Постанова

від 10.07.2013 по справі 904/1624/13-г

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2013 року Справа № 904/1624/13-г

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищик І.В. (доповідач)

суддів Верхогляд Т.А.,, Білецька Л.М.,

при секретарі Погорєловій Ю.А.

за участю представників

позивача Абрамкіна Л.В., Трегуб Ю.Є.

відповідача не з'явився

третьої особи Камінський О.Д.

розглянувши апеляційну скаргу комунального закладу „Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2013 року у справі № 904/1624/13-г

за позовом Комунального закладу „Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради, м. Дніпропетровськ

до Приватного підприємства "Дніпроцивільпромбуд", м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державна фінансова інспекція в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про стягнення 30 543,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013р. КЗ „Дніпропетровський геріатричний пансіонат" звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ПП "Дніпроцивільпромбуд" надмірно отриманих коштів за виконані підрядні роботи в розмірі 30 543,98 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2013р. (суддя Пархоменко Н.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Вмотивовуючи рішення, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача зайво сплачених коштів за підрядні роботи на підставі ст. 1212 ЦК України.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом матеріального права, просив рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. При цьому відповідач послався на помилкове застосування судом до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України. Оскільки спірна сума є майновою шкодою, яка була спричинена підрядником комунальному закладу, застосуванню підлягали положення ст. 1166 ЦК України.

Відповідачем відзив на апеляційну скаргу наданий не був; представник відповідача у судове засідання не з'явився; про час та місце судового засідання відповідач повідомлявся в установленому порядку, однак, Укрпоштою ухвала суду була повернута без вручення адресату з позначкою „за закінченням терміну зберігання", посвідченою підписом працівника зв'язку та печаткою поштового відділення.

Третьою особою доводи скаржника підтримані, у письмових поясненнях представник Держфінінспекції просив апеляційну скаргу задовольнити.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 10.07.2013р.

У судовому засіданні 10.07.2013р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, в зв'язку з акцептом тендерної пропозиції відповідача між КЗ „Дніпропетровський геріатричний пансіонат" (Замовник) та ПП "Дніпроцивільпромбуд" (Підрядник) 24.05.2011р. був укладений договір підряду №1/2011, відповідно до умов якого замовник доручив підрядникові виконання робіт з поточного ремонту житлового корпусу блока „А" 2-го поверху пансіонату на загальну суму 183 167,77 грн.

На виконання договірних зобов'язань відповідач здійснив ремонтно-будівельні роботи, а позивач прийняв та оплатив останні у повному обсязі без зауважень.

У травні 2012р. Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області на вимогу слідчого відділу Самарського РВ ДМУ МВС України у Дніпропетровській області було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності КЗ „Дніпропетровський геріатричний пансіонат" за період 2010-2011 роки та завершений звітний період 2012 року, за наслідками якої був складений акт № 04-19 від 14.05.2012 року.

В ході проведеної перевірки встановлено, що внаслідок завищення обсягів виконаних робіт та подвійного застосування відповідачем кошторисних норм до низки виконаних робіт вартість підрядних робіт було завищено на загальну суму 30 543,98 грн.

В зв'язку з оплатою замовником завищеної вартості підрядних робіт у повному обсязі, позивачу завдано матеріальну шкоду, за стягненням якої останній звернувся до господарського суду.

Господарським судом вимоги позивача про відшкодування спірної суми задоволені не були, однак, колегія суддів з даним висновком погодитись не може.

Місцевий суд дійшов висновку про безпідставність застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України, якою регламентуються загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям та збереженням майна без достатньої правової підстави.

Однак, вимоги позивача і не обґрунтовувалися посиланням на вказану норму. Посилання на дану статтю містилося лише в наданих до суду поясненнях третьої особи.

З мотивувальної частини рішення убачається, що місцевим судом правова природа предмету позову не досліджувалася та його правові підстави не з'ясовувалися.

За своєю правовою природою позовні вимоги є вимогами про відшкодування матеріальної шкоди. Шкодою в розумінні положень цивільного законодавства являється знищення або зменшення майнового блага, яке охороняється законом, що спричинило для суб'єкта господарювання певні негативні матеріальні наслідки (збитки). Саме про збитки йдеться в акті позапланової виїзної ревізії ДФІ в Дніпропетровській області.

Учасник господарських правовідносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати суб'єкту права завдані цим збитки в силу приписів ст.ст. 623, 1166 Цивільного кодексу України, якими обов'язок відшкодувати завдані збитки (шкоду) покладено на особу, яка її завдала.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З зазначеною нормою кореспондуються норми спеціального законодавства, а саме, ч.3 ст. 147, ст.ст. 224-226 Господарського кодексу України, якими регулюються господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання та згідно яких збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна є збитками в розумінні ч. 2 ст. 224 ГК України.

Виходячи з приписів ч. 5 ст. 139 ГК України гроші в національній валюті є коштами у складі майна суб'єктів господарювання, тобто, майном.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Матеріалами справи посвідчується наявність протиправної поведінки з боку відповідача, що спричинило порушення прав позивача; наявність шкоди позивача у вигляді зайво сплаченої суми; наявність вини відповідача в даному порушенні та наявність прямого причинного зв'язку між ними.

За вказаних обставин вимоги позивача щодо стягнення з відповідача спричиненої ним шкоди являються обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на невідповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування останнього являються обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових втрат колегія суддів дійшла наступного висновку: з позивача належить стягнути суму судового збору у розмірі 1 108,50 грн., недоплаченого за подання позову; витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунального закладу „Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2013 року у справі № 904/1624/13-г скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства „Дніпроцивільпромбуд" (вул. Лісопильна, 75, оф.4, м. Дніпродзержинськ, 51931, код ЄДРПОУ 32943895) на користь комунального закладу „Дніпропет ровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради (вул. Гаванська, 15, м. Дніпропетровськ, 49127, код ЄДРПОУ 03562537) 30 543,98 грн. майнової шкоди та 2 580,75 грн. витрат на сплату судового збору.

Стягнути комунального закладу „Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради (вул. Гаванська, 15, м. Дніпропетровськ, 49127, код ЄДРПОУ 03562537) в доход Державного бюджету України (Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37989269, банк отримувача ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, код банку отримувача (МФО) 805012, рахунок отримувача 31214206783005) 1108,50 грн. судового збору, недоплаченого за подання позову.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий І.В.Тищик

Судді: Л.М.Білецька

Т.А.Верхогляд