Постанова

від 04.07.2013 по справі 5009/4426/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2013 року Справа № 5009/4426/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач) , Борденюк Є.М., Вовк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2013 у справі № 5009/4426/12 господарського суду Запорізької області за позовомприватного підприємства "Автоадреналін" допублічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" простягнення 36290,32 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, за участю представників позивача:не з'явились, відповідача:не з'явились, В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2012 року приватне підприємство "Автоадреналін" звернулось до господарського суду з позовом, в якому просило стягнути з публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" 36290,32 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.01.2013 в позові відмовлено через безпідставність заявлених в ньому вимог.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2013 рішення місцевого суду скасовано, прийнято нове - про задоволення позову.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить постанову у даній справі скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

В обґрунтування заявлених вимог відповідач посилається на те, що апеляційним господарським судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки одержані від позивача орендні платежі за фактичне користування майном не є безпідставно набутими відповідачем, підстава їх набуття згодом не відпала, а висновок суду про протилежне, обгрунтований визнанням в судовому порядку відповідного договору оренди неукладеним, не свідчить про наявність правових підстав для їх повернення позивачу.

Переглянувши оскаржену постанову апеляційного господарського суду, а також рішення суду першої інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 13.07.2011 позивач (орендар) та відповідач (орендодавець) уклали договір оренди № PDS 000777 (далі - Договір оренди), на виконання умов якого відповідач за актом приймання-передачі від 13.07.2011 передав, а позивач прийняв за плату на визначений строк у користування цілісний майновий комплекс стадіону "Авангард" для здійснення спортивно-оздоровчої роботи з населенням та створення навчальної школи водіння.

Відповідно до п. 4.1 договору оренди, орендна плата за переданий об'єкт оренди з моменту підписання акту приймання-передачі становить 25000 грн. на місяць, в т. ч. ПДВ. З 1 січня 2012 р. становить 33000 грн. на місяць, в т. ч. ПДВ.,; сплачується позивачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача на підставі виставленого рахунку не пізніше 15 числа поточного місяця.

За умовами п. 7.1 Договору оренди, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і укладений на невизначений строк.

Судами обох інстанцій встановлено, що позивач на підставі виставлених відповідачем за період з липня по серпень 2011 року рахунків перерахував грошові кошти на розрахунковий рахунок відповідача на загальну суму 36290,32 грн., з вказівкою на призначення платежу, зокрема, оренду цілісного майнового комплексу стадіону "Авангард".

Спір у даній справі виник після того, як рішенням господарського суду Запорізької області від 08.02.2012 у справі №5009/110/12, яке набрало законної сили, ПАТ "Запоріжтрансформатор" відмовлено у позові про стягнення з ПП "Автоадреналін" заборгованості з орендної плати в сумі 82322,57грн. за період з вересня по грудень 2011 року та заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 2631,46 грн. з огляду на встановлення того факту, що договір оренди є неукладеним через відсутність його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Позивач, вважаючи, що встановлення вищевказаного юридичного факту свідчить про безпідставність отримання відповідачем перерахованої на виконання договору оренди суми грошових коштів з липня по серпень 2011 року, керуючись положеннями ст. 1212 Цивільного кодексу України, звернувся до суду з вимогами про їх повернення.

Господарський суд апеляційної інстанції, спростовуючи висновок місцевого суду про те, що спірна сума коштів була перерахована відповідачу за наявності достатньої правової підстави - чинного на той час договору оренди, зазначив про протилежне, а саме, про те, що положення ст. 1212 Цивільного кодексу України застосовуються до спірних правовідносин, оскільки визнання в судовому порядку юридичного факту неукладеності договору через недотримання сторонами вимог про нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію договору оренди цілісного майнового комплексу, свідчить про те, що такий договір не відбувся, відтак підстава для отримання відповідачем будь-яких перерахованих на його виконання коштів відсутня.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з таким висновком апеляційного господарського суду, з огляду на його необґрунтованість, зумовлену неправильним застосуванням норм матеріального права, якими врегульовано наслідки безпідставного отримання майна та наслідки недодержання сторонами вимог Цивільного кодексу України щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору оренди.

Так, згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як обґрунтовано зазначив господарський суд першої інстанції, зобов'язання з безпідставного набуття або збереження майна є одним з видів позадоговірних зобов'язань, обов`язковою умовою виникнення яких є відсутність правової підстави для набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте чи збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.

Як свідчать матеріали справи, грошові кошти в сумі 36290,32 грн. були перераховані позивачем на розрахунковий рахунок відповідача згідно з договором оренди № PDS 000777 від 13.07.2011 за період фактичного користування майном з липня по серпень 2011 року.

В подальшому, при прийнятті господарським судом Запорізької області рішення від 08.02.2012 у справі № 5009/110/12, суд дійшов висновку що наведений договір є неукладеним внаслідок відсутності нотаріального посвідчення. Вищий господарський суд України у своїй постанові від 21.06.2012 у даній справі вказав на неукладеність спірного договором з огляду на недосягнення сторонами згоди щодо істотної умови договору оренди - строку його дії.

Так, наведеними судовими актами встановлено, що спірний договір оренди є неукладеним. Проте, судовими рішеннями у даній справі також було встановлено, що договір оренди виконувався сторонами, об'єкт оренди було передано орендарю за відповідним актом, за що сплачувалася орендна плата, і зазначені факти не потребують доведення в силу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, на момент сплати позивачем на користь відповідача 36290,32 грн. договір оренди № PDS 000777 виконувався сторонами - відповідач передав позивачу в оренду стадіон, а позивач користувався ним та сплачував за це відповідачу узгоджену сторонами орендну плату.

З огляду на приписи ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України відносини, що виникли між позивачем та відповідачем, є відносинами майнового найму, які характеризуються, зокрема тим, що одна особа за плату користується майном іншої особи.

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Кошти було перераховано згідно з умовами договору та на підставі виставлених відповідачем рахунків в період з 18.07.2011 по 08.12.2011, за фактичне користування позивачем стадіоном, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями актів приймання-передачі стадіону, підписанням яких позивач підтвердив отримання від відповідача послуг з оренди майнового комплексу стадіону "Авангард".

Враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума 36290,32 грн. була перерахована за наявності достатньої підстави - договору оренди, який на момент сплати діяв і не був визнаний недійсним в установленому законом порядку, а також на підставі виставлених відповідачем рахунків, господарський суд першої інстанції обґрунтовано спростував доводи позивача про безпідставність набуття спірних коштів відповідачем.

Крім того, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок, що положення ст. 1212 ЦК України застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, у даному випадку договір визнано неукладеним, а недійсний договір (як передбачає ця стаття) та неукладений договір (що має місце у даному випадку) не є тотожними поняттями. Наслідком неукладеності договору оренди не є повернення сторонами отриманого за цим правочином, оскільки останній виконувався, позивач орендував майно і повинен був платити орендну плату. Тобто, визнання договору оренди неукладеним не свідчить про те, що між сторонами були відсутні правовідносини щодо найму майна та права і обов'язки сторін, які виникають з цих відносин.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, помилково визнав отримані відповідачем кошти безпідставно набутим майном та застосував до спірних правовідносин положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскаржена постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду, яким спір у даній справі вирішено у повній відповідності з вимогами чинного законодавства - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.04.2013 у справі № 5009/4426/12 скасувати.

Рішення господарського суду Запорізької області від 16.01.2013 у справі № 5009/4426/12 залишити в силі.

Головуючий суддяМогил С.К. Судді :Борденюк Є.М. Вовк І.В.