Рішення

від 22.02.2013 по справі 2610/3502/2012

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2610/3502/2012

Провадження №2/761/1103/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22 лютого 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.

при секретарях Коршак Л.А., Пироговській Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-М» до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес-М» (далі - Позивач), в особі свого представника, 09 лютого 2012 року звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (далі - Третя особа № 1), про визнання правочину недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18 липня 2011 року між ним та Відповідачем було укладено Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений Третьою особою № 1. Зауважує, що відповідно до умов Договору, спірна квартира була придбана за 700 000 грн., які Відповідач зобов'язувалася сплатити до 01 вересня 2011 року за реквізитами Позивача, зазначеними у Договорі. Вказує, що спірний правочин з боку Позивача був укладений діючим на той час директором ОСОБА_3 і, що Договір був укладений із грубим порушенням діючого законодавства та внутрішніх документів Позивача, оскільки укладений на вкрай невигідних умовах для нього, про що свідчить значно занижена ціна продажу спірної квартири, яка є майже у два рази дешевшою з урахуванням ціни за квадратний метр, ніж продаж інших квартир за цією ж адресою. Крім того, зауважує, що відповідно до Статуту, основною його діяльністю є задоволення потреб населення в послугах і товарах, створення ринкової інфраструктури на території України, отримання прибутку в інтересах учасників, тим самим, продаж спірної квартири за заниженою ціною прямо суперечить меті створення та діяльності Позивача. Крім того, зауважує, що станом на 26 січня 2012 року Відповідач взяті на себе зобов'язання за спірним правочином не виконала та кошти у сумі 700 000 грн. не сплатила. Вказує, що фактично спірна квартира Відповідачу не передана, оскільки відсутній акт прийому-передачі квартири, що на його думку, свідчить про те, що у сторін спірного правочину була відсутня спрямованість на встановлення, зміну або припинення цивільних правовідносин, у зв'язку з чим просить суд ухвалити судове рішення, яким визнати недійсним Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зареєстрований у реєстрі за № 2696, з моменту його укладення, витребувати із незаконного володіння від ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-М» квартиру АДРЕСА_1 та визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес-М».

В ході судового розгляду справи, Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги в частині щодо суб'єктного складу та в частині щодо зміни підстав позову. Так, до участі у справі Позивачем було притягнуто в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (далі - Третя особа № 2) та Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Третя особа № 3). Крім того, 20 липня 2012 року у заяві про зміну підстав позову, Позивач зауважив, що згідно із положеннями його Статуту, затвердженого Загальними зборами учасників від 30 листопада 2010 року та зареєстрованого 02 грудня 2010 року відповідним державним реєстратором, зокрема статтею 15 Статуту визначено порядок управління товариством та компетенцію його органів управління. Вказує, зокрема, що до виключної компетенції Загальних Зборів учасників товариства належить відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства і, що Статутний фонд Товариства на момент відчуження спірної квартири складав 1 298 905 грн., тим самим, зауважує, що відчуження його майна могло бути здійснене виключно на підставі рішення загальних зборів учасників. Зауважує, що рішенням Загальних зборів учасників Товариства від 15 липня 2011 року було розглянуто та затверджено договір купівлі-продажу спірної квартири та надання повноважень директору Товариства ОСОБА_3 на її відчуження, проте, затверджений договір не містить нагадування про Відповідача та не визначає суму продажу, за якою спірна квартира була відчужена. За таких обставин, вважає, що директор Товариства ОСОБА_3, укладаючи спірний правочин від імені Позивача, не мав належних повноважень. Крім того, вважає, що прийняття коштів у сумі 700 000 грн. на поточний рахунок Позивача не можна вважати подальшим схваленням правочину шляхом прийняття правочину до виконання, оскільки вчинення вказаних дій залежало безпосередньо від директора Товариства ОСОБА_3, який діяв з перевищенням повноважень.

У судовому засіданні представник Позивача, позов, з урахуванням вищевказаних уточнень, підтримав у повному обсязі, просив суд позов задоволити.

Представник Відповідача у судовому засіданні позов не визнала. Просила суд у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що позов є необґрунтованим та безпідставним, оскільки кошти за Договором у розмірі 700 000 грн. Відповідачем було перераховано на рахунок Позивача 02 серпня 2011 року і, що позов, тим самим, на її думку, ґрунтується на припущеннях Позивача та є намаганням останнього неправомірно заволодіти майном, яке належить малолітній дитині. Крім того, вважає, що при укладенні спірного правочину, директором Товариства було отримано згоду на відчуження спірної квартири, тим самим, вказана особа була уповноважена, на її думку, на укладення спірного правочину і, що Позивач при визначенні вартості відчужуваної квартири помилково взяв до розрахунку розмір статутного фонду Товариства, замість вартості майна Товариства.

Представник Третьої особи № 3 у судовому засіданні позовні вимоги не підтримала, просила суд у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи свою правову позицію інтересами дитини.

Третя особа № 1 та представник Третьої особи № 2 у судове засідання не з'явилися. Про місце, день та час судового розгляду повідомлялися в установленому законом порядку. Про причину неявки суд не повідомили. Клопотання про розгляд справи у їх відсутність до суду не подавали.

Суд знаходить можливим розгляд справи у відсутність вказаних осіб, оскільки інші особи, які беруть участь у справі, не заперечували щодо розгляду справи у відсутність останніх.

Заслухавши пояснення представників сторін, представника Третьої особи № 3, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що згідно Договору купівлі-продажу квартири (далі - Договір), укладеного 18 липня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес-М» в особі директора ОСОБА_3», з одного боку, та ОСОБА_1, з другого боку, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес-М» передало, а ОСОБА_1 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1. Квартира, що відчужується, належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації) 15 квітня 2011 року серії САЕ № 335785 (на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 13 квітня 2011 року № 469-С/ЮКП, зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 16 травня 2011 року. Продаж вчинено за домовленістю сторін за 700 000 гривень, у тому числі ПДВ - 116 666 грн. 67 коп., які покупець зобов'язується сплатити до 01 вересня 2011 року на рахунок продавця номер 2600901031992 в ПАТ БМ «Банк» міста Києва (а.с. 10).

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач є господарським товариством, створене у формі товариства з обмеженою відповідальністю та має статус юридичної особи. Датою його первинної реєстрації є 18 травня 1999 рік (а.с. 18).

Відповідно до частини 1 статті 140 Цивільного кодексу України, товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір якого встановлюється статутом.

Відповідно до частини 1 статті 143 Цивільного кодексу України, установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Крім того, відповідно до частини 1, абзацу третього частини 4 статті 145 Цивільного кодексу України, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.

За змістом положень Статуту Позивача, зокрема, пунктів 2.1, 3.1, 3.2, 3.3., 15.1, 16.1, 16.2., 16.3., 16.4. (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), учасником Товариства є ОСОБА_3.

Учасники товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника, товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства; вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства; призначати представників для участі в загальних зборах учасників товариства та відкликати їх; відчужувати (передавати, уступати) свою частку (її частину) у статутному капіталі товариства; придбати частку, частину частки іншого учасника в статутному капіталі товариства на умовах, визначених даним статутом.

Учасники товариства мають також інші права, передбачені законодавством України та установчими документами товариства.

Учасники товариства зобов'язані додержуватися вимог установчих документів товариства, виконувати рішення його органів управління.

Вищим органом товариства є загальні збори його учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить прийняття рішень про укладення договорів (угод, контрактів) та/або вчинення інших правочинів щодо оренди (найму), купівлі або продажу, відчуження або набуття в інший спосіб нерухомого майна, транспортних засобів та основних фондів на будь-яку суму.

Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані для вирішення виконавчому органу товариства.

Виконавчим органом товариства є директор, який призначається (обирається) загальними зборами учасників безстроково та здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Директор самостійно вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що їм належать, до компетенції директора. Директор діє від імені товариства в межах, встановлених законодавством та цим статутом.

Директор вирішує наступні питання: розпоряджається майном товариства в межах, що визначені зборами учасників товариства та цим статутом.

Договори (угоди, контракти) та/або інші правочини вчинені (укладені) директором або за його дорученням уповноваженою особою з порушенням умов та вимог, передбачених цим статутом, вважаються недійсними.

Директор укладає та підписує від імені товариства договори (угоди, контракти), а також вчиняє інші правочини, що виходять за межі його повноважень та віднесені цим статутом до компетенції загальних зборів учасників (засновників), виключно за дорученням загальних зборів учасників (засновників), відображеним в протоколі зборів учасників (засновників) товариства (а.с. а.с. 88-94).

Судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин, ОСОБА_3 був єдиним учасником (засновником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-М» та одночасно був його директором.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно Протоколу № 1507/11 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-М» від 15 липня 2011 року, рішенням загальних зборів було затверджено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 та надано повноваження директору товариства ОСОБА_3 на укладення затвердженого договору (а.с. 95).

Крім того, із матеріалів справи також вбачається, що відповідно до умов договору купівлі-продажу квартири, затвердженого рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-М», який є додатком до Протоколу № 1507/11 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-М» від 15 липня 2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес-М» в особі директора ОСОБА_3, який діє на підставі статуту та Протоколу № 1507/11 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-М» від 15 липня 2011 року, з одного боку, та ОСОБА_4, з другого боку, уклали договір, за яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес-М» передає у власність, а ОСОБА_4 приймає у власність належну продавцю на праві власності квартиру під АДРЕСА_1 за ціною в 6 400 000 грн., у тому числі ПДВ - 1 066 666 грн. (а.с. 96-99).

Як вбачається із спірного правочину, директор ОСОБА_3, в особі якого від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-М» укладався Договір, діє на підставі статуту. Спірний правочин не містить жодного посилання на рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-М», як того вимагає статут Позивача.

За таких обставин, директор ОСОБА_3, в особі якого від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-М» укладений Договір, не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності при укладенні спірного правочину.

Суд критично оцінює позицію представника Відповідача в частині щодо того, що оскільки на момент виникнення спірних правовідносин, ОСОБА_3 був єдиним учасником (засновником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-М» та одночасно був директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-М», тому останній був уповноважений на укладення спірного правочину, оскільки права та обов'язки як учасника (засновника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-М», так і права та обов'язки директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-М» передбачені статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-М», згідно з яким право вказаних осіб на укладення спірного правочину не передбачено.

Відповідно до частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

За змістом пункту 16.2 статуту Позивача, директор діє від імені товариства в межах, встановлених законодавством та цим статутом. Директор товариства без довіреності діє від імені товариства та представляє товариство у всіх державних органах, установах та організаціях. Директор без довіреності діє від імені товариства, представляє його інтереси у всіх державних та недержавних підприємствах, організаціях, органах та установах, укладає в межах своєї компетенції, від його імені договори.

Відповідно до частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать прийняття його до виконання.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно меморіального ордера № 3154959 від 02 серпня 2011 року, на рахунок Позивача Відповідач сплатила 700 000 грн. в рахунок виконання взятих на себе зобов'язань за спірним правочином (а.с. 105).

Приймаючи до уваги ту обставину, що як на час укладення спірного правочину, так і на час оплати вказаних коштів Відповідачем, директором Позивача та єдиним його учасником (засновником) залишався ОСОБА_3, який уклав спірний правочин, не маючи на те відповідних повноважень, підстави вважати, що надходженням коштів на рахунок Позивача, останній схвалив спірний правочин, відсутні.

За таких обставин, суд вбачає підстави для задоволення позову в частині щодо визнання спірного правочину недійсним.

За змістом частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Із матеріалів справи вбачається, що Договір був укладений 18 липня 2011 року, тим самим, він є недійсним із вказаної дати його укладення.

За змістом частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Крім того, за змістом статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визначається іншою особою.

Відповідно до частини 3 статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Судом встановлено, що на час судового розгляду справи, спірна квартира, згідно договору дарування, перейшла у власність сина Відповідача - ОСОБА_5, від імені якого та в його інтересах діє Відповідач.

З урахуванням викладеного, оскільки правочин, за яким Відповідач придбала спірну квартиру, визнаний судом недійсним, квартира підлягає витребуванню із незаконного володіння ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_5, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-М» та за Позивачем підлягає визнання права власності на спірну квартиру.

За змістом частини 1 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частин 1, 3 статті 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із фактично встановлених судом обставин справи, суд знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у відповідності до вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, із Відповідача на користь Позивача підлягає присудженню судовий збір у розмірі 3 433 грн. 60 коп.

З урахуванням викладеного, на підставі статей 140, 143, 145, 202, 203, 215, 216, 236, 237, 241, 388, 392, 655 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 13, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-М» до ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на об'єкт нерухомого майна - з а д о в о л и т и у повному обсязі.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес-М» та ОСОБА_1 від 18 липня 2011 року, засвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований у реєстрі за № 2692, з моменту його вчинення - 18 липня 2011 року.

Витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), яка діє в інтересах ОСОБА_5, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-М» (ідентифікаційний код 30403448), місцезнаходження: м. Київ, вулиця В.Житомирська, 24Б) квартиру АДРЕСА_1.

Визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес-М» (ідентифікаційний код 30403448)

Стягнути із ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес-М» (ідентифікаційний код 30403448) судові витрати, пов'язані із розглядом справи у розмірі 3 433 (три тисячі чотириста тридцять три) гривні 60 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ :