Рішення

від 10.07.2013 по справі 5024/1537/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2013 р. Справа № 5024/1537/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Червоній Т.Г. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АШЛАР", м. Дзержинський, Московська область, Росія

до Приватного підприємства "Торгова Промислова Компанія "ІНТЕКС", м. Херсон

про стягнення 1368124 руб.43 коп. (354836 грн. 74 коп.)

за участю представників сторін:

від позивача - Ігнатов Д.І. - представник, довіреність №34 від 13.09.2012 р.

від відповідача - Квасневський О.М. - представник, довіреність б/н від 04.10.2012р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АШЛАР" (позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з приватного підприємства "Торгово Промислова Компанія Інтекс" (відповідач) 334014 грн.18 коп. (1287840 руб.) заборгованості та 20822 грн.56 коп. ( 80284,43 руб. ) пені, за договором поставки.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 24 жовтня 2012р. задоволено заяву про самовідвід судді Клепай З.В.

Згідно повторного автоматичного розподілу справ, справу №21/5007/1086/12 передано на розгляд судді Немченко Л.М.

Ухвалою від 24.10.2012р. справу прийнято до провадження суддею Немченко Л.М.

Відповідач заявив клопотання про призначення проведення комплексної технічно-почеркознавчої експертизи документів, а саме двох різних екземплярів договору № 26/09-11 від 26.09.11, який був укладено між ПП "ТПК "Інтекс" та ТОВ "Ашлар" в зв'язку з виникненням у нього сумнівів, що на оригіналі договору, наданому позивачем наявні справжні підписи виконані директором ПП "ТПК "Інтекс" Перепелицею В.Г. та оригінальний відбиток печатки ПП "ТПК "Інтекс".

Ухвалою від 20.12.12 провадження у справі №5024/1537/2012 зупинено в зв'язку з призначенням судової комплексної технічно-почеркознавчої експертизи.

На вирішення експертизи було поставлено наступні питання: чи нанесено відбиток печатки в графі "ПОСТАВЩИК" договору № 26/09-11 від 26.09.2011 печаткою приватного підприємства "Торгово Промислова Компанія "Інтекс", код ЄДРПОУ - 35568428, на тому екземплярі договору, який наданий позивачем та на тому екземплярі договору, який наданий відповідачем; чи виконано підпис в графі "ПОСТАВЩИК" договору № 26/09-11 від 26.09.2011р. директором приватного підприємства "Торгово Промислова Компанія "Інтекс", код ЄДРПОУ - 35568428 Перепелицею Валерієм Григоровичем чи іншою особою, на тому екземплярі договору, який наданий позивачем та на тому екземплярі договору, який наданий відповідачем. Проведення даної експертизи доручено експертам Херсонського відділення Одеського НДІСЕ.

Однак, від експертної установи було повернуто ухвалу про призначення експертизи з зазначенням про неможливість проведення такої експертизи у зв'язку з відсутністю спеціаліста.

У зв'язку з цим суд ухвалою від 04.01.13 суд визначив іншу установу, якій доручено провести судову експертизу - Миколаївське відділення Одеського НДІСЕ.

До суду в червні місяці надійшли висновки експертизи, у зв'язку з чим ухвалою від 02 липня 2013р. провадження у справі поновлено а справа призначена до розгляду.

Відповідач позовні вимоги не визнає, наполягаючи на надану редакцію п.3.5 договору № 26/09-11 від 26.09.11 за якою у нього виникають зобов'язання щодо поставки щебеню після поставки покупцем орендованих або власних залізних вагонів. Відповідач доводить, що оскільки позивач не надав таких транспортних засобів, то у відповідача не виникли договірні зобов'язання щодо поставки. Відповідач ставить під сумнів справжність листа від 22.10.11, який ніби то він направляв позивачу та який надано останнім до матеріалів справи у копії, яка не читається. Також відповідач висловив сумніви щодо того чи є позивач юридичною особою у відповідності до роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ за участю з іноземним підприємствами та організаціями" № 04-5/608 від 31.05.02.

Справу розглянуто понад встановлений ст. 69 ГПК України двохмісячних термін, що ухвалою від 02.07.2013р. було продовжено на 15 днів.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між ТОВ "АШЛАР" і ПП "ТПК "ІНТЕКС" був укладений договір поставки №26/09-11 від 26 вересня 2011 року та додаток № 1 від 26 вересня 2011 р. до договору.

Згідно з п. 1.1. договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця гранітний щебінь, кількість, асортимент і терміни поставки якого узгоджуються з покупцем і вказуються в договорі та додатках до договору, а покупець зобов'язався прийняти продукцію і оплатити її на умовах договору.

У наданому позивачем екземплярі договору №26/09-11 у п. 3.5 договору визначено, що поставка продукції здійснюється на підставі заявки покупця залізничним транспортом (піввагонами) залізничним маршрутом (46-48 напіввагопів) не пізніше 5-и банківських днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника по факту подачі власних або орендованих вагонів постачальника.

У наданому відповідачем екземплярі договору № 26/09-11 у п. 3.5 визначено, що поставка продукції здійснюється на підставі заявки покупця залізничним транспортом (піввагонами) залізничним маршрутом (46-48 напіввагопів) не пізніше 5-и банківських днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника по факту подачі власних або орендованих вагонів покупця.

Судом оглянуті надані сторонами екземпляри договору і встановлено, що обидва екземпляри договору підписані керівниками сторін, підписи завірені мокрими печатками.

На вимогу відповідача було призначено комплексну технічно-почеркознавчу експертизу. Згідно висновку експерта № 65 від 20.05.13 відбитки печаток на наданих сторонами екземплярах договору № 26/09-11 від 26.09.11 нанесені різними печатками.

Згідно висновку експерта № 75 від 24.05.13 судовий експерт прийшов до висновку, що підпис від імені керівника відповідача Перепелиці В.Г. на екземплярі відповідача виконано самим Перепелицею В.Г., а на екземплярі позивача іншою особою.

Відповідно до ст.42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим та оцінюється господарським судом за правилами, визначеними ст. 43 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Із огляду на наведене, суд висновки судових експертиз не приймає до уваги, оскільки із наданих сторонами екземплярів договору № 26/09-11 витікає, що він складається із трьох аркушів, які не зшиті між собою та не пронумеровані. Спірний п.3.5 договору розміщений на другому аркуші, а підписи керівників та печатки знаходяться на третьому аркуші, тому кожна із сторін могла змінити редакцію п.3.5 договору на другому аркуші на свій розсуд та замінити цей аркуш у договорі, передаючи до суду. Також зазначена заміна редакції п.3.5 договору могла бути проведена однією із сторін на стадії підписання договору у неналежний спосіб без складання протоколу розбіжностей через непогодження запропонованої редакції в проекті договору.

В ході розгляду справи суд не досліджує коли на якій стадії і якою стороною була проведена заміна умов п.3.5 договору, а приймає до уваги ту обставину, що кожна сторона розуміє умови п.3.5 договору в редакції, яку вона надає, тобто кожна сторона розуміє умови п.3.5 договору по різному. Оскільки редакції п.3.5 договору, що надані сторонами, різні та істотно змінюють умови поставки та зобов'язання сторін, то суд дійшов до висновку, що жодну з редакцій п.3.5 договору, наданої сторонами приймати не можливо та слід вважати, що сторони не погодили умови щодо порядку поставки щебеню щодо термінів поставки та якими транспортними засобами і хто із сторін їх має надати.

Разом з тим, за умовами п.1.2 договору сторони погодили, що поставка продукції здійснюється на умовах ДАР (станція Суземка Російської Федерації) ІНКОТЕРМС-2010.

Згідно з Правилами Інкотермс 2010 ДАР- міжнародний термін, який може застосовуватися при поставках будь-яким видом транспорту. Цей термін означає, що продавець виконує своє зобов'язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув в узгоджене місце призначення. Продавець несе усі ризики, пов'язані з доставкою товару до місце призначення. До обов'язків продавця входить:

- надати покупцю відповідно до договору купівлі-продажу товар і відповідні товаросупроводжуючі документи, в тому числі у вигляді еквівалентних електронних записів;

- отримати за свій рахунок і на свій ризик експортну ліцензію і виконати усі митні формальності для експорту товару та його траспортування через будь-яку країну до поставки товару; за свій рахунок забезпечити перевезення до погодженого місця призначення;

- поставити товар покупцю на транспортному засобі, готовому до розвантаження у зазначеному пункті, якщо такий є, в пойменованому місці призначення.

Таким чином, сторони мають керуватися саме цими погодженими умовами при вирішенні питання порядку поставки щебеню в межах договору № 26/09-11.

Додатком № 1 до договору від 26.09.11 сторони погодили графік поставки товару. Так, останній день поставки товару визначений 30.10.11.

Суд дійшов до висновку, що оскільки сторони не погодили чиїми транспортними засобами (постачальника чи покупця) слід провести поставку щебеня, то неможливо виконати графік поставки, бо не зрозуміло хто із сторін має забезпечити його виконання.

На підставі п. 5.3 договору за обопільною домовленістю перша партія поставки буде у кількості 48 вагонів (3312 тонн) на суму 1887840 (один мільйон вісімсот вісімдесят сім тисяч вісімсот сорок) руб.

Відповідно до п. 5.1 договору розрахунок здійснюється покупцем на підставі оформленого постачальником інвойсу в рублях РФ на умовах 100 % передоплати місячної партії продукції шляхом перерахування на банківський рахунок постачальника належних коштів.

Відповідно до р.8 договору сторони домовились, що при розгляді спорів вони керуються чинним матеріальним законодавством України

Згідно з положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мошву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що відповідач 30 вересня 2011р. виставив для оплати рахунок фактуру № 30-09 на суму 1 887 840 руб.

Позивач перерахував 30.09.2011г. платіжним дорученням № 299 - 10000 руб. і 03.10.2011р. платіжним дорученням № 305 - 1877840 руб.

Таким чином, позивач свої грошові зобов'язання щодо 100% передоплати за цим договором виконав.

Крім попередньої оплати позивачем було перераховано 05 жовтня 2011р. платіжним дорученням №321 авансовий платіж для Брянської митниці в сумі 350000 руб.

Відповідач на день розгляду справи не поставив продукцію.

В судовому засіданні він пояснив, що поставка не була здійснена, оскільки позивач (покупець за договором) не поставив залізничні вагони на станцію завантаження на умовах п.3.5 договору № 26/09-11. При цьому, не дивлячись, що відповідачем у вересні 2011 року отримані грошові кошти від позивача він протягом майже двох років жодного разу не звернувся до позивача для вирішення питання поставки продукції або повернення грошових коштів.

У зв'язку з такою заборгованістю позивач здійснив спробу врегулювати ситуацію, а саме: позивач 19 жовтня 2011р. поштою Росії направив відповідачу претензію № 305.

Також позивач надав до суду лист-відповідь № 22-10-11, в якому відповідач зобов'язався надати 26 жовтня 2011р. під навантаження вагони.

Також позивач надав до матеріалів справи лист-претензію з вимогою про повернення грошових коштів, яку він направив на адресу відповідача 06.12.11.

Оглянувши надані докази, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено факту направлення претензії 19.10.11, оскільки не додана поштова квитанція. Лист-відповідь викликав сумнів, оскільки цей лист підписаний невідомою особою, копія погано читається, позивач в засідання оригінал листа не надав, відповідач доводить, що такого листа він не направляв.

Лист-претензія від 06.12.11 судом до уваги приймається, оскільки факт направлення такого листа підтверджено поштовим описом та поштовою квитанцією № 888 від 06.12.11.

Вимоги позивача, які були викладені у претензії ґрунтуються на чинному законодавстві, зокрема ст.693 ЦК України.

Відповідно до п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який отримав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений термін, покупець має право вимагати передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що відповідачем 22 жовтня 2011р. на адресу позивача повернута частина авансу на суму 600000 рублів. (23133 грн. 86 коп.). Зазначеними діями він визнав той факт, що отриманні грошові кошти підлягають поверненню.

Таким чином, на день розгляду справи заборгованість становить 334014 грн.18 коп. або 1287840 рублів.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з положеннями ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним: у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми неповернутого авансу підлягають задоволенню

Позивач також заявив до стягнення пеню у сумі 334014 грн. (1287840 руб). позовні вимоги позивач обґрунтував п.3.6 договору.

Згідно з п. 3.6 договору постачальник у разі несвоєчасної поставки продукції, зобов'язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,3% від суми непоставленої продукції за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Прострочку позивач нараховує з 31.10.11 згідно з додатком № 1 до договору.

Однак, суд в цій частині позовних вимог відмовляє у задоволенні, оскільки, як встановлено раніше судом, сторони не погодили між собою у належний спосіб хто із сторін має поставити залізничні вагони на станцію завантаження, відповідно не відомо хто має забезпечити виконання погодженого графіку, що визначений у додатку № 1 до договору.

Керуючись ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково на суму 334014 грн. 18 коп. заборгованості (еквівалентно 1287840 руб.)

2. Стягнути з приватного підприємства Торгова Промислова Компанія "Інтекс"(73000м. Херсон, вул. Герцена, буд. 16, банківські реквізити: банк-одержувач ПАТ "Марфін Банк" SWIFT:MTBAUA2D, р/з 26004694061643 в ФПАО "Марфін Банк" в м. Херсоні, МФО 342285, до/з 30111810700013159610, ОКПО 35568423 Банк-кореспондент: ЗАТ "Юнікредит Банк" м. Москва, Пречистинская наб., 9, ІПН 7710030411, БИК 044525545 до /з 30101810300000000545 в ГРКЦ ЦБ РФ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ашлар" (адреса місця знаходження: 140093 Росія Московська область, м. Дзержинський, вул. Угрешськая, 32, поштова адреса:140093, Росія, Московська область, м. Дзержинський, а/я 45, банківські реквізити: р/р 40702810140240004930 в Люберецкое ОСБ №7809/030 Ощадбанку Росії (ВАТ) м. Москви, БИК 044525225, до/з 30101810400000000225) 334014 грн. 18 коп. заборгованості ( еквівалентно 1287840 руб.), а також 6680 грн. 28 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.07.13

Суддя Л.М. Немченко