Ухвала

від 17.09.2014 по справі 813/3770/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року Справа № 10325/13/876

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Нефедової А.О.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Завалишин Ю.О. та Саноцький Ю.Л.;

від відповідача - Гладій О.Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.07.2013р. в адміністративній справі за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

16.05.2013р. позивач Державне територіально-галузеве об'єднання /ДТГО/ «Львівська залізниця» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати винесені 21.01.2013р. Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Львові податкові повідомлення-рішення №№ 0000030804/607 та 0000040804/608 (Т.1, а.с.2-15).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.07.2013р. заявлений позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові № 0000030804/607 від 21.01.2013р.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові № 0000040804/608 від 21.01.2013р. в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 45972 грн. 65 коп.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 2222 грн. 31 коп. (Т.3, а.с.125-129).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржили сторони.

У поданій апеляційній скарзі позивач ДТГО «Львівська залізниця», покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції змінити постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задоволити заявлені позовні вимоги у повному обсязі (Т.3, а.с.133-137).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що платник податків не може нести відповідальність за дії свого контрагента, а відтак суд помилково прийняв до уваги висновки Акту перевірки Мукачівської ОДПІ Закарпатської обл. ДПС № 1231/22-00/35685293 щодо контрагента ТзОВ «ДІД Україна».

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Крім цього, відсутність у суб'єкта господарювання, що купує чи перевозить товар товарно-транспортної накладної, не може вплинути на податковий кредит з ПДВ підприємства, за умови доведення реальності господарської операції іншими, належним чином оформленими документами. Право платника податку на включення сплачених коштів до складу податкового кредиту виникає не з факту перевезення товару, а у зв'язку із оплатою його вартості постачальнику. Товарно-транспортні накладні, як і перевезення товару в цілому, не перебувають у безпосередньому зв'язку з фактом оплати товару.

У своїй апеляційній скарзі відповідач Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Львові, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити (Т.3, а.с.150-154).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що проведеною перевіркою виявлено відображення позивачем в бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій, що фактично не відбувалися, при цьому первинні документи, отримані від контрагентів ТзОВ «Юніто Техальянс» та ПП «Консультаційний центр «Фортуна» є недостовірними. Такі твердження обґрунтовані результатами перевірок цих контрагентів, які відсутні за своїм місцезнаходженням, не мають матеріальних і трудових ресурсів для виконання прийнятих на себе зобов'язань.

Таким чином, розглядувані господарські операції фактично були спрямовані на отримання податкової вигоди, а відтак останні слід вважати нікчемними.

Також позивачем не надано документів, які б свідчили про транспортування (перевезення) товарів, сертифікатів якості товарів, актів приймання товарів, тобто підтверджували факт виконання цивільно-правових зобов'язань.

У зв'язку із реорганізацією Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові шляхом приєднання до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників /СПДІ з ОВП/ у м.Львові Міжрегіонального головного управління /МГУ/ Міндоходів, судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну відповідача його правонаступником - СПДІ з ОВП у м.Львові МГУ Міндоходів (Т.3, а.с.156-160).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представників сторін на підтримання поданих скарг та їхні взаємні заперечення, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу /ПК/ України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 26.11.2012р.-14.12.2012р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДТГО «Львівська залізниця» з питань взаєморозрахунків із ТзОВ «ДІД Україна» за грудень 2011 року, ТзОВ «Юніто Техальянс» за жовтень, грудень 2011 року та ПП «Консультаційний центр «Фортуна» за серпень 2012 року, за результатами якої складено Акт перевірки № 1189/33-00/01059900 від 28.12.2012р. (Т.1, а.с.18-37).

Проведеною перевіркою встановлено порушення вимог п.14.1.185, п.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.2, 198.3, 198.4, 198.6 ст.198, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст.201 ПК України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту по ТзОВ «ДІД Україна», ТзОВ «Юніто Техальянс» та ПП «Консультаційний центр «Фортуна» на 204908 грн. 27 коп., чим занижено суму податку на додану вартість /ПДВ/, що підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2011 року, на суму ПДВ 36380 грн. 19 коп., за серпень 2012 року на суму 113805 грн. 47 коп. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2011 року на суму ПДВ 54722 грн. 61 коп.

На підставі наведеного Акта перевірки відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000030804/607 від 21.01.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у загальному розмірі 225278 грн. 49 коп., з яких 150185 грн. 66 коп. за основним платежем та 75092 грн. 83 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.16);

№ 0000040804/608 від 21.01.2013р. щодо зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2011 року на 54722 грн. 61 коп. (Т.1, а.с.17).

За результатами процедури апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань скарги позивача щодо визначення податкових зобов'язань з ПДВ та зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ були відхилені, про що податковими органами відповідних рівнів прийняті рішення про результати розгляду скарг (Т.1, а.с.38-65).

Підставою для винесення спірних рішень про збільшення суми грошових зобов'язань з ПДВ та зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ є висновки податкового органу про те, що господарські операції позивача не підтверджуються, оскільки проведеною перевіркою виявлено відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських відносин, що фактично не відбувалися, при цьому первинні документи, отримані від контрагентів ТзОВ «ДІД Україна», ТзОВ «Юніто Техальянс» та ПП «Консультаційний центр «Фортуна», слід вважати недостовірними.

Таким чином, розглядувані господарські операції фактично були спрямовані на отримання податкової вигоди, а відтак останні слід вважати нікчемними.

Частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача є відсутніми документи, що посвідчують факт перевезення вантажів ТзОВ «ДІД Україна», а саме товарно-транспортні накладні. За таких обставин господарські операцій з цим контрагентом не можна вважати реальними, при цьому факти проведення розрахунків між договірними сторонами не можуть братися до уваги як доказ реального виконання господарської операції.

Разом з тим, факти реального виконання господарських операцій з контрагентами ТзОВ «Юніто Техальянс» та ПП «Консультаційний центр «Фортуна» підтверджуються належно оформленими первинними документами, які мають усі необхідні реквізити та відомості, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій. Податкові накладні, які засвідчують факт поставки товарів, також є належно оформленими, що відповідно дає позивачу право на віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

Матеріалами справи стверджується, що між позивачем та ТзОВ «ДІД Україна» укладено договір поставки № Л/НХ-111150/НЮ від 09.06.2010р., на умовах якого постачальник (ТзОВ «ДІД Україна») зобов'язується поставити у 2011 - 2012 роках покупцеві (ДТГО «Львівська залізниця») товар (будівельні розчини: клеючі та шпаклюючі суміші), зазначений у специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано: приймальний акт № 3/590 від 22.12.2011р., вимоги (Т.2, а.с.4-151), сертифікати відповідності, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікати та паспорти якості (Т.3, а.с.68-92).

Оплата за отримані товари проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 532 від 27.12.2011р.

ТзОВ «ДІД Україна» надало позивачу податкову накладну № 123 від 22.12.2011р., яку включено в реєстр отриманих податкових накладних за грудень 2011 року (№ 7641). По вказаній податковій накладній позивач відніс до складу податкового кредиту грудня 2011 року податок на додану вартість у розмірі 8749 грн. 96 коп.

Фінансово-господарська діяльність контрагента позивача ТзОВ «ДІД Україна» була предметом перевірки Мукачівської ОДПІ Закарпатської області ДПС, за результатами якої складено Акт перевірки № 1231/22-00/35685293 від 11.07.2012р.

Згідно цього Акту у контрагента ТзОВ «ДІД Україна», а саме ТзОВ «Інвесттехнагляд», відсутні основні засоби, виробниче обладнання, транспортне, торговельне обладнання, матеріали (сировина), товарні запаси, трудові ресурси, у зв'язку з чим здійснення основного виду діяльності є неможливим. Також виявлено розбіжності в підписах, поставлених на документах, наданих ТзОВ «Інвесттехнагляд» для перевірки податковому органу. У зв'язку з цим, Мукачівська ОДПІ Закарпатської області ДПС дійшла висновку про те, що вказані документи не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому не можуть спричинити настання правових наслідків по ланцюгу постачання товарів до ДТГО «Львівська залізниця».

Окрім цього, позивач не надав первинні документи, які підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій з контрагентом ТзОВ «ДІД Україна», а саме товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт доставки товарно-матеріальних цінностей.

Наявність вказаних накладних є обов'язковою відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затв. наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.ю1997р., Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затв. спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України № 228/253 від 07.08.1996р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та ТзОВ «ДІД Україна». При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за надані послуги не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

На підставі наведеного відповідач правомірно дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту по взаєморозрахунках з ТзОВ «ДІД Україна» за грудень 2011 року на загальну суму 8749 грн. 66 коп., а тому податкове повідомлення-рішення № 0000040804/608 від 21.01.2013р. в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у сумі 8749 грн. 66 коп. є правомірним.

Щодо реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Юніто Техальнс» судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та цим контрагентом укладено:

договір поставки № Л/НХ-111978/НЮ від 14.09.2011р., відповідно до умов якого постачальник (ТзОВ «Юніто Техальянс») зобов'язується поставити покупцеві (ДТГО «Львівська залізниця») товар (плити та плитки керамічні), зазначений у специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар;

договір поставки № Л/НХ-112378/НЮ від 10.11.2011р., згідно умов якого постачальник (ТзОВ «Юніто Техальянс») зобов'язується поставити покупцеві (ДТГО «Львівська залізниця») товар (деревину пиляну чи розколоту), зазначений у специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем представлено: приймальні акти № 2571 від 16.12.2011р., № 3/458 від 31.10.2011р., № 3/396 від 10.10.2011р., № 3/539 від 05.12.2011р., № 3/554 віл 07.12.2011р., акт приймання матеріалів № 342, вимоги (Т.2, а.с.4-151), рахунки № 108324 - № 108349 від 31.10.2011р., сертифікати відповідності, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікати та паспорти якості (Т.3 а.с.21-50), товарно-транспортні накладні (Т.3 а.с.93-117).

Оплата за отримані товари проведена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 534 від 27.12.2011р., № 3322 від 13.10.2011р., № 533 від 27.12.2011р. з призначенням платежів в повній відповідності до отриманих послуг.

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за обревізований період позивач надав податкові накладні, складені ТзОВ «Юніто Техальянс», що не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цими податковими накладними включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкові накладні від 03.10.2011р. № 1031046, від 04.10.2011р. № 1041006, від 13.10.2011р. № 1131042, від 05.12.2011р. № 1051201, від 07.12.2011р. № 1071215, від 16.12.2011р. № 1161212, які отримані від ТзОВ «Юніто Техальянс», внесені в реєстр податкових накладних та задекларовані в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ТзОВ «Юніто Техальянс» було включено до ЄДРПОУ та являлося платником ПДВ. Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у ТзОВ «Юніто Техальянс», чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у цього контрагента відповідачем не представлено.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ «Юніто Техальянс», тому відповідач необгрунтовано прийняв рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за вересень-жовтень 2011 року на суму 36380 грн. 19 коп. та зменшення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2011 року на суму ПДВ 45972 грн. 65 коп.

Стосовно реальності здійснення господарських операцій з ПП «Консультаційний центр «Фортуна» судом першої інстанції з'ясовано, що між позивачем та вказаним контрагентом укладено договір від № Л/Т-121998/НЮ від 06.08.2012р., предметом якого є надання послуг по модернізації блоків дизеля типу К6S310DR. На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано: згаданий договір з додатками до нього, акт приймання наданих послуг від 29.08.2012р., вимогу № 173 від 09.08.2012р.

В підтвердження віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за обревізований період позивач надав суду податкову накладну, складену ПП «Консультаційний центр «Фортуна», що не має жодних недоліків та порядок її заповнення відповідає діючому законодавству. Суми ПДВ за цією податковою накладною включені позивачем в податковий кредит відповідного періоду та відповідають даним податкової декларації по ПДВ.

Податкова накладна № 2 від 29.08.2012р., яка отримана від ПП «Консультаційний центр «Фортуна», внесена в реєстр податкових накладних та задекларована у податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних.

У висновках Акту документальної позапланової виїзної перевірки Західної міжрайонної ДПІ м.Харкова Харківської обл. ДПС № 1828/22.1-7/34013578 від 27.05.2013р. документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин ПП «Консультаційний центр «Фортуна» з позивачем.

Крім того, в період здійснення господарських операцій ПП «Консультаційний центр «Фортуна» було включене до ЄДРПОУ та було платником податку на додану вартість Доказів відсутності статусу платника податку на додану вартість у цього контрагента чи анулювання свідоцтва платника на додану вартість у ПП «Консультаційний центр «Фортуна», з боку відповідача представлено не було.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ПП «Консультаційні центр «Фортуна», а тому відповідач необгрунтовано дійшов висновку про заниження позивачем суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплати до бюджету за підсумками декларування за серпень 2012 року, на суму 113805 грн. 47 коп.

Також під час судового розгляду встановлено, що отримання послуг/товарно-матеріальних цінностей від підприємств ТзОВ «Юніто Техальянс», ПП «Консультаційний центр «Фортуна» здійснювалось матеріально-відповідальними особами позивача.

Таким чином, між позивачем та його контрагентами ТзОВ «Юніто Техальянс», ПП «Консультаційний центр «Фортуна» в дійсності були виконані вищевказані господарські операції, дії останніх були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися в цілях заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.

Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість.

Системний аналіз норм чинного податкового законодавства, наявних в матеріалах справи договорів, видаткових та податкових накладних ТзОВ «Юніто Техальянс», ПП «Консультаційний центр «Фортуна» тощо свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за спірні періоди, відповідають критеріям первинного документу, через що зазначені дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними.

Як вбачається з установлених судом обставин справи, подані позивачем первинні документи містять інформацію щодо змісту виконаних робіт у рамках названих договорів, є достовірними доказами виконання контрагентом позивача вимог, обумовлених названими договорами.

Окрім того, достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту за умови реальності проведених господарських операцій є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Позивачем на підставі податкових накладних правомірно були включені до податкового кредиту відповідні суми ПДВ; наведені податкові накладні не мають недоліків та порядок їх заповнення відповідає вимогам встановленим чинним законодавством.

Також несплата платником податків до бюджету сум податкових зобов'язань, що виникають внаслідок вчинення певного господарського зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання цього господарського зобов'язання таким, що суперечить інтересам держави. Інтереси держави у такому випадку є повністю захищеними через механізм примусового стягнення з платника податків суми податкового боргу та застосування до платника податків адміністративних санкцій у формі штрафів та пені.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

В частині визнання нікчемними розглядуваних господарських зобов'язань колегія суддів враховує, що нормами ст.207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, через що у кожній справі суд повинен встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.

Необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов:

1) - вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;

2) - такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору;

3) - мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Як вбачається з обставин справи, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено зазначених умов, а апелянтом не доведено, що на момент здійснення правочинів з ТзОВ «Юніто Техальянс», ПП «Консультаційний центр «Фортуна» та їх виконання позивач та названі контрагенти мали намір на укладення правочинів всупереч інтересам держави або суспільства.

При винесенні постанови по справі колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню.

Доводи апелянтів в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, належить визнати протиправними та скасувати спірні податкове повідомлення-рішення № 0000030804/607 від 21.01.2013р. - у повному обсязі та № 0000040804/608 від 21.01.2013р. - в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у сумі 45972 грн. 65 коп.; решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

При цьому висновок суду про часткову неправомірність рішень податкового органу зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об'єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційні скарги на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.07.2013р. в адміністративній справі № 813/3770/13-а залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Савицька