Постанова

від 10.10.2013 по справі 5024/1537/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2013 р.Справа № 5024/1537/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Лавренюк О.Т.

суддів Савицького Я.Ф., Головея В.М.

Склад колегії змінено згідно розпорядження виконуючого обов'язки голови суду № 805 від 09.10.2013 р.

при секретарі судового засідання: Будному О.В.

за участю представників сторін у судовому засіданні від 10.10.2013 р.:

від позивача: представник не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином

від відповідача: Квасневський О.М., довіреність б/н від 04.10.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Торгова Промислова Компанія "ІНТЕКС"

на рішення господарського суду Херсонської області від 10.07.2013 р.

по справі №5024/1537/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АШЛАР"

до Приватного підприємства "Торгова Промислова Компанія "ІНТЕКС"

про стягнення 1368124,43 руб. (354836,74 грн.)

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулося 26.09.2013 р., розгляд справи відкладався на 10.10.2013 р.

В судовому засіданні 10.10.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "АШЛАР" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з ПП "Торгово Промислова Компанія Інтекс" (відповідач) 334014,18 грн. (1287840 руб.) заборгованості та 20822,56 грн. (80284,43 руб.) пені, за договором поставки, а також витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №26/09-11 від 22.09.2011 р., щодо поставки товару, у зв'язку з чим у ПП "Торгово Промислова Компанія Інтекс" виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 334014,18 грн. (1287840 руб.), що стало підставою для нарахування пені.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.07.2013 р. по справі №5024/1537/2012 (суддя Немченко Л.М.) позов ТОВ "АШЛАР" до ПП "Торгово Промислова Компанія Інтекс" про стягнення коштів задоволено частково: стягнуто з ПП "Торгово Промислова Компанія Інтекс" на користь ПП "Торгово Промислова Компанія Інтекс" 334014,18 грн. заборгованості (еквівалентно 1287840 руб.), 6680 грн. 28 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору, в решті вимог відмовлено, з посиланням на те, сторони не погодили між собою у належний спосіб хто із сторін має поставити залізничні вагони на станцію завантаження, відповідно не відомо хто має забезпечити виконання погодженого графіку, що визначений у додатку № 1 до договору, у зв'язку з чим в частині стягнення пені судом відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ПП "Торгово Промислова Компанія Інтекс" з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 10.07.2013 р. по справі №5024/1537/2012 в повному обсязі, мотивуючи це тим, що господарським судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, не повно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого суду, не відповідають обставинам справи. Також скаржник зауважує , що згідно висновку експерта № 75 від 24.05.13 судовий експерт прийшов до висновку, що підпис від імені керівника відповідача Перепелиці В.Г. на екземплярі відповідача виконано самим Перепелицею В.Г., а на екземплярі позивача іншою особою, проте суд в своєму висновку вказує, що жодну редакцію п. 3.5 договору, наданої сторонами приймати неможливо та слід вважати що сторони не погодили умови щодо поставки щебеню щодо термінів поставки та якими транспортними засобами і хто із сторін їх має надавати. Крім того відповідно п. 8.3 Договору, сторони прямо обрали суд для розгляду усіх спорів, які виникають внаслідок виконання договору, яким є господарський суд Житомирської області, тому даний спір не був підсудний господарському суду Херсонської області.

24.09.2013 р. через канцелярію Одеського апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач вважає твердження апелянта такими, що не заслуговують на увагу, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, залишити без змін рішення господарського суду першої інстанції.

Строк апеляційного провадження по справі №5024/1537/2012 закінчується 29.09.2013 р., у зв'язку із чим, представником ПП "Торгова Промислова Компанія "ІНТЕКС" в судовому засіданні від 26.09.2013 р. було надано письмове клопотання про продовження строку розгляду даної справи на підставі ст. 69 ГПК України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2013 р. по даній справі строк розгляду апеляційної скарги продовжено на 15 днів, до 14.10.2013 р.

Представник ТОВ "АШЛАР" був присутній у судовому засіданні від 26.09.2013 р., надавав пояснення, в судове засідання 10.10.2013 року представник ТОВ "АШЛАР" не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник ПП "Торгово Промислова Компанія Інтекс" в судових засіданнях був присутній, надавав пояснення, підтримав доводи апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ПП "Торгово Промислова Компанія Інтекс", заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що слід відмовити у задоволені апеляційної скарги, а рішення господарського суду залишити без змін з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено рішенням господарського суду Херсонської області, Між ТОВ "АШЛАР" і ПП "ТПК "ІНТЕКС" був укладений договір поставки №26/09-11 від 26 вересня 2011 року та додаток № 1 від 26 вересня 2011 р. до договору.

Згідно з п. 1.1. договору постачальник зобов'язався передати у власність покупця гранітний щебінь, кількість, асортимент і терміни поставки якого узгоджуються з покупцем і вказуються в договорі та додатках до договору, а покупець зобов'язався прийняти продукцію і оплатити її на умовах договору.

У наданому позивачем екземплярі договору №26/09-11 у п. 3.5 договору визначено, що поставка продукції здійснюється на підставі заявки покупця залізничним транспортом (піввагонами) залізничним маршрутом (46-48 напіввагонів) не пізніше 5-и банківських днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника по факту подачі власних або орендованих вагонів постачальника.

У наданому відповідачем екземплярі договору № 26/09-11 у п. 3.5 визначено, що поставка продукції здійснюється на підставі заявки покупця залізничним транспортом (піввагонами) залізничним маршрутом (46-48 напіввагонів) не пізніше 5-и банківських днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника по факту подачі власних або орендованих вагонів покупця.

Судом першої інстанції були оглянуті надані сторонами екземпляри договору та встановлено, що обидва екземпляри договору підписані керівниками сторін, підписи завірені мокрими печатками, у зв'язку з чим за клопотанням відповідача було призначено комплексну технічно-почеркознавчу експертизу. Згідно висновку експерта № 65 від 20.05.13 відбитки печаток на наданих сторонами екземплярах договору № 26/09-11 від 26.09.11 нанесені різними печатками.

Згідно висновку експерта № 75 від 24.05.13 судовий експерт прийшов до висновку, що підпис від імені керівника відповідача Перепелиці В.Г. на екземплярі відповідача виконано самим Перепелицею В.Г., а на екземплярі позивача іншою особою.

Відповідно до ст.42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим та оцінюється господарським судом за правилами, визначеними ст. 43 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Із огляду на наведене, суд першої інстанції висновки судових експертиз не прийняв до уваги, оскільки із наданих сторонами екземплярів договору № 26/09-11 витікає, що він складається із трьох аркушів, які не зшиті між собою та не пронумеровані. Спірний п.3.5 договору розміщений на другому аркуші, а підписи керівників та печатки знаходяться на третьому аркуші, тому кожна із сторін могла змінити редакцію п.3.5 договору на другому аркуші на свій розсуд та замінити цей аркуш у договорі, передаючи до суду. Також зазначена заміна редакції п.3.5 договору могла бути проведена однією із сторін на стадії підписання договору у неналежний спосіб без складання протоколу розбіжностей через непогодження запропонованої редакції в проекті договору.

В ході розгляду справи суд не досліджує коли, на якій стадії і якою стороною була проведена заміна умов п.3.5 договору, а приймає до уваги ту обставину, що кожна сторона розуміє умови п.3.5 договору в редакції, яку вона надає, тобто кожна сторона розуміє умови п.3.5 договору по різному. Оскільки редакції п.3.5 договору, що надані сторонами, різні та істотно змінюють умови поставки та зобов'язання сторін, то суд дійшов до висновку, що жодну з редакцій п.3.5 договору, наданої сторонами приймати не можливо та слід вважати, що сторони не погодили умови щодо порядку поставки щебеню щодо термінів поставки та якими транспортними засобами і хто із сторін їх має надати.

Аналізуючи викладене, судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки не має досліджувати в ході розгляду господарської справи коли, як, на якій стадії , якою стороною проведена заміна п.3.5 Договору.

За умовами п.1.2 договору сторони погодили, що поставка продукції здійснюється на умовах ДАР (станція Суземка Російської Федерації) ІНКОТЕРМС-2010.

Згідно з Правилами Інкотермс 2010 ДАР- міжнародний термін, який може застосовуватися при поставках будь-яким видом транспорту. Цей термін означає, що продавець виконує своє зобов'язання по постачанню, коли він надав покупцеві товар, готовий до розвантаження з транспортного засобу, що прибув в узгоджене місце призначення. Продавець несе усі ризики, пов'язані з доставкою товару до місце призначення. До обов'язків продавця входить:

- надати покупцю відповідно до договору купівлі-продажу товар і відповідні товаросупроводжуючі документи, в тому числі у вигляді еквівалентних електронних записів;

- отримати за свій рахунок і на свій ризик експортну ліцензію і виконати усі митні формальності для експорту товару та його траспортування через будь-яку країну до поставки товару; за свій рахунок забезпечити перевезення до погодженого місця призначення;

- поставити товар покупцю на транспортному засобі, готовому до розвантаження у зазначеному пункті, якщо такий є, в пойменованому місці призначення.

Таким чином, сторони мають керуватися саме цими погодженими умовами при вирішенні питання порядку поставки щебеню в межах договору № 26/09-11.

Додатком № 1 до договору від 26.09.11 сторони погодили графік поставки товару. Останній день поставки товару визначений 30.10.11.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки сторони не погодили чиїми транспортними засобами (постачальника чи покупця) слід провести поставку щебеня, то неможливо виконати графік поставки, бо не зрозуміло хто із сторін має забезпечити його виконання.

На підставі п. 5.3 договору за обопільною домовленістю перша партія поставки буде у кількості 48 вагонів (3312 тонн) на суму 1887840 (один мільйон вісімсот вісімдесят сім тисяч вісімсот сорок) руб.

Відповідно до п. 5.1 договору розрахунок здійснюється покупцем на підставі оформленого постачальником інвойсу в рублях РФ на умовах 100 % передоплати місячної партії продукції шляхом перерахування на банківський рахунок постачальника належних коштів.

Відповідно до р.8 договору сторони домовились, що при розгляді спорів вони керуються чинним матеріальним законодавством України.

Судом встановлено, що відповідач 30 вересня 2011р. виставив для оплати рахунок фактуру № 30-09 на суму 1 887 840 руб.

Позивач перерахував 30.09.2011г. платіжним дорученням № 299 - 10000 руб. і 03.10.2011р. платіжним дорученням № 305 - 1877840 руб.

Таким чином, позивач свої грошові зобов'язання щодо 100% передоплати за цим договором виконав.

Крім попередньої оплати позивачем було перераховано 05 жовтня 2011 р. платіжним дорученням №321 авансовий платіж для Брянської митниці в сумі 350000 руб.

Проте, як свідчать матеріали справи, ПП "Торгово Промислова Компанія Інтекс" не виконало зобов'язання по передачі товару.

Відповідачем 22 жовтня 2011 р. на адресу позивача повернута частина авансу на суму 600000 рублів. (23133 грн. 86 коп.). Зазначеними діями він визнав той факт, що отримав грошові кошти та отриманні грошові кошти підлягають поверненню.

Таким чином, ПП "Торгово Промислова Компанія Інтекс" не повернуло ТОВ "АШЛАР" отримані грошові кошти, що стало підставою для звернення ТОВ "АШЛАР" до господарського суду Херсонської області з позовом до ПП "Торгово Промислова Компанія Інтекс" про стягнення коштів в сумі 334014 грн. 18 коп. або 1287840 рублів.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст . 656 Цивільного Кодексу України).

Ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з положеннями ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Відповідно до ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним: у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Позивач перерахував 30.09.2011г. платіжним дорученням № 299 - 10000 руб. і 03.10.2011р. платіжним дорученням № 305 - 1877840 руб. відповідно до рахунку фактури № 30-09, виставленого відповідачем.

Крім попередньої оплати позивачем було перераховано 05.10.2011 р. платіжним дорученням №321 авансовий платіж для Брянської митниці в сумі 350000 руб.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "АШЛАР" належно виконало свої зобов'язання за договором поставки.

Оскільки поставка товару продавцем не відбулася, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції цілком вірно задоволено позовну вимогу ТОВ "АШЛАР" про стягнення з ПП "Торгово Промислова Компанія Інтекс" 334014, 18 грн. (1287840 руб.) заборгованості.

У позовній заяві ТОВ "АШЛАР" також просило стягнути пеню, посилаючись на п.3.6 Договору. Прострочку позивач нараховує з 31.10.2011 р. згідно з додатком № 1 до договору.

Згідно з п. 3.6 договору постачальник у разі несвоєчасної поставки продукції, зобов'язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,3% від суми непоставленої продукції за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Однак, суд першої інстанції в цій частині позовних вимог цілком вірно відмовив у задоволенні, оскільки, як встановлено судом, сторони не погодили між собою у належний спосіб хто із сторін має поставити залізничні вагони на станцію завантаження, відповідно не відомо хто має забезпечити виконання погодженого графіку, що визначений у додатку № 1 до договору.

Твердження скаржника на безпідставний висновок суду щодо неприйняття до уваги п.3.5 договору, наданого відповідачем (скаржником) судовою колегією до уваги не приймається, оскільки суд першої інстанції повно і всебічно обґрунтував підстави, з якими згодна колегія суддів, з яких жодну редакцію п. 3.5 договору, наданої сторонами приймати неможливо та чому слід вважати що сторони не погодили умови щодо поставки щебеню щодо термінів поставки та якими транспортними засобами і хто із сторін їх має надавати.

Щодо тверджень скаржника про те, що спір не був підсудний господарському суду Херсонської області, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 18.09.2012 р. позовну заяву та матеріали б/н від 17.09.2012 р. надіслані господарському суду Житомирської області, посилаючись на ст.76 ЗУ "Про міжнародне приватне право" та розділу 8 договору поставки №26/09-11 від 26.09.2011 р.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 08.10.2012 р. направлено матеріали за територіальною підсудністю до господарського суду Херсонської області, ця ухвала не була оскаржена в касаційному порядку, у зв'язку з чим господарським судом Херсонської області цілком правомірно, з метою недопущення спору по підсудності та необґрунтованого затягування розгляду справи, було прийнято справу до провадження та розглянуто в суді Херсонської області.

За таких обставин колегія суддів вважає, що посилання скаржника на дану обставину, як на підставу для скасування рішення, не може бути прийнято до уваги.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та до уваги не приймаються.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу ПП "Торгово Промислова Компанія Інтекс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 10.07.2013 р. по справі №5024/1537/2012, як прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права - без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Херсонської області від 10.07.2013 р. по справі №5024/1537/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємства "Торгово Промислова Компанія Інтекс" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текс постанови складений та підписаний 14.10.2013 р.

Головуючий суддя О.Т. Лавренюк

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя В.М. Головей