень 2012 року відповідач включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 185 707,00 грн.

Суд встановив, що відповідач дійшов висновку про нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Управління спеціальних машин № 11» та як наслідок порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України на підставі висновків податкового органу, викладених у акті ДПІ у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби від 03.12.2012 № 1030/22-2/37565984 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Управління спеціальних машин № 11» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період листопад 2011 року - жовтень 2012 року (далі - акт № 1030/22-2/37565984).

В акті перевірки позивача № 78/22-521/35912241 наведено витяг з акту № 1030/22-2/37565984, яким встановлено відсутність у ТОВ «Управління спеціальних машин № 11» об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період листопад 2011 року - жовтень 2012 року в розумінні ст. 134 та ст. 185 Податкового кодексу України. Такого висновку податковий орган дійшов у зв'язку встановленням службовими особами ГВМП ДПІ у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби відсутності ТОВ «Управління спеціальних машин № 11» за місцезнаходженням та, відповідно, відсутності первинної документації за вказаний період.

Водночас, позивач посилався на довідку від 22.02.2013 № 163/22-7/37565984, складену ДПІ у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Управління спеціальних машин № 11» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «ККНК Технобуд» їх реальності та повноти відображення в обліку у період з 01.11.2011 по 31.10.2012. Згідно вказаної довідки, копія якої наявна в матеріалах справи, податковим органом було встановлено фактичну адресу ТОВ «Управління спеціальних машин № 11», а саме: м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 24 та не встановлено порушень податкового законодавства даним товариством у періоді, що перевірявся.

Згідно вимог чинного законодавства України, обов'язок контролювати звітність контрагентів на суб'єктів підприємницької діяльності не покладено. Крім того, суб'єкт підприємницької діяльності не має права контролювати звітність або своєчасність сплати податків іншими особами. Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Суд критично ставиться до посилання відповідача на акт неможливості проведення зустрічної звірки № 1030/22-2/37565984, як на доказ нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «Управління спеціальних машин № 11», оскільки відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Суд звертає увагу, що відповідач не звертався до суду з позовом про визнання договорів, укладених між ТОВ «ВММ-Гранд Буд» та ТОВ «Управління спеціальних машин № 11» недійсними.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування, укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття "незаконне заволодіння майном держави", що міститься у диспозиції частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

Отже, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом на підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України чи статей 207 та 208 Господарського кодексу України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений Податковим кодексом України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що операції між позивачем та ТОВ «Управління спеціальних машин № 11» документально підтверджені та не мають ознак нікчемного правочину.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім цього, пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкові накладні, видані ТОВ «Управління спеціальних машин № 11» у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України та її реквізити відповідають вимогам первинних документів, які встановлені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит за результатами здійснення господарських операцій з ТОВ «Управління спеціальних машин № 11» у розмірі 185 707,00 грн. за вересень 2012 року, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для збільшення податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на зазначену суму та нарахування штрафних санкцій.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

З огляду на викладене, на підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 30.01.2012 № 0000262250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 232 134,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 69-71, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВММ-Гранд Буд» задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 30.01.2012 № 0000262250.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВММ-Гранд Буд» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський