Рішення

від 03.07.2013 по справі 914/2175/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2013 р. Справа № 914/2175/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання М.Скірі, розглянув справу

за позовом: Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» Інституту археології Національної академії наук України, м. Львів;

до відповідача: Управління капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, м. Львів;

про: стягнення 148 089 грн. 71 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Осальчук О.М.- директор;

відповідача: не з'явився.

Обставини розгляду справи: Ухвалою господарського суду від 05.06.2013 року порушено провадження у справі за позовом Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» Інституту археології Національної академії наук України до Управління капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про стягнення заборгованості в розмірі 148089 грн. 71 коп. Розгляд справи призначено на 03.07.2013 року.

У судовому засіданні 03.07.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 03.07.2013 року не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи (№ 25587/13 від 02.07.2013 року).

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 03.07.2013 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору. Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань. Науково-дослідний центр «Рятівна археологічна служба» Інституту археології Національної академії наук України звернувся до Управління капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про стягнення заборгованості в сумі 148089 грн. 71 коп.

Позивач у позовній заяві вказує, що 02.06.2010 року між ним та відповідачем було укладено договір № 23-10-НГ на проведення археологічних робіт, на підставі якого він виконав археологічні роботи на об'єкті, визначеному договором. Оскільки відповідач не розрахувався за виконані роботи, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованої суми.

Відповідач доказів здійснення оплати чи спростування боргу не представив.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне: 02 червня 2010 року між Управлінням капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (замовником згідно з договором) та Науково-дослідним центром «Рятівна археологічна служба» Інституту археології Національної академії наук України (виконавцем згідно з договором) було укладено договір на проведення археологічних робіт № 23-10-НГ.

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язався своїми силами і засобами провести археологічні роботи на об'єкті «Реконструкція пл. Князя Я. Осмомисла, в тому числі вул. Б.Хмельницького (Реконструкція пл. Я, Осмомисла - 1-ша черга)».

Вартість робіт щодо проведення археологічних робіт, відповідно до п. 2.1 договору, включає в себе відшкодування витрат і плату за виконані роботи і становить 132396 грн. 91 коп.

Відповідно до п. 2.3. договору замовник проводить оплату робіт, згідно з актами виконаних робіт, за умови поступлення коштів по цьому об'єкту. При відсутності фінансування по цьому об'єкту штрафні санкції, передбачені п. 5.4 не застосовуються.

Відповідно до п. 2.5 договору повна оплата виконаних робіт щодо проведення археологічних робіт виконавцем здійснюється замовником після завершення робіт і підписання сторонами акта здавання-приймання робіт, за умови наявності фінансування по цьому об'єкту.

Позивачем свої договірні зобов'язання виконано, що підтверджується актами здавання-приймання робіт за 2010 рік № 1 на суму 118733 грн. 29 коп. та № 2 на суму 13663 грн. 62 коп.

Загальна вартість виконаних позивачем робіт складає 132396 грн. 91 коп.

Відповідно до п. 4.2 договору по закінченні виконаних робіт виконавець подає замовнику акт здавання-приймання робіт та по накладній звітну документацію у чотирьох (4) примірниках. П'ятий примірник звіту передається виконавцем до наукового архіву Інституту археології НАН України.

У разі, якщо виконані роботи не відповідають умовам цього договору, замовник має право протягом 10-ти календарних днів подати вмотивовану відмову від приймання робіт. У разі отримання виконавцем відмови, сторони повинні скласти двосторонній акт з переліком доопрацювань, які потрібно виконати, та строків їх виконання, відповідно до п. 4.3 договору.

Згідно з накладною № 1 від 2010 року виконавець передав, а замовник прийняв звіт про результати археологічних досліджень.

Докази зауважень щодо виконаних робіт та оплати вище встановленого боргу в матеріалах справи відсутні.

Дані факти матеріалами справи підтверджується, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Приписами статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими зобов'язаннями визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Як зумовлено приписами статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Як встановлено судом, 02 червня 2010 року сторони уклали договір № 23-10-НГ на проведення археологічних робіт, який є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Правовою природою укладеної сторонами угоди від 02.06.2010 року є договір підряду. Істотні та звичайні умови підрядних договорів визначаються відповідними положеннями Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено Господарським кодексом України. Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона - підрядник зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони - замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було підписано акти здавання-приймання виконаних робіт № 1 та № 2 від 2010 року на загальну суму 132396 грн. 91 коп., які свідчать про виконання обов'язків підрядником та прийняття робіт замовником. Виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підряду підтверджується також звітом про результати археологічних досліджень, отриманим відповідачем на підставі накладної №1 за 2010 рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (п. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Із врахуванням викладеного, суд встановив, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем на спірну суму. Із матеріалів справи також вбачається, що вмотивованої відмови, як і заперечень, до прийняття виконаних робіт відповідачем не заявлялось. Також судом встановлено, що відповідачем не надано і відповідно матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про проведення ним розрахунків за виконані позивачем роботи.

Положеннями статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання. Частинами 1, 2 статі 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на встановлений судом факт порушення відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати виконаних робіт, суд вважає правомірним застосування позивачем наслідків, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України зазначається, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 2.5 договору повна оплата виконаних робіт щодо проведення археологічних робіт виконавцем здійснюється замовником після завершення робіт і підписання сторонами акта здавання-приймання робіт, за умови наявності фінансування по цьому об'єкту.

Оскільки акти виконаних робіт не встановлюють конкретної дати їх підписання, а відповідно і виконання договірних зобов'язань, нарахування передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України річних та інфляційних здійснюється починаючи із 2011 року.

Із врахуванням викладеного, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення 132396 грн. 91 коп. основного боргу, 6222 грн. 00 коп. втрат від інфляції та 9470 грн. 80 коп. 3% річних, які згідно здійсненого судом перерахунку складають 9467 грн. 27 коп.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Управління капітального будівництва Львівської міської ради (79044, м. Львів, вул. Горбачевського, 10, код ЄДР 04056049) на користь Науково-дослідного центру «Рятівна археологічна служба» Інституту археології Національної академії наук України (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 24, код ЄДР 13800937) 132396 грн. 91 коп. основного боргу, 6222 грн. 00 коп. втрат від інфляції, 9467 грн. 27 коп. 3% річних та 2961 грн. 77 коп. в рахунок відшкодування витрат, понесених на сплату судового збору.

Відмовити в частково задоволенні позовних вимог про стягнення 3 грн. 53 коп. 3% річних.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 05.07.2013 року.

Суддя Р.Матвіїв