Постанова

від 18.06.2013 по справі 2а-8543/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8543/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріСобківа Я.М., Борисюк Л.П., Петрика І.Й. Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Приватного підприємства «Енерготранс Плюс» та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Енерготранс Плюс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року позивач - ПП «Енерготранс Плюс» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 17.02.2012 р. №№ 0000882309 про збільшення ПП «Енерготранс Плюс» суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 301 317,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1,00 грн. та 0000892310 про збільшення ПП «Енерготранс Плюс» суми грошового зобов'язання за платежем: екологічний податок в розмірі 18 642,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 341,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2012 року даний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 17.02.2012 № 0000892310.

В іншій частині позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду також подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби не підлягає задоволенню, апеляційна скарга Приватного підприємства «Енерготранс Плюс» підлягає задоволенню , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2012 року - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, службовими особами ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Енерготранс Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 30.06.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 30.06.2011р.

В ході перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, п. 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ за квітень 2011 року в сумі 301 317,00 грн. Крім того, під час перевірки було виявлено неподання позивачем податкової декларації з екологічного податку за 1 квартал 2011 року та за 2 квартал 2011 року, чим порушено п. 250.2 статті 250 ПК України та не нарахування екологічного податку в сумі 18 642,00 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року в сумі 10 842,00 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 7 800,00 грн., чим порушено п. 249.4 статті 249 ПК України.

За результатами проведення перевірки відповідачем було складено акт від 01.02.2012р. №112/2309/34011476, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.02.2012р. №0000882309, яким ПП «Енерготранс Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 301 318,00 грн. (в тому числі 301 317,00 грн. - основний платіж та 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та від 17.02.2012р. № 0000892310, яким ПП «Енерготранс Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: екологічний податок в розмірі 18 983,00 грн. (в тому числі 18 642,00 грн. - основний платіж та 341,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до ст. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Інтар 2010» (Постачальник) було укладено договір на поставку товару №9/04 від 11.04.2011р., на підставі якого ТОВ «Інтар 2010» були виписані наступні податкові накладні: №18 від 14.04.2011р. на загальну суму 20 432,99 грн. (в тому числі ПДВ - 3 405,5грн.), номенклатура товару: «Дизельне пальне», податкова накладна №14 від 13.04.2011р. на загальну суму 57 0806,94 грн. (в тому числі ПДВ - 95 134,49 грн.), номенклатура товару: «Дизельне пальне», податкова накладна №12 від 11.04.2011р. на загальну суму 1 216 659,60 грн. (в тому числі ПДВ - 202 776,60 грн.), номенклатура товару: «Дизельне пальне».

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було отримано акт про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтар 2010» (код ЄДРПОУ 37090519) з питань підтвердження господарських взаємовідносин, правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період: квітень 2011 року від 31.08.2011р. №2003/155-05-14/37090519/2/01-108.

В ході перевірки податковим органом було встановлено, що стан ТОВ «Інтар 2010»- триває процедура припинення. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 31.08.2011р. Постачальником дизельного палива є ТОВ «Торгівельна компанія «Схід-Інвест-Ойл» (код ЄДРПОУ 36987171). Остання податкова звітність з ПДВ подана за серпень 2011 року.

Відповідно до довідки 1-ДФ кількість працюючих на підприємстві складає 3 особи. Підприємством включено до податкового кредиту суми ПДВ, вказані в податкових накладних, в яких відсутні обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 статті 201 ПК України. Звіркою встановлено неможливість здійснення господарських операцій між ТОВ «Інтар 2010» та ТОВ «Торгівельна компанія «Схід-Інвест-Ойл», у зв'язку з відсутністю у ТОВ «Інтар 2010» необхідних умов для ведення господарської діяльності, недостатністю основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

На підставі вищезазначених даних відповідач дійшов висновку про те, що діяльність ТОВ «Інтар 2010» спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентами -посередниками, які не виконували своїх податкових зобов'язань.

Крім того, на думку податкового органу, спірні правочини, що були укладені між ПП «Енерготранс Плюс» та ТОВ «Інтар 2010», є фіктивними в розумінні ст. 228 Цивільного кодексу України, оскільки не мали на меті настання реальних правових наслідків.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г)податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; й) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з аналізу норм діючого законодавства випливає, що позивачем належними первинними документами було доведено факт виконання зобов'язань за договорами з ТОВ «Інтар 2010», зокрема, прийнято товар та сплачено за нього грошові кошти. Наявні в матеріалах справи податкові та видаткові накладні містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та 201.7 ст. 201 Податкового Кодексу України, що свідчить про реальність господарських операцій. Позивач та його контрагент на момент здійснення вказаних господарських операцій були платниками ПДВ, що сторонами не заперечується. Таким чином, відповідно до зазначених норм, з моменту отримання товару, оплати коштів за нього та отримання ТОВ податкових накладних від контрагента, у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям до складу свого податкового кредиту.

Крім цього, відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження відомостей, викладених в акті перевірки. Сам по собі акт перевірки, на думку колегії суддів, є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між ПП «Енерготранс Плюс» та ТОВ «Інтар 2010», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності укладених позивачем правочинів, колегія суддів приходить до висновку про незаконність податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 17.02.2012 №№ 0000882309, яким ПП «Енерготранс Плюс» було збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 301 318,00 грн.

Що стосується висновків податкового органу про порушення позивачем вимог п. 249.4 статті 249 та п. 250.2 статті 250 Податкового кодексу України, колегія суддів зважає на наступне.

Згідно статті 240 Податкового кодексу України платниками податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини; утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Відповідно до пункту 241.1 статті 241 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.

Відповідно до підпунктів 241.2.1 та 241.2.2. пункту 241.1 статті 241 Податкового кодексу України до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють оптову торгівлю паливом; здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, зазначених у підпункті 241.2.1 пункту 241.2 цієї статті).

При цьому, у відповідності до підпункту 242.1.4 пункту 242.1 статті 242 Податкового кодексу України об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами.

Положеннями пункту 249.4 статті 249 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення (Пвп), обчислюються податковими агентами, які визначені підпунктом 241.2.1 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, самостійно щокварталу виходячи з кількості фактично реалізованого, а для податкових агентів, які визначені підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, - виходячи із кількості фактично ввезеного на митну територію України палива та ставок податку.

Я к вбачається з матеріалів справи, продаж нафтопродуктів у 1-му та 2-му кварталі 2011 року позивачем здійснювався шляхом оптової торгівлі, при чому останній не придбавав його у виробника на території України, а імпортував ці нафтопродукти на територію України та придбавав на території України у оптових продавців.

Отже, податковими агентами по сплаті екологічного податку з продажу нафтопродуктів, що придбавалися позивачем на території України у оптових продавців, є суб'єкти господарської діяльності, що імпортували ці нафтопродукти на територію України та в оптовому вигляді реалізували далі, тобто ними в ціну товару вже було включено екологічний податок, задекларований та сплачений до податкових органів.

Редакцією статті 241 Податкового кодексу України, яка діяла до 01.10.2011p., було встановлено, що екологічний податок не може сплачуватись двічі (це вбачається з винятку, який міститься у п. 241.2.2 ПК України, тобто роздрібні продавці палива, що придбане у оптових продавців, не повинні сплачувати екологічний податок, адже цей податок вже включений в ціну палива та сплачений до бюджету оптовим продавцем.

Така позиція щодо нарахування сплати екологічного податку повторно підтверджується самим законодавцем, зокрема, 07.07.2011 року було внесено зміни до ст. 241 Податкового кодексу України, яка викладена в наступній редакції: «Податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами».

У зв'язку з цим, колегія суддів не приймає до уваги твердження відповідача щодо необхідності утримання екологічного податку на стадії кожного його оптового перепродажу, оскільки сплачена платником екологічного податку - кінцевим споживачем сума податку буде знаходитись в прямій залежності від кількості оптових посередників, що в свою чергу суперечить нормам ст. 244 ПКУ, ст. 67 Конституції України та не відповідає загальним принципам оподаткування, що закладені у п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з частковим порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2012 року та ухвалення нового рішення, яким адміністративний позов Приватного підприємства «Енерготранс Плюс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, слід задовольнити повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Енерготранс Плюс» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2012 року скасувати в частині відмови в задоволенні позову.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративним позовом Приватного підприємства «Енерготранс Плюс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 17.02.2012 № 0000882309.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2012 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

Повний текст постанови виготовлено - 24.06.13 р.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.