Ухвала

від 06.10.2014 по справі 826/8685/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року м. Київ К/800/45995/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013

у справі № 826/8685/13-а

за позовом Приватного підприємства "Юр Макс"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013, задоволено позовні вимоги: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 20.02.2013 № 0001862203.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правильності обчислення податкового кредиту з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Гранд Інжиніринг" за червень і жовтень 2011 року, складено акт від 04.02.2013 № 95/22-3/36844906, в якому встановлені, зокрема, порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 333 527, 00 грн., в тому числі за червень 2011 року на суму 166 688, 00 грн., за жовтень 2011 року - 166 839, 00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 20.02.2013 було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0001862203, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 375 238,00 грн., в тому числі 333 527,00 грн. - основний платіж, 41 711,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаного повідомлення-рішення, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - "Гранд Інжиніринг", на виконання умов договору підряду, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними та розрахунковими документами, зокрема: дефектним актом; локальними кошторисами на ремонти по окремих ділянках об'єкта (зовнішніх мереж водопроводу, серверної, офісних приміщень, загальних зон, санвузлу, та ін.), ремонт дорожнього та тротуарного покриття, ремонтні загально-будівельні роботи та зовнішні роботи; підсумковими відомостями ресурсів, помісячних договірних цін ремонтні роботи; актами приймання виконання будівельних робіт за червень та жовтень 2011 року (форми КБ-2в); довідками про вартість виконаних будівельних робіт/ та витрати за червень та жовтень 2011 року (форми КБ-3); податковими накладними; виписками ПАТ "Діамантбанк" по особовому рахунку позивача.

Матеріали справи свідчать, що єдиною підставою для визнання укладеної позивачем угоди недійсною, є посилання відповідача на Акти неможливості проведення зустрічних звірок з контрагентом позивача - ТОВ "Гранд Інжиніринг" та контрагентом ТОВ "Гранд Інжиніринг" - ТОВ "Інтербудкомплекс 2005".

Однак, слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ "Гранд Інжиніринг", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманими в ході виконання господарських операцій, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль