Рішення

від 08.07.2013 по справі 910/9117/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9117/13 08.07.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Боріс» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Асістанс» Простягнення 11 456,52 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Салтан В.В. - дов. № б/н від 01.01.2013 р.;

від відповідача: Автомонов Т.О. - дов. № 0285/06/13 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Боріс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Асістанс» про стягнення 21 455,51 грн.

Ухвалою від 20.05.2013 року було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.06.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні 03.06.2013 року надав суду заяву про зменшення позовних вимог на 10 000,00 грн., та просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу за надані послуги по договору №213/10 про надання платних медичних послуг від 17.10.2006 року., стягнути з відповідача на користь позивача 1 212,93 грн. пені, 243,59 грн. -3% річних, а також судові витрати у повному обсязі, оскільки борг було сплачено відповідачем лише після звернення позивача до суду.

Крім того, представник позивача у даному судовому засіданні надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд позов задовольнити в повному обсязі з врахування заяви про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі вважаючи, що предмет спору відсутній, а вимоги щодо стягнення пені та 3% річних є безпідставними та незаконними.

Представник відповідача у судових засіданнях просив надати сторонам час для мирного врегулювання спору, у зв'язку з чим 03.06.2013 року та 14.06.2013 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, судом у судових засідання оголошувалась перерва до 14.06.2013 року.

Представники сторін у судовому засіданні 08.07.2013 року надали усні пояснення по суті спору та усні пояснення в яких повідомили про неможливість врегулювання спору мирним шляхом.

В судовому засіданні 08.07.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.10.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Боріс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант-Асістанс» було укладено договір №213/10 про надання платних медичних послуг (далі - Договір).

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Згідно п.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 1.1. Договору встановлено, що замовник (відповідач) доручає виконавцю (позивачу) надавати медичні послуги особам, направленим в установу замовником (пацієнтам) згідно з умовами договору. Відповідно до п. 2.1.2. договору підставою для надання необхідних медичних послуг є звернення замовника до виконавця (телефонній дзвінок лікаря-координатора «Гарант-Асістанс»).

08.12.2012 р. замовник звернувся до виконавця та направив на госпіталізацію і надання медичної допомоги пацієнта Вайтеха Коранда та передав факсом гарантійний лист.

У відповідності до пунктів 2.1.3 та 4.1. Договору виконавець, після надання медичних послуг пацієнту, 26.12.2012 р. передав замовнику рахунок на оплату № 1863 від 22.12.2012 р. на суму 32 976,35 грн., Акт надання послуг №3230 від 22.12.2012 р. і Звіт про надання послуг з медичної допомоги за період з 16.12.2012 р. по 22.12.2012 р. Факт отримання замовником зазначених документів підтверджується підписом співробітника замовника у журналі виконавця.

Акт надання послуг №3230 від 22.12.2012 року і Звіт про надання послуг з медичної допомоги за період з 16.12.2012 р. по 22.12.2012 р. було підписано замовником і повернено виконавцю без зауважень.

Згідно пункту 4.8. Договору розрахунки між замовником та виконавцем проводяться шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок виконавця протягом 7 робочих днів з моменту одержання від виконавця рахунку та інших документів, перелічених у пункті 4.1. договору.

Враховуюче те, що рахунок №1863 від 22.12.2012 року на суму 32 976,35 грн. замовник отримав 26.12.2012 року, рахунок мав бути оплачений у повному обсязі до 09.01.2013 року.

24.01.2013 р. виконавець направив замовнику претензію про погашення заборгованості.

В супереч умовам Договору замовник не здійснив оплату рахунку №1863 від 22.12.2012 р. в належний строк. Відповідно до матеріалів справи, оплата за надані позивачем медичні послуги була здійснена з прострочення, а саме 12 967,35 грн. відповідач перерахував позивачу 28.03.2013 року, 10 000,00 грн. - 25.04.2013 року; та 10 000,00 грн. - 24.05.2013 року. Повна оплата за надані послуги була здійснені відповідачем після звернення позивача до суду та порушення провадження у справі.

Таким чином, станом на дату слухання справи основний борг відповідача перед позивачем було погашено.

Позивач, користуючись 6.2. Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 1 212,93грн. пені, а також відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України просить стягнути 3% річних, що становить 242,59грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором

Після подання позову та порушення провадження у справі відповідач погасив суму основного боргу в розмірі 10 000,00 грн., а тому провадження в частині стягнення суми основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Також, судом встановлено, а відповідачем не заперечувався факт порушення ним строків оплати наданих послуг за Договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що відповідач здійснював оплату наданих йому послуг за рахунком № 1863 від 22.12.2012 року у період з березня 2013 р. по травень 2013 р. з порушенням строків встановлених пунктом 4.8 Договору, то позивач, керуючись пунктом 6.2. Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1 212,93 грн.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у випадку порушення замовником строків оплати, передбачених пунктом 4.8. Договору, замовник сплачую виконавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Погоджуючись із наведеним позивачем у позові розрахунком пені, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково - у розмірі 1 212,93 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 242,59 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних з урахуванням умов Договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню повністю у розмірі 242,59 грн.

Відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно з п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.03.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. Зокрема, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

У зв'язку з тим, спір виник в наслідок неправомірних дій відповідача, а матеріали справи містять докази, що відповідач сплатив суму основного боргу після звернення позивача до суду, та враховуючи, що сума судового збору є мінімальною, керуючись ч. 2 статті 49 Господарського кодексу України, господарський суд покладає судові витрати на відповідача у повному обсязі.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 10 000,00 грн. припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Асістанс» (місцезнаходження : 02113, м. Київ, проспект Перемоги, 57, код ЄДРПОУ 30405115) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Боріс» (місцезнаходження : 02081, м. Київ, вул. Клеманська, 3) 1 212 (одна тисяча двісті дванадцять) грн. 93 коп. пені, 242 (двісті сорок дві) грн. 59 коп. три відсотки річних та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

15.07.2013 р.

Суддя Спичак О.М.