Постанова

від 19.06.2013 по справі 1570/2975/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД —————————————————————— П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И 19 червня 2013 р.Справа № 1570/2975/2012 Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.     Одеський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,   секретаря  Жукової Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека підприємства та бізнесу" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, третя особа приватне підприємство «Река» про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В: 08.05.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю "Безпека підприємства та бізнесу"   (надалі – ТОВ "Безпека підприємства та бізнесу") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі –ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Одеської області ДПС), третя особа приватне підприємство «Река» (надалі - ПП "РЕКА") про скасування податкового повідомлення-рішення №0000522201 від 03.05.2012р. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.11.2012р. позов задоволений. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач  подав апеляційну скаргу, в якій  просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню.   Судом першої інстанції встановлено, що   з 04.04.2012р. по 10.04.2012р. посадовою особою відповідача було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Безпека підприємства та бізнесу" по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ПП "РЕКА" за період: лютий 2011 року - квітень 2011 року, за результатами якої складено акт від 18.04.2012р. №554/22-3/34505545. /а.с.9-20/ Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України  в результаті чого позивачем занижено ПДВ у сумі 27834грн., в тому числі: за лютий 2011 року у сумі 9417грн., березень 2011 року у сумі 9250грн., квітень 2011 року у сумі 9167грн. На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000522201 від 03.05.2012р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 27835грн., з яких за основним платежем на суму 27834грн., за штрафними санкціями на 1грн. /а.с.7/ Відповідно до  пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно   розділу V цього Кодексу. Пунктами 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України). Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно   п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України). Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит. Відповідно до п.138.2  ст.138 Податкового кодексу України  витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених  розділом II цього Кодексу. Згідно з  пп.. 139.1.9 п. 139.1  статті 139 Податкового кодексу України  не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2011 року між позивачем та ПП «Река» було укладено договір №12 згідно п.1.1 якого ПП «Река» взяло на себе зобов'язання надати ТОВ «Безпека підприємництва та бізнесу» інформаційно-консультаційні послуги. За отримані послуги позивач перерахував    ПП «Река» грошові кошти у сумі 149700грн. На підтвердження виконання договору сторонами складені акти здачі - прийому наданих    інформаційно-консультаційних послуг. /а.с.85-87/ Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками податкової про безтоварність спірних операцій з приводу надання інформаційно-консультативних послуг, оскільки в актах прийому передачі консультативно-інформаційних послуг не зазначено, які саме послуги були надані, в чому вони полягали, позивачем не надано перевіряючим  в ході перевірки та до суду документів на підтвердження виконання договору, використання відповідних послуг у власній господарській діяльності позивача. В ході апеляційного розгляду справи представники позивача також не змогли надати суду будь-які пояснення, відомості з приводу змісту та суті надання підприємству консультативних послуг, доказів виконання заходів інформаційного характеру по забезпеченню виробничої діяльності, розробки та застосування різноманітних систем оцінки персоналу охорони, відповідно до актів прийому-передачі послуг. /а.с.85-87/ Укладення договорів, податкових накладних, актів прийму-передачі, за таких обставин, не створює правового підґрунтя для покриття позивачем власних збитків від окремих господарських операцій за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ. Намір одержати дохід лише в такий спосіб, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Встановлення зазначених обставин дає підставі для відмови у відшкодуванні  ПДВ. Не надання позивачем документів, що підтверджують реальний характер вчиненого їм з контрагентами правочинів є підставою для відмови у  задоволенні позову. Отже, суд першої інстанції дійшов до безпідставного висновку з приводу реальності господарських взаємовідносин, правильності формування позивачем податкового кредиту та протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи порушив норми матеріального права, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст. 202 КАС України підлягає скасуванню. Керуючись, ст.ст.198, 202, 205, 207 КАС України, суд,            ПОСТАНОВИВ: Апеляційну  скаргу  Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року скасувати. Прийняти у справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Безпека підприємства та бізнесу" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби, третя особа приватне підприємство «Река» про скасування податкового повідомлення-рішення №0000522201 від 03.05.2012р. Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі. Головуючий: Судді: