Постанова

від 26.06.2013 по справі 826/8685/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 червня 2013 року 14 год. 30 хв. № 826/8685/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Нікітіна О.С. (довіреність від 20.01.2013р. б/н), відповідача - Цурюпи Д.А. (довіреність від 11.02.2013р. № 1266/9/10.2-09), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ЮР МАКС» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20 лютого 2013 року № 0001862203, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «ЮР МАКС» (далі - ПП «ЮР МАКС», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20 лютого 2013 року № 0001862203.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на протиправність та необґрунтованістю висновків відповідача, викладених в Акті від 04.02.2013р. № 95/22-3/36844906 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «ЮР МАКС», код ЄДРПОУ 36844906, з питань правильності обчислення податкового кредиту з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Інжиніринг», код за ЄДРПОУ 35705120 за червень, жовтень 2011р.». Оскільки висновки ДПІ у Печерському районі м. Києва про нереальність та нікчемність господарських операцій між ПП «ЮР МАКС» і названим контрагентом ґрунтуються лише на відомостях Акта від 05.04.2012р. № 681/22-3/35705120 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд Інжиніринг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період березень, червень-жовтень 2011 року, натомість безпосередньо надані позивачем до перевірки первинна документація та банківські виписки, відповідачем фактично не досліджувалися. Крім того, в періоди укладення та виконання договору підряду від 01.03.2012р. № 62 обидві Сторони були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість. Відповідні суми податку на додану вартість були відображені контрагентом у повному обсязі в своїй податковій звітності з податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 17.06.2013р. б/н і додаткові документи (акт від 06.09.2012р. № 685/22-2/35705120). В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «ЮР МАКС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Гранд Інжиніринг» (ідентифікаційний код 35705120) за червень, жовтень 2011 року, за результатами якої складений Акт від 04.02.2013р. № 95/22-3/36844906. Згідно висновків цього Акта перевірки встановлено порушення ПП «ЮР МАКС» наступних норм законодавства України: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення Підприємством сум податкового кредиту та відповідно до заниження податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 166 687, 80 грн. та жовтень 2011 року - 166 838, 90 грн. Висновки Акта перевірки, на думку відповідача, являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме - Акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 05.04.2012р. № 681/22-3/35705120 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд Інжиніринг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період березень, червень-жовтень 2011 року.

За результатами перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва 20 лютого 2013 року прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0001862203 (форми «Р»), яким Підприємству збільшено суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 375 238, 00 грн., що повністю відповідає вимогам законодавства.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 23.01.2013р. по 29.01.2013р. згідно з нормами пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 22.01.2013р. № 157 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ЮР МАКС» податковий номер 36844096» та направлення на перевірку від 23.01.2013р. № 121/22-3, працівником податкової інспекції була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПП «ЮР МАКС» (ідентифікаційний код 36844906) з питань правильності обчислення податкового кредиту з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Гранд Інжиніринг» (ідентифікаційний код 35705120) за червень і жовтень 2011 року, за результатами якої складений Акт від 04.02.2013р. № 95/22-3/36844906 (далі - Акт перевірки).

Під час проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим були використані документи, що були надані ПП «ЮР МАКС», та документи, що отримані з різних джерел (конкретний перелік таких документів наведений на стор. 3 Акта перевірки).

Документальною перевіркою виявлено, що згідно з поданими ПП «ЮР МАКС» до ДПІ у Печерському районі м. Києва податковими деклараціями з податку на додану вартість за перевіряємий період, копіями первинних і розрахункових документів, платник податків зарахував до складу податкового кредиту за червень 2011 року суми податку на додану вартість у розмірі 166 687, 80 грн. та жовтень 2011 року - у розмірі 166 838, 90 грн. відповідно до договору підряду від 01.03.2011р. № 62, укладеного з ТОВ «Гранд Інжиніринг» (ідентифікаційний код 35705120).

Згідно пред'явлених актів приймання виконаних будівельних робіт по об'єкту за адресою: м. Київ, Контрактова площа, 2/1, - податкових накладних, обсяг виконаних робіт склав 2 001 160, 49 грн. (з ПДВ).

При цьому перевіряючим був врахований Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 05.04.2012р. № 681/22-3/35705120 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гранд Інжиніринг» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період березень, червень-жовтень 2011 року (висновки якого в свою чергу ґрунтуються на іншому Акті ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08.02.2012р. № 532/23-4/36756600 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтербудкомплекс 2005», ідентифікаційний код 36756600, щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2011р. по 31.10.2011р.), яким встановлено відсутність у цього підприємства права на формування податкового кредиту по операціях з ТОВ «Інтербудкомплекс 2005» за березень, червень, серпень і вересень 2011 року, а тому здійснення ТОВ «Гранд Інжиніринг» діяльності спрямованої здійснення операцій, пов'язаних із наданням вигоди третім особам.

З огляду на відомості наведені в Акті від 05.04.2012р. № 681/22-3/35705120, працівник ДПІ у Печерському районі м. Києва не прийняв до уваги первинні і розрахункові документи позивача, пред'явлені ПП «ЮР МАКС» за результатами взаємовідносин з ТОВ «Гранд Інжиніринг», визнавши їх такими, що не підтверджують факти реального здійснення господарських операцій. На думку перевіряючого, ПП «ЮР МАКС» безпідставно включило до складу податкового кредиту загальну суму податку на додану вартість 333 526, 70 грн., сформовану за рахунок податкових накладних виписаних ТОВ «Гранд Інжиніринг» на аналогічну суму, в т.ч. за червень на суму податку на додану вартість у розмірі 166 687,80 грн. і за жовтень 2011 року - у розмірі 166 838,90 грн.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 04.02.2013р. № 95/22-3/36844906 перевіряючий встановив порушення ПП «ЮР МАКС» норм п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 333 527, 00 грн., в т.ч. за червень 2011 року на суму 166 688, 00 грн., за жовтень 2011 року - 166 839, 00 грн.

20 лютого 2013 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі Акта перевірки від 04.02.2013р. № 95/22-3/36844906 прийняла спірне податкове повідомлення-рішення № 0001862203 (форми «Р»), яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, визначило ПП «ЮР МАКС» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 375 238, 00 грн., в т.ч. 333 527, 00 грн. - основний платіж, 41 711, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Рішеннями ДПС у м. Києві від 17.04.2013р. № 3531/10/12-3-03 та Міністерства доходів і зборів України від 13.05.2013р. № 2361/6/55-55-10-015, винесених за результатами розгляду первинної і повторної скарг ПП «ЮР МАКС», спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги підприємства - без задоволення.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також було встановлено, що 01 березня 2011 року між ПП «ЮР МАКС» (Замовник) і ТОВ «Гранд Інжиніринг» (Підрядник) був укладений договір про підряду за № 62, відповідно до якого Підрядник зобов'язується за завданням Замовника виконати за допомогою власних та залучених сил комплекс ремонтно-облаштувальних робіт, відповідно до затвердженого проекту, кошторису робочого креслення, змін та доповнень до проекту, що виникають в процесі виконання робіт з метою передачі для Експлуатації Об'єкта, та передати готовий Об'єкт Замовнику у встановлений строк, а Замовник відповідно - прийняти виконані роботи належної якості та оплатити їх в порядку передбаченому цим Договором. Крім цього, Замовник додатково доручає Підряднику вирішення проектних питань в органах, які виникають в процесі виконання робіт, з міськими службами та іншими організаціями, за рахунок Замовника.

Копії Договору підряду та додатку до нього (Додаток №1 «Договірна ціна на будівництво Ремонтні роботи об'єкту за адресою Контрактова площа, 2/1 Подільського району м. Києва, що здійснюються у 2011 році») наявні в матеріалах даної справи.

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (виконання робіт та відповідно оплати вартості виконаних робіт) за вказаним Договором позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів:

- дефектного акта, складеного Підрядником перед початком ремонтних робіт для визначення їх обсягів та витрат;

- локальних кошторисів на ремонти по окремих ділянках Об'єкта (зовнішніх мереж водопроводу, серверної, офісних приміщень, загальних зон, санвузлу, та ін.), ремонт дорожнього та тротуарного покриття, ремонтні загально будівельні роботи та зовнішні роботи;

- підсумкових відомостей ресурсів, помісячних договірних цін ремонтні роботи;

- актів приймання виконання будівельних робіт за червень та жовтень 2011 року (форми КБ-2в), в яких об'єктом робіт визначені ремонтні роботи об'єкту за адресою: Контрактова площа, 2/1 Подільського району м. Києва;

- довідок про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрати за червень і жовтень 2011 року (форми КБ-3);

- податкових накладних від 30.06.2011р. № 8 на суму 1 000 127, 09 грн. (в т.ч. ПДВ - 166 687, 85 грн.), від 31.10.2011р. № 22 на суму 119 551, 61 грн. (в т.ч. ПДВ - 19 925, 27 грн.), від 31.10.2011р. № 23 на суму 88 171, 20 грн. (в т.ч. ПДВ - 14 695, 20 грн.), від 31.10.2011р. № 24 на суму 114 916, 48 грн. (в т.ч. ПДВ - 19 152, 75 грн.), від 31.10.2011р. № 25 на суму 96 001, 20 грн. (в т.ч. ПДВ - 16 000, 00 грн.), від 31.10.2011р. № 26 на суму 119 755, 58 грн. (в т.ч. ПДВ - 19 959, 26 грн.), від 31.10.2011р. № 26 на суму 119 755, 58 грн. (в т.ч. ПДВ - 19 959, 26 грн.), від 31.10.2011р. № 27 на суму 112 958, 88 грн. (в т.ч. ПДВ - 18 826, 48 грн.), від 31.10.2011р. № 28 на суму 68 203, 73 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 367, 29 грн.), від 31.10.2011р. № 29 на суму 113 440, 90 грн. (в т.ч. ПДВ - 18 906, 82 грн.), від 31.10.2011р. № 30 на суму 100 976, 98 грн. (в т.ч. ПДВ - 16829, 50 грн.) та від 31.10.2011р. № 31 на суму 67 056, 84 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 176, 14 грн.), виписаних ТОВ «Гранд Інжиніринг» на користь ПП «ЮР МАКС» на загальну суму ПДВ 333 526, 76 грн.;

- виписок ПАТ «Діамантбанк» (МФО 320854) по особовому рахунку позивача № 26008311141.980. Оплата за виконані роботи здійснювалася ПП «ЮР МАКС» шляхом перерахування безготівкових коштів (вартість робіт з ПДВ) зі свого рахунку № 26008311141 у вказаному банку на рахунок свого контрагента № 26007000016500 в ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023), що не заперечується відповідачем.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «Гранд Інжиніринг» на адресу позивача за результатами виконаних робіт містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Відповідно до усних пояснень представника позивача, наданих у судових засіданнях, замовлення та придбання у ТОВ «Гранд Інжиніринг» підрядних ремонтно-будівельних робіт було зумовлено необхідністю приведення до належного стану нерухомого майна, належного позивачу на праві приватної власності, з метою подальшого використання такого майна у своїй господарській діяльності, а саме - здавання в оренду власного нерухомого майна.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ПП «ЮР МАКС» надало суду наступні документи: копію нотаріально засвідченого договору купівлі-продажу від 23.02.2011р., укладеного ПП «ЮР МАКС» (Покупцем) з ТОВ «Фрегат» (Продавцем) на придбання будівлі торгівельно-розважального центру (літ. А.В), загальною площею 3 961, 50 м 2 , що розташоване за адресою: м. Київ, площа Контрактова площа, 2/1; копії Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів та Витягу про державну реєстрацію прав на відповідне нерухоме майно; договорів оренди приміщень, укладених позивачем (як Орендодавцем) з суб'єктами господарювання (Орендарями) щодо платного використання окремих частин зазначеної вище будівлі (що була об'єктом спірних ремонтно-будівельних робіт), та актів прийому-передачі об'єктів оренди до цих Договорів; оборотно-сальдових відомостей по рахунку бухгалтерського обліку № 631 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» - на підтвердження отримання сум орендних платежів від орендарів.

Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Гранд Інжиніринг») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до 31 жовтня 2011 року. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за червень і жовтень 2011 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

В силу п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 04.02.2013р. № 95/22-3/36844906 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця, Замовника) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем, Виконавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем, так і його контрагентам (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій. Зокрема, відповідно до податкової звітності ТОВ «Гранд Інжиніринг» з податку на додану вартість за звітні періоди червень і жовтень 2011 року, копії якої були надані позивачу разом із супровідним листом від 05.02.2013р. № 05/02/13, суми податку на додану вартість по вказаному вище Договору підряду були віднесені Товариством до складу своїх податкових зобов'язань в повних обсягах.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочину, укладеного між ПП «ЮР МКС» і ТОВ «Гранд Інжиніринг».

Зокрема, в Акті перевірки від 04.02.2013р. № 95/22-3/36844906 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам Товариства за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати спірне по справі податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 2 294, 00 грн.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «ЮР МАКС» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби від 20 лютого 2013 року № 0001862203.

3. Присудити з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «ЮР МАКС» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 31, оф. 707, ідентифікаційний код 36844906) 2 294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова