Постанова

від 26.06.2013 по справі 814/2389/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   Миколаївський окружний адміністративний суд   вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001   П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Миколаїв.    26 червня 2013 року                                                                        Справа № 814/2389/13-а   Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Зіньковський О.А., в порядку письмового провадження вирішив адміністративну справу за позовомПриватного підприємства "Стнамо", вул.Володимирівська 38, м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002; доЮжноукраїнської ОДПІ Миколаївської області Державної податкової служби, вул.Енергобудівників 5, м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55000; проскасування податкового повідомлення - рішення від 21.01.13р. №0000052201; Приватним підприємством "Стнамо" (позивач) пред'явлено позов до Южноукраїнської об'єднаної ДПІ в Миколаївській області ДПС (відповідач) з вимогою про скасування податкового повідомлення - рішення від 21.01.13р. №0000052201 (а.с.3-6). Представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідач, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином (а.с.68, 74) у судове засідання не з'явився, надав до суду письмові заперечення, відповідно до яких просив суд в задоволенні позову відмовити (а.с.75-81). Відповідно до ст.122 та ст.128 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи суд, - встановив: Приватне підприємство "Стнамо" (позивач) зареєстровано як юридичну особу 12.07.2006 року виконкомом Южноукраїнської міської ради. Основними видами діяльності позивача є ремонт, технічне обслуговування та монтаж підіймально – транспортного устаткування; монтаж електророзподільної та контрольної апаратури; електромонтажні роботи тощо (а.с.56-57). Позивач  є платником ПДВ (а.с.60) та має ліцензію на здійснення будівельної діяльності (монтаж і ремонт зовнішніх інженерних мереж та систем, монтаж лінійної арматури та проводів ЛЕП тощо) (а.с.60-61). В період з 26.12.12р. по 27.12.12р. відповідачем, на підставі Наказу від 21.12.12р. (а.с.18), було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ “Лилиана Грей” (код ЄДРПОУ 37104023) за грудень 2010р., результати якої оформлені актом від 04.01.13р. №1/22-01/34358415 (а.с.8-15). Відповідно до акту перевірки відповідачем зроблено висновок про безпідставне завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ в розмірі 12442грн. через порушення п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ”. Підставою для висновку стало, на думку відповідача, не підтвердження в ході перевірки наявність поставок робіт від ТОВ “Лилиана Грей” у зв'язку з наявністю акту від 21.03.11р. №336/23-300/37104023 “Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ “Лилиана Грей” щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП “ТД “Нефтеагросервіс” відомостей за період грудень 2010р.”, а також порушення з боку постачальника п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону "Про ПДВ" щодо порядку заповнення податкової накладної. На підставі акту перевірки від 04.01.13р. №1/22-01/34358415 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.01.13р. №0000052201, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 15552,50грн., в т.ч. за основним платежем - 12442грн. та за штрафними санкціями - 3110,50грн. (а.с.16-17). Зазначене рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, але скарги позивача були залишені без задоволення, а податкове повідомлення рішення – без змін (а.с.23-37). Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову з наступних підстав: Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами. Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платників податків. На підтвердження реальності (товарності) здійснення господарських операцій, у періоді що перевірявся, позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів. Так, судом було досліджено наступні докази, які були використані для проведення перевірки своєчасності та правильності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах позивача з ТОВ "Лилиана Грей": - копії договорів на виконання електромонтажних робіт від 16.11.10р. між позивачем та ТОВ "Лилиана Грей"; на виконання робіт по монтажу кабельної лінії електропередачі 10кВ (а.с.38-39, 45-46); розрахунок договірної ціни виконаних робіт (а.с.40, 49); - акти прийняття виконаних підрядних робіт (а.с.41-42, 47-48); - податкові накладні, банківські виписки (а.с.43-44); - податкові декларації з податку на додану вартість (а.с.50-52); - реєстр отриманих та виданих податкових накладних (а.с.53); - відомість розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності за 2010р. (а.с.54); - перелік виконавчої документації та організацій які приймали участь у виконанні робіт, акти прихованих робіт, акти зовнішнього огляду кабелю (а.с.83-91). Таким чином, на підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що факт придбання позивачем товарів (послуг, робіт) у свого контрагента (ТОВ “Лилиана Грей” (код ЄДРПОУ 37104023) підтверджується зазначеними документами та фактом використання отриманих послуг (робіт) в своїй господарській діяльності. Суд не приймає в якості належних доказів посилання відповідача на лист ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва від 10.12.12р. №8090/7/22-220, яким надіслано Акт від 21.03.11р. №336/23-300/37104023 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Лилиана Грей" (ЄДРПОУ 37104023) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків (а.с.92-100). Зазначений акт підтверджує лише факт неможливості проведення перевірок податковими органами із різних підстав та містить безпідставні висновки про нікчемність правочинів контрагента позивача. Крім того, суд звертає увагу , що відповідно до листа ДПА України від 03.02.09р. (п.2.1.2) податковим органам при проведенні перевірок слід врахувати, що не може бути доказом безтоварності посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів переміщення товарів, наявності транспортних засобів, тощо. Суд також зазначає, що позивач та його безпосередній контрагент (ТОВ "Лилиана Грей"), який виписав податкові накладні, були зареєстровані як платники податку на додану вартість на момент вчинення відповідних господарських операцій. На підставі зазначених доказів суд дійшов висновку, що господарські правовідносини позивача та його безпосереднього контрагента були реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання. Безпідставним та необґрунтованим також є посилання відповідача на господарську діяльність контрагентів безпосереднього партнера позивача. Суд приймає до уваги та досліджує господарські взаємовідносини тільки між позивачем та його безпосереднім контрагентам. Слід також зазначити, що відповідно до п.10 Постанови Пленуму ВС України №9 від 06.11.09р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно з ч.5 ст.12 ЦК України, добросовісність набувача майна (робіт, послуг) презюмується. Таким чином, оспорювані правочини між позивачем та його контрагентом щодо придбання та поставки товарів (послуг) не є нікчемними або безтоварними, як помилково стверджує відповідач та зазначається в актах перевірки інших податкових органів. Відповідачем не надано суду будь – яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача. Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними (недійсними) господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону “Про державну податкову службу” та ст.20 Податкового кодексу України. В той же час, судом встановлено (доказів про інше відповідачем суду не надано) що у позивача була відсутня як головна мета одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди. Навпаки, судом було встановлено намір здійснювати та фактичне здійснення реальної підприємницької діяльності позивачем. Суд також дійшов висновку, що дії позивача, як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту. Також судом було досліджено документи надані відповідачем: - ухвала господарського суду Миколаївської області від 20.11.12р. щодо банкрутства ТОВ "Лилиана Грей" (ЄДРПОУ 37104023) (а.с.106-107); - постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.08.12р. по справі №2а-2702/12/1470 (а.с.101-102); постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.03.13р. по справі №2а-2702/12/1470 (а.с.103-104); Так, Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.08.12р. по справі №2а-2702/12/1470 за позовом ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва до ТОВ “Лилиана Грей” про визнання недійсними установчих та реєстраційних документів, припинення юридичної особи, скасування реєстраційних дій позов було задоволено. Визнано недійсними установчі та реєстраційні документи ТОВ “Лилиана Грей” (код 37104023) з моменту державної реєстрації 30.04.2010р. за №15221020000019942. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.03.13р. апеляційну скаргу ТОВ “Лилиана Грей” було задоволено. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.08.12р. скасовано та прийняли нову постанову, якою відмовлено в задоволені позову ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва. Так, у вказаній постанові Одеського апеляційного адміністративного суду зазначено, що пояснення фізичної особи відібрані оперуповноваженим УПМ ДПС України є неналежним доказом по справі, зокрема, з них не вбачається на якій правовій підставі та в рамках якої процедури вони відібрані, тобто вони не є документом, який встановлює відповідні юридичні факти та не може слугувати доказом при вирішенні питання про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів. Позивачем (податковим органом) не вказано та не доведено, ані наявність порушень при реєстрації ТОВ "Лилиана Грей", ані будь – яку невідповідність установчих документів чинному законодавству. Крім того, ухвалою господарського суду Миколаївської області від 30.03.2012р. було порушено провадження у справі №5016/559/2012 (11/13) про банкрутство ТОВ “Лилиана Грей”, м.Миколаїв, оскільки останнє неспроможне сплатити заборгованість у сумі 424436,0грн. перед ТОВ “Алекс-Плюс”. Ухвалою господарського суду від 12.06.2012р. затверджено реєстр грошових вимог кредиторів ТОВ “Лилиана Грей” на загальну суму 424436,0грн. Ухвалою господарського суду від 20.11.2012р. було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ “Лилиана Грей”. Таким чином, зазначені обставини також підтверджують фактичне здійснення господарської діяльності контрагентом позивача ТОВ “Лилиана Грей”. Суд також зазначає, що при складанні актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, податковими інспекторами не досліджувались жодні первинні документи. У зв'язку з чим, було порушено вимоги Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. №984. Висновки про укладення нікчемних правочинів є суб'єктивними припущеннями перевіряючого і не підтверджуються достатніми та необхідними доказами, в тому числі первинними документами. Крім того, згідно Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою КМУ від 27.12.10р. №1232, зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Як вбачається з вимог Порядку №1232 за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка. Надані відповідачем акти про неможливість проведення зустрічних звірок суб'єкта господарювання є різновидом податкової інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань, право на збір якої передбачено ст.72 Податкового кодексу України. Але, оскільки зустрічні звірки не є перевірками, то за їх результатами не може складатись акт перевірки, тобто наслідками зустрічної звірки не можуть бути висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків та прийматись податкові повідомлення-рішення про визначення грошових зобов'язань. Отже, висновки щодо нікчемності угод, що були зроблені на підставі таких актів перевірки є недопустимими та не можуть породжувати цивільно-правові наслідки про недійсність договорів. Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на наявність помилок, з його точки зору, при заповненні документів ТОВ "Лилиана Грей" (код 37104023), а саме зазначення назви товариства українською мовою слова "Ліліана Грей" (код 37104023). Вказана позиція також висловлена у Листі ВАСУ №1936/11/13-11 від 01.11.11р. де зазначено, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. З огляду на зазначену норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України. Відповідно до положень ст.ст.69, 71, 76, 86 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд також приймає до уваги відповідну судову практику із зазначеного питання. Так, в Постанові ВАСУ від 14.11.2012 року по справі №К/9991/50772/12 зазначено, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи із загальних засад судочинства. Крім того, в Ухвалі ВАСУ від 19.02.2013р. по справі №К/9991/56274/12 було зазначено, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з ПДВ. Відповідачем не було надано суду доказів наявності фактів узгодженості дій позивача з недобросовісним постачальником або інших неправомірних дій з боку позивача. Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями ВСУ при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Згідно із ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини” №3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Таким чином, податкове повідомлення - рішення Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області ДПС від 21.01.2013 року №0000052201 є протиправним та підлягає скасуванню. За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі. Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, - П О С Т А Н О В И В: 1. Позов задовольнити. 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2013 року №0000052201 про збільшення суми грошового зобов'язання Приватного підприємства “Стнамо” (код за ЄДРПОУ 34358415) за платежем податок на додану вартість в сумі 15552,50грн., в т.ч. за основним платежем 12442,00грн., за штрафними санкціями - 3110,50грн. 3. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Стнамо" сплачений судовий збір в розмірі 155грн. 54коп. Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України. Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                           Зіньковський О.А.