Ухвала

від 23.09.2013 по справі 2а-13453/12/0170/8

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-13453/12/0170/8

23.09.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Санакоєвої М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи №2а-13453/12/0170/8 за апеляційною скаргою Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кушнова А.О.) від 13.06.13

за позовом Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби (вул.Борзенко буд. 40,м. Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

до Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі ( № 126)" (вул.Індустріальне шосе, 17, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98330)

заявник апеляційної скарги Керченська об`єднана Державна податкова інспекція Головного управління міндоходів в АР Крим (вул.Борзенко буд. 40,м. Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

про стягнення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.06.13 задоволено частково позовні вимоги Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби до Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі ( № 126)" про стягнення.

Стягнуто з рахункових рахунків у банках, відкритих на ім'я Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в АРК та м. Севастополі (№126)» (ЕДРПОУ 08680307), заборгованість у сумі 176728,49 грн. (сто сімдесят шість тисяч сімсот двадцять вісім грн.. 49 коп.), в тому числі:

- в дохід державного бюджету м. Керчі АР Крим на р/р №31118029700019 в ДКСУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, код платежу 14010100, ЄДРПОУ 37978388 - 110970,77 грн. (сто десять тисяч дев'ятсот сімдесят грн. 77 коп.) заборгованості з податку на додану вартість;

- в дохід місцевого бюджету м. Керчі АР Крим на р/р №33216811700019. в ДКСУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, код платежу 13050100, ЄДРПОУ 37978388 - 65757,72 грн. (шістдесят п'ять тисяч сімсот п'ятдесят сім грн..72 коп.) заборгованості з земельного податку з юридичних осіб.

В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду, Керченська об`єднана Державна податкова інспекція Головного управління міндоходів в АР Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати в частині задоволення позовних вимог постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.06.13 та прийняти у цій частині нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Державна податкова інспекція у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Керчі АР ДПС) звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі (№ 126)» про стягнення з розрахункових рахунків у банках, відкритих на ім'я Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в АРК та м. Севастополі (№ 126)» заборгованості з податку на додану вартість та з земельного податку з юридичних осіб в загальній сумі 192315,83 грн. з урахуванням штрафних санкцій та пені.

Державне підприємство «Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в АР Крим та м. Севастополі (№ 126)» зареєстроване у якості юридичної особи 14.03.2000 року виконавчим комітетом Керченської міської ради АРК, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 042728 (а.с.14).

Відповідача взято на податковий облік до ДПІ в м. Керчі 21.02.1997 за №3 та знаходиться на податковому обліку у ДПІ у м. Керчі АРК ДПС, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 06.05.2010 року № 109 (а.с.9).

Згідно свідоцтва № 100290523 серії НБ № 155453 відповідач є платником ПДВ (а.с.12).

Встановлено, що відповідачем до ДПІ у м. Керчі АР ДПС самостійно подані:

- декларація з ПДВ № 9006907476 за січень 2012р., в якій відповідачем самостійно розраховане податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 4162,00 грн. (а.с.19);

- декларація з ПДВ № 9020866899 за березень 2012р., в якій відповідачем самостійно розраховане податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 15132,00 грн. (а.с.20);

- декларація з ПДВ № 9027689690 за квітень 2012р., в якій відповідачем самостійно розраховане податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 23690,00 грн. (а.с.21);

- уточнюючий розрахунок № 9034663842 поданий у червні 2012р., з внесеними виправленнями за квітень 2012р., яким відповідачем самостійно донараховано податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 6813,00 грн. та нараховані штрафні (фінансової) санкції в розмірі 204,00 грн. (а.с.22-23);

- декларація з ПДВ № 9042141206 за червень 2012р., в якій відповідачем самостійно розраховане податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 33196,00 грн. (а.с.24);

- декларація з ПДВ № 9049431699 за липень 2012р., в якій відповідачем самостійно розраховане податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 18188,00 грн. (а.с.25);

ДПІ у м. Керчі АРК ДПС проведено камеральну перевірку відповідача своєчасності сплати податку на додану вартість за червень 2009р..

За результатами перевірки складено Акт від 02.04.12р. № 25/15-02/08680307 (а.с.41-42). (далі - акт перевірки)

Перевіркою встановлено порушення відповідачем пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами» (далі Закон №2181) в частині несвоєчасності сплати суми ПДВ за червень 2009 року з затримкою сплати понад 30 днів.

На підставі Акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000881502 від 12.04.2012 року, яким до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20 % від суми грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 3512,80 грн. (а.с.37, зворот).

Податкове повідомлення - рішення № 0000881502 від 12.04.2012 року не оскаржене відповідачем у встановленому чинним законодавством порядку.

Також, податковим органом проведено камеральну перевірку позивача своєчасності сплати податку на додану вартість за липень 2009р., про що складено Акт від 08.06.12р. № 74/15-02/08680307 (а.с.49-50).

Перевіркою встановлено порушення відповідачем пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 в частині несвоєчасності сплати суми ПДВ за липень 2009 року з затримкою сплати понад 30 днів.

На підставі Акту перевірки № 74/15-02/08680307 від 08.06.12р. ДПІ в м. Керчі АРК прийнято податкове повідомлення - рішення №0001381502 від 21.06.2012 року, яким до відповідача застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20% від суми грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 1503,20 грн. (а.с.45, зворот).

Податкове повідомлення - рішення № 0001381502 від 21.06.2012 року не оскаржене відповідачем у встановленому чинним законодавством порядку.

На підставі наведеного, за відповідачем склалася заборгованість з податку на додану вартість, яка складається із самостійно задекларованих податкових зобов'язань в розмірі 101181,00 грн. та заборгованість зі сплати штрафних санкцій за несвоєчасну сплату ПДВ з затримкою сплати понад 30 днів та самостійно визначених платником податків в розмірі 5220,00 грн.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.49.2ст.49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Пунктом 54.1 ст.54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідач самостійно задекларував податкові зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкових декларацій, які не оплатив своєчасно, проти суми заборгованості у розмірі 101181,00 грн. не заперечує і позов в цій частині визнає.

З урахуванням наведеного позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 101181,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені (п. 50.1 ст. 50 ПКУ).

Відповідно до п.50.1 ст. 50 ПК України платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Отже, правомірним є нарахування відповідачем штрафних санкцій в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9034663842 в розмірі 204,00 грн..

Пунктом 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (абз.3 п.58.1 ст.58 ПК України).

Згідно п.116.2 ст.116 ПК України за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до абз. 3 п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню є штрафні (фінансової) санкції, нараховані контролюючим органом податковими повідомленнями - рішеннями № 000088152 від 12.04.12р. та № 000138152 від 21.06.12р. в загальному розмірі 5016,00 грн.

Щодо правильність розрахунку контролюючим органом пені за несвоєчасну сплату відповідачем податкового зобов'язання з ПДВ.

Враховуючи, що податковим органом нараховане відповідачу пеню за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання зі сплати податкового боргу з податку на додану вартість, що виник починаючи з 2009 року, слід застосовувати також норми законодавства, що діяли у той період, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України.

Згідно з п.5.3.1 ст.5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Пунктом 1.3 ст.1 Закону №2181 визначено, що податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Як вбачається з пп.16.1.1 п.16.1 ст.16 Закону №2181 після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно 16.1.2 п. 16.1 ст. 16 Закону №2181 нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом; б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.

Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. (пп.16.4.1 ст.16 Закону №2181)

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України та всі правовідносини у сфері оподаткування регулюються саме цим Податковим кодексом України.

Підпунктом 129.1.1 п. 129.1 ст.129 Податкового кодексу України визначено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Відповідно до п.129.4 ст.129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Встановлено, що за несвоєчасну сплату самостійно визначених відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість контролюючим органом нарахована пеня в розмірі 18454,95 грн., що підтверджується карткою особового рахунку відповідача (а.с.26-34) та розрахунком пені, наданим позивачем (а.с.88).

Отже, при розрахунку суми пені з ПДВ позивачем не враховано часткову оплату відповідачем зобов'язань з ПДВ та не прийняті до уваги платіжні документи позивача про оплату самостійно визначених відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за час дії Закону № 2181.

Нарахування позивачем відповідачу пені відбувалось у зв'язку з несвоєчасною сплатою самостійно визначених відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за податковими деклараціями № 23857 від 16.07.2009 р. за червень 2009 р., №29748 від 19.08.2009р. за липень 2009 р., №31144 від 15.09.2009р. за серпень 2009 р., №37912 від 19.10.2009 р. за вересень 2009 р., №43043 від 17.11.2009р. за жовтень 2009р., які частково погашені відповідачем в строки, визначені для сплати податкових зобов'язань із зазначенням призначення платежів ПДВ за відповідний місяць. (а.с.129-138).

Згідно підпункту 5.3.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., (який діяв на час сплати відповідачем податкових зобов'язань), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" № 1251-ХІІ від 25.06.1991р. (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що зобов'язання юридичної та фізичної особи по сплаті податків та зборів (обов'язкових платежів) припиняються у зв'язку зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до п. 11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України №276 від 18.07.2005р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.08.2005. за № 843/11123, під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом.

З урахуванням наведеного, підставою вважати податкове зобов'язання платника податків погашеним можуть бути виключно певні документи, зокрема платіжні документи про оплату податкових зобов'язань, а не дані автоматизованого ведення особового рахунку платника податку.

Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону №2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Орган податкової служби відповідно до ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-ХІІ від 04.12.1990 року (який діяв на час виникнення спірних відносин) не мав права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд, а право податкового органу на погашення податкового боргу у порядку календарної черговості його виникнення, передбачене п.7.7 ст.7 Закону №2181 могло бути реалізоване податковим органом у випадках невизначення в платіжних документах про оплату податкових зобов'язань призначень платежу.

Колегія суддів погоджується з висновком щодо відсутності у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Отже, позивач при нарахуванні пені не з'ясовував обставин щодо часткової оплати відповідачем своїх податкових зобов'язань, використовував лише дані автоматизованих інформаційних систем при веденні оперативного обліку платежів до бюджету, що не забезпечує дотримання прав платника податків на самостійне зазначення в платіжних документах періоду, за які платник податків оплачує податкові зобов'язання за час дії Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000р.

За податковою декларацією № 23857 від 16.07.2009 р. - ПДВ за червень 2009 р. відповідачем самостійно задекларовано 17564,00грн., податкове зобов'язання частково сплачено відповідачем платіжним дорученням №76 від 23.07.2009р. на суму 14000,00грн. із відповідним призначенням платежу: «ПДВ за червень 2009р.» (а.с.117), несплаченою залишилась заборгованість в розмірі 3564,00 грн., в той час як контролюючим органом нараховане пеню на всю суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2009 р. - 17564,00грн., визначену платником податків в податковій декларації за червень 2009 року без врахування часткової оплати відповідачем цих податкових зобов'язань, що є неприпустимим.

За податковою декларацією №29748 від 19.08.2099р. за липень 2009 р. відповідачем самостійно задекларовано 7516,00грн., податкове зобов'язання повністю сплачено відповідачем платіжними дорученнями №100 від 14.08.2009р. на суму 5000,00грн. із відповідним призначенням платежу: «ПДВ за липень 2009р.» та №105 від 19.08.2009р. на суму 3000,00грн. із відповідним призначенням платежу: «ПДВ за липень 2009р.» (а.с.119,120), відтак позивач не мав права нараховувати пеню на податкові зобов'язання відповідача з ПДВ за липень 2009р., оскільки вони оплачені платником податків своєчасно та в повному обсязі.

За податковою декларацією №31144 від 15.09.2009р. за серпень 2009 р. відповідачем самостійно задекларовано 11843,00грн., податкове зобов'язання повністю сплачено відповідачем платіжними дорученнями №128 від 11.09.2009р. на суму 5000,00грн. із відповідним призначенням платежу: «ПДВ за серпень 2009р.» та №145 від 23.09.2009р. на суму 8000,00грн. із відповідним призначенням платежу: «ПДВ за серпень 2009р., частково за вересень» (а.с.121,122), відтак позивач не мав права нараховувати пеню на податкові зобов'язання відповідача з ПДВ за серпень 2009р., оскільки вони оплачені платником податків своєчасно та в повному обсязі.

За податковою декларацією №37912 від 19.10.2009 р. за вересень 2009 р. відповідачем самостійно задекларовано 20366,00грн., податкове зобов'язання частково сплачено відповідачем платіжними дорученнями: №145 від 23.09.2009р. на суму 8000,00грн. із відповідним призначенням платежу: «ПДВ за серпень 2009р., частково за вересень», а саме за вересень 2009р. в частині 1157,00грн., яка розраховується таким чином: 5000 + 8000 - 11843, з яких: 5000грн - сума оплати ПДВ за серпень 2009р. згідно платіжного доручення №128 від 11.09.2009р., 8000грн. - сума оплати ПДВ за серпень 2009р. згідно платіжного доручення №145 від 23.09.2009р., 11843,00 - сума податкових зобов'язань за податковою декларацією за серпень 2009р. (а.с.122); №180 від 26.10.2009р. на суму 6000,00грн. із відповідним призначенням платежу: «ПДВ за вересень 2009р.» (а.с.123); №184 від 30.10.2009р. на суму 4000,00грн. із відповідним призначенням платежу: «ПДВ за вересень 2009р.» (а.с.124).

Несплаченою залишилась заборгованість відповідача з ПДВ за вересень 2009р. в розмірі 9209,00 грн. (20366,00 - 1157,00 - 6000,00 - 4000,00), в той час як контролюючим органом нараховане пеню на всю суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2009 р. - 20366,00грн., визначену платником податків в податковій декларації за вересень 2009 року без врахування часткової оплати відповідачем цих податкових зобов'язань, що є неприпустимим.

За податковою декларацією №43043 від 17.11.2009р. за жовтень 2009р. відповідачем самостійно задекларовано 10605,00грн., податкове зобов'язання повністю сплачено відповідачем, про що свідчать виписки банку за 18.11.2009р. (а.с.125-126).

Сумуючи наведене, позивач мав право нараховувати пеню лише на неоплачену частину податкових зобов'язань відповідача за податковими деклараціями №23857 від 16.07.2009 р. за червень 2009р. на суму 3564,00грн. та №37912 від 19.10.2009 р. за вересень 2009 р. на суму 9209,00грн.

Встановлено, що згідно даних картки особового рахунку відповідача з ПДВ 23.12.2011р. позивачем здійснено нарахування пені відповідачу по декларації № 23857 від 16.07.2009 р. в таких розмірах: 23.12.2011 р. по декларації № 23857 нараховане пені за період з 31.07.2009 р. по 23.12.2011 р. - 2222,44 грн. (а.с.169); 12.01.2012 р. по декларації № 23857 нараховане пені за період з 31.07.2009 р. по 12.01.2012р. - 1132,85 грн. (а.с.170); 31.01.2012 р. по декларації № 23857 нараховане пені за період з 31.07.2009 р. по 31.01.2012р. - 330,54 грн. (а.с.170); 28.02.2012 р. по декларації № 23857 нараховане пені за період з 31.07.2009 р. по 28.02.2012р. - 1430,81 грн. (а.с.170 зворот. бік); 05.03.2012 р. по декларації № 23857 нараховане пені за період з 31.07.2009 р. по 05.03.2012р. - 631,07 грн. (а.с.169).

Вказаний розмір пені стягнутий по адміністративній справі № 2а-4069/12/0170/1, про що Окружним адміністративним судом АРК винесено постанову від 14.06.2012 р. - пеня за період з 28.07.2011 р. по 07.03.2012 р. - 32660,56 грн.

У матеріалах справи наявна копія постанови Окружного адміністративного суду АРК від 14.06.2012р. по адміністративній справі № 2а-4069/12/0170/1, яка набрала законної сили, в якій судом встановлено, що у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідачем нарахована пеня в розмірі 32660,56 гривень за період з 28.07.2011 року до 07.03.2012 року. Судом повністю перевірена облікова карта відповідача з цього питання та встановлено, що пеня нарахована вірно та сплачена відповідачем станом на час розгляду справи (а.с.178-183).

Зіставляючи період, за який відповідачу нарахована пеня по адміністративній справі № 2а-4069/12/0170/1, а саме за період з 28.07.2011 року до 07.03.2012 року у розмірі 32660,56 гривень вбачається, що за цей самий період позивач нараховує і пеню у справі №2а-13453/12/0170/8, що розглядається. Тому, керуючись приписами ч.1 ст.72 КАС України, згідно якої, зокрема, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, вважає, що пеня нарахована позивачем відповідачу у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 31.07.2009 р. по 05.03.2012р. у розмірі 5747,71 грн. нарахована необґрунтовано та протиправно, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку що в цій частині слід відмовити в задоволенні позову.

Щодо нарахування пені на неоплачену суму податкового зобов'язання за вересень 2009р. за податковою декларацією з ПДВ № 37912 від 19.10.2009 р., встановлено, що позивачем нарахована пеня в розмірі 6654,69 грн.

Як вже встановлено судом за податковою декларацією №37912 від 19.10.2009 р. за вересень 2009р. відповідачем самостійно задекларовано 20366,00грн., податкове зобов'язання сплачено відповідачем частково, несплаченою залишилась заборгованість відповідача з ПДВ за вересень 2009р. в розмірі 9209,00 грн., в той час як контролюючим органом нараховане пеню на всю суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2009 р. - 20366,00грн., визначену платником податків в податковій декларації за вересень 2009 року без врахування часткової оплати відповідачем цих податкових зобов'язань.

Згідно з даними картки особового рахунку відповідача з ПДВ нарахування пені по декларації № 37912 здійснено позивачем 27.06.2012р. в сумі 5064,37 грн. за період з 31.10.2009 р. по 27.06.2012 р. (а.с.32); 05.07.2012 р. за період з 31.10.2009 р. по 05.07.2012 р. в сумі 1315,59 грн. (а.с.32); 20.07.2012 р. за період з 31.10.2009 р. по 20.07.2012 р. в сумі 81,07 грн. (а.с.32 зворот).

В той же час розрахунок пені за період з 31.10.2009 р. по 27.06.2012р., де 31.10.2009 р. - граничний строк сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2009 р., 27.06.2012 р. - перший день зарахування податкового боргу по декларації № 37912 від 19.10.2009 р. повинний бути проведений на залишок несплаченої суми ПДВ за вересень 2009р. у розмірі 9209,00 грн. Відповідачем розрахунок пені на залишок несплаченої суми ПДВ за вересень 2009р. у сумі 9209,00 грн. у розмірі 3016,41грн. (а.с.163), розрахунок є вірним.

Щодо нарахування пені на податковий борг відповідача за податковими деклараціями №29748 від 19.08.2099р. за липень 2009 р., №31144 від 15.09.2009р. за серпень 2009 р., №43043 від 17.11.2009р. за жовтень 2009р. як встановлено податкові зобов'язання, визначені в цих податкових деклараціях, оплачені відповідачем своєчасно і в повному обсязі, відтак правових підстав для нарахування пені в цій частині немає.

Також слід зазначити, що до складу пені з податку на додану вартість входять суми пені, нараховані позивачем згідно картки особового рахунку відповідача на податкове повідомлення - рішення № 0002121502 від 16.10.2009 р. у розмірі 504,39 грн., 103,22 грн., 41,23 грн., 665,33 грн. (а.с.31-32) на загальну 1314,17 грн., а також пеня, нарахована на податкове повідомлення - рішення № 0002561502 від 24.11.2009 р. у розмірі 205,68 грн. (а.с.33), які є обґрунтованими та визнано відповідачем.

Крім того, до складу пені з податку на додану вартість входить пеня, нарахована позивачем згідно картки особового рахунку відповідача на Уточнюючий документ № 9034663842 від 19.06.2012 у розмірі 33,51 грн., яка є обґрунтованою та визнанавідповідачем (а.с.31).

Сумуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги про стягнення з відповідача 18454,95 грн. пені з податку на додану вартість підлягають задоволенню частково, в сумі 4569,77 грн. (3016,41грн. + 1314,17 грн. + 205,68 грн. + 33,51 грн.)

Крім того, відповідачем самостійно розрахований податок за землю за 2012 рік, про що до ДПІ у м. Керчі АРК ДПС податна податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), відповідно до якого сплаті підлягає земельний податок в загальному розмірі 112727,48 грн. у тому числі за січень - листопад 2012р. по 9393,96 грн. щомісячно та 9393,652 грн. за грудень (а.с.51-52).

Відповідачем податкове зобов'язання зі сплати за землю за 2012 рік не оплачене. Так, непогашеною залишилася заборгованість зі сплати за землю по строку сплати до 01.03.2012р., 30.03.2012р, 30.04.2012р, 30.05.2012р, 30.06.2012р, 30.07.2012р, 30.08.2012р. в загальній сумі 65757,72 грн., що підтверджується карткою особового рахунку (а.с.53-56) та розшифровкою податкового боргу (а.с.61).

За несвоєчасну сплату податкового зобов'язання контролюючим органом нарахована пеня в розмірі 1702,16 грн., що підтверджується карткою особового рахунку відповідача (а.с.53-56) та розрахунком пені, наданим позивачем (а.с.88).

Щодо обґрунтованості вимог про стягнення заборгованості зі сплати за землю в розмірі 65757,72 грн..

Згідно п. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно зі ст. 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок.

Статтею 2 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Враховуючи підтвердження заборгованості зі сплати за землю за 2012 рік в розмірі 65757,72грн. та те, що відповідач не заперечує проти наявності такої заборгованості, вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Щодо стосується нарахування контролюючим органом пені на суму податкового боргу, несплаченого своєчасно земельного податку всього в сумі 1702,16 грн..

Згідно п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.102.4 ст.102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Згідно з п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Як вбачається з розрахунку пені, пеня за несплату відповідачем земельного податку з юридичних осіб розрахована з порушенням зазначеного строку - 1095 днів (а.с.88).

Отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені з податку за землю в розмірі 1702,16 грн., у зв'язку з тим, що із самого розрахунку пені, наданого позивачем, вбачається, що пеня, яка пред'являється до стягнення у розмірі 1702,16 грн., нарахована за межами визначеного строку для її стягнення.

Відповідно до пп.6.2.3 п.6.2. ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

На підставі зазначеної норми, що діяла у момент надіслання відповідачу податкових вимог, позивачем надіслані на адресу відповідача перша та друга податкові вимоги № 1/138 від 22.10.2001 року на суму 6586,25 грн. та №2/24 від 17.01.2002 року на суму 264080,26 грн. (а.с.57-58), які отримані відповідачем 25.10.01р. та у січні 2002р. відповідно (а.с.58, зворотній бік а.с.58).

Пунктом 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно п. 95.1 статті 95 Податкового кодексу України органи державної податкової служби здійснюють за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.4. ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Абзацом 1 п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог в загальному розмірі 176728,49 грн., в тому числі 110970,77грн. з податку на додану вартість, яка складається з 101181,00 грн. заборгованості з ПДВ, 5220,00грн. штрафних санкцій, 4569,77 грн. пені за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання з ПДВ та 65757,72 грн. земельного податку є обґрунтованим.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Керченської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.06.13р. по справі №2а-13453/12/0170/8 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко