Постанова

від 12.06.2013 по справі 814/2494/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

12 червня 2013 року Справа № 814/2494/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ИРБИС", вул. Нікольська 61, оф.12, м.Миколаїв, 54000; доДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул.Потьомкінська 24, м.Миколаїв, 54030; проскасування податкового повідомлення - рішення від 28.05.2013р. №0004782230, від 28.05.2013р. №0004792230; за участю представників:

Від позивача: Щедров Є.В., довіреність від 29.05.13р., Акімова О.І., довіреність від 10.07.13р;

Від відповідача: Федорінський Є.А., довіреність №6\9\10-013 від 01.03.13р.; Радчич О.А., довіреність №15\9\10-023 від 05.06.13р;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ирбис" (позивач) звернулось до суду з позовом до ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС (відповідач) з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.05.13р. №0004782230 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 3241025грн. за основним платежем та 1620513грн. за штрафними санкціями та №0004792230 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3403075грн. за основним платежем та 1701538грн. за штрафними санкціями.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю (т.1, а.с. 4-6 ).

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що рішення ДПІ прийнято у відповідності до вимог чинного податкового законодавства (т.4, а.с.202-205).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд - встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ирбис" (позивач) зареєстровано як юридичну особу виконкомом Миколаївської міської ради 01.12.2008р. (а.с.7).

Основні види діяльності позивача:

- оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин;

- неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; - неспеціалізована оптова торгівля тощо (а.с.7).

В період з 11.04.13р. по 17.04.13р. відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.10р. по 01.04.13р. по фінансово-господарським відносинам з ТОВ "Саноіл Торг" та подальшої реалізації придбаних у ТОВ "Саноіл Торг" товарно-матеріальних цінностей.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 07.05.13р. №441/22-300/36271258 (т.1, а.с. 12-57 ).

На думку відповідача позивачем вчинені наступні порушення:

- п.п. 134.1.1 п. 134. ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 3403076грн.;

- п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.4 ст.201, п.201.6 ст.201 ПК України в результаті чого занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3241025грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.05.13р. №0004782230 (т.1, а.с.8) про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 3241025,0грн. за основним платежем та 1620513.0грн. за штрафними санкціями та від 28.05.13р. №0004792230 (т.1, а.с.9) про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3403075,0грн. за основним платежем та 1701538,0грн. за штрафними санкціями.

Відповідач дійшов висновку, що правочини, які були укладені позивачем та його контрагентами є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, мають ознаки безтоварних операцій та суперечать інтересам держави.

Позивач не погодився із висновками акту та прийнятим податковим повідомленням - рішенням з огляду на те, що в нього (у позивача) є всі необхідні документи на підтвердження реальності господарських операцій, весь придбаний товар використовувався в господарській діяльності позивача. Крім того, позивач не повинен нести відповідальність за можливі порушення третіх осіб (контрагентів у ланцюгу), які навіть не були у будь - яких відносинах із позивачем.

Крім того, позивач зазначив, що оскільки перевірка була проведена на підставі постанови слідчого, то податкове - повідомлення рішення має бути прийнято тільки після отримання відповідного судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову з наступних підстав:

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх в обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків та його безпосередньої господарської діяльності.

В свою чергу, позивачем, на підтвердження реальності (товарності) здійснення господарських операцій у періоді що перевірявся, було надано суду копії відповідних первинних документів:

- платіжні доручення, договори купівлі - продажу між ТОВ "Саноіл-Торг" та ТОВ "Ирбис". додаткові угоди та специфікації, видаткові накладні. акти приймання - передачі товару, податкові накладні, договір комісії від 02.11.11р. з додатками, банківські витяги, контракти купівлі - продажу, інвойси та відповідні сертифікати на товар, звіти комісіонера тощо (т.2, а.с.1- 199, т.3, а.с.1-208);

- додатки до договору комісії, акти прийняття товару по якості та кількості, звіти комісіонера перед комітентом, вантажні митні декларації з відмітками митниці, контракти на купівлю - продаж соняшникової олії із додатковою угодою та меляси бурякової, інвойси із відміткою торгово - промислової палати миколаївської області, сертифікати та лабораторні аналізи, акти про надання послуг та здачі - прийняття робіт щодо перевалки вантажу, компенсації страхування вантажу, податкові накладні (т.4, а.с.1-160, 161-193);

Таким чином, на підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що факт придбання позивачем товарів у своїх контрагентів (ТОВ "Саноіл-Торг") підтверджується зазначеними документами та фактом використання отриманих товарів в своїй господарській діяльності та подальшої реалізації придбаного товару на експорт. Зазначені операції підтверджені відповідними митними документами.

Суд не приймає в якості належних доказів посилання відповідача на акти перевірки інших податкових органів.

Зазначені акти підтверджують лише факти неможливості проведення перевірок податковими органами контрагентів позивача із різних підстав та містять безпідставні висновки про безтоварність правочинів контрагентів позивача та інших суб'єктів господарювання з яким у позивача відсутні будь - які господарські правовідносини.

В той же час, судом встановлено, що відповідач вже проводив раніше перевірки у позивача з цих же самих питань та за ті самі періоди.

Так позивачем було надано суду витяг з акту перевірки ДПІ в Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС №75\22-600\36271258 від 05.02.13р. "Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Ирбис" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.11р. по 30.09.12р.

У висновках вказаного акту зазначено, що товариством "Ирбис" проводилися операції по придбанню олії соняшникової, макухи з насіння соняшнику та меляси бурякової відповідно до договору укладеному із ТОВ "Саноіл-Торг". Придбаний товар було реалізовано на експорт. Також в акті перевірки було зазначено, що ДПІ у Шевченківському районі м.Києва було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Саноіл-Торг", складено відповідний акт де зазначено, що порушень в частині визначення податкового зобов'язання не встановлено . (т.4, а.с.198-199).

У зв'язку із цим, суд зазначає, що відповідно до листа ДПА України від 03.02.09р. (п.2.1.2) податковим органам при проведенні перевірок слід врахувати, що не може бути доказом безтоварності посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів переміщення товарів, наявності транспортних засобів, тощо.

Суд також встановлено, що позивач та його безпосередні контрагенти (ТОВ "Саноіл-Торг"), які виписали податкові накладні, були зареєстровані як платники ПДВ на момент вчинення відповідних господарських операцій.

На підставі зазначених доказів та пояснень сторін у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що господарські правовідносини позивача та його безпосередніх контрагентів (ТОВ "Саноіл-Торг") були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Безпідставним та необґрунтованим також є посилання відповідача на господарську діяльність контрагентів безпосередніх партнерів позивача. Суд приймає до уваги та досліджує господарські взаємовідносини тільки між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Відповідачем не надано суду будь - яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Таким чином, проаналізувавши зміст наданих відповідачем доказів суд встановив, що висновки про безтоварність операцій позивача та нікчемність (недійсність та фіктивність) угод його контрагентів є необґрунтованими, оскільки відповідачем не наведено правової підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди безтоварними або нікчемними (недійсними або фіктивними) правочинами. Висновки відповідачем зроблені без дослідження усіх первинних документів та самих оспорюваних правочинів а також господарських операцій.

В адміністративних справах суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав (ч.4 ст.71 КАС України).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що перевірки позивача була проведена на виконання постанови слідчого (а.с.12, 26, т.1.) на підставі пп.78.1.1 1 п.78.1 ст.78 ПК України.

В той же час, згідно із пп.78.1.1 1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Згідно із п.86.9 ст.86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 п.78.1 ст.78 ПКУ, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби при передаються органу, що призначив перевірку.

Аналогічні вимоги містяться й у п.58.4 ст.58 ПК України, згідно якого у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або що винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику податкових зобов'язань і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених ПКУ.

Отже, у даному випадку податкове повідомлення-рішення повинно було прийняте лише протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання податковим органом обвинувального вироку або іншого рішення у кримінальній справі, що набрало законної сили.

Будь - яких доказів передбачених вищезазначеними нормами ПК України відповідачем суду не надано.

Зазначені обставини є додатковими підставами для визнання оскаржуваних податкових повідомлень - рішень протиправними та для їх скасування.

Крім того, згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Відповідно до положень ст.ст.69, 71, 76, 86 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обґрунтованим, на думку суду, є також посилання позивача на відповідну судову практику. Так, в Постанові ВАСУ від 14.11.2012 року по справі №К/9991/50772/12 зазначено, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи із загальних засад судочинства.

Крім того, в Ухвалі ВАСУ від 19.02.2013р. по справі №К/9991/56274/12 було зазначено, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідачем не було надано суду доказів наявності фактів узгодженості дій позивача з недобросовісним постачальником або інших неправомірних дій з боку позивача.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями ВСУ при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 28.05.2013р. №0004782230 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 3241025грн. за основним платежем та 1620513грн. за штрафними санкціями.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби від 28.05.2013р. №0004792230 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 3403075грн. за основним платежем та 1701538грн. за штрафними санкціями.

4. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРБИС" (код ЄДРПОУ 36271258) судові витрати у розмірі 2294грн. Державній казначейській службі України стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.