Ухвала

від 31.01.2013 по справі

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження № 22-ц/785/1194/13

Головуючий у першій інстанції Крикун М.П.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія - 45

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Кварталової А.М., Гірняк Л.А.,

при секретарі судового засідання Алманової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 1 червня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третіх осіб - Саратської селищної ради Одеської області, Саратського бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості, відділу Держкомзему у Саратському районі Одеської області, ОСОБА_6, про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 02.08.2010 р. звернулися до суду з позовом, який в процесі розгляду справи було доповнено та уточнено, до ОСОБА_4, ОСОБА_5, вимоги якого були уточненні під час розгляду справи про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 1 червня 2012 року в задоволенні позовних вимог було відмолено.

20.06.2012 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 1 червня 2012 року. В обґрунтування якої посилалися на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги твердження позивачів про те, що вони є користувачами спірних земельних ділянок площею 33,6 кв.м. „мостіння" та 9,8 кв.м. „відмостка", оскільки, ці ділянки входять до складу переданої їм у користування земельної ділянки площею 0,0632 га. Також суд проігнорував постанову Арцизького районного суду Одеської області від 12.03.2012 року по справі №1502/816/2012, якою було зобов'язано Саратську селищну раду Одеської області прийняти рішення щодо приватизації земельної ділянки розташованої в АДРЕСА_1 площею 0,0632 га, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_2 Також апелянти посилалися на те, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд не врахував вимоги ст.ст.14, 124 Конституції України, а також ту обставину, що вони не погоджували суміжну межу відповідачам, а тому у суду були всі підстави для визнання державного акту незаконним. При цьому, вважають, що оскільки держаний акт є документом про власність, то рішення селищної ради не повинно було ними оспорюватися.

В судовому засідання апелянти підтримали апеляційну скаргу. Пояснили, що на їх думку їх права були порушені саме відповідачами до земельної ділянки яких увійшла земельна ділянка, що знаходилась у їх фактичному користуванні та відображена у їх технічному паспорті на їхнє домоволодіння.

Інші учасники провадження в судове засідання не з'явились. Про день і час розгляду справи сповіщалися належним чином. На час розгляду справи в апеляційному суді не надали доказів того, що вони не з'явилися до суду з поважних причин. У відповідності з вимогами ч.2 ст.305 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення апелянтів, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга повинна бути відхилена, а рішення суду першої інстанції залишено без змін виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, з врахуванням вимог ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідним зазначити наступне.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи в уточнених та доповнених позовних вимогах суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, не є власниками спірної земельної ділянки, не є власниками домоволодіння, яке розташовано на земельної ділянці, щодо якої було оспорено правомірність оформлення держаного акту, тобто позовні вимоги заявлені щодо неналежного відповідача, так само частина висунутих позивачами вимог була висунута проти третьої особи -Саратської селищної ради Одеської області (т.2, а.с. 193). При цьому, незважаючи на відповідні роз'яснення суду позивачі не надали згоду на заміну неналежних відповідачів, а тому в позові було відмовлено. Крім того, судом першої інстанції було звернено увагу позивачів на те, що заявлена вимога про визнання недійсним держаного акту на землю без заявлення вимоги про визнання відповідного рішення держаного органу незаконним взагалі не може бути задоволена. Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції також посилався на ту обставину, що вимога про зобов'язання не може бути висунута проти третьої особи і відповідно бути навіть потенційно задоволеною, що стало підставою для відмови в задоволенні вимоги про зобов'язання Саратської селищної ради виділити один квадратний метр для обслуговування гаражу позивачів без вирішення питання про юрисдикцію такої вимоги.

З такими висновками суду першої інстанції слід погодитися, при цьому, оцінюючи доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає за необхідним звернути увагу апелянтів на наступне.

Цивільний процес грунтується на засадах диспозитивності та змагальності (ст.. 10,11 ЦПК України). Диспозитивність передбачає, що спір розглядається в межах заявлених позовних вимог та з врахуванням заявлених фактичних та правових підстав. Таким чином визначення суб'єктного складу відповідачів, а також процесуальний статус третіх осіб визначається позивачем, та може змінюватися тільки за його згодою у випадках передбачених процесуальним законом.

Відповідно висуваючи вимогу проти відповідачів, яке здійснили відчудження належної ним власності, в зв'язку з чим чинність їхнього державного акту на землю припинилась, та не порушуючи питання про визнання незаконним відповідного розпорядження селищної ради на підставі яких оформлювався цей державний акт, відповідачі штучно створили процесуальну ситуацію, коли суд позбавлений можливості захистити їх права у разі якщо б він встановив, що їх права порушені, оскільки, вирішення такого питання можливо за процесуальної участі всіх осіб, які мають відношення до цього спору.

Так, в обґрунтуванні поданого позову та його уточнення позивачі посилались на те, що вони згідно рішення Саратської селищної ради з квітня 2001 року є землекористувачами земельної ділянки розміром 0,0632 га, яка розташована по АДРЕСА_1 Вказана земельна ділянка межує з земельною ділянкою, яка належала відповідачам. Відповідачами порушуються права позивачів як землекористувачів, оскільки земельні ділянки площею 33,6 кв.м. «мостіння»та 9,8 кв.м. «відмостка»є складовими земельної ділянки площею 632 кв.м. (0,0632 га) яка передавалась позивачці ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку відповідно до рішень Саратської селищної ради від 30.11.2000р. №389 та від 27.04.2001р. №133, але відповідачі перешкоджають їм у користуванні вказаними земельними ділянками і ці ділянки безпідставно включені до складу земельної ділянки площею 0,0889 га переданої у приватну власність ОСОБА_4 відповідно до державного акту ЯК №456784 про право власності на земельну ділянку площею 0,0889 га розташованої за адресою: АДРЕСА_2, виданого ОСОБА_4 21.04.2010 р.

Приймаючи рішення , яке оскаржується, суд першої інстанції правильно встановив на підставі наявних в справі доказів, що рішенням Саратської селищної ради від 28.05.1998р. №45 ОСОБА_8 (правопопереднику відповідачів) за адресою АДРЕСА_2 передано у приватну власність земельну ділянку 0,081 га, яка раніше знаходилась у нього в постійному користуванні (т. 2, а.с.101).

Саратська селищна рада своїм рішенням від 06.02.2009р. №1152-V визначила кінцевий розмір земельної ділянки ОСОБА_9, яка передана йому у приватну власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель за адресою АДРЕСА_2, -0,0889 га, змінивши, при цьому, п.1 рішення Саратської селищної ради від 02.04.2008р. №965-V, відповідно до якого раніше у приватну власність ОСОБА_9 передавалась земельна ділянка площею 0,081 га (т. 2, а.с.102).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 15.04.2009р. ОСОБА_9 продав, а ОСОБА_4 купив житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_2, розташований на земельній ділянці площею 812 кв.м., право власності на який ОСОБА_9 набув в порядку спадкування відповідно до рішення Саратського районного суду від 04.12.2006 р., а 06.05.2009р. ОСОБА_4 провів державну реєстрацію вказаного правочину (т.1, а.с. 7-11).

Рішенням Саратської селищної ради від 24.07.2009 року №1302-V ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0889 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 та зобов'язано ОСОБА_4 замовити в землевпорядній організації технічну документацію зі складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. Контроль за виконанням цього рішення покладено на постійну комісію селищної ради з питань земельних відносин, екології та раціонального природокористування (т. 2, а.с.65).

Відповідно до акту встановлення в натурі меж земельної ділянки, переданої у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_4 від 05.08.2009 р. проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки загальною площею 0,0889 га переданої у власність ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2. Як вбачається з вказаного акту він не погоджений лише суміжним землекористувачем ОСОБА_2 (т. 2, а.с.68). Кадастровий план земельної ділянки з експлікацією земельних угідь площею 0,0889 га переданих у власність ОСОБА_4 зазначена у додатку до акту встановлення в натурі меж земельної ділянки від 05.08.2009р. (т. 2, а.с.67).

Постійна комісія з питань земельних відносин, екології та раціонального природокористування Саратської селищної ради (на яку рішенням селищної ради було покладено контроль за виконанням рішення про надання у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_4.) своїм рішенням від 29.09.2009 року №5-ПК вирішила клопотати перед Саратським селищним головою про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право на земельну ділянку (державного акту на право власності ОСОБА_4.) замість суміжного землекористувача ОСОБА_2 Вказане рішення постійна комісія прийняла на підставі того, що прибудинкова територія на підставі даних Саратського БТІ та РОН належала колишньому землекористувачу ОСОБА_9 та відсутності правовстановлюючих документів на цю ділянку у ОСОБА_2 (т. 2, а.с. 48).

Відповідно до державного акту серії ЯК № 456784 на право власності на земельну ділянку виданого Саратською селищною радою 21.04.2010р. ОСОБА_4, який на підставі рішення Саратської селищної ради від 24.07.2009р. №1302-V є власником земельної ділянки площею 0,0889 га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_2. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №011053300874. Як вбачається з вказаного акту він підписаний Саратським селищним головою 21.04.2010р., перед яким клопотала постійна комісія з питань земельних відносин, екології та раціонального природокористування Саратської селищної ради погодити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів що посвідчують право на земельну ділянку (державного акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4.) замість суміжного землекористувача ОСОБА_2 (т 1, а.с.13).

Як вбачається з договору дарування земельної ділянки від 12.10.2010р. ОСОБА_4 подарував ОСОБА_6 належну йому на праві власності земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_2, площею 0,0889 га у межах згідно плану (т. 2, а.с.53). ОСОБА_6 провела державну реєстрацію зазначеного правочину та свого права власності на зазначену земельну ділянку, що підтверджується витягом з Поземельної книги про земельну ділянку від 20.03.2012р. відповідно до якого ОСОБА_6 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5124555100:01:001:0347, розташованої в с.м.т. Сарата по АДРЕСА_2, площею 0,0889 га (т. 2, а.с. 140, 141). Також ОСОБА_4 подарував ОСОБА_6 житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_2, який розташований на вищевказаній земельній ділянці і остання провела державну реєстрацію вказаного правочину (т. 2, а.с.54, 63).

Таким чином, державний акт, який було оспорено відповідачами, як документ який посвідчував право власності відповідачів на земельну ділянку, втратив чинність, а юридичний факт -право власності відповідачів на спірну земельну ділянку припинив своє існування. Оскільки, оспорюваний держаний акт виданий на підставі рішення Саратської селищної ради від 24.07.2009р. №1302-V, відповідно до якого передано земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_4 А зазначене рішення Саратської селищної ради незаконним не визнавалось, не скасовувалось і є чинним. Відповідно підстав для задоволення позовних вимог у цій частині суду першої інстанції не було. При цьому, заявлення вимоги про визнання незаконним було обов'язковим, оскільки, за процедурою відводу земельною ділянки можливе незаконне включення спірної земельної ділянки відбувалось не тільки в технічної документації, на чому наголошує позивачі, але на стадії її затвердження та прийняття на її підставі рішення про передачу у користування, а потім у власність в порядку приватизації. Така позиція суду першої інстанції відповідає усталеної судовій практиці ВССУ України ( наприклад, ухвала від 23.05.2012 р. по справі № 6-5862 св 12) та вимогам ст. 21 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з процесуальним рішенням суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні вимоги формально заявленого до відповідачів про зобов'язання Саратської селищної ради виділити один квадратний метр землекористувачеві ОСОБА_2 для обслуговування гаражу, оскільки позов пред'явлений позивачами до неналежних відповідачів та погоджується з тим, що така вимога могла би розглядатися в порядку адміністративного судочинства у разі її пред'явлення до Саратській селищної ради, але за умови, що вказаний квадратний метр не увійшов до земельної ділянки інших осіб, оскільки, інше свідчить наявність цивільного спору щодо користування земельною ділянкою. Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду щодо розглянутого спору, то колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 209, 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 1 червня 2012 року - відхилити.

Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 1 червня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.І. Дрішлюк

А.М. Кварталова

Л.А. Гірняк

31.01.2013 року м. Одеса