Постанова

від 11.07.2013 по справі 29/87

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.07.2013 р. справа №29/87

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І. суддівБойченка К.І., Черноти Л.Ф. при секретарі Гриньовій О.В. від позивача:не з»явився від відповідача:не з»явився розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Восход", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 01.12.2010 року у справі№ 29/87 (суддя Риженко Т.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укртеплосервис", м. Донецьк до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Восход", м. Донецьк про стягнення 121537 грн. 17 коп. ВСТАНОВИВ:

У 2010 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртеплосервис", м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восход", м. Донецьк про стягнення 121537 грн. 17 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.12.10 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртеплосервис", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход", м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 88643 грн. 86 коп., 3% річних у сумі 3103 грн. 75 коп., пені у розмірі 9612 грн. 39 коп., інфляційних витрат у сумі 7986 грн. 81 коп. було задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртеплосервис" заборгованість 88643 грн. 86 коп., інфляційних витрат у розмірі 7608 грн. 18 коп., 3% річних у сумі 3103 грн. 75 коп., пені у розмірі 9537 грн. 11 коп. У задоволенні решти заявлених вимог було відмовлено.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Восход", м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 01.12.10 р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 121537 грн. 17 коп.

Апеляційне провадження по справі зупинялося в зв»язку з розглядом пов»язаної справи №2/17пд, після прийняття рішення по зазначеній справі було поновлено дане апеляційне провадження.

Представники сторін до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Про причину неявки суд не повідомили, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, явка сторін ухвалою суду від 22.05.13р. не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою відкладення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 29/87.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду частково відповідає вимогам чинного законодавства України, але підлягає зміні в зв»язку з невірним визначенням початку періоду нарахування 3% річних, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.08 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укртеплосервис" (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Восход" (Замовник) було укладено договір №06-19/08, згідно умов якого Підрядник зобов'язується поставити матеріали та обладнання, виконати монтаж та пуско-налагодження обладнання на об'єкті - „Системи опалення для супермаркету „Обжора" з гостьовою автостоянкою по вул. Артема у Київському районі м. Донецька", а Замовник - оплатити та прийняти обладнання, монтажні та пуско-налагоджувальні роботи в номенклатурі, кількості та по цінам, вказаним у „Специфікації на поставлене обладнання" (Додаток №1), „Договірною ціною" (Додаток №2), які є невід'ємною частиною Договору, на умовах Франко завод (EXW) м. Донецьк.

Згідно п.3.2 Договору розрахунки за даним договором здійснюються поетапно: Замовник протягом 5 банківських днів після підписання Договору здійснює передоплату 100% вартості поставленого обладнання та 50% вартості монтажних та пусконалагоджувальних робіт; а інші 50% вартості монтажних и пусконалагоджувальних робіт оплачує протягом 5 банківських днів від дати їх приймання відповідно розділу 4 Договору.

У відповідності до п. 4.1 договору, підрядник протягом 3 (трьох) робочих днів від дати фактичного виконання монтажних та/або пусконалагоджувальних робіт складає, підписує та направляє Замовнику „Акт приймання-передачі виконаних робіт" (форми КБ-2в, КБ-3).

Протоколом узгодження розбіжностей №2 від 24.06.08р. підписаного обома сторонами, п. 3.1 договору викладено у наступній редакції: „Перерахунок суми Договору, ціни обладнання, вартості виконаних робіт, пені та інших платежів здійснюється в умовних одиницях на день оплати за курсом НБУ." Пункт 7.2 викладено в наступній редакції: „У випадку несвоєчасної оплати поставки обладнання та/або виконаних монтажних та пусконалагоджувальних робіт за Договором, Замовник виплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої за період, за який оплачується пеня за кожен день прострочення зобов'язань, від прострочення платежу".

Згідно угоди №1 про внесення змін та доповнень до Договору від 30.12.08р., розділ 1 Договору доповнено наступними пунктами:

„п.1.4 за даним договором Підрядник зобов'язується додатково поставити матеріали та обладнання (далі - обладнання), виконати монтаж та пуско-налагодження обладнання (далі - роботи) на об'єкті - „Система опалення для супермаркету „Обжора" з гостьовою автостоянкою по вул. Артема у Київському районі м. Донецька", а Замовник - додатково оплатити та прийняти обладнання, монтажі роботи у номенклатурі, кількості та за цінами, вказаним у „Договірній ціні" (Додаток №1 до додаткової угоди), є невід'ємною частиною Договору, на умовах Франко-завод (EXW) м. Донецьк. п.1.5 Сума угоди складає 19572 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 20% - 3262 грн. 00 коп."

Позивач, на виконання умов договору, на замовлення відповідача, виконав роботи, що підтверджено актами приймання виконаних підрядних робіт (типова форма №КБ-2в), в яких є посилання на договір, та які підписані та завірені печатками з боку обох сторін, та довідками вартості виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-3).

Відповідач розрахувався за виконану роботу частково лише у розмірі 212155 грн. 34 коп., що підтверджено платіжними дорученнями, які є наявними в матеріалах справи, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 88643 грн. 86 коп.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду Донецької області із позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 121537 грн. 17 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач, відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, не надав письмових належних та допустимих доказів погашення боргу, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про його неналежне виконання договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 88643 грн. 86 коп. є обґрунтованими та доведеними і господарський суд правомірно стягнув її з відповідача на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні лише у розмірі 7608 грн. 18 коп., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України за період з травня 2009 року по червень 2010 року з відмовою в іншій частині в зв»язку з невірним розрахунком.

Але в частині стягнення 3% річних суд першої інстанції помилково задовольнив в повному обсязі вимоги позивача, оскільки позивачем невірно визначений початок прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання. Так, позивач помилково визначив дату початку нарахування - 30.04.09р., тоді як за умовами договору обов»язок оплатити у відповідача виникає тільки після 5 банківських днів з моменту підписання акту, що вірно встановлено судом першої інстанції при перерахунку розміру належної до стягнення пені. Тому в цій частині рішення суду підлягає зміні і до стягнення належить сума 3% річних, нарахованих за період з 09.05.09 р. по 30.06.10 р. у розмірі 3038 грн. 18 коп., як плата за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з відмовою в задоволенні вимог про стягнення 3% річних в сумі 65 грн. 57 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно приписів ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей сторони обумовили можливість застосування пені у випадку несвоєчасного здійснення відповідачем оплати.

Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню лише у розмірі 9537 грн. 11 коп. за період з 09.05.09 р. по 05.11.09 р. у зв»язку з невірним розрахунком позивача.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно задоволено частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртеплосервис", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход", м. Донецьк про стягнення 121537 грн. 17 коп. та правомірно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртеплосервис" заборгованість 88643 грн. 86 коп., інфляційні у розмірі 7608 грн.18 коп., пеню у розмірі 9537 грн. 11 коп. зі зміною рішення суду в частині задоволення в повному обсязі вимог щодо стягнення 3% річних, які підлягають до задоволення частково на суму 3038 грн. 18 коп.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 01.12.2010 року у справі № 29/87 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду, але підлягає зміні в зв»язку з визначенням невірного періоду нарахування 3% річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход", м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 01.12.2010 року у справі № 29/87 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 01.12.2010 року у справі № 29/87 змінити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртеплосервис", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход", м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 88643 грн. 86 коп., 3% річних у сумі 3103 грн. 75 коп., пені у розмірі 9612 грн. 39 коп., інфляційних витрат у сумі 7986 грн. 81 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход", 83102 м. Донецьк, пр. Ленінський, 11-б ЗКПО 31018243 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртеплосервис", 83086 м. Донецьк, вул. Лагутенко, 14 ЗКПО 21970429 заборгованість в сумі 88643 грн. 86 коп., інфляційні у розмірі 7608 грн. 18 коп., 3% річних у сумі 3038 грн. 18 коп., пеню у розмірі 9537 грн. 11 коп., державне мито в розмірі 1210 грн.31 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 235 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Укртеплосервис", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход", м. Донецьк про стягнення інфляційних в розмірі 378 грн. 63 коп., 3% річних в сумі 65 грн. 57 коп., пені в розмірі 12265 грн. 64 коп.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 01.12.2010 року у справі № 29/87 залишити без змін.

Доручити господарському суду Донецької області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Дон. обл.

Гриньова О.В.