Постанова

від 13.06.2013 по справі 2а-13453/12/0170/8

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2013 р. Справа №2а-13453/12/0170/8

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря Трофімової О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби

до Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі (№ 126)»

про стягнення,

за участю представників:

від позивача: Воєнна З.Н., довіреність № 11863/10/10-0 від 20.08.12р., службове посвідчення серія УКР №089733;

від відповідача: Василець В.О., службове посвідчення серія УКР №089733;

Суть спору: Державна податкова інспекція у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі (№ 126)» про стягнення з розрахункових рахунків у банках, відкритих на ім'я Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в АРК та м. Севастополі (№ 126)» заборгованості з податку на додану вартість та з земельного податку з юридичних осіб в загальній сумі 192315,83 грн. з урахуванням штрафних санкцій та пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у порушення вимог ст.ст. 16, 57 Податкового кодексу України відповідачем не сплачена заборгованість в загальному розмірі 192315,83 грн., у тому числі самостійно розрахований податок на додану вартість в розмірі 101181,00 грн. за період з 01.03.2012 року по 30.08.2012 року, штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5220,00 грн. та 18454,95 грн. пені за період з 04.03.12р. по 22.08.12р.; самостійно розрахована плата за землю в розмірі 65757,72 грн. та 1702,16 грн. пені з податку за землю.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 03.12.12р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 13.06.13р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову в частині нарахування пені заперечував, про що надав суду письмові пояснення (а.с.74-75, 145-146, 162-164) в яких посилається на те, що пеня за земельним податком розрахована з порушенням встановленого податковим законодавством строку 1095 днів, а пеня за податковими зобов'язаннями зі сплати ПДВ розрахована без врахування часткового погашення відповідачем своїх податкових зобов'язань, що призвело до невірного нарахування суми пені.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п.41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС є органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом.

Судом встановлено, що Державне підприємство «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі (№ 126)» зареєстроване у якості юридичної особи 14.03.2000 року виконавчим комітетом Керченської міської ради АРК, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 042728 (а.с.14), було взято на податковий облік до ДПІ в м. Керчі 21.02.1997 за № 3 та знаходиться на податковому обліку у ДПІ у м. Керчі АРК ДПС, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 06.05.2010 року № 109 (а.с.9).

Згідно свідоцтва № 100290523 серії НБ № 155453 відповідач є платником ПДВ (а.с.12).

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Таким чином, відповідач є платником податків і зборів, зобов'язаний у строки, встановлені чинним законодавством, подавати до податкових органів податкову звітність та своєчасно сплачувати податкові зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідачем до ДПІ у м. Керчі АР ДПС самостійно подані:

- декларація з ПДВ № 9006907476 за січень 2012р., в якій відповідачем самостійно розраховане податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 4162,00 грн. (а.с.19);

- декларація з ПДВ № 9020866899 за березень 2012р., в якій відповідачем самостійно розраховане податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 15132,00 грн. (а.с.20);

- декларація з ПДВ № 9027689690 за квітень 2012р., в якій відповідачем самостійно розраховане податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 23690,00 грн. (а.с.21);

- уточнюючий розрахунок № 9034663842 поданий у червні 2012р., з внесеними виправленнями за квітень 2012р., яким відповідачем самостійно донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 6813,00 грн. та нараховані штрафні (фінансової) санкції в розмірі 204,00 грн. (а.с.22-23);

- декларація з ПДВ № 9042141206 за червень 2012р., в якій відповідачем самостійно розраховане податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 33196,00 грн. (а.с.24);

- декларація з ПДВ № 9049431699 за липень 2012р., в якій відповідачем самостійно розраховане податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 18188,00 грн. (а.с.25);

Крім того, ДПІ у м. Керчі АРК ДПС проведено камеральну перевірку Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі (№ 126)» своєчасності сплати податку на додану вартість за червень 2009р., про що складено Акт від 02.04.12р. № 25/15-02/08680307 (а.с.41-42).

Перевіркою встановлено порушення відповідачем пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами» в частині несвоєчасності сплати суми ПДВ за червень 2009 року з затримкою сплати понад 30 днів.

На підставі Акту перевірки № 25/15-02/08680307 від 04.10.2010 року ДПІ в м. Керчі АРК прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000881502 від 12.04.2012 року, яким до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20 % від суми грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 3512,80 грн. (а.с.37, зворотній бік а.с.37).

Податкове повідомлення - рішення № 0000881502 від 12.04.2012 року не оскаржене відповідачем у встановленому чинним законодавством порядку.

Також, податковим органом проведено камеральну перевірку Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі (№ 126)» своєчасності сплати податку на додану вартість за липень 2009р., про що складено Акт від 08.06.12р. № 74/15-02/08680307 (а.с.49-50).

Перевіркою встановлено порушення відповідачем пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами» в частині несвоєчасності сплати суми ПДВ за липень 2009 року з затримкою сплати понад 30 днів.

На підставі Акту перевірки № 74/15-02/08680307 від 08.06.12р. ДПІ в м. Керчі АРК прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001381502 від 21.06.2012 року, яким до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20 % від суми грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 1503,20 грн. (а.с.45, зворотній бік а.с.45).

Податкове повідомлення - рішення № 0001381502 від 21.06.2012 року не оскаржене відповідачем у встановленому чинним законодавством порядку.

Таким чином, за відповідачем склалася заборгованість з податку на додану вартість, яка складається із самостійно задекларованих податкових зобов'язань в розмірі 101181,00 грн. та заборгованість зі сплати штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ПДВ з затримкою сплати понад 30 днів та самостійно визначених платником податків в розмірі 5220,00 грн.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Пунктом 54.1 ст.54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 203.1 ст.203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Таким чином, відповідач самостійно задекларував податкові зобов'язання з податку на додану вартість згідно досліджених судом податкових декларацій, які не оплатив своєчасно, проти суми заборгованості у розмірі 101181,00 грн. не заперечує і позов в цій частині визнає.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 101181,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку (абз. 1 п. 50.1 ст. 50 ПКУ).

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені (абз. 2 п. 50.1 ст. 50 ПКУ).

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку (абз. 3 п. 50.1 ст. 50 ПКУ).

Таким чином, суд вважає правомірним нарахування відповідачем штрафних санкцій в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9034663842 в розмірі 204,00 грн., а позовні вимоги про їх стягнення - обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз.1 п.58.1 ст.58 ПК України).

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення (абз.2 п.58.1 ст.58 ПК України).

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (абз.3 п.58.1 ст.58 ПК України).

Відповідно до п. 116.1 ст. 116 Податкового кодексу України у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Згідно п. 116.2 ст. 116 Податкового кодексу України за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до абз. 3 п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З урахуванням наведених норм, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню, штрафні (фінансової) санкції, нараховані контролюючим органом податковими повідомленнями - рішеннями № 000088152 від 12.04.12р. та № 000138152 від 21.06.12р. в загальному розмірі 5016,00 грн.

Перевіряючи правильність розрахунку контролюючим органом пені за несвоєчасну сплату відповідачем податкового зобов'язання з ПДВ, суд встановив наступне.

Суд зазначає, що податковим органом нараховане відповідачу пеню за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання зі сплати податкового боргу з податку на додану вартість, що виник починаючи з 2009 року, у зв'язку з чим суд вважає необхідним застосовувати також норми законодавства, що діяли у той період, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, а відтак суд вважає необхідним застосувати до правовідносин щодо нарахування пені норми законодавства, що діяли у той період.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Згідно з пунктом 5.3.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» пеня - це плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Статтею 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено початок строків нарахування, порядок нарахування, зупинення та закінчення строків нарахування пені, її розмір.

Як вбачається з пп. 16.1.1 п. 16.1 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом;

б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.

Відповідно до пп. 16.4.1 . 16.1 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Суд зазначає, що з 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України та всі правовідносини у сфері оподаткування регулюються саме цим Податковим кодексом України.

Підпунктом 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України визначено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Відповідно до п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Судом встановлено, що за несвоєчасну сплату самостійно визначених відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість контролюючим органом нарахована пеня в розмірі 18454,95 грн., що підтверджується карткою особового рахунку відповідача (а.с.26-34) та розрахунком пені, наданим позивачем (а.с.88).

Суд зазначає, що при розрахунку суми пені з ПДВ позивачем не враховано часткову оплату відповідачем зобов'язань з ПДВ та не прийняті до уваги платіжні документи позивача про оплату самостійно визначених відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за час дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 від 21.12.2000р. зі змінами та доповненнями.

З матеріалів справи вбачається, що нарахування позивачем відповідачу пені відбувалось у зв'язку з несвоєчасною сплатою самостійно визначених відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за податковими деклараціями № 23857 від 16.07.2009 р. за червень 2009 р., №29748 від 19.08.2009р. за липень 2009 р., №31144 від 15.09.2009р. за серпень 2009 р., №37912 від 19.10.2009 р. за вересень 2009 р., №43043 від 17.11.2009р. за жовтень 2009р., які частково погашені відповідачем в строки, визначені для сплати податкових зобов'язань із зазначенням призначення платежів ПДВ за відповідний місяць. (а.с.129-138).

Згідно підпункту 5.3.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями (який діяв на час сплати відповідачем податкових зобов'язань за червень-жовтень 2009рр.), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Суд зазначає, що положеннями ч. 3 та ч. 4 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" № 1251-ХІІ від 25.06.1991р. зі змінами та доповненнями (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що зобов'язання юридичної та фізичної особи по сплаті податків та зборів (обов'язкових платежів) припиняються у зв'язку зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

При цьому, відповідно до п. 11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18.07.2005р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.2005. за № 843/11123, під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

Таким чином, суд вважає, що підставою вважати податкове зобов'язання платника податків погашеним можуть бути виключно певні документи, зокрема платіжні документи про оплату податкових зобов'язань, а не дані автоматизованого ведення особового рахунку платника податку.

У розумінні Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" переказ грошей - це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок одержувача або видачі йому в наявній формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування і подачі відповідного документа на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Відповідно до пп. 10.1.1 п.10.1 ст. 10 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Стягнення безготівкових коштів здійснюється шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини, а при стягненні готівкових коштів - у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Орган податкової служби відповідно до ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ від 04.12.1990 року зі змінами та доповненнями (який діяв на час виникнення спірних відносин) не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань.

Системний аналіз норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 № 276, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 р. за № 843/11123, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 177 ЦК України гроші є об'єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05.04.2001р. № 2346-ІІІ зі змінами та доповненнями кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд, а право податкового органу на погашення податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення, передбачене п.7.7 ст.7 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р. могло бути реалізоване податковим органом у випадках невизначення в платіжних документах про оплату податкових зобов'язань призначень платежу.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

За таких обставин суд вважає, що відповідач при нарахуванні пені не з'ясовував обставин щодо часткової оплати відповідачем своїх податкових зобов'язань, використовував лише дані автоматизованих інформаційних систем при веденні оперативного обліку платежів до бюджету, що не забезпечує на думку суду дотримання прав платника податків на самостійне зазначення в платіжних документах періоду, за які платник податків оплачує податкові зобов'язання за час дії Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р.

Таким чином суд виходить з того, що податковий орган у спірних правовідносинах мав право нараховувати пеню лише на ті податкові зобов'язання, які не були самостійно оплачені платником податків або оплачені несвоєчасно.

Так, за податковою декларацією № 23857 від 16.07.2009 р. - ПДВ за червень 2009 р. відповідачем самостійно задекларовано 17564,00грн., податкове зобов'язання було частково сплачено відповідачем платіжним дорученням №76 від 23.07.2009р. на суму 14000,00грн. із відповідним призначенням платежу: «ПДВ за червень 2009р.» (а.с.117), несплаченою залишилась заборгованість в розмірі 3564,00 грн. (17564,00 - 14000,00), в той час як контролюючим органом було нараховане пеню на всю суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2009 р. - 17564,00грн., визначену платником податків в податковій декларації за червень 2009 року без врахування часткової оплати відповідачем цих податкових зобов'язань, що є неприпустимим.

За податковою декларацією №29748 від 19.08.2099р. за липень 2009 р. відповідачем самостійно задекларовано 7516,00грн., податкове зобов'язання було повністю сплачено відповідачем платіжними дорученнями №100 від 14.08.2009р. на суму 5000,00грн. із відповідним призначенням платежу: «ПДВ за липень 2009р.» та №105 від 19.08.2009р. на суму 3000,00грн. із відповідним призначенням платежу: «ПДВ за липень 2009р.» (а.с.119,120), відтак позивач не мав права нараховувати пеню на податкові зобов'язання відповідача з ПДВ за липень 2009р., оскільки вони оплачені платником податків своєчасно та в повному обсязі.

За податковою декларацією №31144 від 15.09.2009р. за серпень 2009 р. відповідачем самостійно задекларовано 11843,00грн., податкове зобов'язання було повністю сплачено відповідачем платіжними дорученнями №128 від 11.09.2009р. на суму 5000,00грн. із відповідним призначенням платежу: «ПДВ за серпень 2009р.» та №145 від 23.09.2009р. на суму 8000,00грн. із відповідним призначенням платежу: «ПДВ за серпень 2009р., частково за вересень» (а.с.121,122), відтак позивач не мав права нараховувати пеню на податкові зобов'язання відповідача з ПДВ за серпень 2009р., оскільки вони оплачені платником податків своєчасно та в повному обсязі.

За податковою декларацією №37912 від 19.10.2009 р. за вересень 2009 р. відповідачем самостійно задекларовано 20366,00грн., податкове зобов'язання було частково сплачено відповідачем платіжними дорученнями:

- №145 від 23.09.2009р. на суму 8000,00грн. із відповідним призначенням платежу: «ПДВ за серпень 2009р., частково за вересень», а саме за вересень 2009р. в частині 1157,00грн., яка розраховується таким чином: 5000 + 8000 - 11843, з яких: 5000грн - сума оплати ПДВ за серпень 2009р. згідно платіжного доручення №128 від 11.09.2009р., 8000грн. - сума оплати ПДВ за серпень 2009р. згідно платіжного доручення №145 від 23.09.2009р., 11843,00 - сума податкових зобов'язань за податковою декларацією за серпень 2009р. (а.с.122);

- №180 від 26.10.2009р. на суму 6000,00грн. із відповідним призначенням платежу: «ПДВ за вересень 2009р.» (а.с.123);

- №184 від 30.10.2009р. на суму 4000,00грн. із відповідним призначенням платежу: «ПДВ за вересень 2009р.» (а.с.124).

Несплаченою залишилась заборгованість відповідача з ПДВ за вересень 2009р. в розмірі 9209,00 грн. (20366,00 - 1157,00 - 6000,00 - 4000,00), в той час як контролюючим органом було нараховане пеню на всю суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2009 р. - 20366,00грн., визначену платником податків в податковій декларації за вересень 2009 року без врахування часткової оплати відповідачем цих податкових зобов'язань, що є неприпустимим.

За податковою декларацією №43043 від 17.11.2009р. за жовтень 2009р. відповідачем самостійно задекларовано 10605,00грн., податкове зобов'язання було повністю сплачено відповідачем, про що свідчать виписки банку за 18.11.2009р. (а.с.125-126).

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивач мав право нараховувати пеню лише на неоплачену частину податкових зобов'язань відповідача за податковими деклараціями №23857 від 16.07.2009 р. за червень 2009р. на суму 3564,00грн. та №37912 від 19.10.2009 р. за вересень 2009 р. на суму 9209,00грн.

Судом встановлено, що згідно даних картки особового рахунку відповідача з ПДВ 23.12.2011р. позивачем здійснено нарахування пені відповідачу по декларації № 23857 від 16.07.2009 р. в таких розмірах: 23.12.2011 р. по декларації № 23857 нараховане пені за період з 31.07.2009 р. по 23.12.2011 р. - 2222,44 грн. (а.с.169); 12.01.2012 р. по декларації № 23857 нараховане пені за період з 31.07.2009 р. по 12.01.2012р. - 1132,85 грн. (а.с.170); 31.01.2012 р. по декларації № 23857 нараховане пені за період з 31.07.2009 р. по 31.01.2012р. - 330,54 грн. (а.с.170); 28.02.2012 р. по декларації № 23857 нараховане пені за період з 31.07.2009 р. по 28.02.2012р. - 1430,81 грн. (а.с.170 зворот. бік); 05.03.2012 р. по декларації № 23857 нараховане пені за період з 31.07.2009 р. по 05.03.2012р. - 631,07 грн. (а.с.169).

Як зазначає представник відповідача вказаний розмір пені був стягнутий по адміністративній справі № 2а-4069/12/0170/1, про що постанови Окружним адміністративним судом АРК винесено постанову від 14.06.2012 р. - пеня за період з 28.07.2011 р. по 07.03.2012 р. - 32660,56 грн.

Судом долучено до матеріалів справи копію постанови Окружного адміністративного суду АРК від 14.06.2012р. по адміністративній справі № 2а-4069/12/0170/1, яка набрала законної сили, в якій судом встановлено, що у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідачем нарахована пеня в розмірі 32660,56 гривень за період з 28.07.2011 року до 07.03.2012 року. Судом повністю перевірена облікова карта відповідача з цього питання та встановлено, що пеня нарахована вірно та сплачена відповідачем станом на час розгляду справи (а.с.178-183).

Аналізуючи період, за який відповідачу нарахована пеня у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість по адміністративній справі № 2а-4069/12/0170/1, а саме за період з 28.07.2011 року до 07.03.2012 року у розмірі 32660,56 гривень слідує, що за цей самий період позивач нараховує і пеню у справі №2а-13453/12/0170/8, що розглядається судом, оскільки як вбачається з дослідженого вище судом розрахунку нарахованої відповідачу пені з ПДВ період її нарахування за податковою декларацією з ПДВ №23857 становить з 31.07.2009 р. по 05.03.2012р., що повністю входить до періоду, за який відповідачу вже нарахована пеня у справі № 2а-4069/12/0170/1.

Тому суд, керуючись приписами ч.1 ст.72 КАС України, згідно якої, зокрема, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, вважає, що пеня нарахована позивачем відповідачу у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 31.07.2009 р. по 05.03.2012р. у розмірі 5747,71 грн. нарахована необґрунтовано та протиправно, тому в цій частині слід відмовити в задоволенні позову.

Суд зазначає, що відповідачем наданий суду розрахунок пені на залишок неоплаченої суми податкового зобов'язання відповідача з ПДВ за червень 2009 р. у сумі 3564,00 грн., який складає 1129,08грн. і даний розрахунок є вірним, однак приймаючи до уваги те, що пеня в сумі 1129,08грн. вже була заявлена до стягнення по адміністративній справі № 2а-4069/12/0170/1 у повному обсязі у складі пені у сумі 32660,56 гривень за період з 28.07.2011 року до 07.03.2012 року, суд як вже зазначено вище відмовляє в позові в частині стягнення пені за декларацією за червень 2009р., оскільки вся сума пені за цією декларацією вже стягнута з відповідача судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Щодо нарахування пені на неоплачену суму податкового зобов'язання за вересень 2009р. за податковою декларацією з ПДВ № 37912 від 19.10.2009 р., судом встановлено, що позивачем нарахована пеня в розмірі 6654,69 грн.

Як вже встановлено судом за податковою декларацією №37912 від 19.10.2009 р. за вересень 2009 р. відповідачем самостійно задекларовано 20366,00грн., податкове зобов'язання було сплачено відповідачем частково, несплаченою залишилась заборгованість відповідача з ПДВ за вересень 2009р. в розмірі 9209,00 грн., в той час як контролюючим органом було нараховане пеню на всю суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2009 р. - 20366,00грн., визначену платником податків в податковій декларації за вересень 2009 року без врахування часткової оплати відповідачем цих податкових зобов'язань, що є неприпустимим.

Суд зазначає, що згідно з даними картки особового рахунку відповідача з ПДВ нарахування пені по декларації № 37912 було здійснено позивачем 27.06.2012р. в сумі 5064,37 грн. за період з 31.10.2009 р. по 27.06.2012 р. (а.с.32); 05.07.2012 р. за період з 31.10.2009 р. по 05.07.2012 р. в сумі 1315,59 грн. (а.с.32); 20.07.2012 р. за період з 31.10.2009 р. по 20.07.2012 р. в сумі 81,07 грн. (а.с.32 зворот. бік).

В той же час як вже зазначено судом розрахунок пені за період з 31.10.2009 р. по 27.06.2012р., де 31.10.2009 р. - граничний строк сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2009 р., 27.06.2012 р. - перший день зарахування податкового боргу по декларації № 37912 від 19.10.2009 р. повинний бути проведений на залишок несплаченої суми ПДВ за вересень 2009р. у розмірі 9209,00 грн.

Судом перевірений наданий відповідачем розрахунок пені на залишок несплаченої суми ПДВ за вересень 2009р. у сумі 9209,00 грн. у розмірі 3016,41грн. (а.с.163), розрахунок є вірним.

Щодо нарахування пені на податковий борг відповідача за податковими деклараціями №29748 від 19.08.2099р. за липень 2009 р., №31144 від 15.09.2009р. за серпень 2009 р., №43043 від 17.11.2009р. за жовтень 2009р. судом вже встановлено, що податкові зобов'язання, визначені в цих податкових деклараціях, оплачені відповідачем своєчасно і в повному обсязі, відтак правових підстав для нарахування пені в цій частині немає.

Суд також зазначає, що до складу пені з податку на додану вартість входять суми пені, нараховані позивачем згідно картки особового рахунку відповідача на податкове повідомлення - рішення № 0002121502 від 16.10.2009 р. у розмірі 504,39 грн., 103,22 грн., 41,23 грн., 665,33 грн. (а.с.31-32) на загальну 1314,17 грн., а також пеня, нарахована на податкове повідомлення - рішення № 0002561502 від 24.11.2009 р. у розмірі 205,68 грн. (а.с.33), які є обґрунтованими та визнаються відповідачем.

Крім того, до складу пені з податку на додану вартість входить пеня, нарахована позивачем згідно картки особового рахунку відповідача на Уточнюючий документ № 9034663842 від 19.06.2012 у розмірі 33,51 грн., яка є обґрунтованою та визнається відповідачем (а.с.31).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 18454,95 грн. пені з податку на додану вартість підлягають задоволенню частково, в сумі 4569,77 грн. (3016,41грн. + 1314,17 грн. + 205,68 грн. + 33,51 грн.)

В іншій частині стягнення пені з ПДВ вимоги позивача задоволенню не підлягають з підстав, зазначених вище.

Крім того, відповідачем самостійно розрахований податок за землю за 2012 рік, про що до ДПІ у м. Керчі АРК ДПС податна податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), відповідно до якого сплаті підлягає земельний податок в загальному розмірі 112727,48 грн. у тому числі за січень - листопад 2012р. по 9393,96 грн. щомісячно та 9393,652 грн. за грудень (а.с.51-52).

Відповідачем податкове зобов'язання зі сплати за землю за 2012 рік не оплачене, що представником відповідача в судовому засіданні не заперечувалось. Так, непогашеною залишилася заборгованість зі сплати за землю по строку сплати до 01.03.2012р., 30.03.2012р, 30.04.2012р, 30.05.2012р, 30.06.2012р, 30.07.2012р, 30.08.2012р. в загальній сумі 65757,72 грн., що підтверджується карткою особового рахунку (а.с.53-56) та розшифровкою податкового боргу (а.с.61).

За несвоєчасну сплату податкового зобов'язання контролюючим органом нарахована пеня в розмірі 1702,16 грн., що підтверджується карткою особового рахунку відповідача (а.с.53-56) та розрахунком пені, наданим позивачем (а.с.88).

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати за землю в розмірі 65757,72 грн., суд зазначає наступне.

Оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, суд вважає необхідним застосовувати до даних правовідносин норми законодавства, що діяли у той період.

Згідно п. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» до загальнодержавних належить, зокрема, плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.

Згідно зі ст. 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок.

Статтею 2 Закону України «Про плату за землю» № 2535-XII від 03.07.1992р. із змінами та доповненнями передбачено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Таким чином, зважаючи на обґрунтованість та підтвердження заборгованості зі сплати за землю за 2012 рік в розмірі 65757,72 грн. та враховуючи, що відповідач не заперечує проти наявності такої заборгованості, суд вважає позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується нарахування контролюючим органом пені на суму податкового боргу, несплаченого своєчасно земельного податку всього в сумі 1702,16 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Згідно з п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

З урахуванням викладених норм, суд зазначає, що податковим законодавством встановлений строк для стягнення пені - 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

Як вбачається з розрахунку пені, пеня за несплату відповідачем земельного податку з юридичних осіб розрахована з порушенням зазначеного строку - 1095 днів (а.с.88).

Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені з податку за землю в розмірі 1702,16 грн., у зв'язку з тим, що із самого розрахунку пені, наданого позивачем, вбачається, що пеня, яка пред'являється до стягнення у розмірі 1702,16 грн., нарахована за межами визначеного строку для її стягнення.

Відповідно до пп. 6.2.3 п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

На підставі зазначеної норми, що діяла у момент надіслання відповідачу податкових вимог, позивачем були надіслані на адресу відповідача перша та друга податкові вимоги № 1/138 від 22.10.2001 року на суму 6586,25 грн. та № 2/24 від 17.01.2002 року на суму 264080,26 грн. (а.с.57-58), які були отримані відповідачем 25.10.01р. та у січні 2002р. відповідно (а.с.58, зворотній бік а.с.58).

Пунктом 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не сплатив у повному обсязі податковий борг, який частково визнаний судом обгрунтованим, проти позовних вимог в частині стягнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість та земельного податку, частково пені з ПДВ не заперечував.

Згідно п. 95.1 статті 95 Податкового кодексу України органи державної податкової служби здійснюють за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.4. ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Абзацом 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в загальному розмірі 176728,49 грн., в тому числі 110970,77грн. з податку на додану вартість, яка складається з 101181,00 грн. заборгованості з ПДВ, 5220,00грн. штрафних санкцій, 4569,77 грн. пені за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з ПДВ та 65757,72 грн. земельного податку.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, і відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

В судовому засіданні 13.06.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 18.06.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з рахункових рахунків у банках, відкритих на ім'я Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в АРК та м. Севастополі (№126)» (ЕДРПОУ 08680307), заборгованість у сумі 176728,49 грн. (сто сімдесят шість тисяч сімсот двадцять вісім грн.. 49 коп.), в тому числі:

- в дохід державного бюджету м. Керчі АР Крим на р/р №31118029700019 в ДКСУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, код платежу 14010100, ЄДРПОУ 37978388 - 110970,77 грн. (сто десять тисяч дев'ятсот сімдесят грн. 77 коп.) заборгованості з податку на додану вартість;

- в дохід місцевого бюджету м. Керчі АР Крим на р/р №33216811700019. в ДКСУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, код платежу 13050100, ЄДРПОУ 37978388 - 65757,72 грн. (шістдесят п'ять тисяч сімсот п'ятдесят сім грн..72 коп.) заборгованості з земельного податку з юридичних осіб.

3. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.