Постанова

від 12.07.2013 по справі 815/3382/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3382/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2013 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Павлюк К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛА АКАЦІЯ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.11.2012 року №0001882250 та від 15.11.2012 року №0001892250, -

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЛА АКАЦІЯ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.11.2012 року №0001882250 та від 15.11.2012 року №0001892250.

В судовому засіданні 09.07.2013 року представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач в перевірені податкові періоди мав господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІГА-ГРУП», оплатив отримані від нього послуги, в тому числі суми ПДВ, отримав від нього податкові накладні, в зв'язку із чим правомірно сформував валові витрати та податковий кредит з ПДВ у зазначених податкових періодах. Представник відповідача був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи (підпис представника в довідковому листі на обкладинці справи), але в судове засідання не з'явився, а тому, на підставі положень ч.4 ст.128 КАС України, справа слухалась за його відсутності за наявними в справі запереченнями та доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

На підставі наказу відповідача від 15.10.2012 року №2290 (а.с.223) та повідомлення про перевірку від 15.10.2012 року №680 (а.с.224) посадовими особами відповідача, згідно п.1 ст.11 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», в період з 26.10.2012 року по 30.10.2012 року була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «БІЛА АКАЦІЯ» з питань дотримання податкового та іншого законодавства у правовідносинах з ТОВ «ЛІГА-ГРУП» за грудень 2011 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №6614/22-5/30495324 від 31.10.2012 року (а.с.14-27), на підставі якого було встановлено завищення валових витрат позивача, в результаті чого занижений податок на прибуток підприємств на суму 362722,00 грн., заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 31540,84 грн., у зв'язку із порушенням позивачем положень п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139 ст.139, п.п.198.1,198.2,198.3,198.6, п.198 ст.198, Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 15.11.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0001892250 (а.с.14) про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 36272,00 грн., штрафним санкціям на суму 9086,00 грн., №0001882250 (а.с.13) про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 31541,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 7885,25 грн.

Представник позивача не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішенням оскільки вважає, що операції по поставці позивачу товарів та послуг з боку контрагента ТОВ «ЛІГА-ГРУП» підтверджені наданими суду первинними бухгалтерськими документами, мали фактичний характер, а тому позивач правомірно сформував суми податкового кредиту у вказаних податкових періодах на підставі факту проведення оплати вартості товарів та послуг, в тому числі ПДВ та отримання від постачальників податкових накладних на відповідні суми.

Представник відповідача - ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС зазначив, що хоча суми ПДВ за вказані податкові періоди й була формально сплачена та підтверджена наявними документами, але фактичних доказів поставки товарів (послуг) позивачу його контрагентами надано не було ні під час проведення перевірки ні на теперішній час, при цьому матеріали зустрічних перевірок з контрагентами позивача за господарськими операціями, підтверджують позицію посадових осіб органу ДПС щодо сумнівів товарності вказаних операцій, що позбавляло позивача право на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та на бюджетне відшкодування ПДВ у відповідних податкових періодах.

Розглянувши оскаржені акти суб'єкту владних повноважень, суд виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України, проходить до висновку, що оскаржувані позивачем податкове повідомлення-рішення відповідають вимогам закону, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у

справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень

адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах

повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з

використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкового кредиту та подальшому бюджетному відшкодуванню, податковий орган враховував наступні норми Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК україни встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, не підтверджені відповідними документами витрати не включаються до витрат за податковий звітний період та розрахунку об'єкта оподаткування, і на суму недосплаченого податку нараховується пеня в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пукнтом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Між позивачем та ТОВ «ЛІГА-ГРУП» 10.11.2011 року був укладений договір про надання послуг з проведення будівельних робіт нежитлового будинку, що належить позивачу на праві власності (а.с.73-74).

Представником позивача надані докази виконання умов цього договору ПП «ЛІГА-ГРУП», а саме: акти прийняття виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, податкові накладні та договори оренди відремонтованих не житлових приміщень в фізичним особами-підприємцями та акти приймання передачі цих приміщень (а.с.75-167).

Вказані суми були включені до складу валових витрат підприємства позивача та до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах.

Згідно ст.3 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV з урахуванням змін та доповнень під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємством, а суб'єкти підприємства - підприємцями.

Згідно ст.42 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV з урахуванням змін та доповнень підприємство - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до п.2.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення. Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до п.2.13 Положення, керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Відповідно до п.2.14 Положення, відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу, терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документа, несуть особи, які склали і підписали ці документи. Відповідно до 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

В відповідності до ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996/XIV від 16.07.1999 року (зі змінами та доповненнями) відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Діюче законодавство України гарантує свободу підприємницької діяльності та вибору постачальників, проте, як передбачено ст..43 Господарського кодексу України, така діяльність не повинна порушувати закон.

В відповідності до положень Цивільного кодексу України «…Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників…». В відповідності до ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Також в відповідності до ст..17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» №755-IV від 15.05.2003 року (зі змінами та доповненнями) визначено, що в Єдиний державний реєстр юридичних і фізичних осіб - підприємців вносяться відомості про осіб, обраних (що призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу в правовідносинах з третіми особами, або особах, що мають право скоювати дії від імені юридичної особи без довіреності, зокрема підписувати документи, договори і інше. Відповідно до ст..19 даного Закону у разі зміни керівника ТОВ зведення про такі зміни підлягають включенню в Єдиний державний реєстр. Повідомлення про внесення таких змін в Єдиний державний реєстр прямують державним реєстратором до відповідних органів державної податкової служби, статистики, Пенсійного фонду і т.п. для однозначної ідентифікації відповідних осіб юридичної особи.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року №195 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.06.1997 року №233/2037 податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована в якості платника податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі заповнення її особою, яка не зазначена у п.2 Порядку.

Відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засновником та особою, яка має право вчиняти дії від імені ТОВ «ЛІГА-ГРУП» без доручення вказаний ОСОБА_1.

Таким чином, лише ця особа мала права укладати договори, підписувати акти приймання виконаних робіт та податкові накладні від імені ТОВ «ЛІГА-ГРУП».

Разом з тим, відповідно до акту Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області ДПС від 31.08.2012 року №304/22-2/36449011 (а.с.247-262) про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЛІГА-ГРУП» щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків за період травень 2011 року - січень 2012 року, що ТОВ «ЛІГА-ГРУП» задіяна у схемах по незаконному формуванню податкового кредиту та податкових зобов'язань. Вказаний висновок був зроблений на підставі зібраних даних податкових декларацій цього підприємства, даних про відсутність у підприємства основних фондів та запасів, наявності 3 працівників, відсутності підприємства, як за податковою адресою, так й за фактичною адресою, встановлена відсутність у ТОВ «ЛІГА-ГРУП» засобів ведення фінансово-господарської діяльності: складських, виробничих приміщень, наявності транспортних засобів, фактичних трудових ресурсів.

Відповідно до постанови старшого слідчого УСБ України в Київській області Московченка О.С. від 16.01.2012 року (а.с.242-243) порушено кримінальну справу відносно посадових осіб ТОВ «ЛІГА-ГРУП» за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, оскільки вказане підприємство було створено без мети фактичного здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 за грошову винагороду.

Згідно протоколу допиту засновника ТОВ «ЛІГА-ГРУП» ОСОБА_1 (а.с.244-246) він дав згоду стати засновником та директором ТОВ «ЛІГА-ГРУП» за гроші на прохання невідомих осіб, при цьому ніякі засновницькі документи, документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, довіреності та податкові накладні та декларації від імені ТОВ «ЛІГА-ГРУП» він не підписував, підприємства з якими нібито мало господарські взаємовідносини ТОВ «ЛІГА-ГРУП» та посадові особи цих підприємств йому невідомі та з ними він не зустрічався, жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЛІГА-ГРУП» він не має.

Як встановлено під час офіційного з'ясування обставин справи договір про надання послуг від 10.11.2011 року, акти прийняття виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та податкові накладні, за якими позивач відніс суми до складу валових витрат та до складу податкового кредиту з ПДВ не були підписані уповноваженою посадовою особою, вони не фіксували зміст фактично проведеної господарської операції, а були підроблені, що робить ці податкові накладні недійсними згідно п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року №195, в зв'язку із чим, позивачем безпідставно сформовані валові витрати та податковий кредит відповідних податкових періодів.

Саме на таке застосування судами адміністративної юрисдикції норм податкового законодавства у спірних правовідносинах та з'ясування всіх обставин справи та перевірку доводів податкового органу відповідно до положень ч.4,5 ст.11 КАС України, орієнтує Вищий адміністративний суд України у своєму об зорному листі від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби».

Відтак, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не обґрунтовані, документально не підтверджені та не відповідають чинному законодавству, отже не підлягають задоволенню повністю на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЛА АКАЦІЯ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.11.2012 року №0001882250 та від 15.11.2012 року №0001892250 - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 12 липня 2013 року.

Суддя Єфіменко К.С.