Ухвала

від 24.09.2015 по справі 815/3382/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2015 р. м. Київ К/800/36201/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Лосєва А. М., Степашка О.І.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біла Акація" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біла Акація" (далі - ТОВ "Біла Акація") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Приморському районі) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року у задоволенні позовних вимог ТОВ "Біла Акація" відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2015 року апеляційну скаргу ТОВ "Біла Акація" задоволено. Скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року та прийнято нову постанову, якою задоволено позовні вимоги ТОВ "Біла Акація".

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у Жовтневому районі подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2015 року та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Приморському районі в період з 26.10.2012 року по 30.10.2012 року була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «БІЛА АКАЦІЯ» з питань дотримання податкового та іншого законодавства у правовідносинах з ТОВ «ЛІГА-ГРУП» за грудень 2011 року. За результатами перевірки був складений акт №6614/22-5/30495324 від 31.10.2012 року.

Перевіркою встановлено завищення валових витрат позивача, в результаті чого занижений податок на прибуток підприємств на суму 362722,00 грн., заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 31540,84 грн., у зв'язку із порушенням позивачем положень п.138.2 ст. 138 , п.п.139.1.9 п.139 ст. 139 , п.п.198.1, 198.2 , 198.3 , 198.6 , п.198 ст. 198, Податкового кодексу України .

На підставі акту перевірки відповідачем 15.11.2012 року прийняті податкові повідомлення-рішення №0001892250 про нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 36272,00 грн., штрафним санкціям на суму 9086,00 грн. та №0001882250 про нарахування податкового зобов'язання з ПДВ на суму 31541,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 7885,25 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «ЛІГА-ГРУП» 10.11.2011 року був укладений договір про надання послуг з проведення будівельних робіт нежитлового будинку, що належить позивачу на праві власності. На виконання умов договору позивачем надані: акти прийняття виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, податкові накладні та договори оренди відремонтованих не житлових приміщень в фізичним особами-підприємцями та акти приймання передачі цих приміщень. Суми витрат по зазначеному договору були включені до складу валових витрат підприємства позивача та до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах.

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, не підтверджені відповідними документами витрати не включаються до витрат за податковий звітний період та розрахунку об'єкта оподаткування, і на суму недосплаченого податку нараховується пеня в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.2.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за №168/704 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення.

Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.13 Положення, керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.

Відповідно до п.2.14 Положення, відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу, терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документа, несуть особи, які склали і підписали ці документи. Відповідно до 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

В відповідності до ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996/XIV від 16.07.1999 року відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року №195 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.06.1997 року №233/2037 податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована в якості платника податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі заповнення її особою, яка не зазначена у п.2 Порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засновником та особою, яка має право вчиняти дії від імені ТОВ «ЛІГА-ГРУП» без доручення вказаний ОСОБА_4. Таким чином, лише ця особа мала права укладати договори, підписувати акти приймання виконаних робіт та податкові накладні від імені ТОВ «ЛІГА-ГРУП».

Відповідно до постанови старшого слідчого УСБ України в Київській області Московченка О.С. від 16.01.2012 року порушено кримінальну справу відносно посадових осіб ТОВ «ЛІГА-ГРУП» за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України , оскільки вказане підприємство було створено без мети фактичного здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_4 за грошову винагороду.

Згідно протоколу допиту засновника ТОВ «ЛІГА-ГРУП» ОСОБА_4 він дав згоду стати засновником та директором ТОВ «ЛІГА-ГРУП» за гроші на прохання невідомих осіб, при цьому ніякі засновницькі документи, документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, довіреності та податкові накладні та декларації від імені ТОВ «ЛІГА-ГРУП» він не підписував, підприємства з якими нібито мало господарські взаємовідносини ТОВ «ЛІГА-ГРУП» та посадові особи цих підприємств йому невідомі та з ними він не зустрічався, жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЛІГА-ГРУП» він не має.

Судом першої інстанції встановлено, що договір про надання послуг від 10.11.2011 року, акти прийняття виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та податкові накладні, за якими позивач відніс суми до складу валових витрат та до складу податкового кредиту з ПДВ не були підписані уповноваженою посадовою особою, вони не фіксували зміст фактично проведеної господарської операції, а були підроблені, що робить ці податкові накладні недійсними згідно п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 року №195, в зв'язку із чим, позивачем безпідставно сформовані валові витрати та податковий кредит відповідних податкових періодів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ "Біла Акація" є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Виходячи із викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про необхідність скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2015 року та залишення в силі постанови Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року у даній справі.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2015 року - скасувати.

Залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 липня 2013 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович А. М. Лосєв О.І. Степашко