Постанова

від 08.07.2013 по справі 813/3770/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2013 року справа № 813/3770/13-а

зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представників позивача Саноцького Ю.Л., Завалишина Ю.О.,

представника відповідача Гладій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.01.2013 р. №0000030804/607, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 225 278 грн. 49 коп., в т.ч. за основним платежем на суму 150 185 грн. 66 коп. та нараховано штрафних санкцій на суму 75 092 грн. 83 коп. та від 21.01.2013 р. №0000040804/608, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 54 722 грн. 61 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Львові документальної позапланової виїзної перевірки ДТГО "Львівська залізниця" від 28.12.2012 р. №118/33-00/01059900, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оформлено з порушенням вимог чинного законодавства, а висновки, викладені в цьому акті, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Позивач зазначає, що реальність правовідносин між ТзОВ "ДІД Україна", ТзОВ "Юніто Техальянс", ПП "Консультаційний центр "Фортуна" підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Також вказує, що в акті перевірки податковим органом не наведено будь-яких фактів щодо визнання первинних документів, поданих позивачем під час перевірки, недійсними. Позивач зазначає, що податковий орган не вправі встановлювати недійсність (нікчемність) правочинів, тому при складенні акту від 28.12.2012 р. №118/33-00/01059900 СДПІ по роботі з великими платниками податків м. Львова вийшла за межі своїх повноважень.

СДПІ по роботі з великими платниками податків м. Львова подала до суду заперечення на адміністративний позов від 03.06.2013 року, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує нікчемністю правочинів між позивачем та контрагентами, оскільки як вбачається з актів перевірок контрагентів з питань дотримання вимог податкового законодавства у них відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції: 1) Мукачівською ОДПІ Закарпатської області ДПС на адресу відповідача скеровано акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ "ДІД Україна" від 11.07.2012 р. №1231/22-00/35685293, яким встановлено, що ТОВ "Інвесттехнагляд" не могло фактично здійснювати господарські операції з ТзОВ "ДІД Україна", документи, подані контрагентом ТзОВ "ДІД Україна" для перевірки податковому органу, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому не можуть спричинити настання правових наслідків по ланцюгу постачання товарів до ДТГО "Львівська залізниця"; 2) позивачем не надано на вимогу податкового органу документи, що підтверджують якість товару з боку постачальника ТзОВ "Юніто Техальянс", а саме сертифікат відповідності, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікат та паспорт якості; 3) факт безтоварності операцій між позивачем та ПП "Консультаційний центр "Фортуна", на думку податкового органу, підтверджується тим, що вказаний контрагент позивача відсутній за своїм місцезнаходженням, відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської діяльності, фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій. На цих підставах, просить у задоволенні позову відмовити.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Просять суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Позивач - Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця", юридична адреса: 79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1, зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа 16.03.1992 р., що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №296150, код ЄДРПОУ - 01059900. Позивач взятий на облік як платник податків у ДПІ у м.Львові з 27.06.1997 р. за №02-7. Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.02.2006 р. №17701889 позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 30.09.1997 р.

На підставі направлень від 26.11.2012 р. №170/33-00, №171/33-00 та №172/33-00, виданих СДПІ у по роботі з ВПП у м.Львові та на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.75.1. ст.75, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), відповідно до наказу СДПІ по роботі з ВПП у м.Львові №227 від 26.11.2012р. проведена документальна виїзна позапланова перевірка ДТГО "Львівська залізниця" з питань перевірки дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ "ДІД Україна" (код ЄДРПОУ - 35685293) за грудень 2011 року, ТзОВ "Юніто Техальнс" (код ЄДРПОУ - 13926325) за жовтень, грудень 2011 року, ПП "Консультаційний цент "Фортуна" за серпень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт документальної позапланової виїзної перевірки ДТГО "Львівська залізниця" від 28.12.2012 р. №118/33-00/01059900. Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем п.14.1.185, п.14.1.191. ст.14, п.185.1. ст..185, п.188.1. ст.188, п.198.2., п.198.3., 198.4.,198.6. ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7., п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту по ТзОВ "ДІД Україна", ТзОВ "Юніто Техальнс", ПП "Консультаційний цент "Фортуна" в сумі 204 908 грн. 27 коп., в т.ч. за жовтень 2011 р. в розмірі 36380 грн. 19 коп., за грудень 2011 року в розмірі 54 722 грн. 61 коп., за серпень 2012 р. в розмірі 113 805 грн. 47 коп., чим занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за жовтень 2011 року на суму ПДВ 36 380 грн. 19 коп., за серпень 2011 року в сумі 113 805 грн. 47 коп., та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2011 року на суму ПДВ 54 722 грн. 61 коп.

На підставі акта перевірки від 28.12.2012 р. №118/33-00/01059900 відповідно до пп.54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п.123.1 ст. 123, п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ СДПІ поро боті з ВПП у м. Львові прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.01.2013 р. №0000030804/607, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 225 278 грн. 49 коп., в т.ч. за основним платежем на суму 150 185 грн. 66 коп. та нараховано штрафних санкцій на суму 75 092 грн. 83 коп. та від 21.01.2013 р. №0000040804/608, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 54 722 грн. 61 коп.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач двічі оскаржував їх в адміністративному порядку до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків ДПС (скарга від 29.01.2013 р.) та до Державної податкової служби (скарга від 11.04.2013 р.), проте скарги позивача залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Суд при вирішенні спору виходить з наступного.

Між позивачем та ТзОВ "ДІД Україна" (код ЄДРПОУ - 35685293) укладено договір поставки від 09.06.2010 р. №Л/НХ-111150/НЮ, в якому обумовлено, що постачальник (ТзОВ "ДІД Україна") зобов'язується поставити у 2011 - 2012 роках покупцеві (ДТГО "Львівська залізниця") товар (будівельні розчини: клеючі та шпаклюючі суміші), зазначений у специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано: приймальний акт №3/590 від 22.12.2011 р., вимоги (том 2 а.с. 4-151), сертифікати відповідності, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікати та паспорти якості (том 3 а.с. 68-92),

Оплата за отримані товари проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №532 від 27.12.2011р. з призначенням платежів в повній відповідності до отриманих послуг.

ТзОВ "ДІД Україна" надало позивачу податкову накладну від 22.12.2011р. №123, яку включено в реєстр отриманих податкових накладних за грудень 2011 року під №7641. По вказаній податковій накладній позивач відніс до складу податкового кредиту грудня 2011року податок на додану вартість у розмірі 8749 грн.96 коп.

Проте, суд не вважає докази, подані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ТзОВ "ДІД Україна", належними і достатніми для спростування висновків відповідача, виходячи з наступного.

Фінансово-господарська діяльність контрагента позивача, а саме ТзОВ "ДІД Україна ", була предметом перевірки Мукачівської ОДПІ Закарпатської області ДПС. За результатами цієї перевірки складено акт №1231/22-00/35685293 від 11.07.2012 р.

Як зазначено у вказаному акті, у контрагента ТзОВ "ДІД Україна", а саме ТОВ "Інвесттехнагляд" відсутні основні засоби, виробниче обладнання, транспортне, торговельне обладнання, матеріали (сировина), товарні запаси, трудові ресурси, у зв'язку з чим здійснення основного виду діяльності є неможливим. Також виявлено розбіжності в підписах, поставлених на документах, наданих ТОВ "Інвесттехнагляд" для перевірки податковому органу. У зв'язку з цим Мукачівська ОДПІ Закарпатської області ДПС дійшла висновку про те, що вказані документи не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому не можуть спричинити настання правових наслідків по ланцюгу постачання товарів до ДТГО "Львівська залізниця".

Суд бере до уваги те, що позивач не надав первинні документи, які підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентом ТзОВ "ДІД Україна", а саме товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт доставки вищезазначених товарно-матеріальних цінностей.

Позивач пояснює факт відсутності у нього товарно-транспортних накладних тим, що обов'язок зберігання вказаних документів покладено на особу, яка надає послуги з перевезення, а не на покупця товару. Також зазначає, що право платника податку на включення коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку з оплатою її вартості постачальнику. Товарно-транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару.

Згідно з Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила перевезення), затвердженими Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568, вантажовідправник - будь-яка фізична чи юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення. Вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Приймання вантажу - подання вантажовідправником підготовленою для відправлення ватажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між у часниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, списання, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п.11.1 Правил перевезення, основними документами на перевезення вантажів є товарино-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Також у п.11.5 Правил перевезення передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезенню вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладних підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Аналіз вищенаведених норм та матеріалів справи свідчить про відсутність у позивача основних документів, що посвідчують факт перевезення вантажу ТзОВ "ДІД Україна", а саме товарно-транспортних накладних.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та ТзОВ "ДІД Україна". При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за надані послуги не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

На підставі наведеного суд вважає, що відповідач правомірно дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТзОВ "ДІД Україна" за грудень 2011 року на загальну суму 8749 грн. 66 коп., а тому податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові від 21.01.2013р. №0000040804/608 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 8749 грн. 66 коп. є правомірним.

Щодо реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ "Юніто Техальнс".

Між позивачем та ТзОВ "Юніто Техальнс" укладено:

1) Договір поставки № Л/НХ-111978/НЮ від 14.09.2011р., в якому обумовлено, що постачальник (ТзОВ "Юніто Техальянс") зобов'язується поставити покупцеві (ДТГО "Львівська залізниця") товар (плити та плитки керамічні), зазначений у специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар.

2) Договір поставки № Л/НХ-112378/НЮ від 10.11.2011р., в якому обумовлено, що постачальник (ТзОВ "Юніто Техальянс") зобов'язується поставити покупцеві (ДТГО "Львівська залізниця") товар (деревину пиляну чи розколоту), зазначений у специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано: приймальні акти №2571 від 16.12.2011р., №3/458 від 31.10.2011р., №3/396 від 10.10.2011р., №3/539 від 05.12.2011р., №3/554 віл 07.12.2011р., акт приймання матеріалів №342, вимоги (том 2 а.с. 4-151), рахунки №108324 - №108349 від 31.10.2011р., сертифікати відповідності, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікати та паспорти якості (том 3 а.с. 21-50), товарно-транспортні накладні (том 3 а.с. 93-117).

Оплата за отримані товари проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №534 від 27.12.2011р., №3322 від 13.10.2011р., №533 від 27.12.2011р. з призначенням платежів в повній відповідності до отриманих послуг.

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкові накладні, складені ТзОВ "Юніто Техальянс", що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні від 03.10.2011 р. №1031046, від 04.10.2011 р. №1041006, від 13.10.2011р. №1131042, від 05.12.2011р. №1051201, від 07.12.2011р. №1071215, від 16.12.2011 р. №1161212, які отримані від ТзОВ "Юніто Техальянс", внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ "Юніто Техальянс", було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ "Юніто Техальянс", чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ТзОВ "Юніто Техальянс", з боку відповідача представлено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ТзОВ "Юніто Техальянс", тому відповідач необґрунтовано дійшов висновку про заниження позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками декларування за вересень-жовтень 2011 року на суму 36 380 грн. 19 коп. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2011 р. на суму ПДВ 45972 грн. 65 коп.

Щодо реальності здійснення господарських операцій з ПП "Консультаційний центр "Фортуна".

Між позивачем та ПП "Консультаційний центр "Фортуна" укладено договір від 06.08.2012 р. №Л/Т-121998/НЮ, предметом якого є надання послуг по модернізації блоків дизеля типу K6S310DR.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано: договір від 06.08.2012 р. №Л/Т-121998/НЮ з додатками до нього, акт приймання наданих послуг від 29.08.2012 р., вимогу №173 від 09.08.2012р.

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за період, що перевірявся, позивач надав суду податкову накладну, складені у ПП "Консультаційний центр "Фортуна", що не має жодних недоліків та порядок її заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цією податковою накладною включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкова накладна від 29.08.2012 р. №2, яка отримана від ПП "Консультаційний центр "Фортуна", внесена в реєстр податкових накладних та задекларована в податковій звітності в відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних.

Суд бере до уваги те, що у висновках акту документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Консультаційний центр "Фортуна" Західної міжрайонної ДПІ м.Харкова Харківської області ДПС від 27.05.2013 р. №1828

/22.1-7/34013578 документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин ПП "Консультаційний центр "Фортуна" з ДТГО "Львівська залізниця".

Крім того, в період здійснення господарських операцій ПП "Консультаційний центр "Фортуна", було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ПП "Консультаційний центр "Фортуна", чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ПП "Консультаційний центр "Фортуна", з боку відповідача представлено не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ПП "Консультаційний центр "Фортуна", а тому відповідач необґрунтовано дійшов висновку про заниження позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками декларування за серпень2012 року на суму 113 805 грн. 47 коп.

Судом також встановлено, що отримання послуг/товарно-матеріальних цінностей від підприємств ТзОВ "Юніто Техальянс", ПП "Консультаційний центр "Фортуна" здійснювалось матеріально-відповідальними особами позивача.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, визначення якої закріплено в п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені га на користь першої особи.

Отже, в числі обов'язкових ознак господарської діяльності в відповідності до вищезазначених норм: здійснення їх суб'єктами господарської діяльності в сфері громадського виробництва; скерованість на виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт або надання послуг; результати цієї діяльності (продукція. оботи, послуги), які мають вартісний характер і ціновий вираз.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незвершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі пр їх імпорті, з метю подальшого використання у иробницті та/або поставці товав (полуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Виходячи з вимог вказаного вище Закону, відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення "Про документальне забезпечення запасів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Згідно з пп. 2.15 -2.16 п. 2 вказаного Положення, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документів обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна зв'язку показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, юридичним або фізичним особам.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені до вимог чинного законодавства.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV встановлює вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з положеннями цієї статті, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, згідно з ч. 2 цієї статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні відповідати вимогам чинного законодавства України. При цьому, фактичні витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої господарської операції.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні"від 16.07.1999 року № 996-ХІV.

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують обставини щодо здійснення поставки позивачу товару (робіт, послуг) його контрагентами ТзОВ "Юніто Техальянс", ПП "Консультаційний центр "Фортуна", а відповідні первинні документи є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Щодо доводів відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами ТзОВ "Юніто Техальянс", ПП "Консультаційний центр "Фортуна", суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, на час укладення та виконання договорів контрагенти позивача мали всі необхідні для здійснення господарських операцій підтверджуючі документи та обсяг відповідних повноважень, а, тому вимоги щодо умов укладання та виконання угоди жодною із сторін, в розумінні ст.203 Цивільного кодексу України, порушені не були.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України) - якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст.234 ЦК України). Доказів (рішень судів) про визнання вказаних вище договорів недійсними відповідачем суду не представлено.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст.228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду. Наявність умислу позивача чи ТзОВ "Юніто Техальянс", ПП "Консультаційний центр "Фортуна" відповідачем не доведена та доказів суду не надано.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Проте, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договорів, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та ТзОВ "Юніто Техальянс", ПП "Консультаційний центр "Фортуна" не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача про нікчемність укладених між позивачем та контрагентами ТзОВ "Юніто Техальянс", ПП "Консультаційний центр "Фортуна" договорів через відсутність за юридичною адресою, відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів і транспортних засобів, як доказ неможливості самостійно здійснювати фінансово-господарську діяльність, оскільки суб'єктам господарювання не заборонено залучати до здійснення фінансово-господарської діяльності інші підприємства чи підприємців на договірних засадах без їх прийняття на роботу, орендувати майно та транспортні засоби. В свою чергу, відповідачем під час проведення перевірки, вказана обставина не досліджувалась та не відображена в акті перевірки.

Суд враховує те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Булвес"АД проти Болгарії" від 22.01.2009р. (заява №3991/03).

Таким чином, із урахуванням встановлених обставин у справі та доказів якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки щодо безтоварності господарських операцій позивача з ТзОВ "Юніто Техальянс", ПП "Консультаційний центр "Фортуна", не підтверджуються належними та допустимими доказами. Водночас суд вважає, що податковий орган правомірно дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТзОВ "ДІД Україна" за грудень 2011 року на загальну суму 8749 грн. 66 коп.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: 1) податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові від 21.01.2013 р. №0000030804/607 є протиправним та підлягає скасуванню. Зважаючи на те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, то застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

2) податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові від 21.01.2013р. №0000040804/608 є протиправним та підлягає скасуванню частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 45 972 грн. 65 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з частковим задоволенням позову, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові від 21.01.2013 р. №0000030804/607.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові від 21.01.2013р. №0000040804/608 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 45 972 грн. 65 коп.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" судовий збір у розмірі 2222 грн. 31 коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений і підписаний 12 липня 2013 р.

Суддя А.Г. Гулик